Григір Михайлович Тютюнник — український письменник-

прозаїк. 1989р. його творчість була посмертно відзначена Державною

премією ім. Т. Г. Шевченка.

1931 рік Народився в селі Шилівка, Полтавська область в селянській

родині

1937 рік Заарештували батька Григора (заслали на Сибір), мати виходить

заміж за іншого. Малого Григора взяв до себе дядько Филимон Васильович
Тютюнник. Він та його дружина були вчителями.

1938 рік Дядя і тітка віддають Григора до школи в український перший

клас, який нараховував сім учнів. Але згодом клас розформували і його
перевели в російський клас

1946 рік Після закінчення 5 класу пішов в Зіньківське ремісниче училище

№ 7, де одержав спеціальність слюсаря. Працював на Харківському заводі
ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся до тітки в Шилівку. Не
відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.

1950-1951 роки Знову живе у дяді і тітки, працюючи тепер уже в гаражі при
шахтобуді Краснолуцької автотранспортної контори.

1951 рік Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом у

Владивостоці. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював
токарем у вагонному депо.

1957 рік Навчався в Харківському університеті на філологічному

факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і
самоосвітою. Григору приходить  папірець, який сповіщав, що його батько
ні в чому не винен і реабілітований посмертно.

1961 рік Григір пише перші новелли «В сумерки» (російською мовою і за

підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» ) і «Крестьянка»

1962 рік Після закінчення Харківського університету Тютюнник

учителював у вечірній школі на Донбасі.

1963 рік Переїзджає до Києва, редакції газети «Літературна Україна»,

публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:

1966 рік Публікація першої книжки “Завязь”, що принесла йому

популярність

1968 рік Отримав премію за оповідання “Деревій”

1970-і роки Багато пише. Виходять друком збірки «Батьківські пороги»,
«Крайнебо», «Отчие пороги».
 
1980 рік Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну
премію ім. Лесі Українки. В останні місяці життя письменник працював над
повістю «Житіє Артема Безвіконного».

 6 березня 1980 Григір Тютюнник покінчив життя самогубством (через

чиновницький диктат в літературі). Поховано письменника на Байковому
кладовищі в Києві