Художники-авнгардисти О.

Богомазов,
О. Екстер, А. Петрицький, К. Малевич,
Ф. Кричевський, Д. Бурлюк,
В. Баранов-Росіне.
Школа монументального живопису
М. Бойчука.
Львівська живописна школа
(О. Новаківський, О. Кульчицька, І. Труш
та ін.)
Новаторський напрям у художній культурі ХХ ст., для якого
характерні прагнення оновлення художньої практики,
пошук нових, незвичних засобів вираження
форми і змісту творів.
Особливістю авангарду є прагнення до розриву з
художньою традицією минулого, її образами,
виражальними засобами, активний, протест, який потребує
переоцінки духовних цінностей та нового сприйняття і
бачення світу.
Основні течії
кубізм, кубофутуризм, експресіонізм,
абстракціонізм, футуризм, конструктивізм,
дадаїзм, сюрреалізм та ін.
 Мистецтво авангарду
зруйнувало традиційні засади
художньої творчості. Якщо
стиль модерн був викликаний
неприйняттям індустріалізації
та урбанізації, то авангард
пов'язаний з цими процесами
органічно — він є прямим
породженням нових ритмів
життя, прискорених темпів змін,
величезних, емоційних та
психологічних перевантажень.
Авангардизм у живопису — це
різні напрями, які виступали
щоразу з позицій відкриття
нових ідей. Однак у всіх
авангардних течій є спільне, що
дає підстави єднати їх в одну
художню епоху.
 Двадцяті роки XX ст. характеризуються складністю і
суперечливістю художньо-естетичних тенденцій, творчих
пошуків. В Україні організовували різні творчі об’єднання
художників, до складу яких входили як художники-реалісти, так
і художники модерністських та імпресіоністичних уподобань.
Точилася гостра боротьба художників-реалістів із
представниками нових художніх течій, які орієнтувалися на
європейське мистецтво, уважаючи реалістичний метод таким,
що не відповідає культурним потребам сучасного суспільства.
Саме на двадцяті роки припадає стрімкий злет великих
українських авангардистів К. Малевича, Д. Бурлюка, М.
Бойчука, О. Архипенка, О. Богомазова, О. Екстер.

Поняття «український авангард» уведено в ужиток

французьким мистецтвознавцем Наковим для виставки
«Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Саме тоді
Захід уперше побачив праці світового рівня невідомих
авангардистів України — В. Єрмилова і О. Богомазова. Ця
подія привернула увагу до видатних українських майстрів
авангарду — К. Малевича, Д. Бурлюка, В. Татліна, роботи яких
набули популярності в усьому світі.
 Український авангард
Течія Особливості Представники
Абстракціонізм “Безпредметне”, “нефігуративне” О.Клименко
мистецтво. Принципова відмова від
зображення реальних предметів.

Супрематизм Композиція – імпульсивно-стихійна або К.Малевич

раціонально впорядкована.

Експресіонізм Пристрасність, напруженість, загострена В. Седляр, Мойсей

емоційність. Фрадкін, О. Довгаль,
М. Котляревська,
В.Єрмилов
Кубізм Абстрактне та геометричне мистецтво. О. Архипенко,
“Розплющені” на площині полотна О. Екстер, О. Богомазов,
предмети спостерігаються під різним В. Бурлюк, Лазар
кутом зору. Лисицький
Футуризм Поєднання одного предмета в різних О. Екстер, О. Богомазов,
положеннях. Створення ілюзії В. Меллер, Д. Бурлюк
одномоментності дій, руху.
Конструктивізм "Конструювання навколишнього В. Єрмилов
середовища”, простота.
 Олександр Богомазов
(1880-1930)

До плеяди діячів-авангардистів
української культури відноситься
Олександр Богомазова, якого називають
“українським Пікассо”.
За ним закріпилась слава лідера
українського і російського авангарду,
автора численних полотен, що
експонуються в музеях і приватних
колекціях Лондона, Нью-Йорка, Венеції,
Цюріха, Токіо, Сан-Франциско, Загреба та
інших міст. А ще не менша слава теоретика
і педагога. Спадщині художника присвячені
монографії і статті.
 Олександр Богомазов

