ПОШУКИ НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ В УКРАЇНСЬКОМУ

МИСТЕЦТВІ 19-ГО 20-ГО СТОЛІТТЯ.

ЗМІСТ

ВСТУП
1.Слобожанщина
1.1 Харківська культурна громада. Родина Алчевських.
1.2 Скульптура Т.Г. Шевченко. Боротьба за ідентичність.
1.3 Перша приватна художня школа.
1.4 Архітектурний стиль.Худпром
1.5 Подальша українізація Харківської громади.
2.Полтавщина
2.1 Полтавська культурна громада.
2.2 Архітектурний стиль. Губернське земство.
3.Дніпро
3.1 Катеринославська(Дніпровська) культурна громада.
3.2 Архітектурний стиль. Будинок Хреннікова.
ВИСНОВКИ

ВСТУП
Треба почати з того, що "Український стиль" є еклектикою тогочасних
актуальних європейських стилей доби імперій, поєднаних з національними
вкрапленнями, та особливостями українського побуту.
Після революції 1848 року, яка стала рущієм для народних рухів у різних
країнах, почали виникати нові віяня та напрямки, які набули яскравості і
виразності. Такі тенденції не обійшли й українську націю, перебувавшу на той
час в складі російської імперії.
В боротьбі за свою ідентичність та самобутність, в містах і регіонах України, а
саме Полтаві, Дніпрі, Харкові, створювалися громади, яки мали потужний
вплив на соціум та надавали людям більшу автономію, та часткову культурну
незалежність на місцевому рівні, для вирішення питань актуальних в кожній
громаді окремо.

1. Слобожанщина.
1.1 Харківська культурна громада. Родина Алчевських.
В Харкові, який був і залишається освітнім центром України, головною
фігурою впливу була родина Алчевських, Олексій Алчевський - тогочасний
підприємець, один з перших банкірів, створивший видатний та відомий у
всьому місті Земельний банк, також вкладав грощі в промисловість,
металургію. Його дружина, Христина, була дуже успішною у сфері освіти,
вона відкривала дитячі школи, школи для жінок, тим самим ставши одною з
найвідоміших тогочасних просвітниць не тільки Харківської громади, але і
Європи, вона ставала президенткою "Всесвітньої ліги вчителів", що є
найвищою відзнакою у сфері освіти 19-го століття. Недільну школу для жінок,
для неї, на замовлення побудував інший видатний Хакрів'янин, академік
архітектури - Олексій Бекетов. Усі вони були активними діячами громадського
руху, зібравши навколо себе талановитих українців, митців, письменників.
Також сім'я Алчевських посприяла розповсюдженню української мови,
видавала словники, абетки, асоціювалася з українською культурно-
просвітницькою діяльністю.

1.2 Скульптура Т.Г. Шевченко. Боротьба за ідентичність.

У 1898 році, Олексій Алчевський замовив першу в світі, скульптуру погруддя
великого кобзаря, Тараса Шевченко, у відомого скульптора В.О Беклемішева,
але на той час, міська рада Харкова, яка підпорядковувалася Петербургу,
вагалася з тим, чи встановлювати пам'ятник в місті, чи за його межами, в
першу чергу таке питання постало через скептичне відношення тодішнього
керівництва до української культури та поезії, тож Алчевський вирішив
проявити ініціативу, та встановивши погруддя на території власного маєтку,
біля якого збиралася тогочасна молодь, студенти, які могли побачити через
паркан скульптуру на власні очі. Нажаль, через 2 роки, через фінансову кризу,
та смерть Олексія пам'ятник демонтували, і зберігали в маєтку ще 30 років, на
початку 1930-х років вони передали погруддя Харківському художньому
музею, а з 1948 року воно зберігається у Києві, в музеї Тараса Шевченка.

1.3 Перша приватна художня школа.

