Напрямки модернізму в

європейському живописі

Підготували студенти групи К-16 Блінохватов Микита, Нгене

Даніель, Подольський Євгеній та Цуденко Вадим
Вступ

Модернізм у європейському живописі відноситься до періоду мистецтва, який виник

наприкінці 19 століття і тривав до середини 20 століття. Він характеризувався
відмовою від традиційних технік і предметів і рухом до експериментів та інновацій.

У європейському живописі існувало кілька різних напрямів модернізму, кожен з яких

мав свої унікальні особливості та стиль.

Найвизначнішими з них були:

Поява модернізму
Модернізм у живописі виник як відповідь на мінливий світ кінця 19 — початку 20 століть. Художники прагнули відійти
від традиційних стилів і технік, досліджувати нові форми вираження, які відображали складний і мінливий світ навколо
них.

Одним із ключових факторів, що сприяв виникненню модернізму, було зростання індустріалізації та урбанізації.
Швидке зростання міст і розширення промислового виробництва призвели до відчуття розгубленості та відчуженості,
оскільки люди намагалися пристосуватися до нового способу життя.

Водночас нові наукові та філософські ідеї кидали виклик традиційним способам мислення про світ. Теорія відносності,
наприклад, припускала, що не існує абсолютної істини чи об’єктивної реальності, тоді як роботи Фрейда та інших
психоаналітиків досліджували роботу людського розуму по-новому.

У світі мистецтва модернізм став відповіддю на ці зміни. Митці прагнули відійти від традиційних мистецьких
умовностей і досліджувати нові форми вираження, які відображали мінливий світ навколо них. Вони експериментували
з новими техніками, стилями та матеріалами та кидали виклик традиційним уявленням про красу та зображення.
Ключові характеристики модернізму

1. Експерименти з формою та композицією: художники-модерністи прагнули відійти від

традиційних стилів композиції та досліджувати нові форми вираження. Це призвело до
розвитку нових технік і підходів, таких як абстракція та колаж.
2. Акцент на емоціях та індивідуальності: художники-модерністи прагнули висловити власні
суб’єктивні переживання та емоції у своїх роботах, а не дотримувалися традиційних уявлень
про красу та зображення.
3. Використання яскравих кольорів і сміливих мазків: багато художників-модерністів
використовували яскраві кольори та сміливі жести, щоб передати емоції та енергію у своїх
роботах.
4. Відмова від традиційного сюжету: художники-модерністи часто відкидали традиційний
сюжет і натомість зосереджувалися на повсякденному житті, пейзажах і абстрактних формах.
 Фовізм
Фовізм був модерністським мистецьким напрямом, який виник у
Франції на початку 20-го століття, і характеризується сміливим
використанням кольору та високостилізованим підходом до
форми. Художники-фовісти прагнули створювати роботи, які були
б надзвичайно виразними та емоційними, і використовували
яскраві та контрастні кольори, щоб передати відчуття енергії та
руху.

Термін «фовізм» походить від французького слова «fauves», що

означає «дикі звірі», і спочатку використовувався
мистецтвознавцями для опису дикої та примітивної якості
фовістського стилю. Художники-фовісти відкидали традиційні
академічні техніки і натомість зосереджувалися на створенні
робіт, які були миттєвими та спонтанними, використовуючи
сміливі мазки та перебільшені форми, щоб створити відчуття
жвавості та енергії.

Твори фовістів часто містять яскраві пейзажі та натюрморти,

відзначаються відчуттям спонтанності та прямоти.
Фовізм: представники та роботи
Деякі з найвідоміших художників-фовістів включають Анрі
Матісса, Андре Дерена та Моріса де Вламінка. Ці художники
прагнули створювати роботи, які були б надзвичайно виразними та
емоційними, використовуючи колір і форму, щоб передати
відчуття пристрасті та енергії.

Однією з найвідоміших картин фовістів є «Танець» Анрі Матісса.

