Літератор

як
художник
Тарас
Григорови
ч
Шевченко
Підготували: Костенко Є., Кульбакова С., Піддубна А.
Потяг до живопису
Тарас Григорович Шевченко, як
художник займає одне із самих
почесних місць в українському
образотворчому мистецтві.
Шевченко був одним із перших
художників, які прокладали новий
реалістичний напрям,
основоположник критичного
реалізму в українському мистецтві.
 Обдарований від природи
хлопчина рано відчув тягу до
малювання. Ще змалку крейда і
вуглинка були для нього
неабиякою радістю. Все ними
малює: стіни, лави, стіл в хаті і
на дворі, в себе і у гостях. Якось
прийшла сестра Катерина з
панщини і не впізнала своєї хати:
візерунками розмальовані стіни,
долівка і навіть призьба. Хлопець
любив зображувати птахів,
звірів, людей. Коли юний
художник намалював п’яного
дяка, то був ним покараний.
 Бажаючи оволодіти мистецтвом
живопису, він звертається до
шляхетних дяків-живописців, які в
основному заставляють прислужувати
їм. Талант художника проявився рано,
значно раніше, ніж талант поета. Якщо
перші літературні спроби припадають
на 1836-1837 роки, то найбільш ранній
малюнок, що дійшов до нас і відомий під
назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча
голівка” датований самим автором ще
1830році. З цієї юнацької роботи і
розпочалась творчість видатного
художника.
 Особливості стилю
Велике місце в Шевченковому доробку
належить портретам. Він почав
працювати над ними ще кріпаком. В
Академії продовжував роботу в цій
галузі. Незабаром він стає одним з
відомих і популярних портретистів.
Створені ним образи відзначаються
невимушеністю, відсутністю
нарядності, вдалою композиційною
бадьорістю і свіжістю барв, намагання
дати психологічну характеристику
людині. Шевченко зробив великий внесок
у розвиток побутового жанру і став
його основоположником в українському
мистецтві. Особливо хвилювало
художника підневільне, часто трагічне
становище жінки.
«Портрет невідомого»
Майже все своє свідоме життя
Шевченко присвятив живопису і
графіці. Не забуваймо, що саме
талант до малювання відкрив йому
дорогу на волю, став перепусткою у
мистецьку еліту. Протягом 25 років
кріпацтва і 10 років заслання він
писав. Писав акварелями, олівцем,
олією, тушшю. 835 творів – саме
таку кількість творів нараховує
доробок Шевченка у образотворчому
мистецтві. Загалом Кобзар створив
більше 1000 живописних творів за 30
років (з 1830 по 1861 рік). Близько 278
картин вважаються втраченими.
 Основні образи та ідеї
шевченківських творів паралельно
розкриваються в олійному живописі,
гравюрах, офортах, сепіях і
акварелях. Шевченко працював у всіх
можливих техніках.

Центральними у творчості Кобзаря є:

• образ рідної природи (українські
краєвиди);
• роздуми над культурною
спадщиною і національним
самовизначенням (предмети побуту,
церкви, могили,);
• національно-визвольна боротьба
(Хмельниччина, Гайдамаччина);
• діти, малі жебраки, солдати,
кобзарі;
• жіночий образ (мати, селянка);
• релігійно-міфологічний (Марія,
святий Петро, грецька міфологія).
Це вірно як для художнього, так і для
поетичного спадку митця.
 Т. Шевченко любив зображувати сільський
український побут. Прикладом може
послугувати «Селянська родина». На
картині зображена селянська родина -
мати, тато, їх маленький синочок, дідусь та
собака. Видно, що мати намагається
втримати сина, який ступає своїми
першими кроками. Здається, що радіють
всі, навіть пес. Але в очах батька можна
побачити чи то смуток, чи то хвилювання.
На задньому плані Шевченко зобразив
старенького дідуся.
В 1843 р. Тарас Григорович виїхав з
Петербурга і поїхав подорожувати
мальовничою Україною. Так вразила його
рідна земля, що саме під час цієї подорожі
митець створив картину “Селянська
родина”.
«Селянська родина» 1843
 Творчість Шевченка повністю показує національний колорит, звичаї, фольклор. В основу офорта «Казка»
покладено поширений у народній творчості сюжет про розмову солдата зі смертю. Діалог між солдатом і смертю
відбувається на околиці села на тлі українського краєвиду. На іншій картині ми можемо побачити сцену ворожіння
відбувається. Молода дівчина в українському вбранні простягла руку циганці і, відвернувшись від неї, насторожено
слухає слова ворожіння

