Тема.

Типи клітин та їхня порівняльна характеристика:

прокаріотична та еукаріотична клітина, рослинна та
тваринна клітина (Гунько Т. В.)

Мета:  
продовжити формувати знання учнів про особливості організації живих систем
на основі клітинної будови прокаріотів та еукаріотів;ознайомити із основними
типами організації клітини; формувати ініціативність та лідерські якості учнів.

Завдання:
зацікавити, мотивувати учнів у вивченні теми, закріпити знання будови
клітини, як структурної одиниці живого, формувати уявлення про єдність
органічного світу; розвивати творчу активність та пізнавальний інтерес; уміння
порівнювати та розпізнавати клітини одноклітинних та багатоклітинних
організмів на малюнках та з використанням ІКТ

Обладнання:
мультимедійна техніка, магнітна дошка; картки із завданнями для груп;
таблиці «Будова прокаріотичної клітини», «Будова рослинної клітини»,
«Будова тваринної клітини» або презентація; електронні мікрофотографії
прокаріотичних та еукаріотичних клітин.
Допоміжні матеріали:
Додаток 1. Рефлексія настрою. Прийом «Намалюй настрій».
Додаток 2. https://learningapps.org/2824367 «Загальний план будови клітин
еукаріотів».
Додаток 3. Таблиця «Розміри клітини».
Додаток 4. Таблиця «Форми клітини».
Додаток 5. Довідковий матеріал «Будова прокаріотичної клітини».
Додаток 6. Довідковий матеріал «Будова рослинної клітини».
Додаток 7. Довідковий матеріал «Будова тваринної клітини».
Додаток 8. Таблиця 1. Порівняльна характеристика клітин прокаріотів і
еукаріотів. Таблиця 2. Порівняльна характеристика клітин рослин і тварин.
Додаток 9. Гра «Знайди мене».
Додаток 10. Рефлексія змісту навчального матеріалу. Прийом «Незакінчене
речення».

Терміни:
еукаріоти, прокаріоти, клітинна мембрана, цитоплазма, ендоплазматичний
ретикулум, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі, цитоскелет.

Очікувані результати:
Учні називають:
- типи організації клітин.
Наводять приклади:
- про- та еукаріотичних організмів.
 Розпізнають:
- компоненти клітин на схемах та електронних мікрофотографіях.
Порівнюють:
- будову клітини прокаріотів і еукаріотів;
- будову клітин рослин і тварин.
Застосовують знання:
- для доказу єдності органічного світу.
Роблять висновок:
- про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх
особливості.
Висловлюють судження про:
- роль клітини як елементарної структурної одиниці живих систем.
Можуть:
- генерувати ідеї;
- формулювати аргументи;
- представляти та відстоювати власну точку зору;
- робити висновки.

Хід уроку
1. Вступна частина
1.1. Рефлексія. Використати прийом «намалюй настрій» (додаток 1).
1.2. Мотивація. Провести «розумову розминку»: учні виконують вправу
«Загальний план будови клітин еукаріотів» https://learningapps.org/2824367
Або, як варіант, на дошці учитель малює схему будови клітини, органели
позначає цифрами. Провести з учнями вправу «Мозковий штурм»: завдання
учнів – назвати частини клітини.
2. Основна частина
2.1. Повідомити тему та очікувані результати (уміння розрізняти клітини
представників різних царств, пояснювати на прикладі будови клітин про
єдність органічного світу).
2.2. Провести бесіду, запропонувавши учням відповісти на запитання:
- На які царства поділяється жива природа?
- Хто такі прокаріоти?
- Хто такі еукаріоти?
- За якими параметрами можна порівнювати клітини?
2.3. Запропонувати прослухати повідомлення (переглянути презентацію)
учнів про розміри клітин (заздалегідь підготовлені). (Додаток 3) та їх форму
(Додаток 4).
2.4.   Об’єднати учнів класу у три групи і сказати їм, що кожній групі
необхідно буде протягом 10 хвилин опрацювати літературу, довідковий
матеріал та підготувати повідомлення:  
І група – будова прокаріотичної клітини; ІІ група – будова  рослинної
клітини; ІІІ група – будова тваринної клітини. (Додатки  5, 6, 7).
Запросити представників груп презентувати результати роботи своїх груп.
Обговорити результати роботи. За результатами роботи учням поступово
заповнити таблицю «Порівняльна характеристика будови клітин про- та
еукаріотів» (Додаток 8).
2.5.  Запропонувати учням виконати вправу «Знайди мене» (Додаток 9).

