Тема: Характеристика типів поділу клітин. Мітоз. Мейоз.

Навчальні цілі заняття

Мета
навчальна: продовжувати формувати знання в студентів про структурну і
функціональну одиницю живого – клітину;
розкрити особливості мітозу та мейозу;
дати поняття , профаза, метафаза, анафаза, телофаза, веретено поділу;
звернути увагу на значення мітотичного поділу в розвитку організмів.
розвиваюча: розвивати уміння порівнювати біологічні процеси, визначати
особливості їх перебігу та біологічну роль;
розвивати навички розпізнавання фаз мітозу та мейозу;
уміння виділяти головне та робити відповідні висновки та узагальнення.
виховна: виховувати почуття гордості за досягнення вчених у вивченні цитології
та розуміння матеріальної єдності органічного світу і необхідність охорони
природного середовища від забруднення.
Обладнання та матеріали: ноутбук, презентація по темі, підручники, малюнки,
таблиці, опорні конспекти.

Базові поняття та терміни: мітоз, хромосоми, центромера, диплоїдний

набір хромосом, профаза, метафаза, анафаза, телофаза, веретено поділу,
мейоз.
 Хід заняття
І. Організаційний етап
Викладач вітається, перевіряє присутніх, готовність до заняття, створює
робочий настрій.

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчально – пізнавальної

діяльності

Щоб актуалізувати знання студентів та підготувати їх до сприйняття нового

матеріалу доцільно провести усний термінологічний диктант, де за 5-7 хв.
з’ясувати рівень цитологічних знань студентів.

1. Клітина – це ………………
2. Хромосоми містяться у …………………
3. Біосинтез білків відбувається на ………………
4. До одномембранних органел клітини належать ……………..
5. Мітохондрії називають енергетичними ……………..
6. Пластиди поділяють на лейкопласти ………., ……………..
7. Мономерами білків є …………, кількість яких …………
8. т-РНК має вигляд …………………
9. У центрі молекули хлорофілу знаходиться атом …………….

 Життя починається із заплідненої яйцеклітини, а потім починається

процес поділу цієї клітини далі, поки не утвориться і не народиться організм.
Але після народження процес поділу клітин продовжується. Тому сьогодні
ми повинні з’ясувати завдяки чому організми ростуть, чому кількість
хромосом у клітинах певного виду залишається однаковою до кінця життя?

Повідомити тему, мету, план заняття.

Тема: Мітоз. Мейоз.

План
1. Фази мітозу, поведінка хромосом.
2. Значення мітозу.
3. Механізми відтворення і загибелі клітин.
4. Фази мейозу.
5. Біологічна роль мейозу.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Фази мітозу, поведінка хромосом.

Мітоз – (грец. – нитка) – непрямий поділ ядра, що забезпечує тотожний

рівномірний розподіл генетичного матеріалу між дочірніми клітинами та
неперервність і спадкоємність хромосом у ядрі клітинних поколінь.

Процеси мітозу поділяють на 4 фази:

(Занотувати скорочено).

У мітозі виділяють профазу, метафазу, анафазу та телофазу.

1.     Профаза:

Відбувається спіралізація ДНК

 Зникає ядерце і фрагментується ядерна оболонка

 Хромосоми розміщуються у цитоплазмі
 Починає утворюватись веретено поділу

2.     Метафаза:

 Завершується утворення веретена поділу. Веретено поділу складають

два типи мікротрубочок: хромосомні (з двох полюсів клітини
зв'язуються з центромерами хромосом) і центросомні (тягнуться від
полюса до полюса клітини)
  Центромери виштовхуються мікротрубочками до екватора клітини
(утворюється метафазна пластинка)
 Чітко видно подвійну будову хромосом, з'єднаних в ділянці
центромери

3.     Анафаза:

 Хроматиди подвоєних в інтерфазі хромосом розходяться до полюсів

клітини

4.     Телофаза:

 Починається деспіралізація хромосом

 Навколо хромосом формується ядерна оболонка
 В ядрах виникають ядерця
 Руйнується веретено поділу
 Відбувається розділення цитоплазми з утворенням двох клітин

Амітоз (прямий поділ) - це поділ інтерфазного ядра шляхом

перетягування. Не утворюється веретено поділу і хромосоми у світловому
мікроскопі не розрізняються (такий поділ спостерігається у деяких
одноклітинних організмів, деяких дегенеруючих, приречених на загибель
клітинах рослин і тварин)

(Розгорнуто)

Профаза.