В основу сюжету
покладено обряд
сватання, описаний
автором також у драмі
"Назар Стодоля"

«Старости» 1844
«Казка» 1844 "Циганка-ворожка« 1841
Т. Г. Шевченко не обмежувався зображенням українського побуту. Один
з багатьох жанрових малюнків Шевченка - життя і побут казахського
народу. На малюнках — сцена із життя казахів, що проживали на
острові Косарал, де зимував художник разом з іншими учасниками
експедиції
У липні 1845 року підчас
перебування в Полтаві
Тарас Шевченко відвідав
будинок, де жив автор
"Енеїди" і "Наталки
Полтавки". Поет високо
цінував творчість Івана
Котляревського. Під
безпосереднім враженням
від звістки про його
смерть написав вірш "На
вічну пам’ять
Коляревському»
«Будинок І. П. Котляревського в Полтаві» 1845
 Очевидно, поетові
подобався живопис
Карла Брюллова, так
як в його художній
спадщині можна
знайти акварельні
копії картин
 Шевченко
також малював
ілюстрації до
творів інших
письменників,
наприклад, до
твору «Знахар»
Г. Ф. Квітки-
Основ'яненка,
та малюнок за
поемою О. С.
Пушкіна
«Полтава»
І поезія, і малярство щільно переплітаються в
Шевченка. Та коли на поезію він дивися лише як
на покликання, то малювання стало його
професією, засобом до існування.
У центрі уваги твори Шевченка, теми для яких
диктувало художникові саме життя. Створені вони
так, само, як і поезії, в одному й тому ж
реалістичному ключі. Їх досить багато в
образотворчій спадщині Шевченка. Це
автоілюстрації, серія автопортретів, самостійні
композиції на історичну і побутову тематику.

Усе, про що думав митець і бачив на власні очі,

оживало в його поезії, і це допомагало йому як
художникові вийти на реалістичний шлях
творчості в образотворчому мистецтві.
Художній світ літературного і живописного
твору

Для порівняння ми вирішили обрати ілюстрацію

«Сліпа з дочкою»
Шевченка, до його ж поеми «Сліпа»
Тема зведеної дівчини-покритки
розвивається в поемі «Слепая»,
створеній у Петербурзі в 1842 р. Тут
уперше змальовується помста
зганьбленої жінки, що підноситься до
протесту проти панської сваволі. На
тему поеми «Слепая» Шевченко
виконав олівцем і сепією однойменний
малюнок, а також шість начерків та
ескізів, які свідчать про напружену
роботу митця над образами. Думки, що
хвилювали поета, одночасно водили й
рукою художника. В основі поеми
лежить трагічна доля безправної жінки
часів кріпацтва – сліпої матері та її
дочки Оксани.
Починається поема сценою,
що зображає сліпу матір, на
колінах якої дрімає юна
Оксана. На цю тему
виконав Шевченко і
малюнок «Сліпа з дочкою»,
зміст якої відповідає словам
поеми:
«Сидит скорбящая слепая
И псальму грустную поет.
Она поет, а молодая
Дочь несчастливицы моей
Головкой смуглою прильнула
К коленям матери своей,
Тоски не ведая, заснула
Сном непорочной простоты.
В одежде грубой нищеты
Она прекрасна; полдень ясный
Моей Украины прекрасной
Позолотил, любя, лелея,
Свое прекрасное дитя»
Та малюнок не є ілюстрацією лише до
цього місця поеми, він виступає ніби
поетичним прологом до поеми.
Виконаний олівцем і сепією, малюнок
ретельно викінчений. Загальне тло ледь
накреслено. Основна увага зосереджена
на образах людей, їх обличчях, позах,
настроях. Оксана спить, поклавши
чарівну голівку на коліна матері. Мати
схилилася над дівчинкою, оберігаючи її
спокій. Глибокий смуток лежить на
обличчі бідної матері, тривога за
найдорожче в її житті – долю Оксани.
Зовнішність обох нещасних жінок дещо
ідеалізована. Такими вони зображені і в
поемі «Слепая».
Малюнку сепією та олівцем передував
ескіз, виконаний олівцем і тушшю.
Чорнобілий ескіз без романтичної
ідеалізації зовнішності героїнь вийшов
реалістичнішим за самий малюнок. Він
правдиво передає місце дії і зворушливі
образи двох нещасних жінок: сліпої
матері з донькою. Поетичні характери
ожили під пером художника. Їх
малювала схвильована уява поета-
маляра, який підніс голос протесту
проти жорстокості сучасного йому світу.