3. Рефлексія
3.1.  Запропонувати учням висловити їхні думки щодо змісту і форм
роботи на уроці, використовуючи прийом «Незакінчене речення» (Додаток 10).
3.2.  Подякувати учням за урок, називаючи конкретно їхні якості, за які ви
вдячні (наприклад: за активність, за уміння аналізувати, за креативність, тощо).
3.3. Повідомте учням домашнє завдання: опрацювати текст параграфа; за
необхідності доповнити (завершити) таблиці.
 
 Додаток 1
Рефлексія настрою.
Прийом «Намалюй настрій»
Учитель роздає учням роздруковані аркуші зі спрощеним зображенням людини, у якої
не намальовано обличчя. Діти самі його малюють, зображуючи ті емоції, які відчувають
зараз. Можуть доповнити зображення деталями (повітряною кулькою, букетом у руці чи
важкою сумкою).

Додаток 2
https://learningapps.org/2824367 «Загальний план будови клітин еукаріотів».
 Додаток 3
Таблиця «Розміри клітин»

КЛІТИНИ РОЗМІРИ КЛІТИНИ РОЗМІРИ

0,2-0,25
Мікоплазми Клітини м’якуша цитрусових 4 см
мкм
Більшість бактерій,
І-5 мкм Волоски насіння бавовнику 5 см
тромбоцити людини
Одноклітинна водорість
Дріжджі, еритроцити людини 8-10 мкм 7 см
ацетабулярія
Лейкоцити людини 7-20 мкм Яйцеклітини страуса До 10 см
Клітини посмугованої м’язової
Сперматозоони людини 50-70 мкм До 12 см
тканини людини
Клітини кавуна, яйцеклітини 100-220 М’язові волокна кравецького м’яза
До 35 см
людини мкм людини
Клітини гладенької м’язової 50-500
Клітини стебел рамі До 50 см
тканини мкм
Трахеїди хвойних 1 мм Нервові клітини людини До 1,2 м
Одноклітинні грегарини До 16 мм Нервові клітини жирафа До 2 м

Усі клітини за формою поділяються на паренхімні і прозенхімні.

Паренхімні клітини мають однакові розміри у всіх напрямках у просторі: довжина їх на
перевищує товщину більше ніж у 3 рази. Розміри їх варіюють від 10 до 500 мкм і більше.
Прозенхімні – клітини видовжені. Довжина їх перевищує товщину більше ніж у 3 рази.
Часто ці клітини мають загострену кінці, товсті, переважно здерев’янілі оболонки. З них
переважно формуються провідні і механічні тканини рослини. Довжина їх варіює приблизно
від 1 до 100 мм.
 Додаток 4
Таблиця «Форми клітин»

ФОРМА КЛІТИН ПРИКЛАДИ ФОРМА КЛІТИН ПРИКЛАДИ

Епітеліальні
Плоскі клітини Зірчасті клітини Нервові клітини
клітини
Епітеліальні Амебоподібні
Кубічні клітини Лейкоцити, амеби
клітини клітини
Циліндричні Епітеліальні Дископодібні
Еритроцити
клітини клітини клітини
Бокалоподібні Епітеліальні Батігоподібні
Сперматозоони
клітини клітини клітини
Бактерії, Більшість рослинних
Кулясті клітини Багатогранні клітини
яйцеклітини клітин
Паличкоподібні
Овальні клітини Дріжджі Бактерії
клітини
Клітини, схожі на
Вібріон холери Спіральні клітини Бліда спірохета
кому
Розгалужені Веретеноподібні Клітини деревини, м’язові
Актиноміцет
клітини клітини клітини
 Додаток 5
Довідковий матеріал «Будова прокаріотичної клітини»