Український графік, живописець, педагог,

теоретик мистецтва, представник
українського й світового авангарду. У
своїй творчості пройшов декілька творчих
періодів: кубофутуризм та спектралізм.
Ім'я Богомазова викреслили з історії
українського мистецтва на довгі 30 років —
Радянська влада категорично
заперечувала творчість тих митців, чиї
естетичні принципи відрізнялися від
затвердженого «соціалістичного реалізму»
(символістів, футуристів, імпресіоністів,
імажиністів та ін). Автопортрет 1911 року

Кубофутуристи прагнули відтворити на полотні

красу не побаченого, а відчутого.
Кубофутуризм О.Богомазова

Портрет доньки Ярослави Портрет дружини Ванди

О. Богомазов. Космос. 1910
 Портрет жінки, 1915
О. Богомзов. В'язниця, 1914
 Олександра Екстер (1882-1949) –
яскравий представник європейського кубізму та футуризму. 1918
року створює в Києві художню студію, через яку пройшли десятки
видатних художників-авангардистів. Стикнувшись з методами тиску
на художників з боку радянської влади, О. Екстер в 1920-х рр.
емігрувала до Франції. Олександра Екстер уважається справжньою
революціонеркою в сценографії. Вона сміливо долає канони,
формулює нову концепцію сценічних декорацій, конструює
запаморочливі ескізи костюмів до балетів Б. Ніжинської і постановок
О. Таїрова.

Київський поет Бенедикт Лівшиць

у своїх знаменитих спогадах
“Півтораокий стрілець” охрестив
найвидатніших жінок авангарду
“амазонками, скіфськими наїздницями”.
Олександра Екстер серед цих
“амазонок” перша.
Олександра Екстер. Театральні декорації
 Олександра Екстер

Дизайн костюма Фаміра Кіфаред

до драми «Фаміра Кіфаред» Ескіз костюма «Фаміра Кіфаред».
Менада,1916
О. Екстер. Міст. Севр, 1914 О. Екстер. Композиція, 1916-1917
О. Екстер. Ескізи театральних костюмів
Український живописець, графік,
сценограф і теоретик мистецтва,
провідний представник
авангарду. Автор ескізів
театральних костюмів.

«Гавань», 1930-1931
 Творчості Анатолія Петрицького
притаманні авангардні пошуки в
живописі, театрально-
декораційному мистецтві.
Художник створив галерею
портретів діячів української
культури, більшість із яких були
знищені.

Був оригінальним художником

театру, виконав вражаючі за образністю
і безпомилковим відчуттям епохи
театральні костюми і декорації у
конструктивістській манері для театрів
Києва, Харкова, Москви.

Портрет письменника Коцюби

 А. Петрицький.
Інваліди

У 1930-у році брав участь у Венеційському бієнале з картиною

“Інваліди” (“Мати”), створеною 1924-о року.
А. Петрицький. Парк у Харкові. 1935
А. Петрицький. Міліціонер і крамар. Ескіз костюмів до Ескіз костюмів до опери
вистави "Футболіст" Дж. Пуччіні "Турандот"
А. Петрицький. Ескіз костюма Тай Хой до вистави "Червоний мак"
А. Петрицький. Дизайн костюмів
А. Петрицький. Дизайн костюмів до вистави
«Сорочинський ярмарок»
Старий раб. Ескіз до вистави Лесі Українки Князь Ігор. Ескіз до опери
"В катакомбах" "Князь Ігор" А. Бородіна
 Художник-авангардист, що
зростав в Україні,
основоположник супрематизму,
теоретик мистецтва, філософ.
Автор знаменитого «Чорного
квадрату».

На футуристичній виставці живопису в Петрограді в 1915 р.

