Тарас

Шевченко як
художник
Загальна інформація
Тарас Григорович Шевченко —
видатний український поет, прозаїк,
драматург, художник, політичний і
громадський діяч. Він був людиною
універсальних обдарувань та інтересів,
геніально оперував словом та пензлем.
Його поетичні рядки назавжди
викарбувані в серцях українців. Але чи
знаємо ми багато про Шевченка
художника? Саме він був одним із
основоположників критичного
реалізму і першим видатним майстром
офорту у вітчизняному мистецтві. Він
прекрасно володів всіма відомими тоді
засобами графічного зображення.
НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ
Звільнення з кріпацтва дало право молодому
художнику вступити до Академії мистецтв.
Тарас переходив з класу в клас у числі
найкращих учнів і став одним із
найулюбленіших учнів Брюллова. У малярстві
він робив дедалі помітніші успіхи, відточував
свою майстерність і стиль. За час навчання в
Академії мистецтв його тричі нагороджують
срібною, а потім золотою медалями за
малюнки з натури і живописні твори. Одна з
відзначених картин — "Хлопець-жебрак, що дає
хліб собаці" (1840) — не збереглася до наших
днів. Невідома доля і іншої відзначеної
картини під назвою "Циганка-ворожка" (1841).
Донині зберігся лише акварельний малюнок
під цією назвою.
"ЖИВОПИСНА УКРАЇНА"
У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під
час подорожі любов до рідного краю наштовхнула
його на створення цілої серії під назвою "Живописна
Україна" — альбому офортів, на яких відображено
історичні місця, побут і природу країни. Офорт — це
різновид гравюри на металі, який дає змогу отримати
відтиски з друкарських форм, попередньо оброблених
кислотами. Художник планував видавати по 12
естампів, але через брак грошей не зміг здійснити
свій задум. Повернувшись у Петербург, він завершив
навчання в Академії мистецтв та видав власним
коштом омріяний альбом "Живописна Україна", до
якого увійшло шість офортів. Цей альбом став
єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса
Шевченка.
 ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА
Портретам належить значне місце в Шевченковому
доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком.
В Академії продовжував роботу в цій галузі.
Незабаром він стає одним із відомих і популярних
портретистів. Створені ним образи відзначаються
невимушеністю, природністю, вдалою композицією і
свіжістю барв, намаганням дати психологічну
характеристику людині. Основна увага
зосереджується на обличчі й особливо очах
моделі.Серед зображених — переважно особи, яких
Кобзар знав особисто. Цим пояснюється симпатія і
доброзичливе ставлення художника до своїх
персонажів. За життя Шевченко виконав близько 150
творів портретного жанру. Цікавими є портрети
Маєвської і Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони
демонструють прагнення автора передати шляхетні
риси характеру і чистоту жінки.
Портрет княгині Кейкуатової (1847)
мистецтвознавці вважають вершиною
портретного живопису художника, оскільки
через заслання він покине працювати
олійними фарбами. Любив Шевченко
малювати і свої зображення — він створив
чимало автопортретів. Найраніший із нині
відомих створений 1840 року, тоді Тарасові
було 26. І це перша його спроба писати
олійними фарбами.
 До наших днів збереглося 835 творів Тараса
Шевченка, ще понад 278 робіт втрачено і досі не
знайдено. Живописні й графічні твори за часом
виконання датуються 1830–1861 роками й
географічно пов'язані з Україною, Казахстаном і
росією. За жанрами — це портрети, композиційні та
міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні
пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного
письма на полотні, а ще аквареллю, сепією, тушшю,
свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих
аркушах білого, кольорового та тонованого паперу
різних розмірів, а також у п'ятьох альбомах.
Живописні твори Шевченка часто порівнюють із
роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, Ореста
Кіпренського та з японською гравюрою. Більшість
картин і малюнків видатного художника можна
побачити в Національному музеї Тараса Шевченка.