Клітина припиняє виконувати специфічні функції в організмі.

Тваринна клітина може змінювати форму та відокремлюватися.

Ядро клітини збільшується в розмірах у 1,6 разів. Починається

спіралізація ниток хроматину, які вкорочуються і потовщуються. Як
наслідок, стають добре помітними хромосоми. Кожна хромосома складається
з двох хроматид, які прилягають одна до одної по всій довжині, але з’єднані
між собою центромерою – в місці первинної перетяжки. В кінці профази
зникає ядерце і розчиняється ядерна оболонка під дією ферментів лізосом.
Вміст ядра, каріоплазма з хромосомами, опиняється в цитоплазмі. Починає
формуватися ахроматинова фігура, яка забезпечує рівномірний розподіл
спадкового матеріалу материнської клітини між двома дочірніми.

Веретено поділу складається з двох полюсів – центріоль, що виникають

при подвоєнні центросоми, та двох видів цитоплазматичних ниток:
центральних і хромосомних. Центральні зв’язують обидва полюси клітини
,хромосомні - з’єднують центромери хромосом з полюсом або з
центральними нитками. У клітинах вищих рослин, на відміну від тваринних,
центросом немає. Нитки приєднуються до центромер, і хромосоми
починають рухатися до екваторіальної частини клітини.

Метафаза.

Триває досить довго. Усі хромосоми перестають рухатися і

розташовуються таким чином, що їхні центромери лежать в одній площині,
утворюючи так звану «метафазну пластинку» або «материнську зірку»,
перпендикулярно до ниток ахроматинової фігури. Вона тримається завдяки
веретену поділу. Кожна хромосома утримується завдяки парі кінетохорів та
ниток, що йдуть до протилежних полюсів. Хромосоми в цей час мають
найменші розміри, під мікроскопом добре видно, що вони складаються з двох
сполучених між собою в первинній перетяжці хроматид. Структуру кожної
хромосоми видно особливо чітко. У клітинах організму людини найбільші
хромосоми в цей період мають розміри близько 10 мкм, а найменші —
близько 2 мкм. Визначення числа і вивчення структури хромосом зазвичай
проводять у цій стадії. Вивчення деталей будови хромосом метафазної
пластинки має дуже велике значення для діагностики захворювань людини,
обумовлених порушенням будови хромосом. У кінці метафази завершується
процес відокремлення сестринських хроматид одна від одної. Останнім
місцем, де контакт між хромосомами зберігається, є центромера. Після
поділу центромери кожна хроматида стане самостійною дочірньою
хромосомою. Метафаза різко закінчується розділенням двох кінетохорів
кожної хромосоми.  

Анафаза.

Це найкоротша фаза, триває декілька хвилин. В’язкість цитоплазми

зменшується, парні хроматиди (це одна хромосома) майже одночасно
розділяються і починають порівняно швидко переміщуватися до
протилежних полюсів клітини. Кожна хроматида при цьому стає
самостійною хромосомою. Хромосоми, що розходяться, мають форму
зігнутих під гострим кутом ниток, причому місце згину розташоване в
ділянці центромери і спрямоване до полюса клітини, а кінці хромосом — до
її центру. Нитки ахроматинового веретена при цьому скорочуються.
Кількість хромосом, які рухаються до протилежних полюсів, і їхня структура
однакові. Рух усіх хромосом в анафазі розпочинається одночасно внаслідок
скорочення ниток ахроматинової фігури. Наприкінці анафази починається
їхня поступова деспіралізація. 

Телофаза.