Термін «прокаріоти, або доядерні» об'єднує групу одноклітинних живих організмів, які
не мають чітко оформленого ядра та інших внутрішньоклітинних мембранних органел.
Тільки у ціанобактерій, здатних здійснювати фотосинтез, є спеціальні сплощені цистерни
всередині клітини (хлоропласти). Надцарство Прокаріоти об'єднує царство Бактерій і
царство Ціанобактерій. У деяких систематиках бактерії та ціанобактерії віднесені до царства
Дроб’янки, в яке включені також археї, мікоплазми, рикетсії, тощо.    У
багатоклітинних рослин з'явилися в процесі еволюції пластиди та мітохондрії, які, на думку
багатьох вчених, є видозміненими прокаріотичними клітинами. Вважається, що в
ході еволюції рослин ціанобактерії (синьо-зелені водорості) стали першими автотрофними
рослинами на Землі.
В даний час по типу живлення розрізняють прокаріоти-автотрофи, хемоавтотрофи,
органотрофи та паразити. Перетворюючи різні сполуки, прокаріоти отримують необхідну
для них енергію з поживними речовинами. Більшість з них здійснює це, окислюючи готові
органічні речовини (органотрофи). Деякі прокаріоти, наприклад, безбарвні сіркобактерії,
залізобактерії, нітрифікуючі бактерії, отримують енергію внаслідок окислення неорганічних
речовин. Це хемоавтотрофи. Інші прокаріоти-автотрофи, подібно до рослин, синтезують
органічні сполуки з неорганічних, використовуючи енергію світла так, як зелені
сіркобактерії та ціанобактерії.
Розміри клітин прокаріотів становлять кілька мікрометрів, тому побачити їх можна
тільки за допомогою мікроскопа. Клітини прокаріотів мають характерну будову. Цитоплазма
прокаріотів відмежована від зовнішнього середовища мембраною. Але клітини позбавлені
ядерної оболонки, а носієм спадкової інформації є одна молекула ДНК
(дезоксирибонуклеїнова кислота), упакована без участі нуклеопротеїнів. Тому робота генів
регулюється через метаболічні сполуки. Особливістю прокаріот є те, що ці організми здатні
обмінюватися генами безпосередньо між собою або з допомогою вірусів-бактеріофагів. Одна
велика кільцева молекула ДНК, що містить геном прокаріотів, розташована приблизно в
центральній частині клітини. Прокаріоти не мають мітохондрій, але у них присутні в
структурі джгутики для пересування, плазміди, газові вакуолі. Тільки у ціанобактерій в
цитоплазмі є особливі структури - хлоропласти, в яких відбувається фотосинтез. Форма
клітин прокаріотів різноманітна. Вони можуть мати вигляд прямих або вигнутих паличок,
кульок. У більшості випадків у природних умовах клітини прокаріотів зібрані в групи і
утворюють колонії, схожі на грона, нитки, тощо. Бактерії можуть бути нерухомі або
рухатися за допомогою джгутиків.
При розмноженні прокаріотів відбувається розподіл клітини навпіл, іноді
брунькування. Прокаріоти розмножуються з величезною швидкістю. Так, при сприятливих
умовах їх клітини діляться кожні 20-30 хвилин. Тому вони здатні швидко збільшувати свою
чисельність за короткий проміжок часу. При несприятливих умовах на поверхні
бактеріальної клітини утворюється щільна багатошарова оболонка. Усі життєві процеси
припиняються в клітці, вона не ділиться. Так формується спора. У вигляді спори
прокаріотична клітина може жити тривалий час, вона витримує дію високих чи низьких
температур, посуху. При сприятливих умовах оболонка спори руйнується, і процеси
життєдіяльності в клітині поновлюються.
Бактерії-прокаріоти поширені всюди. Вони розселяються на поверхні або усередині
інших організмів (людей, тварин, рослин), у великій кількості зустрічаються в грунті,
прісних і солоних водоймах. Наприклад, всього лише один грам грунту містить мільйон
клітин бактерій. Величезна кількість їх міститься в одиниці об'єму води або атмосферного
повітря.

Додаток 6

Довідковий матеріал «Будова рослинної клітини»