Ця картина зображує групу танцюристів у дуже стилізованій та
абстрактній композиції, використовуючи яскраві кольори та
спрощені форми, щоб створити відчуття руху та ритму. Ще одна
відома картина фовіста — «Міст Чарінг-Кросс» Андре Дерена, на
якій зображені міст і річка Темза у дуже стилізованій композиції з
яскравими кольорами.

Інші відомі картини фовістів включають «Червону кімнату» Анрі

Матісса, «Пейзаж у Колліурі» Андре Дерена та «Сена в Шату»
Моріса де Вламінка. Ці картини поєднують ряд сміливих і
яскравих кольорів, створюючи надзвичайно емоційні та
експресивні роботи, які кинули виклик традиційним уявленням
про репрезентацію та проклали шлях до нових форм художнього
вираження.
Експресіонізм – це модерністська течія, яка виникла в
Європі на початку 20 століття, і характеризується
високоемоційним і суб’єктивним підходом до мистецтва.
Художники-експресіоністи прагнули дослідити глибини
людського досвіду, часто використовуючи сильно
стилізовані та перебільшені форми для передачі складних
психологічних та емоційних тем.

Мистецтво експресіонізму відзначається сміливим

використанням кольору, ліній і форм, і часто містить сильно
спотворені фігури та пейзажі. Рух часто асоціюється з
почуттям тривоги та неспокою, що відображає бурхливий
політичний і соціальний клімат того часу.

Експресіонізм виник у Німеччині як відповідь на швидку

індустріалізацію та урбанізацію початку 20-го століття під
впливом низки мистецьких і культурних рухів, зокрема
символізму, фовізму та творчості Вінсента Ван Гога.

Експресіонізм
Експресіонізм: представники та роботи
Деякі з найвідоміших художників-експресіоністів включають Едварда Мунка,
Еміля Нольде, Ернста Людвіга Кірхнера та Василя Кандінського. Ці
художники прагнули створювати надзвичайно особисті та емоційні роботи,
які виражали їхні найпотаємніші почуття та переживання.

Однією з найвідоміших картин експресіоністів є «Крик» Едварда Мунка. Ця

картина зображує фігуру, яка кричить від агонії, на дуже стилізованому та
абстрактному тлі. Ще одна відома картина експресіоністів — «Танець життя»
Едварда Мунка, на якій зображено дуже стилізовану та спотворену версію
танцювального залу.

Інші відомі картини експресіоністів включають «Вулиця, Берлін» Ернста

Людвіга Кіршнера, «Пророк» Еміля Нольде та «Композицію VII» Василя
Кандинського. Ці картини поєднують різноманітні яскраві кольори,
перебільшені форми та спотворені форми для створення надзвичайно
емоційних та особистих робіт, які допомогли кинути виклик традиційним
уявленням про репрезентацію та проклали шлях до нових форм художнього
вираження.
Сюрреалізм
Сюрреалізм — це модерністська течія, яка виникла в Європі на
початку 20 століття, і характеризується надзвичайно творчим і
фантастичним підходом до мистецтва. Художники-сюрреалісти
прагнули досліджувати глибини підсвідомості та використовували
образи, схожі на сновидіння, і дивні зіставлення, щоб створювати
роботи, які були дуже символічними та нагадували.

Сюрреалістичний рух був заснований французьким письменником і

поетом Андре Бретоном, який вважав, що мистецтво повинно бути
засобом дослідження прихованих тайників розуму. Художники-
сюрреалісти відкидали традиційні уявлення, сприймали ірраціональне
та фантастичне, часто створюючи роботи, які були надзвичайно
схожими на сновидіння.

Сюрреалістичне мистецтво часто відзначається відчуттям таємничості

та двозначності, а також має дуже стилізовані та символічні форми.
Сюрреалізм: представники та роботи
Деякі з найвідоміших художників-сюрреалістів включають Сальвадора Далі,
Рене Магрітта та Макса Ернста. Ці художники прагнули створювати роботи,
які кидали виклик традиційним уявленням про реальність і репрезентацію,
часто включаючи несподівані зіставлення та химерні або абсурдні образи.