Малевич помістив картину високо на стіні в кутку кімнати, де було
найсвятіше місце, куди вішали православну ікону в хаті.
 Казимир Малевич був одним
із перших абстракціоністів та
заснував супрематизм, хоча
художник не обмежувався
рамками цих стилів і писав
також фігуративні картини
філософського змісту.

Автопортрет, 1910 р.

Абстракціонізм (від лат. abstractio – відволікання) –

безпредметне мистецтво.
В основі творчого методу – повна відмова від зображення
форм реальної дійсності.
Супрематизм — вираз реальності в простих формах:
пряма, квадрат, трикутник, коло)
 К. Малевич. Жниці

К. Малевич.
Спортсмени
К. Малевич. «Точильник (Принцип миготіння)», 1912 р.
 К. Малевич.
Пані на зупинці
трамвая,1913
 Композиція з Моною Лізою.
Корова та скрипка, 1913
1914
 Супрематизм (жовте та чорне).
1916
Супрематизм.1915
Чорний супрематичний квадрат,
1915

«Біле на білому» («Білий квадрат»)

- Якщо уявити, що це вікно, в який світ
це вікно?
(У загробний світ)
- Які почуття викликає у вас чорний
колір?
(Страх і туга)
- Що символізує біла стіна навколо
нього?
(Порожнеча, яка символізує
самотність)
 Федір Григорович Кричевський
(1879-1947)

Знаним майстром
нового стилю був
 Федір Кричевський.
Він тяжів до
синтезованих образів,
що народжувалися як
плід роздумів художника
про долю народу,
наслідок його
серйозного вивчення
народного мистецтва.

Федір Кричевський. Автопортрет

Федір Григорович Кричевський

Український маляр, архітектор, 
графік. Започаткував школу
українського малярства, перший
ректор Української академії
мистецтв, його роботи виставили
від Копенгагена до Америки.
За «неблагонадійність» радянська
влада позбавила Кричевського
титулів, звань, власної майстерні і
викладання. Пропонувала
помилування – якби погодився
намалювати Сталіна. Помер з
голоду за мольбертом.
 Триптих «Життя»

Це плід роздумів художника про долю народу, наслідок його

серйозного вивчення народного мистецтва. Триптих майстра – історія
селянської родини.
 Триптих «Життя»

Художник послідовно відстоював в умовах радянської дійсності

національні традиції, розробляючи українську тематику
засобами, які він перейняв під час своїх закордонних поїздок по
Європі. Кожна картина Ф. Кричевського була подією у
мистецькому житті, а триптих «Життя» увійшов в історію
українського живопису як твір глибоко національний своїм
колоритом і епічністю, суголосною з українськими народними
думами. В основу триптиха покладено глибоко філософський
зміст: «Любов», «Сім'я», «Повернення» — споконвічний цикл
життя селянської родини.
Філософська глибина досягнута художником величністю
узагальнених ритмів, абстрагованою символікою, гармонійністю
декоративної живописної мови. Ф. Кричевський звернувся до
традицій іконописного малярства, але уникнув прямої стилізації
під давні іконописні сюжети і наповнив свій твір новим
звучанням завдяки мелодійності живопису й архітектонічній
виваженості композиції. Триптих «Життя» експонувався на
багатьох виставках в Україні й за кордоном. 1928 року на
Міжнародному конкурсі у Венеції він мав великий успіх і численні
відгуки у пресі. 1933 року частина триптиха «Повернення»
самостійно експонувалася у складі виставки радянського
мистецтва в Копенгагені та Варшаві.
“Любов”. Ліва частина триптиха “Сім'я”. 1927 р. Центральна частина
“Життя”. триптиха “Життя”
 “Повернення ”.
Права частина триптиха
“Життя”.
Ф. Кричевський. Наречена
Ф. Кричевський. Три віки
 Василь Григорович Кричевський
(1872 — 1952) 

