Тарас Григорович Шевченко

(1814-1861)
Дата Подія
Народився у селі Моринці Звенигородського повіту Київської
9 березня губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області)
1814 в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка
та Катерини Якимівни Бойко козацького походження.
Тарас Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка
Восени 1822
Совгиря.Знайомиться з творами Г. Сковороди.
1822–1828 Намалював «Коні. Солдати» (картина не знайдена).
1 вересня Померла мати від тяжкої праці й злиднів, залишивши сиротами
1823 шестеро дітей, він з дитинства зазнав багато горя і знущань.
19 жовтня Тарасів батько одружується вдруге з удовою Оксаною
1823 Терещенко, в якої вже було троє дітей.
1824 Тарас чумакує з батьком.
Від тяжкої праці на панщині помер Тарасів батько. Залишившись
2 квітня
сиротою, Тарас іде наймитувати до дяка П. Богорського, який
1825
прибув з Києва.
Пасе громадську отару овець у с. Кирилівці. Зустрічається з
1827 Оксаною Коваленко, подругою дитинства, яку не раз згадує у
своїх творах.
Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у с.
1828 Вільшану (Звенигородського повіту на Київщині), куди він
пішов за дозволом, щоб вчитися у хлипнівського маляра.
18 грудня Поміщик Павло Васильович Енгельгардт застав Шевченка вночі
1829 за малюванням козака М. Платова.
1829–1833 Тарас малював копії з картин суздальських майстрів.
З осені 1828
до початку Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні.
1831
Переїхавши з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою
Шевченка, а щоб мати зиск з невгамовного потягу юнака до
малювання, віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя
Ширяєва, адже у великих панів було модою мати своїх
1831-1838 «покоєвих художників».Шевченко живе у будинку
Крестовського (тепер — Загородний проспект, 8), де наймав
квартиру Ширяев. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко
ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав
писати вірші.
Намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель)
1833 (оригінал, датований автором, зберігається у Державному музеї
Т. Г. Шевченка у Києві).
 Під час одного із нічних рисувальних «сеансів» в Літньому саду,
він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком,
а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О.
Венеціановим, які познайомили його з впливовим при дворі
Літо 1836 поетом В. А. Жуковським. Сошенко вмовив Ширяева відпустити
Шевченка на місяць з ним, щоб цей час він використав для
відвідування зали живопису Товариства заохочення художників і
комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього
учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».
Шевченко разом з А. Мокрицьким відвідують Ермітаж, де
17 квітня оглядають твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса,
1838 Веласкеса, Гвідо Рені та інших), говорять про цінність їхніх
полотен.
Карл Брюллов та Василь Жуковський задумали викупити
молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за
великі гроші — 2500 рублів. Щоб їх здобути, Карл Брюллов
Навесні
намалював портрет Василя Жуковського — вихователя
1838
спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій
взяла участь царська родина. Лотерея відбулася 4 травня 1838
року.
Шевченкові видали відпускну.Незабаром Шевченко став
7 травня
студентом Академії мистецтв, а вже там — улюбленим учнем
1838
Брюллова.
5 липня За рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії
1838 мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий.
14 Шевченко в Гатчині написав «Думку» («Тяжко, важко в світі
листопада жити…»), вперше надруковано у харківському альманасі
1838 Бецького «Молодик».
4 грудня
Переїхав на квартиру до Сошенка.
1838
Тарас Шевченко зустрів хворобою на тиф. Одужував він у майні
Лютий 1840 Федора Пономарьова — свого найближчого друга по Академії
мистецтв.
Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав під
1840
назвою «Кобзар»
Окремими виданнями вийшла поема «Гайдамаки».Вірш побачив
1841
світ у альманасі Гребінки «Ластівка».
Використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював
1842 олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним з
найпопулярніших творів українського живопису.
25 травня
Шевченко з Петербурга виїхав в Україну.
1843
1844 Вийшла поема «Гамалія».
 Виїхав з України до Петербурга через Москву, де пробув один
Лютий 1844 тиждень і зустрівся з Михайлом Щепкіним та Осипом
Бодянським.
Шевченко подав заяву до ради Академії мистецтв з проханням
надати йому звання художника. Рада Академії художеств,
розглянувши заяву Шевченка, винесла таке рішення: «Ст. 12. По
прошению вольноприходящего ученика Академии Тараса
3 квітня
Шевченко (по входящей книге № 386). Определено: Поелику
1845
Шевченко известен Совету по своим работам и награжден уже за
успехи в живописи серебряною медалью 2-го достоинства, то
удостоить его звания неклассного художника и представить на
утверждение общему собранию Академии».
Шевченко виїхав із Петербурга через Москву до Києва. У Москві
