ГЕОРГІЙ НАРБУТ- ВИДАТНИЙ

ХУДОЖНИК ТА ГРАФІК ХХ СТ.

Гео́ргій (Ю́рій) Іва́нович На́рбут 9
березня 1886, Нарбутівка — 23
травня 1920, Київ) — український
художник-графік, ілюстратор, автор
перших українських державних
знаків (банкнот і поштових марок).
Один із засновників і ректор
Української Академії Мистецтв. Брат
поета Володимира Нарбута, батько
художника Данила Нарбута і
танцівниці Марини Березовської.
Саме його українські шрифти
„Narbut“ сьогодні використовують
графічні дизайнери всього світу, і
вони присутні в розкладці шрифтів
графічних редакторів чи не у
кожного поважного графічного
дизайнера.
Нарбут Георгій Іванович — народився 9 березня (25
лютого за старим стилем) 1886 року на хуторі
Нарбутівці біля гетьманської столиці Глухів, у сім'ї,
яка походила з старовинного, але збіднілого
козацького роду, яким колись і належав хутір
Нарбутівці.(Зараз село Нарбутівка, Глухівського
району Сумської області).
У дитинстві Георгій Нарбут постійно щось
вирізав із синього паперу, в який крамарі
загортали цукор. Оздоблені простими й
виразними орнаментами побутові речі та
хатні оздоби змалку надихали його на
власну творчість. Батьки думали, що
дитина бавиться, а хлопчик без фарб та
олівців, за допомогою ножиць
відтворював усе, що бачив навколо.
Ці витинанки стали першими кроками до
мистецтва.
Фарби й олівці він опанував набагато пізніше,
вже у Глухівській гімназії, де його
однокласником був Федір Ернст – згодом
відомий мистецтвознавець, а також збирач і
дослідник творчої спадщини свого шкільного
друга. В Глухівській гімназії юнак відверто
нудився. Якось вчитель старослов’янської мови
приніс копію “Остромирова Євангелія” і Нарбут
захопився "писаними" літерами кирилиці.
Вчитель дав йому книгу і юнак перемалював її.
Саме у Глухові Нарбут з успіхом дебютував як
художник на повітовій виставці. Тоді Нарбут
старанно вимальовував на папері траву,
метеликів і квіти. Копіював візерунки й літери з
“Остромирового Євангелія”.
 Зі спогадів Григорія Нарбута:

«Мене дуже зацікавило при проходженні курсу старослов’янської мови, як то в

старину писались від руки книги, і я, знайшовши зразок шрифту “Остромирова
Євангелія”, заходився вчитися писати стародавнім робом. Спочатку переписав
“Поученіє Володимира Мономаха до своїх дітей”, а потім “Євангеліє від Матвія”,
“Пісню про Роланда” (готичним шрифтом з орнаментованими заголовними
літерами). Це були мої перші пробування в графіці.»
У 1909 удосконалював
майстерність у
Мюнхені, в школі
Симона Холлоші.
Після повернення до
Петербурга став
членом «мистецького
об'єднання Світ
мистецтва».
Щоліта приїздив в Україну до Глухова, де
вивчав пам'ятки української старовини. Свій
герб Нарбут підписав так: «Мазепинець
полку Чернігівського, Глухівської сотні,
старшинський син, гербів і емблем
живописець» (1912).

У березні 1917 переїхав до Києва. Створював

ескізи військових мундирів армії України,
оформлень упаковок та етикеток для
українських товарів, гральних карт. Розробив
поштові марки Української Народної
Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917
став професором графіки новоствореної
Української Академії Мистецтв, а з грудня
1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її
ректором.
Цей випуск шагів 1918 року розроблений графіками
Антоном Середою й Георгієм Нарбутом.
Опрацював проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18
липня 1918 гетьман Павло Скоропадський затвердив створену Нарбутом
малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на
восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський
тризуб.
Художник підтримував тісні дружні стосунки
з українськими культурними діячами різних
напрямів і стилів (письменниками Миколою
Зеровим, Павлом Тичиною, Михайлем
Семенком, композитором Пилипом
Козицьким, науковцями Сергієм Єфремовим,
Вадимом Модзалевським, Павлом Зайцевим,
Віктором Романовським, Стефаном
Таранушенком).

Помер від епідемічного висипного тифу 23

травня 1920 у Києві. Похований на
Байковому кладовищі (ділянка № 2)
 Його творчість — це яскрава сторінка в
українському мистецтві. Його цілком
справедливо називали одним з
найвизначніших графіків сучасності. Рання
творчість зазнала значного впливу
широковідомого об'єднання художників «Світ
мистецтва».

Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського

Визначним досягненням Нарбута і всієї
української графіки є його «Українська
абетка» (1917), в якій художник досяг
граничної простоти й водночас
вишуканості композиції, малюнка й
кольору. У вирішенні літер абетки Нарбут
об'єднав досягнення як української
рукописної та друкованої книги, так і
досягнення західноєвропейських майстрів
шрифту.
Нарбутівська «Українська абетка» й донині
залишається неперевершеною завдяки високій
майстерності художника й глибокому розумінню
ним шрифтового мистецтва.
У 1919 р. мотивом кількох графічних творів
Георгія Нарбута стали зображення
трикутника Серпінського, зокрема візерунки,
натхнені цією фігурою, використано ним при
оформленні кількох номерів журналів
"Мистецтво" (№№ 3—5/6, 1919 та № 1, 1920).
Є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР.

Банкнота 500 гривень. Аверс Банкнота 500 гривень. Реверс

Банкнота 100 гривень
Перший випуск стандартних марок України (1992), за малюнками
Нарбута
Дякую за увагу!