Professional Documents
Culture Documents
Ігор Однопозов. Конструктивізм в Архітектурі Києва
Ігор Однопозов. Конструктивізм в Архітектурі Києва
КОНСТРУКТИВІЗМ
В АРХІТЕКТУРІ
КИЄВА
(фотоальбом)
Видання 2-е,
виправлене і доповнене
Київ 2007-2013
Конструктивізм – це мистецька течія, що виникла на початку 20-х років минулого століття. Був поширений у літературі,
малярстві й, особливо, архітектурі. Конструктивізм з-поміж інших архітектурних стилів вирізняє геометрична чистота
форм, конструкцій, застосування передових технологій і матеріалів (бетону, заліза, скла), відсутність або максимальна
спрощеність декору та оздоблень. Іншими словами – конструкція заради функції, краса форми через її простоту, нічого
зайвого, окрім потрібного. Предтечею цього напряму був так званий архітектурний раціоналізм (протоконструктивізм),
що виник в Росії та США у 1910-ті роки. Найбільшого розмаху конструктивізм, як передовий напрям, набув саме на
теренах СРСР. Багато яскравих самобутніх конструктивістських споруд у 20-ті роки було зведено в тогочасній столиці
УСРР Харкові. У Києві в той період будували мало, але з переїздом уряду на дніпровські пагорби в 1934 р. цей процес
значно прискорився. Конструктивістський доробок міста складає близько 150 об’єктів – як «чистого» стилю, так і з
привнесенням елементів «соціалістичного ампіру» («радянського ретроспективізму»), що запанував наприкінці 30-х
років. Саме тоді індустріальний кубічний формалізм перших п’ятирічок був «теоретично» засуджений («вбогі сірі
будинки-коробки», «прикра пляма в творчому досвіді київських архітекторів») і замінений помпезним імперським
неокласицизмом – на заклик ВКП(б) «повернутися до історичної спадщини». (До речі, ці, нав’язані згори, «архітектурні
надмірності» через 20 років також пали жертвою втручання партії в митецьку сферу, після чого пішла друга хвиля
функціоналізму – відомі «хрущовки»). Наприкінці 40-х, під час боротьби з «безрідними космополітами», декому з
архітекторів знов пригадали «оспівування ворожого конструктивізму». Між тим, незважаючи на заборону, його ідеї
суттєво вплинули на весь дальший розвиток вітчизняної архітектури. Серед митців, які проектували конструктивістські
будівлі в Києві, згадаймо В.Рикова, П.Альошина, Й.Каракіса, М.Холостенка, В.Заболотного, П.Савича, О.Тація,
М.Шехоніна, C.Григор’єва, О.Вербицького, Г.Шлаканьова, В.Осьмака, М.Гречину, М.Паруснікова, Л.Мецояна,
М.Чорноморченка, Л.Мойсейовича, В.Громницького, М.Анічкова, А.Мінкуса, П.Костирка, Г.Молокова, Н.Манучарову, В.
Онащенка, С.Царьова, С.Венгеровського. Цей період, на жаль, досліджений досить поверхово, тож встановити усіх
авторів відповідних споруд вкрай складно. Не всі будівлі дійшли до нашого часу. У 1941 р. від рук чужих та своїх
«героїв» загинули корпуси заводу «Більшовик» (1929-1932), кілька значних творів конструктивізму в районі Хрещатика
(житловий будинок робітників шкіряної промисловості (1932 р.), дім оборони (1935-1936 рр.)), а 2003 р. тут було
розібрано основну частину будинку державних установ (1929-1930 рр.) – аби «не випирав і не затуляв монументальної
краси». У 1943 р. знищено практично всі конструктивістські споруди в Дарниці, а що не розтрощили військові, добили
мирні зодчі, переоравши все під майданчик для будівельних експериментів 60-х. Єдина вціліла адмінбудівля сьогодні
стоїть як пам’ятник конструктивізму лівобережжя Києва. У 50-х роках на заваді шулявському шляхопроводу став (і через
це був знесений) показовий приклад цього архітектурного стилю (житловий будинок із гастрономом). Вже 2007 р.
знесено дві адміністративні будівлі на Шулявці (вул.В.Гетьмана) та Деміївці (Голосіївський пр.), аби на їх місці звести
помпезні “новодєли”. Деякі споруди мають нині настільки спотворений вигляд, що лише фахівцям відомо, що насправді
криється за їх «облагородженим» фасадом. Подані фотографії - своєрідний зліпок з конструктивістського обличчя Києва:
дещо похмурого, схематичного, безнаціонального, але водночас новаторського, самобутнього, передового.
Використані джерела:
Автор висловлює щиру подяку і присвячує цю книгу своєму батькові – київському архітектору С.Д.Однопозову.