Велика державна Великий Український герб УНР

печатка УНР за проєктом В. Кричевського

22 березня 1918  Центральна Рада затвердила проєкти

В. Кричевського, зокрема, герб, розроблений ним на
основі Володимирового Тризуба.
Давид Бурлюк
(1882-1967)
Український художник-футурист, графік,
поет, теоретик мистецтва. Освіту здобув у
Казані, Одесі, Москві, Парижі, Мюнхені.
Став ідеологом російсько-українського
футуризму в живописі та літературі.
З 1922-о року жив у США. У 1930-1966
роках видавав журнал “Колір і рима”.
Д. Бурлюк. Мистецтво вічної молодості
Д. Бурлюк. Кінь-блискавка
Д. Бурлюк. Карусель
Давид Бурлюк. Українці. 1912
Д. Бурлюк. Футуристична жінка з трьома очима
Д. Бурлюк. Прихід весни та літа

Д. Бурлюк. Весна
 Володимир Баранов-Россіне
(1888-1944)
Авангардний художник і
скульптор, представник кубізму,
кубофутуризму, винахідник
оптофона (клавіатури для
світломузики), військового
камуфляжу (хамелеона), машини
для виготовлення, стерилізації та
продажу газованих напоїв.
Писав пейзажі, натюрморти;
автор рухомих скульптур (мобілів)
Загинув у концтаборі.
 У 1912 р. В. Баранов-Россіне разом з М. Шагалом та
О. Архипенком експонував свої твори у мистецьких салонах
Парижа. Перший паризький період митця був дуже плідним. Він
створив і виставив у Салоні незалежних першу скульптуру під
назвою «Симфонія номер 2».

У 1925 р. митець
остаточно емігрував до
Франції. Експонував твори
в Салоні незалежних
(1925-1942), на
міжнародній виставці в
Парижі (1937). Працював у
форматі напрямів:
фовізму, кубізму,
дадаїзму, абстракціонізму,
сюрреалізму.
Автопортрет
В. Баранов-Россіне. Автопортрети
Дорога до села
Натюрморт із квітами
Володимир Баранов-Россіне. Музичне капричіо
 Школа монументального живопису М. Бойчука
Школа монументального українського мистецтва початку ХХ
століття була представлена творчістю Михайла Бойчука та
його учнів. Вона надихалася формами візантійських ікон,
релігійного ренесансу, живописного примітивізму без іменних
українських малярів минулих епох. М. Бойчук започаткував
новий напрям – неовізантизм, поклавши в його основу
органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з
конструктивними особливостями візантійського живопису.

До цієї школи належали Т. Бойчук, М. Юнак, О. Павленко,

І. Падалка, В. Сідляр, М. Рокицький та ін. 

В. Сідляр І. Падалка “Бойчуківці”

 Михайло Бойчук
(1882-1937)
Один із засновників монументального
мистецтва України ХХ ст., яке
поєднувало особливості живопису
візантійського та епохи італійського
Відродження.
Представник «Розстріляного
відродження».

«Бойчукізм» — мистецька течія, що отримала назву

завдяки імені майстра Михайла Бойчука. За радянських часів
належали до кола репресованих та заборонених художників, і
лише після 1991 року бойчукісти почали повертатися до
українців, також і завдяки роботам, що зберігаються у фондах
Національного художнього музею України.
М. Бойчкук. Портрет Седляра М. Бойчук. Молочниця
М. Бойчук. Українка, 1910 М. Бойчук. Урожай
М. Бойчук. Дівчина
 Михайло Бойчук
Фреска «Святий Іоанн», 1910
М. Бойчук «Пророк Ілля»
 Школа українських
монументалістів
Пошуки сучасного стилю вітчизняного
мистецтва, утілення національних
традицій.
Найважливіша роль серед засобів
Василь Седляр
художньої мови відводилася лінії.
Михайло Бойчук Монументальні розписи бойчуківців:
- Луцькі казарми в Києві;
- санаторій поблизу Одеси;
- Червонозаводський театр у Харкові.
1937 року бойчуківці були розстріляні.

