ВИКУП ШЕВЧЕНКА

З КРІПАЦТВА

Автор: Дідур Марія

Коли та де народився Т.Шевченко?

◦ Народився Тарас Шевченко 9 березня (25 лютого)

1814 року в селі Моринці в сім’ї хліборобів Григорія
та Катерини Шевченко. Незабаром після його
народження вони переїхали до села Кирилівки, де й
пройшло все Тарасове дитинство.
 Дитинство поета
◦ Батько змушений був чумакувати та возив панську
пшеницю до Одеси, Києва та інших міст. Коли Тарас підріс,
батько брав його з собою. Про одну з таких мандрівок
Шевченко згадує в своїй повісті «Наймичка».
◦ У 9 років малий Тарас втратив матір. Батько,
залишившись з малими дітьми, змушений був одружитися з
вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей.
Незабаром, в 11 років Тарас осиротів, залишившись з
мачухою.
 Де він навчався?
◦ Ще за життя матері Шевченка послали в
науку до сільського дяка Павла Рубана
(Совгиря). Хлопець швидко навчився
читати й писати, разом з тим почав
малювати – у нього виявився великий хист
до малювання. Згодом невичерпне
бажання навчитися малювати змушувало
Тараса ходити від одного села до іншого,
шукаючи вчителя-маляра.
 Перші роки в Петербурзі
◦ Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, поміщик П.
Енгельгардт узяв із собою Шевченка[36], а щоб згодом мати зиск
на художніх творах власного «покоєвого художника», підписав
контракт й віддав його в науку на чотири роки до живописця В.
Ширяєва, у якого й замешкав Тарас до 1838 року[37]. В артілі
Ширяєва Шевченка оточували такі ж, як і він, здібні молоді
люди — вихідці з низьких верств народу — кріпаки або
відпущені з кріпацтва й міщани, які прагнули краще опанувати
мистецтво живопису, стати художниками.[38] Ширяєв поводився з
учнями суворо, у своїй автобіографії та повісті «Художник»
Шевченко писав про нього як «людину жадібну, грубу, сувору й
деспотичну». Зазвичай Ширяєв укладав контракти на вісім
років: п'ять з них відводилися на навчання, а протягом
наступних трьох років учень повинен був «заслужити майстрові
за навчання», працюючи на нього
 Викуп з кріпацтва
◦ 184 роки тому 22 квітня 1838 р. за с. ст. Карл Брюллов викупив за 2,5 тис. рублів асигнаціями
Тараса Шевченка з кріпацтва. Ця сума на той час була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб
здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя
спадкоємця престолу, який розіграли в лотереї. Імпреза відбулася у палаці польського графа –
віолончеліста та композитора Михайла Вієльгорського (Вєльгурського).
◦ В автобіографії Тарас Шевченко про свій викуп оповідає так: «1837 року Сошенко представив мене
конференц-секретареві Академії мистецтв В. І. Григоровичу з проханням – звільнити мене од лихої
моєї долі, Григорович передав це прохання В. А. Жуковському. Той попередньо сторгувався з моїм
поміщиком і просив К. П. Брюллова намалювати з нього, Жуковського, портрет, щоби розіграти
його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського
був у нього готовий. Жуковський при участі графа М. Ю. Вієльгорського улаштував лотерею на
2500 карбованців асигнаціями, і цією ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го».
Більшу частину коштів внесли К. Брюллов, В. Жуковський, М. Вільєгорський
та інші. Загалом у справі звільнення Шевченка з кріпацтва брали участь понад
20 осіб, частина з яких побажали залишитися невідомими
◦ 22 квітня 1838 р. поміщик П. Енгельгардт, одержавши гроші, підписав відпускну Т. Шевченкові; її
засвідчили В. Жуковський, К. Брюллов і М. Вієльгорський. 25 квітня цей документ було вручено
Тарасові В. Жуковським у присутності К. Брюллова, M. Biєльгорського, А. Мокрицького
◦ Започаткували звільнення Тараса саме українські митці. 1831 р. першим із цих доброчинців став
художник Іван Сошенко, який проживав тоді в Петербурзі і залучив до цієї справи своїх
українських колег. Вони й звернулися по допомогу до впливового діяча-українця, вихідця з
козацького міста Пирятина – Василя Григоровича, який упродовж 25 років був ученим секретарем
Петербурзького Товариства заохочення художників і, водночас, конференц-секретарем Академії
мистецтв. Вдячний Тарас Шевченко присвятив йому видатний твір – поему «Гайдамаки». До них
приєдналися відомий художник Олексій Венеціанов, рід якого пов'язаний з м. Ніжином, та
популярний тоді поет-пісняр також козацького роду Євген Гребінка. Він перший надрукував поезії
Шевченка у своєму журналі «Ластовка». Євген Павлович брав діяльну участь у літературному
житті Петербурга, співпрацював у багатьох журналах і збірниках, створив гурток, який об'єднував
українську мистецьку й літературну інтелігенцію. Гребінка був першим літературним учителем
Шевченка ще до визволення з кріпацтва, знайомив його з творами Котляревського, Гулака-
Артемовського, Квітки-Основ'яненка, Бодянського. «Все оте годувало і ростило поетичний талант
Шевченка», – скаже Олександр Кониський, автор хроніки, присвяченій життєвому та творчому
.
шляху поета.