Стильові та жанрові особливості архітектури та образотворчого мистецтва в

Україні в добу Просвітництва

Доба Просвітництва в Україні (кінець XVIII - початок XIX століття)
характеризувалась зростанням національної свідомості та розвитком культури та
освіти. У цей період українська архітектура та образотворче мистецтво відчули вплив
західноєвропейських тенденцій, але зберегли своєрідність та національну
спрямованість.
Стилі та жанри образотворчого мистецтва цього періоду можна охарактеризувати
наступним чином:
Класицизм. Цей стиль відображав ідеали давньогрецької та давньоримської культури.
Архітектори та художники ставилися до античної спадщини як до найвищого
виразника гармонії, чистоти форм та ідеалів. Характерною рисою класицизму була
симетричність, використання класичних ордерів (дорик, іонічний, коринфський),
геометрична точність та обмеженість декору.
Романтизм. Цей стиль був протилежним класицизму, оскільки він був спрямований на
відображення почуттів та емоцій. Художники та архітектори намагалися відтворити
природу як найвищу прояву божественної сили. Характерною рисою романтизму була
експресивність, динамічність, емоційність, а також використання живописних ефектів
та різноманітного декору.
Національний стиль. Українська національна ідея виявилася дуже сильною у добу
Просвітництва. Художники та архітектори намагалися відтворити українську культуру
та історію в своїх творах. Це відображалося у використанні українських національних
мотивів, таких як хрести, хрестики, півмісяці, герби та символіка.
Архітектура доби Просвітництва в Україні відрізняється мішаною стилістикою, яка
поєднувала риси бароко, класицизму та рококо. Типовими для цього періоду стали
такі архітектурні форми, як дворцово-паркові ансамблі, резиденції шляхти, церкви та
палацові комплекси.
У період розквіту архітектури Просвітництва в Україні виникають багато нових
будівельних стилів, таких як класицизм, бароко, рококо та інші. Основними
характеристиками архітектури цього періоду є зосередженість на пропорціях та
симетрії, простота та лаконічність форм, та збільшення значення світла.
Архітектура в Україні доби Просвітництва була переважно під впливом класицизму,
який став основним стилем цього періоду. Але, на відміну від інших країн, українська
архітектура класицизму має свої особливості.
Українські архітектори ставили більший акцент на регіональність і національний
колорит, що виявилося в використанні українських традиційних мотивів та символів.
Вони розробляли нові форми будівель, які відображали національну ідентичність та
практичність. Такі будівлі були прикрашені українським орнаментом, включали
елементи фольклору та народних звичаїв.(дзвінниця)
 Серед ранніх зразків декоративних композицій в інтер’єрах споруд раннього
класицизму слід згадати ліпнину в палаці Міхала Чацького у Серебринцях
(Вінницька обл., 1770-1780-ті рр.) з гірляндами, фризами рослинного орнаменту
з грифонами, музичними інструментами; вимурувані з цегли колони підтримують
балки перекриття, вкриті смугою ліпнини, що імітує антаблемент і переходить
на край плафону; площини стін овальної бальної зали поділено іонійськими
пілястрами, навколо вікон є розетки в профільованих обрамленнях.

У резиденційному будівництві Лівобережної України наприкінці ХІХ ст.