Однією з найвідоміших картин сюрреалістів є «Стійкість пам'яті» Сальвадора

Далі. На цій картині зображені годинники, що тануть, і спотворені форми,
створюючи атмосферу сну та сюрреалістичну. Ще одна відома картина
сюрреалістів — «Зрада образів» Рене Магрітта, на якій зображена труба, під
якою написано «Це не труба».

Інші відомі сюрреалістичні картини включають «Двом дітям загрожує

соловей» Макса Ернста, «Слони» Сальвадора Далі та «Син людський» Рене
Магрітта. Ці картини містять ряд несподіваних і химерних образів,
створюючи надзвичайно сюрреалістичні та часто спонукаючі до роздумів
твори, які кидають виклик традиційним уявленням про зображення та
реальність.
 Дадаїзм
Дадаїзм був модерністським рухом, який виник у Європі
під час Першої світової війни, і характеризується дуже
нетрадиційним і підривним підходом до мистецтва.
Художники-дадаїсти прагнули відкинути традиційні
мистецькі умовності та створювати роботи, які були
навмисно абсурдними та безглуздими.

Дадаїстський рух був заснований у Цюріху, Швейцарія, у

1916 році групою художників і письменників, у тому числі
Трістаном Тцарою, Х’юго Балом і Жаном Арпом.
Художники-дадаїсти часто створювали роботи, які були
дуже провокаційними та образливими, використовуючи
такі техніки, як колаж, асамбляж і готові мелодії, щоб
кинути виклик традиційним уявленням про мистецтво.
Дадаїзм: представники та роботи

Деякі з найвідоміших дадаїстів включають Марселя Дюшана, Ханну Хох і Френсіса Пікабіа. Ці художники
намагалися кинути виклик традиційним уявленням про мистецтво та репрезентацію, часто включаючи
знайдені об’єкти, колажі та перформанс у свої роботи.

Одним із найвідоміших творів дадаїзму є «Фонтан» Марселя Дюшана. Ця робота являє собою
порцеляновий пісуар, перевернутий на бік і підписаний «R. Mutt», який Дюшан представив на виставку в
1917 році. Ще одна відома робота дадаїстів — «Ріж кухонним ножем Дада через останню культурну епоху
Веймарського пивного живота в Німеччині». Ханни Хох, яка є колажем із зображенням політичних і
культурних діячів Німеччини часів Веймарської республіки.

Інші відомі твори дадаїстів включають «Механоморфний кабінет» Френсіса Пікабіа, «Напередодні зламаної
руки» Марселя Дюшана та «Дух нашого часу» Рауля Хаусмана. Ці роботи включають ряд несподіваних і
химерних образів, створюючи надзвичайно нетрадиційні та часто спонукаючі до роздумів роботи, які
кидають виклик традиційним уявленням про мистецтво та репрезентацію.
Кубізм
Кубізм - це модерністська мистецька течія, яка виникла на початку
20 століття. Рух характеризується дуже абстрактним і
геометричним підходом до мистецтва та відмовою від традиційних
уявлень про зображення.

Художники-кубісти прагнули створювати роботи, вільні від

обмежень репрезентативного мистецтва, і натомість
зосереджувалися на використанні геометричних форм, площин і
кутів для створення високостилізованих і абстрактних композицій.

Художники-кубісти прагнули представити об’єкти та суб’єкти з

різних точок зору, часто розбиваючи їх на геометричні форми та
знову збираючи у дуже абстрактні та стилізовані композиції..