Іван Падалка
Тимофій Бойчук

Софія Налепинська-Бойчук
Теми художників-«бойчукістів»

Софія Налепинська-Бойчук,
«Дівчата з книжкою»
 Іван Падалка
(1894-1937)
Український художник та педагог доби «Розстріляного
відродження». Учень Опанаса Сластіона та М.Бойчука.
Професор живопису Київського художнього інституту.
Автор теоретичних праць у журналах «Нове
мистецтво», «Мистецтво».
У грудні 1917 Іван Падалка вступає до новоствореної
Академії мистецтва, ставши одним із перших і
найбільш відданих учнів професора М. Бойчука. 

Жертва сталінських репресій

1930-х рр. 13 липня 1937 року
розстріляний у Києві разом із
В. Седляром, М.Бойчуком, І.
Липківським.

І. Падалка «Фотограф на селі»

І. Падалка. Ескіз ілюстрації до
«Слова о полку Ігоревім», 1928 І. Падалка. Збирання помідорів, 1932
 Львівська живописна школа (О. Новаківський,
О. Кульчицька, І Труш та ін.).
На межі XIX-XX століть центром національного відродження в Україні
була Галичина, і Львів протягом усього минулого століття залишався
осередком розвитку української культури і традиції. У львові працювали і
творили багато талановитих майстрів
Ім`я Івана Труша (1869-1941) стоїть в ряду найвидатніших українських
живописців кінця ХІХ – початку ХХ століття. Усе своє життя він присвятив
боротьбі за розвиток українського національного мистецтва.

Пейзажі Труша, пройняті хвилюючою любов`ю до

природи рідного краю, поетичні сцени з
гуцульського життя, глибоко психологічні портрети
видатних сучасників художника є дорогоцінним
вкладом в історію українського образотворчого
мистецтва.
Значне місце в творчому доробку Івана Івановича
займає галерея портретів видатних діячів
української культури – Лесі Українки (1900), Івана
Франка (1897 та 1903), Миколи Лисенка, Івана
Нечуя-Левицького. 
 І. Труш. Автопортрет

І. Труш. Портрет І. Франка

І. Труш. Портрет Лесі Українки
І. Труш. Гуцул І. Труш. Гуцулки біля церкви
І. Труш. Італійський пейзаж

І. Труш. Трембітарі
 Олекса Новаківський (1872 – 1935)
Важливою віхою на шляху розвитку західноукраїнського живопису, як і
всього національного образотворчого мистецтва, була творчість Олекси
Харлампієвича Новаківського – митця, який поряд з І. Трушем протягом
тривалого часу був у центрі культурного й мистецького життя Галичини. У
творчості О. Новаківського чи не в найбільш сконцентрованій формі
проявилися нові тенденції, що були характерними для мистецтва зламу XIX-
XX століть: тяжіння до широких узагальнень життєвих явищ, поглибленого
філософського осмислення та якомога глибшого розкриття їх в образній,
підкреслено експресивній формі.

Автопртрет з
дружиною
О. Новаківський.
Довбуш
О. Новаківський. Українська мадонна
О. Новаківський. Портрет Галини
Голубовської (1929-1930 рр.) О. Новаківський. Дзвінка
 Олена Львівна Кульчицька
(1877–1967)
Багатогранною була художня творчість Олени
Кульчицької: живопис, станкова графіка, книжкова
ілюстрація і декоративне мистецтво. Творчості
Олени Львівни властиві яскраві індивідуальні
риси, які в основі своїй поєднують кращі традиції
українського професійного і народного мистецтва.
Її твори, сповнені великою любов`ю до рідного
краю, уражають чарівним ліризмом і щирістю
художньої мови

Еклібрис “Бджілка”
О. Кульчицька.
Гуцульське весілля
О. Кульчицька. Діти на леваді
О. Кульчицька. Тайна вечеря
Домашнє завдання.
Створити віртуальний альбом
“Український авангард”