 Усі компоненти живої клітини об’єднані в системі, яку називають протопластом.
До складу протопласта входить цитоплазма, у якої розташовані інші органи:
 пластиди,
 мітохондрії
 ендоплазматична сітка,
 комплекс Гольджі,
 сферосоми,
 рибосоми,
 ядро.
Цитоплазма. Це основний компонент усіх живих клітин. Від клітинної оболонки
цитоплазма відокремлюється щільним шаром – мембраною, що називається плазмалемою, а
від вакуолі відділяється другою мембраною – тонопластом. Ці шари цитоплазми багаті на
ліпіди. Вони відіграють важливу роль у процесах обміну. Шар цитоплазми між тонопластом
і плазмонемою називається плазмою. У метаплазмі знаходяться всі органоїди клітини, які
відмежовані від цитоплазми мембранами, що складаються із білків ліпідів.
Ендоплазматична сітка (ЕПС) – складна система мембран, що пронизують
цитоплазму.
На мембранах знаходяться рибосоми ЕПС з рибосомами називаються гранулярною, без
рибосом – агранулярною. Функцією ЕПС з рибосомами є синтез і транспортування білків, по
синтезувань по її поверхні. Ці білки потрапляють в ЕПС і просуваючись по ній можуть
змінюватись. Головною функцією агранулярної сітки є синтез ліпідів.
Рибосоми – невеликі гранули, що не мають мембран і складаються з двох нерівних
частин: меншої і більшої. Вони містять РНК і білок. Розміщуються поодинці або групами на
ЕПС або вільно в цитоплазмі. Основна їх функція – синтез білків.
Комплекс Гольджі був відкритий у 1898 р, італійським вченим К. Гольджі. Він є у всіх
еукаріотних клітинах. У рослинних клітинах являє собою купку сплющених мембранних
мішечків, що називаються діктіосомами. Від країв діктіолом відчленовуються невеликі
пухирці, які транспортують у цитоплазму полісахариди, синтезовані діктіосомами. Апарат
Гольджі бере участь у формуванні вакуолей, утв. слизу і ферментів у залозах листків
комахоїдних рослин, сприяє виведенню синтезованих клітиною речовин, уторує слизу в
клітинах кореневого чохлика.
Мітохондрії – органели всіх еукаріотних клітин. Вони вириті подвійною мембраною,
не з’єднаною з ЕПС. Основна функція забезпечення енергетичних потреб клітини. У
мітохондріях проходять синтез АТФ і АДФ. Мітохондрії утворюються внаслідок поділу.
Мікротрубочки – органели всіх еукаріотних клітин. У вищих рослин входять до
складу веретена поділу і регулюють розходження хромосом, а також беруть участь у різних
внутріклітинних процесах, переміщенні та впорядкування руху ін.
Пластиди. Являють собою відносно великі утворення клітин – їх довжина досягає 1
мкм. Вони вкриті подвійною мембраною, що відділяє їх матрицю від цитоплазми. Внутрішня
мембрана має вирости в порожнину пластид, які утворюються сплющені мішечки –
тилакоїди. Групи дископодібних тилакоїдів об’єднуються утворюють грани. Грани
характерні лише для хлоропластів. У мембранах тилакоїдів концентруються пігменти.
Залежно від забарвлення розрізняють такі види пластид:
 лейкопласти (безбарвні),
 хлоропласти (зелені),
 хромопласти (жовті, оранжеві, червоні).
У клітині звичайно зустрічаються пластиди одного типу. Особливість пластид полягає
в тому, що одні їх види можуть переходити в ін. У водоростей пластиди звичайно більші, в
них концентруються всі пігменти, що знаходяться в клітині, вони називаються
хроматоформи.
Лейкопласти мають різноманітні форми: звичайні для клітин і органів, що не
освітлюються сонцем (корені, кореневища, бульби), але знаходяться і в епідермі. Там вони
мають кулясту форму і концентруються біля ядра. За допомогою лейкопластів у рослинах
відбуваються синтез і накопичення запасних харчових речовини, у першу чергу крохмалю
(амінопласти), рідше білків (протеїнопласти), ще рідше жирних олій, ліпідопласти).
Хлоропласти – пластиди зелених органів рослин. Здебільшого вони мають форму зерен,
тому їх називають хлорофіловими зернами. Головними пігментами хлоропластів є
хлорофіли, що мають кілька модифікацій (хлорофіли а, в, с, d, е) у вищих рослин головними
хлорофілами є а і в. Значення хлорофілу полягає у поглинанні енергії світла і участі у
фотохімічних реакціях. У хлоропластах знаходяться також каротиноїди. Вони відіграють
роль світлофільтрів, що захищають хлорофіли від яскравого освітлення і від окислення
киснем, що виділяється при фотосинтезі.
Хлоропласти мають різноманітні форми і різне забарвлення. Останнє залежить від
пігментів каротиноїдів, які бувають жовті, оранжеві або червоні. Вони синтезуються
рослинами, бактеріями і грибами. Найбільш поширеними каротиноїдами є каротини і
ксантофіли. Каротиноїди частково відіграють роль додаткових фотосинтезуючих пігментів, а
також виконують біологічну роль: яскраве забарвлення пелюсток квіток приваблює комах-
запильників, а дозрілих плодів – тварин і птахів, які поїдають плоди, розповсюджують їх
насіння.
Хромопласти – кінцевий етап у розвитку пластид. У них можуть перетворюватись
лейкопласти і хлоропласти.
Хроматофори – пластиди водоростей. Вони мають різну форму: стрічки, закрученої
стрічки, пластинки, кухля і ін.
Види пластид:
а) лейкопласти;
б) хлоропласти;
в) хломопласти;
г) хроматофори.
Ядро. Нарівні з цитоплазмою ядро становить основну складову протопласта всіх
еукаріотних клітин. При видаленні ядра в клітині порушуються життєві процеси і вона гине.
Звичайно клітина містить одне ядро кулястої, яйцеподібної, рідше ін. форми. Зверху воно
вирито подвійною оболонкою, що складається з двох мембран з порами, через які проходить
обмін речовин між ядром і цитоплазмою. Під оболонкою знаходиться нуклеоплазма
(ядерний сік), в якій розміщені хроматин, одне або кілька ядерець і різні хімічні речовини.
Ядерце має кулясту форму. У ньому міститься 5% РНК і іде синтез рибосомної РНК,
яка через пори в ядерній оболонці надходить у цитоплазму.
Ядро регулює всі життєві процеси клітини, несе в собі генетичну інформацію, що
знаходиться в ДНК.
Вакуолі – порожнини в протопласті, заповнені розчином різних речовин, що
відокремлені від цитоплазми одинарною мембраною – тонопластом. Вони притаманні
еукаріотичним клітинам. Вакуолі утворюють ЕПС. У молодих клітин вакуолі невеликі, але їх
багато.
По мірі старіння клітини вони збільшуються, зливаються і зрештою утворюють одну
велику вакуолю, що займає 70-90% об’єму і центральне положення в клітині. Цитоплазма,
ядро і ін. органоїди клітини відтискуються вакуолею до стінок клітинної оболонки і
займають постійне положення. У вакуолях міститься клітинний сік, що являє собою водяний
розчин різних органічних і неорганічних речовин з рН – 2-5. Лише у невеликої кількості
рослин рН лужне (огірки).