Художники-кубісти прагнули створювати роботи, які були дуже

двовимірними, і часто використовували колаж та інші техніки, щоб
підкреслити площинність полотна.
Кубізм: представники та роботи
“Авіньйьонські дівчата” Пабло
Пікассо
Деякі з найвідоміших художників-кубістів включають Пабло Пікассо,
Жоржа Брака, Хуана Гріс, Робера Делоне та Франсіса Пікабіа. Ці
художники експериментували з формою, кольором і текстурою,
створюючи дуже стилізовані та абстрактні композиції.
Однією з найвідоміших картин кубізму є «Авіньйонські дівчата»
Пабло Пікассо. На цій картині зображено п’ять оголених жіночих
фігур із спотвореними та розбитими на геометричні фігури
обличчями. Інша відома кубістська картина — «Скрипка і свічник»
Жоржа Брака, на якій зображені скрипка та свічник, фрагментовані на
геометричні фігури.
Інші відомі картини кубізму включають «Стіл» Хуана Ґріса,
«Одночасні вікна» Робера Делоне та «Я знову бачу в пам’яті мій
дорогий Удні» Френсіса Пікабіа. Ці картини поєднують низку
абстрактних форм і геометричних форм, створюючи
високостилізовані та інноваційні композиції, які допомогли кинути
виклик традиційним уявленням про репрезентацію та проклали шлях
до нових форм художнього вираження.
Конструктивізм
Конструктивізм — модерністська мистецька течія, що виникла на росії на початку 20 століття. Рух був заснований такими художниками, як
Володимир Татлін, Олександр Родченко та Варвара Степанова, які прагнули створити новий тип мистецтва, вільний від обмежень
традиційних форм мистецтва.

Художники-конструктивісти прагнули створювати роботи, які були дуже абстрактними та зосереджені на використанні геометричних форм,
часто включаючи промислові матеріали, такі як сталь, скло та пластик у свої роботи. Вони відкинули традиційні форми представлення і
натомість зосередилися на використанні простих форм і ліній для створення високостилізованих і абстрактних композицій.

Однією з ключових особливостей конструктивізму є його акцент на функціональності. Художники-конструктивісти прагнули створювати
функціональні твори, які можна було б використовувати в повсякденному житті, наприклад меблі, предмети побуту та графічні проекти.
Такий підхід допоміг подолати прірву між мистецтвом і дизайном і проклав шлях до нових форм художнього вираження.

Іншою ключовою особливістю конструктивізму є його акцент на використанні технологій і промисловості. Художники-конструктивісти
були зачаровані новими формами технологій і машин, які з’явилися на початку 20 століття, і прагнули включити їх у своє мистецтво. Вони
часто використовували промислові матеріали, такі як сталь, скло та пластик, щоб створювати роботи, які прославляли машину та її
потужність.
Конструктивізм: представники та роботи

Одними з найвідоміших художників і дизайнерів-конструктивістів є Володимир Татлін, Олександр

Родченко та Ель Лісицький. Ці художники прагнули створити новий тип мистецтва та дизайну, який
базувався б на принципах промислового виробництва, використовуючи нові матеріали та техніки для
створення творів, які були б функціональними та естетично інноваційними.

Одним із найвідоміших конструктивістських проектів є пам’ятник III Інтернаціоналу роботи

Володимира Татліна. Цей дизайн має структуру звивистої спіралі зі сталі та скла, яка мала служити
символом революційних ідеалів Радянського Союзу. Ще один відомий конструктивістський дизайн
— це серія «Proun» Еля Лісіцького, яка містить геометричні абстрактні композиції, які мали на меті
стерти межі між мистецтвом та архітектурою.

Серед інших відомих конструктивістських проектів — «Робітничий клуб» Олександра Родченка,

плакат «Бий білих червоним клином» Еля Лісицького та «Просторові конструкції» Наума Габо.
Баугауз
Баугауз був модерністською школою мистецтва та дизайну, яка виникла в Німеччині на початку 20 століття. Школа була
заснована в 1919 році Вальтером Гропіусом і прагнула подолати прірву між мистецтвом і промисловістю, наголошуючи на
інтеграції мистецтва, ремесел і технологій.

