ТАРАС ШЕВЧЕНКО –

ВИЗНАЧНИЙ
ХУДОЖНИК
РАННІЙ ПЕРІОД
Обдарований від природи, Тарас рано полюбив
малювання. Змалку крейда і вуглинка були для
хлопчини неабиякою радістю. Малював ними
стіни, лави у хаті і надворі, вдома і в гостях.
Талант художника проявився раніше, ніж талант
поета. Якщо перші літературні спроби
припадають на 1836-1837роки, то найбільш
ранній малюнок, що дійшов до нас – датований
1830 роком.
З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість
видатного художника. Опановувати художні
знаряддя Тарас почав у сільських дяків.
ОФОРТИ
Особливе визнання мали його
офорти, за які він отримав
Петербурзької академії мистецтв
почесне звання академіка з
гравірування міді. У 1984 році
Шевченко виконав серію офортів під
назвою “Живописна Україна”, де
зобразив сцени з побутового життя
українського народу.
 Т. ШЕВЧЕНКО ПИСАВ СВОЇ РОБОТИ В
РІЗНІ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ
що віддзеркалилося на полотнах. Завдяки Аральській експедиції 1848-1849 років Шевченко отримав
змогу малювати, в той період з’явилася низка акварельних робіт.
Визначне місце у живописі поета посідає портретне зображення. Існує близько 150 творів цього
жанру. Основний акцент митець робить на обличчі, особливо на очах. Зображував він тих людей,
яких особисто знав. Тарас Шевченко прагнув поєднати романтичну зовнішність своїх героїв з їхнім
внутрішнім світом.
Не можна оминути увагою автопортрети Шевченка. Вони свідчать не тільки про еволюцію
майстерності митця, а є своєрідним біографічним полотнищем художника – їх близько п’ятдесяти.
ЛИКЕРА – ОСТАННЯ ЛЮБОВ
МИТЦЯ
Серед робіт Шевченка є портрет однієї дівчини,
зображений олівцем. Це була Ликера – остання любов
митця. Їй було 20, звичайна селянка кріпацького
походження. Йому – 46, він вже відомий поет і
художник. Палке кохання спонукало Тараса Григоровича
на романтичні вчинки. Він купував дівчині прикраси,
одяг, туфлі, всі ті речі, яких в житті Ликери просто не
могло бути. Але не судилося — не відбулося весілля, про
яке мріяв художник. 1860 року між ними стався розрив.
Достеменні причини його не з’ясовані, але і сучасники, й
історики зазвичай покладали провину на Ликеру. А через
півроку, 10 березня 1861-го, Тараса Шевченка не стало.
 Катерина

Циганка-ворожка
Автопортрет Аскольдова могила