Георгій

Нарбут
"Нарбут — величезний, майже безмежного
розміру талант!", — так відізвався про
молодого графіка відомий російський
митець-графік, професор І. Білібін.

Універсальність обдарування та глибина

інтелекту дали митцеві змогу працювати у
царині акварелі й силуету, пера й олівця,
шрифтової композиції й геральдичних
знаків, кольорового естампа й книжкової
ілюстрації, символічної картинки й
анімаційної сценки. Георгій Нарбут був
творцем українського державного герба й
печаті, грошових купюр і поштових марок.
Йому належать дивовижної образності та
яскравості екслібриси та архітектурні
краєвиди.
Георгій Іванович Нарбут народився
14 лютого 1886 р. у збіднілій
дворянській сім'ї в невеличкому
маєтку Нарбутівка на Чернігівщині,
що подарувала світові в XVII ст.
найкращих українських граверів —
Леонтія й Олександра Тарасовичів.
Сім'я була великою: чотири брати і
дві сестри. Вихованням дітей
займалась мама. З 1896 по 1906 р.
він навчався у Глухівській гімназії.
Вдома і під час навчання в місцевій
гімназії він бачив вишивку і плахту,
скляних ведмедиків і кераміку, але
життя простого народу він не знав.
Першими художніми враженнями хлопчика в дитинстві були витинанки, мальовані печі, вишивки,
побачені в селянських хатах. Крім багатства народної культури, його зачаровував казковий світ
природи, розмаїтість трав і комах. Натхненний цією красою, хлопчик прагнув власноруч відтворити
побачене. За браком фарб і олівців він робив з кольорового паперу витинанки та наклеював їх.
Найулюбленішим його заняттям було малюванням, завдяки чому навчився музиці ліній та
площинних візерунків. А справжнім захопленням юного художника стало накреслення літер
зразок шрифту "Остромирового Євангелія" і спробував писати стародавнім способом. То були
перші кроки Нарбута у графіці — його майбутньому фахові у мистецтві.
 На його малюнках 1903 року
можна побачили рицарів, красиві
замки. Батько забороняв юному
художнику займатись
малюванням, але він не кидав
улюбленої справи. В 1903 році він
малює дуже вдалу ілюстрацію до
«Пісні про Роланда», яка і досі
зберігається в Харківському музеї
образотворчого мистецтва.
За період свого навчання Георгій
Іванович двічі експонував власні
малюнки на художніх виставках.
Перше визнання прийшло до
Георгія у 1904 році, коли його
твори експонувалися на
сільськогосподарській виставці у
Глухові і були відзначені
похвальною грамотою повітового
земства.
В 1906 році після закінчення гімназії він з
великим успіхом показував свої малюнки.
Здебільшого це були малюнки до казок:
«Війна грибів», «Горошеня»,
«Снігуронька», «Кощей Безсмертний».
 Після закінчення гімназії Нарбут з братом
продовжують навчатися в Петербурзі на факультеті
східних мов університету, а пізніше на історико-
філологічному факультеті. Перебуваючи в
Петербурзі, Георгій ніколи не поривав зв’язку з
Україною і кожного літа приїздив до рідної
Нарбутівки, Глухова, подорожував Україною,
розшукував і вивчав пам’ятки української старовини.
Крім багатої української культури, його зачаровував і
казковий світ природи. Натхненний цією красою
Георгій прагнув власноруч відтворити побачене. Його
картини часто відображають природу рідного краю.

Б. Кустодієв, Портрет Г. І. Нарбута

 Ніякої спеціальної освіти він так і не
здобув, залишився дивним самородком,
від природи наділеним тонким
графічним чуттям. Зробив кілька спроб
навчатися в художній студії Є.
М.Званцевої, та в 1910 р. у Мюнхені, куди
він поїхав удосконалювати свою
майстерність і вступив до школи Холлоші,
у нього не вдавалася техніка виконання
малюнка з натури, тому ці навчальні
студії він залишив. Повернувшись до
Петербурга, стає на рівень корифеїв
графіки, найвідоміші друкарні: "Голике и
Вильборг", "Сириус" — до його послуг.
 Перебуваючи у своєму маєтку Георгій
створив шедевр із нарбутівських квітів (із
лози) під веселою назвою «Троянди в
келиху», і коли ця картина, про яку багато
говорили в Петербурзі, потрапила до
виставкової зали під суровим грифом
секретно – «не продаётся», то біля
нарбутівських квітів збиралося багато
покупців з північної Пальмири. Родина
Миколи ІІ випросила у Нарбута цей
невеличкий експонат за 800 рублів при
стартовій вартості 300.
Сама природа дала Георгію все необхідне,
щоб стати графіком-віртуозом: міцні,
рухливі руки, феноменальну пам'ять
(складний орнамент, який бачив одного
разу, міг безпомилково відтворити через
кілька років), рідкісну працездатність,
спокійну вдачу й дисциплінованість у
праць). Він "народився графіком",
опанувавши техніку самотужки.
З кожною роботою все більше виявлялась
його творча індивідуальність — і в доборі
казок, і в засобах композиції. Митець встиг
проявити свій блискучий графічний дар з
вичерпною повнотою, він створив власний
художній всесвіт, в основу якого поклав
український образотворчий фольклор –
"козаки – Мамаї", килими, розписна
кераміка, різьба по дереву.
 В березні 1917 року художник приїжджає до
Києва. В особі Нарбута Україна отримала не
лише майстра високої культури, а й ентузіаста
та патріота, який готовий був віддати увесь свій
талант і кипучу енергію справі розбудови
національної культури.
В 1917 році Г. Нарбута було обрано професором
- керівником графічної майстерні Української
академії мистецтв, Георгій Іванович жив
проблемами Академії, займаючись усім, від
створення печатки до вирішення фінансових
питань. А вже в 1919 році, в найважніший для
Академії час, він був обраний ректором
Академії.