Художники та дизайнери прагнули створювати роботи, які були б функціональними та естетично привабливими, і часто
використовували прості геометричні форми та кольори для створення дуже стилізованих та абстрактних композицій. Школа
наголошувала на використанні нових матеріалів і технологій виробництва, а також прагнула створити проекти, які можна було
б масово виробляти та широко доступні.

Школа наголошувала на важливості функціонального дизайну та прагнула створювати твори, які можна було б
використовувати у повсякденному житті. Багато проектів баугаузу, наприклад, меблі та предмети домашнього вжитку, все ще
популярні сьогодні завдяки поєднанню форми та функцій.

Художники та дизайнери баухаузу прагнули створювати роботи, які були б надзвичайно спрощеними, часто використовуючи
основні геометричні форми та кольори для створення дуже абстрактних композицій. Такий підхід допоміг кинути виклик
традиційним уявленням про оздоблення та орнаменти та проклав шлях до нових форм художнього вираження.
Баугауз: представники та роботи

Деякі з найвідоміших художників і дизайнерів Bauhaus включають Вальтера Гропіуса, Марселя Брейера та
Йозефа Альберса. Ці митці прагнули створити новий тип мистецтва та дизайну, який базувався б на
промислових процесах і масовому виробництві та відкидав декоративні та декоративні стилі минулого.

Один із найвідоміших дизайнів Баухаузу — стілець Василя Марселя Брейера. Це крісло має
мінімалістичний каркас із трубчастої сталі з брезентовими ремінцями, які утворюють сидіння та спинку.
Іншим відомим дизайном Баухауза є будівля Баугауз в Дессау, спроектована Вальтером Гропіусом, яка має
модерністський, функціоналістичний дизайн.

Серед інших відомих проектів Bauhaus – стілець B3 від Марселя Брейера, таблиці Nesting Table від
Йозефа Альберса та стілець у Барселоні від Людвіга Міса ван дер Рое. Ці проекти включають в себе низку
функціональних і мінімалістичних форм, використовуючи прості матеріали та техніки для створення
надзвичайно інноваційних і впливових робіт, які продовжують формувати сучасний дизайн донині.
De Stijl

De Stijl, також відомий як неопластицизм, був модерністським мистецьким напрямком,

який виник у Нідерландах на початку 20 століття. Рух був заснований у 1917 році
групою художників та архітекторів, включаючи Піта Мондріана, Тео ван Дусбурга та
Герріта Рітвельда, і характеризувався високогеометричним та абстрактним підходом до
мистецтва та дизайну.

Художники De Stijl прагнули створювати роботи, вільні від обмежень

репрезентативного мистецтва, і натомість зосереджувалися на використанні основних
кольорів, прямих ліній і прямокутних форм. Вони вірили, що, зводячи мистецтво до
його суттєвих елементів, вони можуть створити твори, які будуть більш універсальними
та можуть сприяти побудові більш гармонійного та збалансованого світу.
De Stijl: представники та роботи

Найвідомішим художником, пов’язаним з De Stijl, є Піт Мондріан, який створював

роботи, які повністю складалися з прямокутників і ліній, часто в основних кольорах.
Найвідомішою роботою Мондріана є «Композиція II у червоному, синьому та
жовтому», яка містить сітку чорних ліній із прямокутниками основних кольорів.

Серед інших відомих художників De Stijl – Герріт Рітвельд, який створив меблі з
простими геометричними формами та основними кольорами, і Тео ван Дусбург, який
заснував журнал De Stijl і пропагував ідеї руху через твори та виставки.
Футуризм
Футуризм був модерністським напрямком мистецтва, що виник в Італії на початку 20 століття. Рух був заснований у 1909
році італійським поетом Філіппо Томмазо Марінетті, який опублікував маніфест, який закликав до відмови від
традиційних культурних форм і прийняття сучасності та технологій.

Художники-футуристи прагнули створювати твори, які оспівували швидкість, енергію та динамізм сучасного життя.
Вони відкинули традиційні форми репрезентації та натомість прийняли нові форми технології та комунікації, такі як
радіо та кіно.