Додаток 7
 Довідковий матеріал «Будова тваринної клітини»

Клітини тварин мають подібну будову і відрізняються від клітин рослин. Розміри
більшості тваринних клітин приблизно 10-100 мкм (один мікрометр дорівнює одній
мільйонній метра).
На відміну від будови, форма тваринних клітин може бути дуже різноманітною. Розмір
і форма тваринних клітин залежить від функцій, які вони виконують. Так м’язові клітини
дуже витягнуті і мають веретеноподібну форму. Нервові клітини — зірчасті, з довгими і
короткими відростками. Клітини шкіри — пласкі й витягнуті або високі й келихоподібні. Є
клітини, що мають джгутики, війки або несправжні ніжки.
Зовні клітина вкрита клітинною мембраною, яка здатна пропускати всередину клітини
одні речовини та виводити інші. Як вам уже відомо, рослинна клітина, окрім мембрани, має
щільну оболонку з целюлози, натомість мембрана тваринної клітини — еластична й не
захищена зовні клітинною оболонкою.
Основний вміст клітини — в’язка зерниста цитоплазма. Вона постійно рухається, що
сприяє транспорту речовин по клітині.
У центрі клітини міститься щільне округле ядро. В ньому є хромосоми, основою яких є
довгі молекули ДНК, що управляють багатьма клітинними процесами. Перед поділом
клітини молекули ДНК подвоюються і рівномірно розподіляються між дочірніми клітинами,
що забезпечує передачу їм спадкової інформації.
Окрім ядра, в рідині цитоплазми знаходяться органели, що виконують різноманітні
функції, забезпечуючи життєдіяльність клітини.
Так ендоплазматична сітка складається з внутрішньоклітинних мембран, що
утворюють чисельні канали. Ці канали зв’язують органели і забезпечують переміщення
органічних речовин між ними. На зовнішній поверхні каналів можуть міститись маленькі
округлі тільця — рибосоми.
Рибосоми забезпечують синтез білків, які виконують різноманітні важливі функції в
клітині.
Енергетичні станції клітини — мітохондрії — це овальні мембранні тільця з
чисельними внутрішніми складками. У мітохондріях відбувається дихання — за наявності
кисню поживні речовини розкладаються з виділенням енергії, яка накопичується в
молекулах АТФ, уже відомих вам з б класу. Це універсальний акумулятор і переносник
енергії. Також у процесі дихання утворюється вуглекислий газ і вода.
Тварини живляться готовими органічними речовинами, тому в їх клітинах відсутні
хлоропласти, що забезпечують фотосинтез у клітинах рослин.
Комплекс Гольджі складається з диктіосом. Диктіосоми отримують органічні речовини
з ендоплазматичної сітки, накопичують і сортують їх, «пакують» у мембранні міхурці. Далі
ці міхурці відправляються або на потреби клітини, або за її межі. Диктіосоми властиві
клітинам тварин, рослин і грибів.
Лізосоми — це невеличкі округлі тільця, в яких здійснюється внутрішньоклітинне
травлення. Лізосоми беруть участь у перетравленні захоплених клітиною речовин та
ушкоджених органел.
Клітини розмножуються в результаті поділу. При цьому передусім подвоюються
молекули ДНК. Далі відбувається розподіл хромосом на дві однакові групи, так утворюється
два нових ядра. Лише після цього ділиться цитоплазма, при цьому органели клітини відносно
рівномірно розподіляються між дочірніми клітинами.
Крім основних органел, у цитоплазмі тваринної клітини знаходяться різноманітні
включення з білків, жирів та вуглеводів, що мають вигляд краплин і зерен різного розміру і
форми. Це переважно накопичують поживні речовини, що використовуються клітиною в
процесі її життєдіяльності.

