Клітинний цикл.

Існування кожного виду, наступність між батьківськими особинами та

їх потомством підтримується завдяки розмноженню. Це одна із
найважливіших характеристик сутності життя. В основі всіх форм
розмноження лежить поділ клітини. Період існування клітини від одного
поділу до іншого або ж від початку останнього поділу клітини до її загибелі
називають клітинним циклом. Він складається з періоду поділу клітини і
проміжку між двома поділами (інтерфази).
Інтерфаза – період між двома послідовними поділами клітини, період
«спокою». Однак цей спокій полягає лише в тому, що ядро не поділяється.
Метаболічна активність клітини у цей період дуже висока. Клітина росте, в
ній:
- подвоюється молекули ДНК;
- активний синтез білків, необхідних для поділу;
- збільшення кількості деяких органел (мітохондрій, пластид,
розростання ендоплазматичної сітки);
- активно запасається енергія (у вигляді АТФ), потрібна для наступного
поділу клітини;
- подвоєння клітинного центру (у тварин).
Тривалість клітинного циклу у різних організмів неоднакова: у
бактерій усього 20-30 хв. за сприятливих умов, у клітин еукаріотів 10-
80 годин і більше.
2. Поділ прокаріотичних клітин.
Поділ навпіл – основний спосіб розмноження прокаріотичних клітин.
Прокаріотичні клітини діляться переважно шляхом простого, так
званого бінарного, поділу. У цьому варіанті їхній нуклеоїд подвоюється
шляхом реплікації, і нова копія прикріплюється до клітинної мембрани, після
чого між двома нуклеїнами формується нова клітинна стінка.
 Поділ прокаріотичних клітин

Прокаріотична Клітина Кільцева Дві прокаріотичні

клітина збільшується в молекула ДНК клітини
розмірах подвоюється
Такий поділ відбувається через кожні 20-30 хв. За сприятливих умов
одна бактерія може утворити за добу 600 млн. нових клітин.
2. Поділ еукаріотичних клітин.
Внаслідок поділу еукаріотичних клітин утворюються дві дочірні, які
мають однаковий з материнською клітиною набір хромосом. Такий поділ
називається мітозом.
* У 1874 р. І. Д. Чистяков описав фази мітозу у спорах плаунів.
Детальніше мітоз дослідили Е. Страсбургер на рослинах (1876-1879) та В.
Флеммінг на тваринах (1882).
Мітоз складає не більше 1/7-1/10 частини клітинного циклу.
Мітоз складається з чотирьох послідовних фаз: профази, метафази,
анафази і телофази. Він триває від кількох хвилин до 2-3 годин.

*Використання таблиці «Мітоз».

Профаза.
Під час профази в ядрі відбувається спіралізація хромосом. У
результаті їх лінійний розмір зменшується у 25 разів. Самі хромосоми стають
добре видимими у світловий мікроскоп, при цьому кожна з хромосом
складається з двох хроматид (друга хроматида утворюється протягом
інтерфази в результаті процесу реплікації). У кінці профази починається
руйнування ядерної мембрани, і із закінченням профази вона повністю
зникає. Центріолі розходяться до полюсів клітини і стимулюють утворення
веретена поділу.
На цій стадії можна зупинити процес мітоза, подіявши на клітину
алкалоїдом колхіцином.
Метафаза.
На початку метафази хромосоми рухаються до екватора клітини й
розміщуються там, утворюючи метафазну пластинку. На хромосомах чітко
можна побачити центромеру — первинну перетяжку, до якої прикріплюється
веретено поділу. Хроматиди відштовхуються одна від одної та залишаються
з’єднаними лише завдяки центромері.
Одночасний поділ центромер усіх хромосом є початком наступної фази
поділу — анафази.
Анафаза.
Під час анафази з’єднані попарно хроматиди роз’єднуються, стаючи
самостійними дочірніми хромосомами, і розходяться до полюсів клітини
центромерою вперед. Рух здійснюється за рахунок ковзання ниток один
відносно одного по механізму, схожому на рух актинових і міозинових
філаментів при м'язовому скороченні.
Кожна з хроматид відповідає половині профазної хромосоми, тобто
вони містять ідентичний спадковий матеріал.
Телофаза.
Після закінчення руху хромосом до полюсів розпочинається телофаза
мітозу. Ідентичні набори хромосом опиняються біля протилежних полюсів
клітини. Поступово хромосоми деспіралізуються, подовжуються і набувають
вигляду интерфазного хроматину. Веретено поділу зникає, формується нова
ядерна оболонка і ядерце. Після цього відбувається цитокінез (розділення
цитоплазми) і утворюється дві нові клітини.
Клітинні органоїди, на відміну від хромосом, не діляться чітко
наполовину. Вони розходяться в новоутворені клітини довільно з наступним
їх синтезом до початкової кількості.

Телофаза.
3. Ендомітоз.
Крім мітозу, клітини еукаріот можуть ділитися іншими способами. У
більшості одноклітинних тварин (наприклад, амеби, євгелени) усі фази
мітозу відбуваються всередині ядерної оболонки, яка на цей час не зникає, а
веретено поділу не утворюється. В телофазі хроматини утворюють два
скупчення поблизу полюсів ядра, яке разом з цитоплазмою ділиться
перетяжкою навпіл. Такий спосіб забезпечує передачу спадкової інформації і
має назву ендомітоз.
У деяких клітин спостерігається амітоз – поділ, внаслідок якого ядро
ділиться навпіл і розподіляються між дочірніми клітинами.
Особливий поділ еукаріотичних клітин, при якому відбувається
зменшення кількості хромосом вдвічі – мейоз.
4. Біологічне значення мітозу.
Мітотичний поділ забезпечує точну передачу спадкової інформації
впродовж низки послідовних клітинних циклів. Кожна з дочірніх клітин
одержує по одній хроматиді від кожної материнської хромосоми, тобто
зберігається стала кількість хромосом в усіх дочірніх клітинах. Якщо
порушиться хід мітозу і в дочірній клітині хромосом виявиться менше або
більше, ніж у материнській то це призведе до загибелі, або до виникнення
мутацій, що призводить до істотних змін у життєдіяльності клітини.