Художники-футуристи прагнули створювати роботи, які відображали б швидкість і динамізм сучасного життя, часто
використовуючи яскраві кольори, динамічні лінії та сміливі форми, щоб створити відчуття руху та енергії.

Художники-футуристи були зачаровані новими формами технологій і машин, які з’являлися на початку 20 століття, і
прагнули включити їх у своє мистецтво. Вони часто використовували промислові матеріали, такі як метал і скло, для
створення робіт, які прославляли машину та її потужність.
 Футуризм: представники та роботи
Деякі з найвідоміших художників-футуристів включають Умберто Боччоні,
Карло Карра та Джакомо Балла. Ці художники прагнули передати швидкість, рух
і енергію сучасного життя, часто використовуючи сміливі кольори, динамічні
лінії та геометричні форми для створення дуже стилізованих і абстрактних
композицій.

Однією з найвідоміших футуристичних картин є «Унікальні форми

безперервності в просторі» Умберто Боччоні. Ця скульптура зображує фігуру в
русі, тіло якої розділене на геометричні форми. Ще одна відома картина
футуристів — «Динамізм собаки на повідку» Джакомо Балла, на якій зображено
собаку та її господаря в русі, а їхні тіла розділені на абстрактні форми.

Серед інших відомих футуристичних картин — «Бунт у галереї» Карло Карра,

«Абстрактна швидкість + звук» Джакомо Балла та «Місто піднімається» Умберто
Боччоні. Ці картини поєднують низку динамічних і абстрактних форм,
створюючи високостилізовані та інноваційні композиції, які допомогли кинути “Бунт у галереї”
виклик традиційним уявленням про репрезентацію та проклали шлях до нових Карло Карра
форм художнього вираження.
Абстракціонізм
Абстракціонізм, також відомий як абстрактне мистецтво, — це напрям
мистецтва модернізму, який виник на початку 20 століття. Рух
характеризується зосередженістю на формі, кольорі та композиції та
відмовою від традиційних уявлень про зображення.

Художники-абстракціоністи прагнули створювати роботи, вільні від

обмежень репрезентативного мистецтва, і натомість зосереджувалися на
використанні кольору, форми та текстури для створення виразних та
емоційних робіт. Рух часто асоціюється з такими художниками, як Василь
Кандінський, Казимир Малевич і Піт Мондріан.

Художники-абстракціоністи прагнули створювати роботи, які не були

призначені для представлення якогось конкретного об’єкта чи теми, а
натомість були зосереджені на формальних аспектах мистецтва, таких як
колір, форма та лінія. Багато абстракціоністських творів мають
геометричні форми, такі як кола, квадрати та прямокутники, і
відзначаються відчуттям рівноваги та гармонії.

Іншою ключовою рисою абстракціонізму є його акцент на переживанні

твору глядачем. Художники-абстракціоністи прагнули створювати роботи,
які викликали б емоційну реакцію у глядача, і часто використовували
колір і композицію, щоб створити відчуття руху та енергії.
Абстракціонізм: представники та роботи
Абстракціонізм, також відомий як абстрактне
мистецтво, — це напрям мистецтва модернізму, який
виник на початку 20 століття. Рух характеризується
зосередженістю на формі, кольорі та композиції та
відмовою від традиційних уявлень про зображення.

Художники-абстракціоністи прагнули створювати

роботи, вільні від обмежень репрезентативного
мистецтва, і натомість зосереджувалися на
використанні кольору, форми та текстури для
створення виразних та емоційних робіт. Рух часто
асоціюється з такими художниками, як Василь “Козаки”
Василь Кандінський
Кандінський, Казимир Малевич і Піт Мондріан.
 Супрематизм
Супрематизм — модерністська мистецька течія, що виникла на росії на
початку 20 століття. Рух був заснований Казимиром Малевичем, який прагнув
створити нову форму мистецтва, яка була б вільною від обмежень
традиційного представлення.