утверджується стилістика класицизму. Перебудови провадилися у маєтках,
що належали родам із середовища козацької старшини — чи не найбільш
показовою у цьому сенсі є садиба Лизогубів у смт. Седнів (Чернігівська обл.),
ансамбль якої складають церква і кам’яниця 1690-х рр., парк, закладений
у XVII ст. і палац, споруджений на початку ХІХ ст. Архітектура окремих садиб
демонструє перехідний етап від класицизуючого бароко до власне класицизму,
як от у палаці маєтку Муравйових-Апостолів у с. Хомутець (Полтавська обл., 1770-
і рр., перебудований у 1800-х рр.), де барокові ремінісценції знаходять вияв
у розбудованих прямокутних баштах флігелів і рядах криволінійних фронтонів
з вікнами мансардного поверху.
Риси класицизуючого бароко зберігає палац Шидловських у с. Старий Мерчик
(Харківська обл., 1776-1778 рр., дуже пошкоджений пожежею у 2018 р.). Багатим
є пластичне вирішення стін фасадів палацу — тут використано рустування,
у псевдоризалітах із колосальними пілястрами іонічного ордеру влаштовано високі
ніші з кам’яними урнами на п’єдесталах, віконні отвори заглиблені у прямокутних
профільованих обрамленнях, над вікнами першого поверху є панно з ліпниною
(гірлянди й вінки), на фризах теж є смуга орнаменту з переплетених гірлянд.
Зараз багато з цих будівель є національними пам'ятками архітектури та туристичними
об'єктами, що дозволяє багатьом людям оцінити та насолодитися красою та
неповторністю української архітектури доби Просвітництва.
Архітектура доби Просвітництва в Україні є важливою складовою європейської
архітектурної спадщини та відображає культурні зв'язки України з іншими країнами
Європи..
Образотворче мистецтво в Україні в добу Просвітництва
Українське образотворче мистецтво доби Просвітництва відображало дух
національної самосвідомості та прагнення до відродження української культури.
Характерними жанрами були портрет, історичний живопис, пейзаж та натюрморт.
Українські художники намагалися створити образи національних героїв, відображення
історичних подій та пейзажів України.
Також важливим напрямом українського мистецтва доби Просвітництва була гравюра
та графіка, що відображали культурні та історичні реалії України.
У цей період українські митці намагалися відновити національну культуру та
створювали твори, які відображали український спосіб життя, традиції та звичаї. Вони
використовували українські мотиви, символи, фольклор та історію у своїх роботах.
Такі твори стали називати національними.
 Найбільш відомі українські художники доби Просвітництва - це Іван Труш, Федір
Кричевський, Олександр Мурашко, Микола Пимоненко, Олександр Вінниченко та
інші. Вони створювали картини, гравюри, портрети, мозаїки та інші твори мистецтва,
які стали частиною української культури.
У цей період також почав розвиватися жанр літературної ілюстрації, що стало
популярним українським митцям. Вони ілюстрували книги, що відображали
національну ідентичність та культуру.
Одним із напрямків образотворчого мистецтва в добу Просвітництва був розвиток
живопису, який став досить популярним в Україні. Українські художники
використовували різні техніки та стилі, відбиваючи європейські тенденції у своїх
роботах. Однак, вони також відображали українську культуру та традиції у своїх
творах.
Українські митці також стали активно розвивати графіку, використовуючи різні
техніки, такі як літографія, гравюра та металевий друк. Вони створювали гравюри на
теми історії, народних звичаїв та обрядів, а також національних символів.
У добу Просвітництва також активно розвивався монументальний живопис.
Українські художники створювали фрески та мозаїки для церков, приватних будинків
та інших громадських споруд. Вони використовували різні техніки та матеріали, такі
як фарби, мозаїчні камені та керамічні плитки.
Окрім цього, у добу Просвітництва розвивався іконопис, який відігравав важливу роль
у релігійному житті населення. Українські іконописці створювали ікони на традиційні
християнські теми, а також на українські теми, використовуючи мотиви національної
культури та історії.
У цій епохі також почали розвиватися декоративно-ужиткове мистецтво, таке як
вишивка, гончарство та різьблення.
Також можна згадати українського майстра гончарства Олексія Коломийця, який
відновив давні традиції українського гончарства та створив нові, оригінальні форми та
візерунки. Його вироби здобули велику популярність та визнання.
Також українська вишивка в цей час стала досить популярною. Вона
використовувалась як декоративний елемент на одязі та домашньому текстилі. Відомі
українські вишивальниці того часу, які створювали вишивки у національному стилі, це
Ганна Макогон та Ольга Кобилянська.