12 квітня зустрічався зі Михайлом Щепкіним, оглядав Кремль. На шляху
1845 до Києва Шевченко проїжджав Подольськ, Тулу, Орел, Кроми,
Есмань, Кукуріковщину.
Шевченко написав такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий»,
«Великий льох», «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…»,
Зима 1845
«Холодний Яр», «Давидові псалми».Важко захворівши,
наприкінці 1845 написав вірш «Заповіт».
Шевченко прибув до Києва, оселився в будинку (тепер —
Навесні Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка) в
1846 колишньому провулку «Козине болото». У цей час були написані
балади «Лілея» та «Русалка».
Шевченко подає заяву на ім’я попечителя Київського
9 грудня
навчального округу про зарахування на посаду вчителя
1846
малювання у Київському університеті Святого Володимира.
Березень
Після доносу, почалися арешти членів братства.
1847
Шевченка заарештували на дніпровській переправі, коли він
повертався до Києва, відібрали збірку «Три літа», та відправили
під конвоєм до Петербурга й ув’язнили в казематі так званого
Третього відділу. Під час допитів поет виявив неабияку
мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і не виказав
нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами,
17 квітня
Шевченко продовжував писати вірші, що їх згодом об’єднав у
1847
цикл «В казематі». Серед в’язничних мурів, чекаючи кари,
Шевченко зміг написати таку рідкісну перлину лірики, як вірш
«Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України
поет висловив у вірші, що починається рядками «Мені однаково,
чи буду / Я жить в Україні, чи ні».Заслали в солдати до
Оренбурга.
З весни 1848 Включення його штатним художником до складу Аральської
експедиції під командуванням лейтенанта Бутакова.Перебування
на о. Кос-Арал було дуже продуктивним у його творчості. Крім
виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко
 написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад
70 поезій, у яких відбиті важкі переживання, спричинені
неволею і самотністю. В Оренбурзі Шевченко зблизився з
засланцями-поляками, учасниками повстання 1830 — 31, і
заприязнився з польським істориком Бр. Залеським, з яким
пізніше листувався.
Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення,
запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів
Мангишлак.Семирічне перебування поета в Новопетровській
фортеці — це найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на
найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичне
виснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й
літературну діяльність. Лише під час так званої Каратауської
експедиції, влітку 1851, він виконав біля 100 малюнків
Квітнь 1850- аквареллю й олівцем (зокрема «Вид на гори Актау з долини
1857 Агаспеяр», «Гора в долині Агаспеяр», «Гори в долині Агаспеяр»,
«Кладовище Агаспеяр»). Знайшовши коло форту добру глину й
алебастр, Шевченко почав вправи в скульптурі. Серед виконаних
ним скульптурних творів були й 2 барельєфи на новозавітні
теми: «Христос у терновому вінку» і «Йоан Хреститель». Поет
тоді почав писати російською мовою повісті з українською
тематикою та багатим автобіографічним матеріалом
(«Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник»,
«Несчастный», «Близнецы» та інші).
Поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли українські
друзі та численні прихильники, серед них і родина Федора
Навесні Толстого. У червні того ж року Шевченко оселився в Академії
1858 Мистецтв, де жив до самої смерті. Щоб познайомитися з
українським поетом, туди приїжджали І. Тургенєв і Марко
Вовчок.
Одержавши з чималими труднощами дозвіл, Шевченко
Влітку 1859 повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. Тут відвідав
своїх рідних — у Кирилівці та декого з давніх знайомих.
Шевченко приїхав до Києва і оселився на межі Куренівки і
Пріорки, по вулиці Вишгородській. Його мрії про одруження та
придбання землі над Дніпром не здійснилися: Шевченка втретє
Серпнь 1859 заарештували і після кількаразових допитів (зокрема Марком
Андрієвським — чиновником для особливих доручень при
київському генерал-губернаторі) зобов’язали повернутися до
Петербурга.
Поет диліжансом через Ланцюговий міст через Дніпро виїхав до
Петербурга.До останніх днів свого життя поет перебував під
таємним поліційним наглядом. Виснажений моральними і
14 серпня
фізичними стражданнями десятирічного заслання, Шевченко
1859
зберіг давню поетичну силу, яка незабаром виявилася в нових
його творах. Уважають, що поема «Марія» становить вершину
творчості поета після заслання.
Січень 1861 Випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар», посібник для
 навчання у недільних школах України, виданий коштом автора
та накладом 10 000 примірників.
Разом із іншими митцями, Тараса Шевченка було визнано
2 вересня
академіком гравюри «на повагу майстерності та пізнань у
1860
мистецтвах».
10 березня Шевченко помер. На кошти друзів його поховано спочатку на
1861 Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