Художники-супрематисти прагнули створювати роботи, які були дуже

абстрактними та зосереджені на використанні простих геометричних форм,
таких як квадрати, кола та трикутники. Вони відкинули традиційні форми
представлення і натомість зосередилися на використанні кольору, форми та
текстури для створення високостилізованих та абстрактних композицій.

Художники-супрематисти вірили, що колір є фундаментальним аспектом

художнього вираження, і прагнули використовувати його для створення
творів, які емоційно та духовно викликають враження. Вони часто
використовували сміливі, яскраві кольори у своїх роботах і створювали
композиції, які мали викликати сильний емоційний відгук у глядача.

Іншою ключовою особливістю супрематизму є його акцент на духовних і

містичних вимірах мистецтва. Художники-супрематисти вважали, що
мистецтво може вийти за рамки матеріального світу та викликати у глядача
відчуття духовної трансцендентності.
Супрематизм: представники та роботи

Казимир Малевич вважається засновником

супрематизму, а найвідомішим його твором є «Чорний
квадрат», який являє собою чорний квадрат на білому
тлі. Ця робота часто розглядається як остаточне
вираження акценту руху на простоті, абстрактності та
необ’єктивності.

Серед інших відомих супрематичних творів — «Біле

на білому» Малевича, на якому зображено білий
квадрат на білому тлі, і «Композиція VIII» Василя
Кандинського, на якій зображено низку абстрактних
геометричних форм у різних кольорах і формах.
Занепад модернізму
Модернізм як мистецька течія почав занепадати в середині 20 століття, коли з’явилися нові стилі та підходи, а художники
почали відходити від догматів модернізму.

По-перше, популярність модерністського мистецтва на початку 20-го століття призвела до насичення арт-ринку, коли багато
митців створювали подібні роботи, яким бракувало інновацій та експериментів, характерних для перших років модернізму.

По-друге, модерністське мистецтво часто критикували традиціоналісти, які бачили в ньому відмову від традиційних художніх
цінностей і технік. Ця критика призвела до негативної реакції на модернізм і бажання повернутися до більш традиційних
стилів і сюжетів.

По-третє, з часом з’явилися нові стилі та підходи, такі як поп-арт і мінімалізм, які кинули виклик принципам модернізму та
запропонували нові способи мислення про мистецтво.

Також, соціальні та політичні зміни середини 20 століття, такі як рух за громадянські права та війна у В’єтнамі, змусили
багатьох митців засумніватися в цінності та актуальності модерністського підходу.

Загалом, занепад модернізму був складним і багатогранним процесом, на який вплинула ціла низка факторів.
Висновок

Європейський модернізм був широким мистецьким і культурним рухом, який виник

наприкінці 19-го та на початку 20-го століть у відповідь на швидкі соціальні, технологічні
та культурні зміни. Ключові характеристики європейського модернізму включали відмову
від традиційних форм і бажання створити нові художні мови, інтерес до експерименту та
інновацій, а також фокус на особистості та суб’єктивному досвіді.

Європейський модернізм мав глибокий вплив на світ мистецтва та вплинув на майбутні

рухи, такі як постмодернізм і сучасне мистецтво. Спадщина європейського модернізму
продовжує надихати художників і дизайнерів донині, коли вони досліджують нові форми
та способи самовираження у світі, що постійно змінюється.
Джерела
1. «Модернізм: спокуса єресі» Пітер Ґей
2. «Шок нового» Роберт Хьюз
3. «Історія мистецтва» Е.Х. Ґомбріх
4. «Кубізм і культура» Марк Антліффа та Патриція Лейтен
5. «Футуризм» Керолайн Тісдолл
6. «Експресіонізм» Норберт Вольф
7. «Дадаїзм, сюрреалізм та їхня спадщина» Вільям Рубін
8. «Баугауз: 1919-1933» Магдалена Дросте
9. «Конструктивізм: походження та еволюція» Крістіна Лоддер
10. «Абстракція та Голокост» Марк Годфрі
Дякуємо за увагу