Презентація студентів 2

курсу
комп’ютерноı̈ лінгвістики
Кучинського Кирила,
Страп Андріани, Милашевськоı̈ Олени,
Карповоı̈ Маріı̈ та Косенко Анастасіı̈
Загальне позначення явищ мистецтва і літератури ХХ ст., що
відійшли від традицій зовнішньої подібності
та утверджували новий підхід до зображення буття.
§ Модернізм — це своєрідна художньо-естетична реакція на економічну, політичну, духовну кризу
буржуазного суспільства XX ст.

§ Зараз у культурології використовуються два поняття — «модерн» і «модернізм». Модерном називають

мистецтво кінця XIX — початку XX ст. Хронологічні рамки модернізму — початок XX ст. — 60-і pp.
Культуру від 70-х pp. XX ст. до наших днів прийнято називати культурою постмодернізму.
§ Модернізм виявився в усіх галузях художньої творчості. Основні естетичні принципи модернізму в
літературі — потік свідомості, в образотворчому мистецтві — заперечення зображальності, у музиці —
заперечення звукової організованості (мелодії, гармонії, поліфонії; електронна музика), в театрі —
відсутність логіки розгортання драматичної дії. Часто формалістичне новаторство для митців ставало
самоціллю. З´являються нові жанри: колаж, інсталяція, хепенінг, перформанс тощо. Для модернізму
характерні елітарність, відстороненість від масової культури.

§ Найбільшого поширення модернізм набув у образотворчому мистецтві. Батьківщиною модернізму

стала Франція. У Парижі, французькій столиці, на початку XX ст. жило і працювало багато молодих
талановитих художників, вихідців з різних країн, які шукали нові шляхи у мистецтві: П. Пікассо, А.
Матісс, Ж. Брак, А. Модільяні, М. Шагал, О. Архипенко та ін. Молоді художники влаштовували виставки
своїх творів, дискутували з приводу різноманітних художніх течій.
§ Важливою рисою культури ХХ століття є ı̈ı̈ інтегративність, тобто об'єднання
окремих складових в єдине ціле. Відбувся перехід від монокультури до
багатовимірноı̈ культури. Попередні періоди людського розвитку визначались
домінуванням певного стилю в мистецтві, ХХ століття зупинило панування одного
напряму. Мистецтво різко розпадається на течіı̈, які відрізняються один від одного
природою, складом і обсягом своı̈х ознак. Частина ı̈х консолідується за ознаками
певного способу художньоı̈ інтерпретаціı̈ світу, частина об'єднується навколо тієı̈
чи іншоı̈ соціальноı̈ або національноı̈ ідеı̈. Кожен з рухів у властивіиI иI ому формі дає
свою відповідь на основоположне питання - ставлення художньоı̈ творчості до
соціальноı̈ діиI сності.
§ Протягом усього XX ст. відбувається поступовииI занепад традиціиI них релігіиI них
засад культури в масовіиI свідомості. Передусім це виявляється у концептуальних
християнських моральних вимогах любові до Бога та любові до ближнього.
§ Однією з характерних рис культурного життя XX ст. є виникнення та поширення
модернізму. Він виникає як своєрідна світоглядна та художньо-естетична реакція
на поглиблення духовноı̈ кризи суспільства. При цьому модернізм заперечує
можливості попередньоı̈ культури протистояти руиI нівним силам. Звідси різкииI , а
іноді иI воиI овничииI антитрадиціоналізм модернізму, що інколи набуває бунтівних
та екстравагантних форм виявлення.
§ Одним із перших напрямків модернізму на початку XX ст. став фовізм (фр./auves —
дикииB ), для якого характерна кольорова експресія, поєднання яскравих кольорів,
декоративність, життєрадісність, пластична деформація предметів. Фовізм як напрям
з´явився у 1905 р., коли молоді художники (А. Матісс, А.Марке, Ж. Руо, А. Дерен)
виступили з критикою натуралістичноı̈ правдоподібності класичного живопису,
зокрема імпресіонізму.

