Тема.

Реалістичний стиль у творчості Гюстава Курбе в контексті

французької школи живопису

У Франції під впливом різних світоглядних і художніх ідей виникли різні

напрями живопису. Вони поступово сформувалися у школи, які існували
протягом ХІХ ст. іноді майже паралельно: класична, романтична і
реалістична.

Романтична школа представлена творчістю її засновника і лідера

Ежена Делакруа (1798—1863). Він малював історичні картини, іноді
натюрморти та портрети, займався стінописом. Ежен рано залишився без
батьків і виживав самотужки. Саме це загартувало його характер і
відбилося в поведінці. Ежен – четверта дитина в родині.

Його картина «Свобода на барикадах» є

своєрідним символом свободи. У
романтичних пейзажах (улюблений –
марина) вони відступають від точності
академічного малюнка, дають волю фантазії.

«Свобода, що веде народ»

Картина присвячена липневій революції 1830

року, яка повалила уряд короля Карла X. Жінка, зображена в центрі
картини, має втілювати Свободу, яка веде за собою людей через тіла
загиблих. Вона також тримає прапор-триколор Французької революції в
одній руці і рушницю в іншій. Ця картина і образ Свободи створений
Делакруа став культовим і зайняв провідне місце у французькій та інших
культурах. У 1874 році картину помістили в Луврі, де вона перебуває й до
сьогодні.

На зміну класицизму прийшов романтизм, а трохи згодом –

критичний реалізм. Хоча не існувало чіткого хронологічного
відмежування стилів: у цей період у мистецтві спостерігалося одночасне
існування класицистичних, романтичних і реалістичних тенденцій.

В чому ж тоді полягала різниця між стилями?

Романтизм робив наголос на емоційності, прагненні до драматичних
моментів, що відобразилося в історичних, фантастичних картинах,
маринах, пейзажах, портретах з акцентом на почуттях особистості. Твори
реалізму (критичного реалізму) тяжіли до максимальної об’єктивності,
конкретно-історичного аналізу дійсності, відображення життя у формах
самого життя, що розкривалося в побутовому та історичному жанрах, у
портреті й пейзажі.

Третя реалістична школа відома під назвою «натуралістична».

Що цікавило представників цієї школи?

Її представники намагалися не ідеалізувати дійсність, а передавати її
такою, як вона є. Їх цікавило не минуле, а сучасність, насамперед буденне
життя простих людей, часто знедолених.

Хто був засновником натуралістичної школи?

Засновником школи критичного реалізму у західноєвропейському
мистецтві став Гюстав Курбе (1819-1877) – французький живописець,
скульптор, графік.

Життєвий та творчий шлях Гюстава Курбе

Цікавість до малювання народилася в хлопцеві саме завдяки одному

зі шкільних вчителів, якого називали «татусь» Бод. У 1837 Густав вступив
до Королівського коледжу в Безансоні. У 1846 році голландський
торговець предметами мистецтва купив кілька робіт Курбе та пообіцяв
нові замовлення, коли той буде в Голландії. Ця подія поклала початок
вивозу картин Курбе за кордони Франції.

Гюстав Курбе проводив час у богемній компанії молодих

художників, жінок та поетів, серед яких були Шарль Бодлер, П'єр Жозеф
Прудон. Компанія зазвичай збиралася в пивній поблизу майстерні
художника та отримала назву «Храм реалізму», оскільки саме там
товариші розмовляли про створення «нової» реалістичної школи як
протиставлення і антипод змертвілим академізму та пізньому класицизму.

У 1855 році його роботи не прийняли на Всесвітню виставку. У

відповідь на це художник створив власну виставку робіт, що отримала
назву «Павільйон реалізму». Проте публіка не підтримала цього, і Курбе
ледь окупив витрати. У 1856 році художник вирушив до Бельгії, де, за
власними словами, «жив як принц». Пізніше також був схвально
прийнятий в Німеччині. Картини Курбе виставляються в Лондоні,
Антверпені, Гаазі, Амстердамі та Брюсселі.
 Тріумфальним для нього видався 1869 рік, коли Курбе отримав
золоту медаль від бельгійського короля Леопольда ІІ та орден святого
Михайла від баварського короля Людовіка ІІ.

У Франції в той час його роботи успішно виставляються в Салоні,

проте влада відмовляється їх купувати. Після цього Курбе перейшов до
відкритої конфронтації. Він надав комісії роботу «Повернення кюре з
конференції», де були зображені п'яні священнослужителі, яка не могла не
викликати обурення. Курбе писав другові: «Якщо ця картина викликала
таке невдоволення, я можу вважати, що досяг своєї мети…Хай відбудеться
Революція».

У 1870 році Курбе підтримував Паризьку Комуну, яку буржуазний

уряд потопив в крові вже наступного року. Курбе було заарештовано. Аби
зламати старого художника і збанкрутіти його, реакційний уряд наклав на
нього штраф за зруйнований монумент під час Комуни. Курбе мав
шестимісячне ув'язнення. Аби уникнути ганьби і переслідувань –
рятуючись, втік у сусідню Швейцарію, де оселився в містечку
Тур-де-Пельц, неподалік від кордону. Судова справа щодо зруйнування
Вандомської колони тривала до 1877 року. Тоді за рішенням суду художник
мав сплатити штраф у 323 000 франків, а картини майстра були
конфісковані та продані на публічному аукціоні. В останні роки життя
художник сильно пиячив і хворів. Помер 31 грудня 1877 року.

«Автопортрет з чорним собакою»

У досить юному віці – 21 рік, Г. Курбе пише

автопортрет. У його погляді можна прочитати
самовпевненість, певну допитливість, що
відповідає його натуралістичним ідеям.

Гармонійні риси обличчя обрамлені пишними

кучерями. На голові – великий капелюх, що
затіняє очі. Одяг скромний, але акуратний і
елегантний. Зобразив себе художник на лоні природи, у самих скель.
Вдалині видно дерева, гори і небо. Це зображена місцевість в районі
французької комуни Орнан. Біля молодого живописця лежить товста папка
з малюнками. Хвиляста шерсть собаки поруч чудово перегукується з
зачіскою головного героя. Картина привертає увагу своєю гармонійністю у
поєднанні флори, фауни і людської натури.
 Курбе писав себе на полотні маслом. Техніка зображення портрета
заслуговує відмінної оцінки. Початківець художник зумів правильно
побудувати перспективу, вивірено визначити пропорції всіх об'єктів
композиції. Що стосується кольору, то Курбе не поскупився у виборі
найрізноманітніших відтінків. Скала позаду фігури чоловіка переливається
від сонячних променів. Блакитне небо затягнуте пір'ям хмар.

Гюстав Курбе створив пластичну картину з образом таємничого принца,

який має право зайняти своє місце серед найбільших художників.