Імпресіонізм

 Імпресіонізм - художній стиль у мистецтві

останньої третини XIX - початку XX ст., що
зробив величезний вплив на все наступне
мистецтво.
 Представники напряму прагнули передати
безпосереднє враження від навколишнього
світу, мінливі стани природи.
 Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у
Франції, коли художники внесли в живопис
різноманіття і складність міського побуту,
свіжість і безпосередність сприйняття світу.
 Для їхніх добутків характерне зображення
випадкових ситуацій, сміливість
композиційних рішень, що здається
неврівноваженість, фрагментарність
композиції, несподівані точки зору, ракурси,
зрізи фігур рамою.
 В другій половині 19
століття ( початок
70-х рр.) у Франції
почала працювати
група молодих
художників. Вперше в
історії мистецтва
художники зробили
для себе правилом
писати не в
майстерні, а під
відкритим небом: на
березі річки, у полі,
у лісі. Каміль Піссарро. Руан,
вулиця Епісері. Ефект
сонячного освітлення
Пленер — передача в картині змін
кольору, зумовленого дією сонячного
світла під час роботи художника на
відкритому повітрі.
Також вони використовували чисті кольори,
часто контрастні (наприклад, червоний і
зелений або оранжевий і блакитний), та багато
відтінків. Змінилася й техніка. Чисті фарби
накладали дрібними мазками роздільно, не
змішуючи на палітрі. Контури неначе
розчинялися в повітряному просторі.

Клод Моне
Копиця (захід)
1891
Дивізіонізм — накладання різних барв з таким
розрахунком, щоб з певної відстані барви
сприймалися злитими в певний колір. Тіні
також малювали за допомогою основних
кольорів, без ужиття чорного.
 Цікава історія походження назви стилю.
Літопис імпресіонізму починається з першої
художньої виставки, що відбулася на
бульварі Капуцинок у Парижі в майстерні
фотографа Надара (1874).
 Після виставки в Парижі цих художників стали
називати імпресіоністами, від французького
слова 'impression'- що значить 'враження'. Це
слово підходило до їхніх робіт, тому що в них
художники передавали своє безпосереднє
враження від побаченого. У їх картинах можна
було відчути вітер, вологу після дощу, нагріту
сонцем землю. Імпресіонізм був останнім
великим художнім рухом у Франції 19 століття.

Арман Гійомен
Сена
1867
Художники-
імпресіоністи нерідко
обирали ідентичні
сюжети, адже для них
здебільшого важливо
було не ЩО, а ЯК це
зображувати.
Едуард
Мане  Об’єднав навколо себе
художників -
(1832 – 1883). імпресіоністів.
 Живописець від природи,
з тонким відчуттям
кольору, він ліпив форму
широким мазком,
могутньою живописною
плямою.
 Відрізнявся від
імпресіоністів тим, що
не відмовився від
широкого мазка, а
головне, від узагальненої
характеристики.
“ В Саду”
Залізниця (1872—1873)
 Саме в його творчості Клод Моне
втілилося основне завдання
цього напряму живопису – (1848 – 1926)
проблема світла та повітря.
Його картини заворожують,
змушують розчинитися у
світлі, у сутінках, у спекоті
полудня: міняться, пливуть,
дихають, ніби маряться.
Враження. Схід сонця.
Прогулянка з парасолькою
Став з
ліліями
 Мав величесний живописний хист.
Здається, що його натхненні твори
П’єр Огюст виконані легко, швидко, ніби
Ренуар жартома
Старанний трудівник; його
(1841 –1919) композиції завжди глибоко продумані,
в них немає елементу випадковості,
який дуже характерний для
імпресіоністів у цілому.
Його живописній техніці властива
своєрідність: він використовує
лесировку ( прозорий шар рідкої
фарби, що наноситься на полотно,
змінюючи кольорові відтінки).
Ренуарові образи побудовані на
гармонії чистих, мажорних, радісних
поєднань кольорів.
Сприймає людину як частину
пейзажу, намагається перенести
принципи, вироблені в пейзажі, на неї.
Бал в Мулен де ла Галетт
Жаб'ятник (1868)
 Прогулянка
Парасольки
Навчався у Школі красних
мистецтв у Парижі. Едгар Дега
Не розумів рабської залежності (1834 – 1917)
художника від
пленеру ,відмовлявся від
необхідності ретельного
стеження за зміною світла та
мінливості руху.
Дуже вимогливий до себе в
роботі, виявляв надзвичайну
проникливість у переданні
мінливості враження. Його
творчості притаманні глибока
думка, гармонія форм,
постійний пошук досконалості.
Особливого значення надавав
лініям: його точні, швидкі
малюнки виконані впевнено,
кожен штрих продуманий,
нанесений одним рухом олівця.
Блакитні
танцівниці
Танцювальний зал
Абсент 
 Працював винятково у
Каміль Піссарро жанрі пейзажу.
(1831 – 1903)
Під пензлем майстра
постає Париж з його
околицями то в бузкових
сутінках, то в тумані
похмурого ранку, то в
синяві зимового дня.
У серіях, створених
Піссарро (на відміну від
Моне), по-перше ,
змінюється кут зору, по-
друге, не стоїть завдання
передати враження від
одного й того ж виду в
різні часи доби.
Бульвар Монмартр навесні
«Селянські будинки, Ераньї»
Червоні дахи в кутку села
взимку
Англієць за Альфред Сіслей
походженням, який все
життя прожив у (1839 – 1899)
Франції.
Панівне місце у його
роботах посідає небо.
Пише свої роботи на
пленері, з вишуканою
майстерністю
передаючи воду,
віддзеркалення в ній
будинків, дерев,
блакиті неба.
Його пейзажі дуже
ліричні й тонкі.
Осінь: берег Сени біля Бужеваля
Міст Море влітку
Міст у Вільнев-ла-Гаренн
Жорж-П'єр Сьора
1859-1891
відомий
французький
художник-
неоімпресіоніст,
засновник
течії дивізіонізму і
пуантилізму,
творець
пуантилістської
манери малювання.
Прогулянка на острові Гран-Жатт
Цирк (1891)
Мислитель

Поцілунок
Громадяни Кале
У музичному мистецтві основоположником
імпресіонізму став французький композитор
Клод Дебюссі (1862-1918). У молоді роки він
зблизився з гуртом літераторів і художників,
який очолював
поет-символіст
С. Малларме,
їхні ідеї знайшли відгук
у музиці К. Дебюссі.
До імпресіонізму належить також
перший період творчості Моріса Равеля
(1875-1937), учня Г. Форе. Композитор
продовжив і розвинув
пошуки свого молодшого
сучасника К. Дебюссі
в царині імпресіоністич
ного звукопису. Він
створював романси
на вірші
поетів-символістів
Таким чином, імпресіонізм став
рубіжним явищем в історії
мистецтва. Він завершував
традиції реалізму і дав старт
напрямам і течіям модернізму з
постійним оновленням художньої
мови й техніки.