У цій заключній фазі завершуються процеси утворення двох дочірніх

клітин з материнської. Телофаза починається після того, як дочірні
хромосоми, що складаються з однієї хроматиди, досягли полюсів клітини і
припинили рух. Після цього вони деспіралізуються (розкручуватися у
хроматиновы нитки), внаслідок чого утворюються клубки із довгих ниток,
які переплітаються одна з одною, що характерно для ядра в період між
поділами. Навколо кожного з клубків виникає ядерна оболонка, з'являються
ядерця. Таким чином формуються дочірні ядра і набувають будови,
характерної для клітини до поділу. Нитки веретена поділу зникають. Клітина
поділяється на дві частини шляхом перешнурування в екваторіальній
площині (у тварин) або шляхом утворення перетинки з мембран
ендоплазматичної сітки (у рослин). Органели клітини при цьому
(мітохондрії, комплекс Гольджи, рибосоми тощо) розподіляються між
дочірніми клітинами.

2. Значення мітозу. Біологічне значення мітозу полягає у забезпеченні

точної передачі спадкової інформації протягом послідовних клітинних
циклів. Тільки внаслідок поділу існуючих клітин можуть утворюватися нові
– дочірні. Кожна з них одержує по одній хроматиди від материнської
хромосоми, тобто зберігається стала кількість хромосом у межах виду.

3.Механізми відтворення і загибелі клітин.

Механізми загибелі клітин.

1. Апоптоз - це явище програмованої клітинної смерті, проявляється

зменшенням її розміру, конденсації і фрагментації хроматину,
ущільненням зовнішньої цитоплазматичної мембрани. Тривалість його
становить від 15 хвилин до 2 годин.
2. Автофагія - це захоплення і перетравлювання клітиною власних
зруйнованих органел (особливо у клітин, що атрофуються).
3. Мітотична катастрофа - це загибель клітини внаслідок грубих
порушень мітозу.
4. Фагоцитоз через появу на мембрані клітини «сигналів загибелі»
призводить до того, що клітина сама себе знищує (фагоцитоз старіючих
еритроцитів).
5. Клітинне старіння визначається:

 Неможливістю поділу
 Зниження «працездатності» клітин
 Старінням клітин унаслідок різних генетичних мутацій

У багатоклітинних живих організмів виділяють два основні способи

загибелі клітин — апоптоз і некроз. Загибель клітин може відбуватися
внаслідок дії зовнішніх або .внутрішніх факторів.
 До зовнішніх факторів можна віднести будь-які впливи, що
призводять до пошкодження організму в цілому або його окремих клітин.
Це і механічні пошкодження, і дія низьких або високих температур, і вплив
різноманітних хімічних реагентів.
Серед внутрішніх факторів найпоширенішим є старіння клітин.
Вважається, що старіння може бути важливим механізмом стабілізації
чисельності клітин в організмі. Безпосередні механізми старіння клітин досі
залишаються нез'ясованими. Можливо, вони пов'язані з накопиченням у
клітинах помилок біосинтетичних механізмів. Загибель клітин може також
відбуватися і внаслідок утрати ними своїх функцій.
Тривалість життя різних клітин людського організму може бути дуже
різною. Так, деякі лейкоцити живуть лічені хвилини, клітини епітелію
кишечнику - кілька діб, еритроцити — три місяці, а нейрони головного
мозку - десятки років.