Додаток 8
 Таблиця 1. Порівняльна характеристика клітин прокаріотів і еукаріотів
Ознаки Прокаріоти Еукаріоти
Плазматична
є є
мембрана
Цитоплазма є є
Ядро відсутнє є
Ендоплазматична
відсутня є
сітка
Апарат Гольджі відсутній є
Лізосоми відсутні є
відсутні (виключення:
Вакуолі газові вакуолі у водних є
прокаріот)
клітинна оболонка з клітковини
Поверхневий клітинна оболонка з
у рослин і хітину — у грибів, у
апарат муреїну і слизова капсула
тварин - глікокалікс
Фотосинтетичний фотосинтетичні пластиди у рослин, у грибів і
апарат пігменти тварин відсутні
Мітохондрії відсутні є
є тільки у тварин і деяких
Клітинний центр відсутній
рухливих водоростей
Джгутики є У більшості відсутні

Таблиця 2 Порівняльна характеристика клітин рослин і тварин

Ознаки рослини тварини
Плазматична
є є
мембрана
Цитоплазма є є
Ядро є є
Ендоплазматична
є є
сітка
Апарат Гольджі є є
Лізосоми є є
Вакуолі є Відсутні (є у одноклітинних )
Поверхневий клітинна оболонка із
глікокалікс
апарат целюлози
Пластиди є відсутні

Зробити висновки:
а)   головні структурні відмінності в будові клітин прокаріотів і еукаріотів;
б)  подібність будови клітин різних організмів та спорідненість різних царств
    живої природи, єдність органічного світу.
 Додаток 9
Гра «Знайди мене»
Кожна з 3 груп отримує конверт, в якому на окремих аркушах зазначені органели
клітин.
І група – вибирає органели клітини прокаріот;
ІІІ група – вибирає органели тваринної клітини;
ІІІ група – вибирає органели рослинної клітини.

Клітинна стінка Травні вакуолі Рибосоми

Ядро Лізосоми Нуклеоїд
Мітохондрії Апарат Гольджі Глікокалікс
Ендоплазматична
Пластиди Вакуолі
сітка

Додаток 10
Рефлексія змісту навчального матеріалу
Прийом «Незакінчене речення»
На дошці (екрані) написані фрази, які допоможуть в аналізі уроку. Учні по черзі
висловлюються одним реченням, самостійно обираючи початок фрази:
 Сьогодні я дізнався…
 Було цікаво…
 Було важко…
 Я виконував завдання…
 Я зрозумів, що…
 Тепер я можу…
 Я набув…
 Я навчився…