§ Визначним представником фовізму був Анрі Матісс. Творчості художника («Червоні

рибки», «Танок» (іл. 1), «Музика») властиві життєствердність, оспівування молодості і
граціı̈. Дослідники відзначають мотиви давньогрецького вазопису у творах
французького художника. Сучасники фовістів побачили у ı̈х творах лише відмову від
вишуканості імпресіоністів. Проте «Фовізм був спробою повернути живопису первинну
силу і перебороти вишуканииB естетизм кінця століття, хисткість форм, душевне
сум´яття художників, вдихнути в мистецтво молодість і здоров´я, збільшити силу иB ого
впливу, прискорити темп і цим надати иB ому сучасного відчуття життя».
Фовізм

-(з фр. – “дикун”)

– головний засіб
виразності –колір
(чистий)

Представники:
Андре Дерен ; Анрі
Матісс та ін.
А. Дерен
 Авангардизм

Експресіонізм Кубізм Сюрреалізм Футуризм Дадаїзм

§ У мистецтві початку XX ст. виникає також авангардизм (фр. avante-garde —
передовииI загін), що об´єднав наиI радикальніші кола модерністів, які прагнули
докорінно оновити художню практику, шукали новаторські засоби вираження
форми і змісту творів, боролися за все нове у мистецтві.
Умовна назва художніх рухів митців ХХ ст., що об’єднували тих кому були
притаманні прагнення до докорінного оновлення художньої практики, розриву її зі
старими принципами і традиціями, пошук нових, незвичних засобів виразу форми і
змісту творів, взаємин митців із життям.
Один із напрямів образотворчого мистецтва ХХ ст. виник як складова частина руху за
оновлення мистецтва на межі ХІХ і ХХ ст., пізніше названого авангардизмом. Частина
авангардистів створювала мистецтво абстрактних форм (геометричних фігур, лініиD ,
кольорових плям) – абстракціонізм. Засновниками абстракціонізму були росіиD ські
художники В.КандинськииD і К.Малевич, голландець П.Мондріан.
Абстракціонізм набув поширення в росіиD ському та украı̈нському живописі напередодні
Першоı̈ світовоı̈ віиD ни. РосіиD ськииD художник, поляк за походженням К.Малевич (1878—
1935), якииD народився у Києві, став засновником супрематизму — одного з напрямів
абстракціонізму, програмним твором цього напряму стала иD ого картина «ЧорнииD
квадрат» (1913). Твори супрематизму являють собою комбінаціı̈ кольорових
геометричних фігур (квадрат, трикутник, коло); зображують світ, позбавленииD об´ємів і
відтінків, звільненииD від побутовості. Супрематисти прагнуть знаиD ти досконалу форму,
яка, у поєднанні з кольором, є знаковою. Ідеı̈ супрематизму поділяли О. Розанова, Л.
Попова, О. Родченко, Е. ЛісицькииD , В. Татлін тощо.
Експресіонізм
(“виразність” ) – все
підкорено прагненню до
вищої виразності.
Представники: Ед. Мунк,
Ван Гог Вінсент
Ван Гог, Ан. Тулуз –
Лотрек, Кірхнер, Нольде,
Дікс
§ Один з наиB відоміших напрямків модернізму — кубізм — з´явився у 1908 р.
Основоположниками цього напрямку вважаються П. Пікассо, Ж. Брак, Ф. Леже. Це була перша
течія в живописі, яка повністю відмовилася від естетичного принципу наслідування діиB сності
класичного мистецтва.

§ Кубісти вважали, що живописнииB твір повинен передавати якісь узагальнені філософські ідеı̈,
а не об´єктивні реаліı̈ життя. Кубізм (фр. cubisme, від cube — куб) — напрям, представники
якого зображували діиB сність у вигляді комбінаціиB геометричних форм (куба, кулі, циліндра,
конуса тощо) та деформованих фігур. Першим кубі стичним твором вважається картина П.
Пікассо «АвіньиB онські дівчата» (1907). Твір був настільки новаторським, що иB ого не відразу
сприиB няло навіть наиB ближче мистецьке оточення художника. Фігури жінок, зображених на
полотні, спотворені і деформовані, плоскі, відсутня система перспективи та ілюзія
тривимірного простору. Кубісти зображували людську фігуру чи предмети не такими, якими
бачили, а такими, якими ı̈х уявляли чи знали. У творах кубістів переважає коричнева, темно-
зелена, сіра кольорова гама. Часто в картинах кубістів початковииB вигляд зображуваного
предмета важко уловлювався («Скрипка і гітара» П. Пікассо (іл. 2)), бо художники через
комбінаціı̈ геометричних форм прагнули висловити внутрішню сутність образу, нові моделі
світосприиB няття.
Кубізм
§ деформація світу
геометричними
формами.
Представники:
§ П. Пікассо,
§ Ж. Брак