Додаток
4.Фази мейозу.
Одним з основних положень клітинної теорії є положення про те, що
клітини не виникають заново, а утворюються від уже існуючих клітин при
розмноженні. Це положення cформулював німецький патолог Р.
Вірхов (1858): "Кожна клітина з клітини".[1]
Мейоз був вперше вивчений і описаний у яйцях
морських їжаків німецьким біологом Оскаром Гертвігом у 1876 році.
У 1883 році мейоз був знову описаний, уже на хромосомному рівні,
бельгійським вченим Едуардом ван Бенеденом.
Проте важливість мейозу у спадковості була описана лише у 1890 році
німецьким біологом Августом Вайсманом.
Мейоз  (грец. – зменшення), або редукційний поділ — особливий
вид поділу еукаріотичних клітин, характерний тільки статевим клітинам
(не соматичним), унаслідок якого хромосомний набір зменшується вдвічі,
клітини переходять з диплоїдного стану в гаплоїдний.
Мейоз складається з двох послідовних поділів, аналогічних мітотичним (з
деякими відмінностями), інтерфаза між якими вкорочена, а
у рослинних клітинах може бути взагалі відсутня.
Профаза І – фаза спіралізації (конденсації) двох хроматидних
хромосом. Вона є найтривалішою за часом у мейозі, під час неї відбувається
ряд процесів.
• Спіралізація двохроматидних хромосом. Хромосоми вкорочуються й
ущільнюються та набувають вигляду паличкоподібних структур. Після цього
гомологічні хромосоми зближуються і кон'югують (тісно прилягають одна
до одної по всій довжині, обвиваються, перехрещуються).
Так утворюються комплекси з 4 хроматид, сполучених між собою в певних
місцях, так звані тетради, або біваленти.
• Кон'югація (зближення і злиття ділянок гомологічних хромосом)
і кросинговер (обмін певними ділянками між гомологічними хромосомами).
У результаті кросинговеру утворюються нові комбінації спадкового
матеріалу. Таким чином, кросинговер є одним із джерел спадкової
мінливості. Через певний час гомологічні хромосоми починають відходити
одна від одної. При цьому стає помітним, що кожна з них складається з двох
хроматид.
• Розходження центріолей до полюсів.
• Зникнення ядерець.
• Розпад ядерної оболонки на фрагменти.
• Формування веретена поділу.
Метафаза І – фаза розташування тетрад на екваторі:
• короткі нитки прикріплюються до центромер лише з одного боку і
хромосоми розташовуються двома лініями;
• на екваторі клітини розташовуються тетради.
Анафаза І – фаза розходження двохроматидних гомологічних хромосом.
• кожна тетрада розділюється на двохроматидні хромосоми;
• нитки веретена поділу скорочуються і розтягують двохроматидні
хромосоми до полюсів. Наприкінці анафази біля кожного з полюсів клітини
опиняється гаплоїдний (половинний) набір хромосом. Розходження
хромосом кожної пари є подією випадковою, що є ще одним джерелом
спадкової мінливості.
Телофаза І – фаза деспіралізації двохроматидних хромосом:
• утворення двох клітин з гаплоїдним набором двохроматидних хромосом;
• у клітинах тварин та деяких рослин хромосоми деспіралізуються і
поділяється цитоплазма материнської клітини, але в клітинах більшості видів
рослин цитоплазма не ділиться.
Результатом Мейозу І є утворення з однієї материнської клітини двох
дочірніх клітин з гаплоїдним набором двохроматидних хромосом.
Інтерфаза між поділами мейозу коротка або відсутня, оскільки синтез ДНК
не відбувається.

II етап – мітотичний, або Мейоз II

Профаза II – фаза спіралізації двохроматидних хромосом.

Метафаза II – фаза розташування двохроматидних хромосом на
екваторі.
■ короткі нитки прикріплюються до центромер;
■ на екваторі клітини в один ряд розташовуються двохроматидні хромосоми.
Анафаза II – фаза розходження однохроматидних хромосом до полюсів
клітин:
■ кожна хромосома розділюється на хроматиди;
■ нитки веретена поділу скорочуються і розтягують хроматиди до полюсів.
Телофаза II – фаза деспіралізації однохроматидних хромосом:
■ утворення двох клітин з гаплоїдним набором однохроматидних хромосом.
Отже, загальним результатом мейозу є утворення з однієї материнської
клітини 4 дочірніх клітин з гаплоїдним набором однохроматидних хромосом.