Відкрита у 1869 році, у Харкові. Школа повинна була розвивати не тільки
навички з малювання, та вивчати художні стилі, але й навчати більш
технічним, промислово-орієнтованим навичкам, кресленню, роботі з
орнаментами, роботі з керамікою, відомим випускником школи був
вищезгаданий академік Олексій Бекетов. Так як художня школа повинна була
готувати митців, ії архітектурний стиль мав надихати учнів на творчі ідеї. У
1900-хх роках почався процес реорганізації школи в художній технікум. За
умовами конкурсу реогранізація передбачала побудову нового головного
корпусу, громада митців та архітекторів, на хвилі національних ідей просувала
український стиль. Але багато людей з тих хто фінансував забудову піддавали
сумніву саме існування такого стилю як "український модерн", вони вважали
українську культуру штучною, та вигаданою, зневажливо ставилися до історії
нашого народу, тому автори проєкту повинні були аргументовано переконати
та здивувати керівництво та замовників.
1.4 Архітектурний стиль. Худпром
За проєктом архітектора К.М. Жукова який згодом сам стане викладачем в
технікумі, який спроєктує, основним задумом була імітація традиційної
дерев'яної будівлі, трапецевидний ганок зі скошеними арками, короткими
вежами, які нагадували форму селянської хати, але все було побудовано з
міцного, та дуже об'ємного каменю, мало масивний, вражаючий око вигляд.
Оформлення віконних отворів, елементи української орнаменталістики,
рослинні мотиви, декоративні панно мали карпатський колорит. Споруда в
подальшому стала однією з визначних споруд стилю українського модерну.

1.5 Подальша українізація Харківської громади.

1910-х роках міська рада Харкова вирішила, що в центрі міста, який повинен
бути також культурним центром, треба встановити пам'ятник видатному діячу
української літератури, Григорію Квітці-Основ'яненко. Згодом передбачалося
будівництво сквера України, з пам'ятником композитору Миколі Лисенко.
Нажаль через початок першої світової війни, ці плани реалізовані не були, але
намагання свідчать про активну культурно-громадську діяльність.
На початку 20-го століття Харків став основним осередком національної
архітектури, притягуючі до себе видатних митців, скульпторів, архітекторів,
які будуть творити у стилі українського модерну. Наприклад,вже в 1912 році, в
центрі міста, на Павлівській площі 4, буде побудований "Будинок нерухомості"
за проєтком Бориса Корнієнка, з погруддям Т.Г. Шевченко , яке і в наш час
залишається там.

2. Полтавщина.
2.1 Полтавська культурна громада.
В Полтаві, найяскравішими представниками та авторами які творили у стилі
українського модерну були - розробник(в подальшому) державного герба УНР
- "Тризуба", Василь Кричевський, оздобленням інтер'єру та екстер'єру
займалися художники Сергій Васильківський та Опанас Сластіон та ін., які
загальними зусиллями розробили та побудували будинок Полтавського
Губернського Земства, споруджений в 1903-1908 роках. Це була перша
споруда, яка мала офіційно в назві стилю мала слово "український". Ціллю
було розробити проєкт, який би не слідував цілком за європейськими
псевдоренесансом чи псевдокласицизмом, а мав оригінальний задум, з
народним художнім стилем.

2.2 Архітектурний стиль. Губернське земство.