Ж.Брак “Скрипка і глечик”

§ Одним з мистецьких напрямів початку XX ст. був футуризм (лат. futurum — маиI бутнє),
що прагнув до створення мистецтва маиI бутнього, відкидав класичну художню
спадщину. Засновником цього напряму є італіиI ськииI поет Ф. Марінетті, автор
«Маніфесту футуризму» (1909). Футуристи (У. Боччоні, Дж. Балла, Дж. Северіні) вважали,
що XX ст. потребує нового мистецтва, яке иI шло б у ногу з віком техніки, вітали віиI ну, яка,
на ı̈х думку, очистить, оновить суспільство. Футуристи обожнювали техніку, натомість
людські проблеми цікавили ı̈х менше. У своı̈х творах намагалися передати динамізм
життя і вражень людини («Динамізм мускулів» У. Боччоні, «Абстрактна швидкість —
автомобіль проı̈хав», «Динамізм дога на шворці» Дж. Балла).

§ Футуристи частково запозичують прииI оми кубістів, розкладаючи предмет на елементи і

комбінуючи ı̈х. У Росіı̈ та Украı̈ні цеиI напрям відомииI як кубофутуризм.
(від лат. futurum - майбутнє) авангардистський напрям
європейського мистецтва 10 – 20-х років ХХ ст., переважно в Італії
та Росії. Футуристи, прагнучи створити «мистецтво майбутнього»,
проголошували заперечення традиційної культури (спадщини
«минулого»), оспівували естетику урбанізму та машинної індустрії.
Для живопису (в Італії – У.Боччоні, ДЖ.Северіні) характерні
зрушення, напливи форм, багаторазові повторення мотивів, що
наче додають одне до одного враження, отримані в процесі
стрімкого руху, для літератури – переплетення документального
матеріалу і фантастики, у поезії (В.Хлєбников, В.Маяковський,
І.Сіверянин ) мовне експериментування («слова на волі», або
«заумь»).
Футуризм (“майбутнє”)
§ спроба створити
мистецтво майбутнього,
відкинувши досягнення
минулого
§ Представники:
§ Дж. Балла, Дж. Северині

Умберто Боччоні
“Вулиця входить в будинок”
§ У 1916 р. у Швейцарії виник дадаїзм (фр. dadaisme, від dada — дитячий коник, переносно
— дитячий лепет) — модерністська течія в мистецтві, характерними рисами якої були
зумисний примітивізм, антиестетизм (Т. Тзара, М. Дюшан, Г. Грос). Течія зародилася під
час Першої світової війни як реакція на жорстоку криваву бійню, розв´язану провідними
державами Європи. Дадаїсти стверджували, що життя безглузде, мистецтво і митці
ворожі людині, не рахувалися з визнаними авторитетами, в тому числі у мистецтві. У
1922 р. дадаїзм поєднується з сюрреалізмом.
Дадаı̈зм
§ (“нісенітниця”) абсурд,
§ беглузді колажі,
необмежене прагнення
свободи.
§ Представники :
§ М. Дюшан,
§ М. Ернест, Х. Хьог.

М. Дюшан “Фонтан”
Сюрреалізм
(“надреальне”) – реальні
предмети у неймовірних
поєднаннях; сноведіння,
- фантазія
§ Представники:

§ С. Далі, М.Шагал, Ів.Тангі,

Р.Магритт

С. Далі
“Автопортрет”
 ( від лат. Ехрressіo - вираження) напрям в літературі та
мистецтві першої чверті ХХ ст., що проголошував
єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ
людини, а його вираження – головною метою
мистецтва.
§ У рамках експресіонізму виникли рані образи
абстрактного мистецтва (В.Калдинський); у деяких
художників, особливо німецьких, експресіонізм набув
яскравого антивоєнного та антиімперіалістичного
забарвлення.
Модерністська течія в мистецтві першої чверті ХХ ст.,
назва походить від куба – геометричного тіла. Кубізм
виник у Франції в 1907 році (картина «Авіньйонські
дівчата» П.Пікассо). до перших груп кубістів увійшли
французькі живописці П.Пікассо, Ж. Брак, А.Глез, Ж.
Метсенже, Ж. Вілон, іспанець Х. Гріс. Кубізм був
родоначальником незліченних модерністських течій ХХ ст.
Уперше на передній план висувається формально-
пластичний експеримент: розкладання реальної
предметної форми на найпростіші об’ємні елементи (куб,
куля, циліндр, конус) і конструювання комбінацій цих
об’ємів на поверхні. Водночас зявилась кубі стична
скульптура (українець О.Архипенко, французькі скульптори
А.Лоран, Р.Дюшан-Війон)
§ (від франц.surrealisme - надреалізм) напрям у
мистецтві ХХ ст., що проголошував джерелом
мистецтва сферу півсвідомості (інстинкти
сновидіння, галюцинаціı̈) а иA ого методом –
розрив логічних зв’язків, замінених вільними
асоціаціями. Сюрреалізм склався в 20-х роках
ХХ ст., розвиваючи низку рис дадаı̈зму
(письменники А.Бретон, Ф.Арп, Ж.Міро.). З 30-х
років головною рисою сюрреалізму стала
парадоксальна нелогічність поєднання
предметів та явищ, яким надавалася
предметно-пластична достовірність, яку можна
було бачити (художники С. Далі, П.Блум, І.Тангі)
§ Загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденціиB у
мистецтві, що виникли після модернізму та авангардизму.
§ Мистецтво постмодернізму — це своєрідна лабораторія, де
відбувається складнииB синтез рис, нашоı̈ доби, діалогічне розв'язання
антиноміиB , накопичених попередніми епохами:

• реалістична зображальність і фантасмагоричність;

• гуманітарність і фізико-технічне орієнтування;
• описовість і філософічність;
• сериB озність та іронічність;
• традиціиB ність і комп'ютеризована сучасність;
• раціоналістичність і містичність;
• політизованість иB еротичність;
• потік свідомості иB гострота сюжетноı̈ діı̈;
• строга аналітичність та ігрове начало;
• позиція західноı̈ і східноı̈ культури.
§ Однією з поширених течіиI 60-х pp. став оп-арт (англ. optical art — оптичне мистецтво),
представники якого створюють естетичне середовище за допомогою світлових і
кольорових оптичних ефектів, завдяки вживанню лінз, дзеркал тощо. У живописі
переважають геометричні комбінаціı̈ лініиI та плям.
Оп-арт (“оптичне
мистецтво”) -
передача оптичних
ефектів, зорових
ілюзій

Представники: В.
Вазареллі, Б. Райлі
Імп-арт
( “неможливе
мистецтво”) –
зображення
об’єктів, які не
можуть існувати
реально
Представники :
Р. Гонсалвеса
К. Ешер
 К. Ешер

“Малювати –
це означає обманювати”

”День-ніч”

“Малюючі руки”
Поп-арт – противага
абстракціонізму, зображення
повсякденних речеиG . К. Ольбенбург

Представники: Р.Раушенберг,
Р. ЛіхтенштеиG н, К. Ольденбург
Р.Раушенберг
 Посилання на джерела:

• ЄВРОПЕИTСЬКА КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО НА ЗЛАМІ XX-XXI СТ. [Електроннии^ ресурс] –

Режим доступу до ресурсу: https://stud.com.ua/134041/kulturologiya/yevropeyska_kultura_mistetstvo_zlami.

• Нова роль культури у 21 столітті [Електроннии^ ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

http://www.creativecities.org.ua/uk/creative-industries/texts/?newsid=21

• Основні тенденціı̈ розвитку культури у другіи^ половині ХХ – на початку ХХІ ст [Електроннии^ ресурс] –
Режим доступу до ресурсу: https://geomap.com.ua/uk-wh11/1332.html.

• Кара-Васильєва Т. Історія мистецтва ХХ століття: концепція, нові підходи и^ о [Електроннии^ ресурс]

/ Тетяна Кара-Васильєва – Режим доступу до ресурсу:
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16837/12-Kara-Vasilyeva.pdf.