стиль реалізм в живописі

виконала:
Ожог Дар’я,
Одеса
історія виникнення та
розвиток реалізму
Реалізм як напрям живопису виник у середині 19 століття у Франції на загальній втомі
від романтичної ідеалізації героїв легенд і міфів. Ще одним фактором, який вплинув на
формування попиту на нове мистецтво, став винахід фотоапарата. Точні копії
навколишнього світу на фотопапері кинули виклик майстрам та їхньому вмінню
працювати з кольором та формою. Крім специфічної художньої мови від романтизму,
новий напрямок також відрізнявся каноном улюблених тем. Увагу митців привертали
реальні історичні події: важливі громадські заходи та сцени із життя пересічних людей.
У своєму прагненні передати глядачам дійсність у всій її повноті художники
порушували традиційні канони живопису. Наприклад, перші картини у стилі реалізму
викликали шквал критики за зображення брудних п'ят чи плям на одязі: для публіки
першої половини 19 століття подібне вважалося вульгарним та образливим.
Одним із перших про реалізм як самобутній
напрям мистецтва заговорив відомий художник
Гюстав Курбе. До нього в реалістичній манері
також писали картини, але одиночні експерименти
не змогли дати життя нової естетичної концепції.
У 1855 році Гюстав Курбе презентував
програмний документ нового напрямку під
назвою «Маніфест реалізму» та провів виставку
робіт у «Павільйоні реалізму». Незважаючи на
скандали та критику, художнику незабаром
вдалося зібрати навколо себе учнів та розпочати
повноцінну реалізацію проекту нового мистецтва.
Спілкуючись із однодумцями, майстер часто
повторював, що завданням художника не є
наслідування того, що вже було написано, а
зображення на полотні того, що він бачить і
відчуває.
Після успіхів Курбе та його друга Едуарда Мане мода на реалізм починає
поширюватися спочатку у країнах Європи, а потім у США. В Америці ідеї
реалізму впали на благодатний ґрунт у 20-30-х роках, коли прості американці,
які втомилися від міської суєти часів індустріалізації, шукали для себе втіху у
простих радощах. Задовольняючи бажання публіки, митці почали писати
сцени з повсякденного життя, паралельно осмислюючи крізь їхню призму
соціальні проблеми. Так народилася нова течія – соціальний реалізм. Його
відомі представники Бен Шан, Джек Левайн та Джейкоб Лоуренс активно
використовували у своїй творчості сатиричні прийоми для висміювання
пороків та стереотипів.
У СРСР концепція реалізму була
суттєво перероблена для потреб
державної пропаганди. Внаслідок цього
з'явився т.з. соцреалізм – офіційний
стиль образотворчого мистецтва
соціалістичної держави, покликаний
«захистити» радянського громадянина
від «згубного буржуазного мистецтва
заходу». Естетична концепція та
художня мова нав'язувалися
художниками державною машиною.
Тому серед істориків немає єдиної
думки щодо того, чи можна вважати
соцреалізм повноцінним стилем
образотворчого мистецтва. Внаслідок
подальшої еволюції напряму з'явилися
такі стилі, як прецизіонізм,
гіперреалізм, сюрреалізм, неореалізм,
фантастичний та магічний реалізм.
За 180 років свого існування реалізм встиг надихнути на
пошуки іншої реальності художників-візіонерів, дати
світові штучно створений державний стиль мистецтва та
стати базисом для розвитку авторських стилів кількох
поколінь майстрів. Незважаючи на це, він досі не вичерпав
свого потенціалу, і в майбутньому очікується поява його
нових різновидів.
ТЕХНІКИ ТА МЕТОДИ У
РЕАЛІЗМІ
Реалізм — це не просто стиль, а ретельний підхід до
зображення світу таким, яким він є. Художники, що
використовують реалізм, часто використовують такі
прийоми, як ретельне спостереження, докладні нариси та
майстерність затінення та перспективи. У цьому розділі
можна заглибитись у конкретні методи, що
використовуються різними художниками-реалістами, від
використання світлотіні для захоплення гри світла та тіні
до методів нашарування, які створюють глибину та
текстуру. Вивчаючи майстерність, що стоїть за творами
мистецтва, читачі можуть глибше оцінити майстерність і
самовідданість, необхідних створення реалістичних
картин.
ПІДЖАНРИ ТА НАПРЯМКИ
Реалізм у живописі далекий від монолітного стилю. Він породив різні поджанри та рухи, які
збагатили його текстуру і зробили свій внесок у його неминучу привабливість.
1.Соціальний реалізм (Соцреалізм): цей напрямок прагнуло пролити світло на соціальну
несправедливість та боротьбу робітничого класу. Такі художники, як Кете Кольвіц та Дієго
Рівера, використали реалізм, щоб зобразити бідність, нерівність та соціальні розбрати, надавши
візуальний коментар до соціальних проблем.
2.Гіперреалізм. Гіперреалізм, що виник наприкінці 20-го століття, доводить реалізм до
крайності, створюючи настільки деталізовані та реалістичні картини, що вони часто нагадують
фотографії з високою роздільною здатністю. Такі художники, як Чак Клоуз та Одрі Флек, були
ключовими фігурами у цьому русі, продемонструвавши надзвичайний рівень майстерності та
точності.
3.Регіоналізм: це американський реалістичний рух у сучасному мистецтві, зосереджений на
сценах із сільського життя, які часто зображують місцеву культуру та пейзажі. Такі художники,
як Грант Вуд та Томас Харт Бентон, представляли повсякденне життя у своїх регіонах,
передаючи дух та характер місць, які вони називали будинком.
4. Магічний реалізм: змішуючи елементи фентезі з
реалістичними прийомами, магічний реалізм створює
світ, у якому буденність пронизана почуттям дива та
таємниці. Такі художники, як Фріда Кало та Карел
Віллінк, ілюструють цей стиль, у якому повсякденне
зустрічається з чарівним.
5. Фотореалізм. Тісно пов'язаний з гіперреалізмом,
фотореалізм включає відтворення фотографій з такою
точністю і деталізацією, що картини часто виглядають
як самі фотографії. Річард Естес та Роберт Бехтл були в
авангарді цього руху, розсовуючи межі можливого за
допомогою фарби.
6. Науковий реалізм: цей поджанр наголошує на точність
і деталізацію зображення наукових предметів. Від
ботанічних ілюстрацій до анатомічних досліджень такі
художники, як Ернст Геккель і Леонардо да Вінчі,
зробили свій внесок у цей перетин мистецтва та науки.
Дякую за увагу!