Professional Documents
Culture Documents
79313
79313
Юрій Герасименко
І мене в сім'ї
великій.
В сім'ї вольній,
новій.
Не забудьте...
Т. Шевченко
Ти мусиш нам слівце
назвати,
Адже умів лиш він один
Рабів німих так захищати,
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло
хати?
Черкащина
с. Моринці
Дитинство та юнацькі роки
Шевченківський Буквар
У 1831 році
сімнадцятирічний Шевченко
приїздить до Петербурга,
куди було переведено
Енгельгардта. У 1832 році
Енгельгардт законтрактував
Шевченка на чотири роки
Ширяєву - різних
живописних справ майстру.
"Зустріч Тараса
Бульби з синами“,
1842
Марія (ілюстрація до поеми
О. С. Пушкіна «Полтава»,
Катерина, 1842
1840).
Захоплюючись театром Шевченко пробував свої
сили і в драматургії. В 1842 році з'явився уривок
з п'єси "Никита Гайдай", написаної російською
мовою та була написана поема "Слепая". У 1843
році Шевченко завершив драму "Назар Стодоля".
В 1844 році в Петербурзі окремим виданням
вийшла поема "Гамалія".
Життя і творчість перед
засланням
Минуло чотирнадцять років з часу, коли
Шевченко виїхав з України. 19 травня 1843 року
Шевченко разом з Гребінкою їде на Україну.
Зупинився Шевченко в Качанівці, яка належала
Тарновському. Із Качанівки поет виїздить до
Києва, де виконує кілька малюнків історичних
пам'яток. Під час перебування у Києві він
познайомився з Михайло Максимовичем,
П.О.Кулішем та з художником Сенчило-
Стефановським, з яким вони у 1846 брали участь
у розкопках могили Переп'ятихи біля Фастова.
Із Києва Шевченко поїхав до Гребінки в
"Убіжище" біля Пирятина, а звідти до Мойсівки
(тепер Мосівка Драбівського району на
Черкащині), де знайомиться з О. Капністом, П. Я.
Лукашевичем. Разом з ним Шевченко побував у
Яготині в маєтку Рєпніних. На деякий час
Шевченко знову приїздить до Києва, потім
відвідує Запорізьку Січ, острів Хортицю, села
Покровське, Чигирин, Суботів. У серпні 1843 в
селі Березівка письменник побував у П. Я.
Лукашевича. У вересні Шевченко відвідує
Кирилівку, зустрічається з братами і сестрами,
виконує малюнок "Хата батьків Т. Г. Шевченка в
с. Кирилівці". На Україні Шевченко зробив
чимало ескізів олівцем до задуманої серії
офортів "Живописна Україна".
Хата батьків Т. Г.
Шевченка в с.
Кирилівці, 1843
Видубецький
монастир у
Києві. 1844.
Папір, офорт.
У 1844 закінчує поему "Сова", створює поему
"Сон", поезії "Дівичії ночі", "У неділю не гуляла...",
"Чого мені тяжко, чого мені нудно...", "Заворожи
мені, волхве..." та вірш "Гоголю".
У березні 1845 Шевченко закінчив навчання в
Академії мистецтв, та йому було присвоєно
звання "некласного художника". У кінці березня
Шевченко виїздить до Москви , де зустрічається з
Щепкіним, Бодянським .
У квітні 1845 року Шевченко приїздить на Україну,
щоб постійно тут жити і працювати. 22 квітня поет
прибув у Київ, де зустрічаеться з Максимовичем.
Одержавши від Київської Археологічної комісії
доручення зарисувати історичні пам'ятки,
Шевченко вирушає на Звенигородщину. У
Густинському монастирі виконує кілька
малюнків. У середині серпня Шевченко
приїздить до Переяслава, де змальовує ряд
пам'яток. Відвідавши село Андруші, він малює
дві серії "Андруші".
У вересні 1845 гостює у Кирилівці.
На початку жовтня Шевченко приїхав у
Миргород. Тут він написав поезії "Не женися на
багатій...", "Не завидуй багатому..." та містерію
"Великий льох". У Переяславі, де він живе у
Козачковського, Шевченко пише поеми
"Наймичка", "Кавказ", вступ до поеми "Єретик".
Завершені твори 1843-1845 років Шевченко
об'єднав у альбом "Три літа".
Наприкінці листопада поет їздив до Києва.
Незабаром його офіційно затвердили
співробітником Київської Археологічної комісії. В
кінці грудня тяжко хворий Шевченко приїхав до
Переяслава. Тут він написав "Заповіт". В січні-
лютому поет їздив на Чернігівщину.
Навесні деякий час жив у Києві. Він
познайомився з членами Кирило-Мефодіївського
товариства Костомаровим, Гулаком, Посядою,
Марковичем, Пильчиковим, Тулубом, зустрівся з
Білозерським.
У вересні Шевченко виїхав на Поділля й Волинь
збирати перекази і пісні та описувати історичні
пам'ятки. У кінці жовтня повернувся до Києва. В
січні 1847 побував у Борзні, Оленівці. В березні
жив в Седневі у А. Лизогуба.
Катерина
Гористий берег острова Укріплення Раїм. 1848 р.
Миколая I 1848-1849рр.
Аскольдова Могила
1846р.
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети,
імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким
поетом українського народу є Тарас Шевченко. Він виступив як
поет-новатор, приніс із собою в українську літературу "слово
нове", новий світ поезії, неповторні образи, картини й барви,
небачене раніше багатство й широчінь тем, ідей, мотивів,
жанрових форм, вивів українську літературу на шлях реалізму й
народності. Справедливо Великого Кобзаря — народного
мислителя та творця, вважають народним пророком. Пам’ять
про нього живе і буде жити вічно в серцях українського народу.
ПАМ'ЯТНИКИ
В Україні та за її межами існує
багато пам'ятників Шевченку.
Одним з найкращих вважається
пам'ятник у Харкові, великі
пам'ятники кобзареві встановлені
також у Києві, Дніпропетровську,
Донецьку, Львові та інших містах.
За кордоном пам'ятники Шевченку
встановлено у Росії (Москва, Санкт-
Петербург), США (Вашингтон),
Канаді (Вінніпеґ, Торонто), Польщі
(Білий Бір, Варшава), Чехії (Прага).
Білорусії (Могилів), Грузії (Тбілісі),
Угорщині, Парагваї, Узбекистані,
Франції (Париж, Монтаржі)
Австралії (Канбера).
Пам'ять про поета вічна
Тернопільський
драматичний театр імені
Тараса Шевченка.
МУЗЕЇ
Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою
«Кобзар». До неї ввійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина»,
«Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!
Спи спокійно, Тарасе!
Нащадки твої
Словом шани
Тебе пом'янули.
І народи Вкраїни
Заповітів твоїх не
Дорожіть Шевченком.
Хочеться вірити, що, вступаючи в
доросле життя, на вашому шляху
завжди будуть
Тарасова пристрасть,
Тарасова мужність,
Тарасове невмируще слово!