Диплом професора графіки Української Академії

мистецтв Г. Нарбута
 Фундатори Української академії мистецтва. Стоять (зліва направо): Георгій Нарбут,
Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Сидять: Абрам Маневич, Олександр Мурашко,
Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек.
У цьому будинку 1917 року мешкав і працював художник-графік Георгій Іванович Нарбут
 Творчість Георгія Нарбута — це яскрава сторінка
в українському мистецтві. Його цілком справедливо
називали одним з найвизначніших графіків сучасності.
Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ
мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузі театрально-декораційного
мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське
малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських
рукописів і стародруків.

Лубок «Козак и німці» (1914)

Силуєти Георгія Нарбута
Силуети тіней Георгія Нарбута
Силуети Георгія Нарбута
 Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка» (1917), в
якій художник досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, малюнка й кольору.
 У вирішенні літер абетки Нарбут об'єднав досягнення як української рукописної та друкованої
книги, так і досягнення західноєвропейських майстрів шрифту. Нарбутівська «Українська абетка»
й донині залишається неперевершеною завдяки високій майстерності художника й глибокому
розумінню ним шрифтового мистецтва.
 Відносно рано у Г. Нарбута прокинувся
інтерес до геральдики, який став важливим
фактором його мистецької біографії.
Майстер створює значну кількість гербів.
В 1915 році створює книгу
«Герби гетьманів Малоросії»
Проект герба і печатки
Української Держави
Проект Герба Києва Г. Нарбута Герб родини Нарбутів
 Дизайн Г. Нарбута.
Печатка Української Академії
мистецтв
Георгій Нарбут є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР
 Георгій Нарбут є оформлювачем
банкнот української гривні доби УНР
 Георгій Нарбут є
оформлювачем банкнот
української гривні
доби Української держави
П.Скоропадського
Георгій Нарбут є оформлювачем
банкнот української гривні
доби Директорії УНР
Перші українські марки (УНР, 1918) мініатюри номіналом в 30, 40 и 50 шагів створені
Георгієм Нарбутом
Перші стандартні поштові марки України за малюнком Г. Нарбута (1992)
Екслібріс Н. Н. Врангеля (1914)
 Останнім великим мистецьким
задумом Нарбута було ілюстрування
«Енеїди» Івана Котляревського, але
через передчасну смерть він встиг
виконати лише одну ілюстрацію
Обкладинки журналів ілюстрованих
Георгієм Нарбутом
Обкладинки книг ілюстрованих
Георгієм Нарбутом
 Дослідження
творчості
Георгія Нарбута
Київський період творчості був найактивнішим, але дуже коротким. З кожним роком
талант Г. Нарбута розкривався все більше і більше. У нього були великі перспективи і
плани, яким не судилося здійснитися. Внаслідок тяжкої хвороби, 23 травня 1920 року
він помирає залишивши двох дітей : Марину – 6 років та Данила – 4 років, який потім
теж стане художником.

Віра Нарбут,
дружина Г.Нарбута
Автопортрет з дружиною та дітьми
 З перемогою більшовиків він не емігрував, а лишився в Києві і плідно працював. Низка його
праць у галузі книжкового оформлення започаткувала українську графіку радянської доби. Він
працював художнім редактором Всеукраїнського видавництва ЦВК, був членом правління
профспілки художників, начальником відділу пластичного мистецтва (пізніше художньо-
промислового) Наркомпросу УСРР, експертом Всеукраїнського комітету охорони пам'яток
старовини та мистецтва, головою комісії для організації музею мистецтва (нині Київський музей
західного і східного мистецтва). До самої смерті Георгій Іванович був ректором і керівником
графічної майстерні Української Академії мистецтв.
 У 1918 р. Георгій Іванович захворів на тиф, після чого постійно нездужав і 25 травня 1920 р.
передчасно помер. Георгію Нарбуту було всього 34 роки. Процесія з труною художника Георгія
Нарбута проходить повз Думську площу – теперішній майдан Незалежності
Похований художник на Байковому цвинтарі в Києві
 Син художника, Данило Нарбут
(1916–1998) — відомий художник, сотник УПА,
лауреат Шевченківської премії, творчість якого
базувалась переважно на мотивах української
історії і етнографії
Дочка Георгія Нарбута, Марина Березовська —
українська класична танцівниця, хореограф,
після Другої світової війни емігрувала
до Австралії, де викладала характерний танець
в різних балетних школах.
 Зцепка з двох марок
України та купона
(2006) до 120-річчя з
дня народження
Г.Нарбута

Поштовий блок України (2008),

присвячений 90-річчю перших марок УНР
Аверс та реверс монети, що присвячена
120-річчю з дня народження Нарбута
 3448 Нарбут (3448
Narbut) — астероїд головного
поясу, відкритий 22
серпня 1977 року.
Тіссеранів
параметр щодо Юпітера — 3,661.

Меморіальні дошки в Києві та

Івано-Франківську
 Георгій Нарбут – наш славетний
українець. Він з тих зірок, що
з’являються раз на сторіччя і стають
зіркою першої величини.
Нарбут став для багатьох поколінь
українських графіків орієнтиром і
духовним наставником у
виробленні свого стилю.