Періодизація творчості Шевченка

І. Рання творчість (1837-1843 рр.) – період романтизму. Для творів

раннього періоду характерне осмислення життя свого народу, його сімейно-
побутових традицій та етнічних особливостей, усвідомлення стосунків свого
народу із сусідніми, заглибленість в історичне минуле, критика сучасних
поетові суспільних вад. Частина творів (поеми «Іван Підкова», «Тарасова
ніч», «Гамалія», «Гайдамаки») присвячена історичній тематиці. До раннього
періоду творчості Т. Шевченка належать також поеми «Катерина», «Слепая»;
драматичні твори: уривок п’єси «Никита Гайдай» (російською мовою),
«Назар Стодоля»; поезії «Причинна», «Тополя», «Утоплена», «Перебендя»,
«На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка».

ІІ. Період «трьох літ» (1843-1847 рр.) — це період переродження поета з

романтика в реаліста, творчої зрілості поета, роки формування художньої
системи зрілого Шевченка. Для нього характерне органічне поєднання
реалістичного і романтичного начал, в якому домінантною тенденцією стає
прагнення об’єктивно відображати дійсність в усій складності її
суперечностей. У ці та наступні роки поет пише і реалістичні твори («Сова»,
«І мертвим, і живим…»), і твори, в яких реалістичне начало по-різному
поєднується з романтичним («Сон», «Єретик»), і твори суто романтичні
(містерія «Великий льох», «Розрита могила»). Таке співіснування
романтизму й реалізму в творчості зрілого Шевченка є індивідуальною
особливістю його творчого методу. Художній метод Шевченка — цілісний і
водночас «відкритий», тобто поет свідомо звертався до різних форм
художнього узагальнення й різних виражальних засобів відповідно до тих
завдань, які розв’язував. У цей період письменник замислюється над долею
України, над її теперішнім станом та історією. Найвидатнішими творами
цього періоду були: «Сліпий» (пізніша назва «Невольник»), «Сон», «Кавказ»,
«І мертвим, і живим…», «Наймичка», «Холодний Яр», «Заповіт» та інші.

ІІІ. До періоду арешту й заслання (1847-1857 рр.) входить цикл «В

казематі», поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник», «Меж скалами,
неначе злодій», «Москалева криниця», «Княжна», «Варнак», автобіографічні
поезії «Мені тринадцятий минало…», «1 виріс я на чужині…», «І золотої й
дорогої…», «Ми в купочці колись росли» та ін. Значення «невільницької»
поезії Шевченка в історії української літератури обумовлене тим, що в роки
1847-1850, коли після розгрому Кирило-Мефо- діївського товариства
художнє слово на Східній Україні майже замовкло, він був чи не
одноосібною активно дієвого силою українського літературного процесу.
Проте слід врахувати, що Шевченкова поезія періоду арешту і заслання
могла реально впливати на розвиток літератури вже після смерті автора, коли
більшу частину тих творів було опубліковано в «Кобзарі» 1867 р. У цей час
Т. Шевченко глибоко розробляє пісенний жанр. Спираючись на фольклор,
він творить свої, позначені яскравою індивідуальністю і високою художньою
майстерністю пісні, які перегукуються з усім розмаїттям фольклорних тем,
сюжетів, образів. Ще до заслання Т. Шевченко написав «Давидові псалми», у
яких широко використав церковнослов’янізми. У творах періоду солдатчини
він знову звертається до цього джерела, вводячи церковнослов’янські
елементи у творах, де використовуються біблійні сюжети («Царі»), а також у
поезіях, що відображають суспільне життя України.

IV. До періоду творчості останніх років життя (1857—1861 рр.) входять

триптих «Доля», «Муза», «Слава»; поеми «Неофіти», «Юродивий»,
«Відьма», «Невільник», «Марія»; поезія «Я не нездужаю, нівроку…» та ін. У
ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши
себе мистецтву офорта, багато в чому збагативши його художньо-технічні
засоби (1860 р. Рада Академії мистецтв присвоїла йому звання академіка
гравірування). До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не
відразу: 1858 р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859 р. — 11 і велику
поему «Марія», а 1860 р. — 32. Ще 1858 р. почав клопотатися про дозвіл на
друкування творів (після повернення із заслання окремі його поезії
з’являються в російських журналах, переважно без підпису автора).
Сподівався видати зібрання творів у двох томах, де другий том включив би
твори, написані після арешту 1847 р., однак домігся дозволу цензури лише на
перевидання давніх своїх поезій. У січні 1860 р. під назвою «Кобзар» вийшла
збірка, яка складалася із 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл
«Давидові псалми» повністю опубліковано вперше).