В плані будинок має форму тризуба, з композицією, яку складали три массивні
випираючі об'єми та дві високі башти, які розташовувалися по обидва боки від
центральної вісі будівлі. Цоколь будинку був заввишки близько 2-х метрів та
викладений рожевим гранітом, складався з массивних грубо обтесаних
каменів, на якому розташовувалися вікна з фігурними перемичками та міцним
карнизом. Основна стіна була облицьована світложовтою керамікою, а на
першому поверсі знаходилися стрункі вікна з напівколовою перемичкою. На
фасадах декоративні елементи зображували козацькі хрести, орнаменти, вікна
та двері мали трапеційну форму, деякі вікна мали гранчасті різьблені
стовпчики, також елементи які нагадували колосся пшениці. Загальна
композиція була дуже виразною здебільшого також завдяки використанню
синусоїдальних ліній, стилізованих рослин, хвилеобразних ліній які запозичені
у самої природи. В нащі дні будівля використовується як краєзнавчий музей.
3. Дніпро
3.1 Катеринославська(Дніпровська) культурна громада.
Найвидатнішим діячем цієї громади прийнято вважати Дмитра Яворницького,
Харків'янина за походженням, але родовід його родини привів його до
Катеринославу(нині Дніпро) де він став досліджувати історію українського
козацтва, проводив експедиції, археологічні розкопки, збирав предмети
давнини століттями лежавшими під землею, козацькі шаблі. Нажаль тодішнє
керівництво, яке підпорядковувалося російській імперії, вирішило звільнити
Яворницького за любов до рідного краю, за так зване тоді "українофільство".
На початку 20-го століття він став директором музею, який згодом отримав
назву Краєзнавчий музей ім. Дмитра Яворницького. Його вплив на діячив
інших громад важко переоцінити, тому що саме він перший дослідив та
класифікував історію українського козацтва. Яворницький сильно вплинув на
мільйонера та інженера-технолога Володимира Хреннікова.
Яворницький залишив свій вклад не тільки в культурі козацтва, а також
опосередковано, в архітектурі, бо без його робіт, стиль будинка Хреннікова міг
бути зовсім іншим.

3.2 Архітектурний стиль.Будинок Хреннікова.

Володимир Хренніков мав великі статки, та серйозний авторитет у місті, він
дуже хотів створити прибутковий будинок з театром та культурними
закладами, саме в українському стилі, самостійно розробив технічні
креслення, а проєкт екстер'єру будівлі доручив П.Фетисову та Л.Хойновському.
Стиль будівлі повторював вищезгадані елементи українського модерну, та під
впливом дослідника Яворницького, до цього додався романтизований образ
козацької доби, кутовий фасад будинку нагадує традиційну січову церкву,
автори надихалися храмовою архітектурою. Приміщення даху мало
грушеподібну форму, та оздоблювалося черепицею червоного кольору. На даху
знаходилася вежа з величезним флюгером у формі козацького хреста, на
декоративних елементах будівлі використовувалися символи геральдики.
Для створення внутрішнього оздоблення майстри-декоратори активно
використовували різьблене дерево. Незважаючі на усі труднощі, судові позови
від керівництва міста через суперечки за територію, та бюрократичне пекло,
пан Хренніков досяг своєї мети, на століття залишивши яскравий відбиток в
українській архітектурі.

ВИСНОВКИ
Український стиль, як і український народ, пройшов нелегкий шлях
невизнання та нерозуміння, згодом - прийняття та поваги, а через десятиліття
прийшов до захоплення митцями, культурної та архітектурної цінності.
Український стиль не просто вдало та оригінально адаптував модерн і барокко,
але й уміло доповнював їх. Від Полтавського земства до Художнього технікуму
в Харкові, у кожній цеглині, погрудді, арці, еркері та підвіконні відчувається
український дух, любов авторів до своєї роботи, до звичаїв та природи рідного
краю, до атрибутів життя звичайних селян, до життя сміливих та вільних
козаків, а головне - до батьківщини, Багато з митців(Сергій Васильківський та
Опанас Сластіон), скульпторів(В.О. Беклемішев), архітекторів(Василь
Кричевський), інженерів(Володимира Хреннікова) дослідників(Дмитра
Яворницького) вклали більшу частку свого життя в просування національних
ідей шляхом не насильницьким, а культурним, не тиском, а мистецтвом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Полтавщина:Енциклопедичний довідник». Довідник. (За ред.
А.В.Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 787,788.
2. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове
товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. —
Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
3.Курінь козацького батька. Путівник по меморіальному будинку-музею
академіка Д. І. Яворницького. Д.: АРТ-Прес, 2015. — 94 с.
4.Харків. Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку (1898
р.)https://archexplorer.wordpress.com/2014/03/01/харків-памятник-т-г-шевченку-
1898-р/
5.Алчевські - родина діячів української культури: [Довідка] // Митці України:
Енцикл. довідник. - К., 1992.- С.20-21.
6.Харківська державна академія дизайну і мистецтв. Історія академії.
https://ksada.org/1history.html