5.Біологічне значення мейозу: 

1) забезпечує видозміну спадкового матеріалу;
2) підтримує сталість каріотипу при статевому розмноженні;
3) лежить в основі статевого розмноження.
ІV. Узагальнення, систематизація та контроль знань студентів

Цикл клітинного поділу - це серія подій в еукаріотичній клітині між

одним поділом клітини і наступним. Таким чином, це процес, завдяки якому
одна клітина (така як запліднена яйцеклітина) розвивається у сформований
організм, і процес, завдяки якому відновлюються волосся, шкіра, клітини
крові, а також деякі внутрішні органи.

Мітотичний поділ забезпечує точну передачу спадкової інформації від

материнських клітин дочірнім протягом будь-якої кількості послідовних
клітинних циклів. При цьому зберігається постійність числа хромосом та
вмісту молекул ДНК в ядрі в усіх дочірніх клітинах.

Мейоз є досконалим механізмом, який забезпечує

сталість каріотипу видів, які розмножуються статевим шляхом. Завдяки двом
мейотичним поділам статеві клітини мають половинний, порівняно з
нестатевими, набір хромосом. А набір хромосом, характерний для організмів
певного виду, відновлюється під час запліднення.
Мейоз також забезпечує спадкову мінливість організмів.
V. Самостійна робота студентів
Заповнення таблиць «Порівняльна характеристика мітозу та мейозу»
самостійна робота студентів з матеріалом підручника.
Таблиця 1.

№ Питання Мітоз Мейоз

1. Подібність:

Фази ділення

2. Відмінність    

3. Кількість поділів ядра    

4. Кількість фаз

5. Кількість дочірніх клітин

6. Кон’югація хромосом

7. Для яких способів

розмноження характерні

8. Біологічне значення
Таблиця 2
Перевірка заповненої таблиці, обговорення. Оцінювання відповідей.

ВІДМІННІ МІТОЗ (непрямий МЕЙОЗ (редукційний

2.
ОЗНАКИ поділ) поділ)

Відмінності:
3. Кількість Один поділ Два послідовних поділи
поділів ядра
4. Кількість фаз Чотири Вісім
Кількість
5. Дві Чотири
дочірніх клітин
Кількість
хромосом у Ідентична материнській Удвічі менша, ніж у
дочірніх клітині материнській клітині
клітинах
Кон’югація
6. Відсутня Спостерігається
хромосом
Для яких
Характерний для організмів
способів Характерний для клітин з
7. зі статевим способом
розмноження диференційованим ядром
розмноження
характерні
Збільшення кількості Підтримання кількості
Біологічне клітин, рівномірний числа хромосом у нащадків,
8.
значення розподіл генетичного перекомбінація генетичного
матеріалу матеріалу
 ВІДМІННІ МІТОЗ (непрямий МЕЙОЗ (редукційний
2.
ОЗНАКИ поділ) поділ)

Назва фаз, їх МІТОЗ (непрямий МЕЙОЗ (редукційний

характеристика поділ поділ)

 
Мітоз
Мейоз
Мітоз. Мейоз.
Лабораторна робота №4
Тема: Мітотичний поділ клітин.

Мета: навчитися розпізнавати різні фази мітозу.

Обладнання та матеріали: світловий мікроскоп, постійні препарати на

різних стадіях мітотичного циклу, мікрофотографії різних стадій мітотичного
поділу клітин.

Хід роботи

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2. При малому збільшенні мікроскопа знайдіть на препараті клітини, що
діляться. Розгляньте їх.
3. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть клітини, які
перебувають на стадії профази. Замалюйте їх. Напишіть, що
відбувається в цій фазі.
4. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть клітини, які
перебувають у стадії метафази. Замалюйте їх. Напишіть, що
відбувається в цій фазі.
5. При великому збільшенні мікроскопа знайдіть клітини, які
перебувають у стадії телофази. Замалюйте їх. Напишіть, що
відбувається в цій фазі.
6. Порівняйте побачені вами фази мітозу з мікрофотографіями різних
стадій мітотичного поділу клітин (дивись підручник «Біологія 10 клас»
О.В.Тагліна, 2010р, сторінка 160).    
7. Зробіть висновки.