ЯДРО

Ядро — органела, в якій міститься ДНК і яка є місцем зберігання генетичної інформації клітини.
Зазвичай ядро розташоване в центрі клітини, хоча в багатьох зрілих клітинах рослин воно притиснуте до
клітинної стінки вакуолею.
Більшість клітин має одне ядро, але трапляються й багатоядерні клітини. В інфузорії-туфельки клітина
містить два ядра: велике й мале. Велике ядро, або макронуклеус, регулює перебіг хімічних реакцій у клітині, а
мале, або мікронуклеус,є місцем зберігання спадкової інформації.
У тварин відомі без’ядерні клітини: еритроцити ссавців на момент свого дозрівання втрачають ядро й здатність
до поділу та живуть лише 120 днів.
Після відкриття ядра ще на початку XIX ст. висловлювались припущення щодо провідної ролі ядра в
процесах росту й розвитку клітини та організму. Згодом це припущення довели дослідження.
Найвідомішими стали такі експерименти.
1. Якщо із заплідненого яйця жаби одного виду мікрохірургічним шляхом видалити ядро, а на його місце
помістити ядро тритона, то з цього ядра розвинеться тритон. Отже, ядро — це апарат керування, що
визначає характер росту і специфіку розвитку організму.
2. Водорість ацетабулярія

Ядро в клітині виконує дві головні функції:

• метаболічну функцію — ядро «керує» процесами біосинтезу, зокрема РНК та білків.
• спадкову функцію — саме в ядрі в молекулах ДНК зберігається генетична інформація.

1 — шорстка ендоплазматична сітка; 2 — ядерце; 3 — хроматин;

4 — ядерний сік; 5 — ядерна пора; 6 — зовнішня мембрана; 7 – внутрішня мембрана; 8- перинуклеарний
простір
Ядерна оболонка складається з двох шарів плазматичної мембрани (зовнішньої та внутрішньої), між якими
розміщена порожнина. Ядерна оболонка містить отвори — пори, які заповнені спеціальними білками. Крізь
пори до цитоплазми клітини надходять молекули ІРНК і рибосоми. Причому пори ядерної оболонки
безпосередньо переходять у канали ендоплазматичної сітки.
Хроматин — це щільна речовина ядра із специфічних білків — гістонів і молекули ДНК, що у світловому
мікроскопі зазвичай має вигляд переплутаних тонких ниток. Під час поділу клітини, коли відбувається
руйнування ядерної оболонки, нитки хроматину ущільнюються, коротшають, і у світловий мікроскоп можна
побачити компактні структури — хромосоми.
Форма хромосом може бути різною і залежить від розміщення особливої перетяжки — центромери, яка поділяє
її на дві частини — плечі. Відповідно до розміщення центромери розрізняють кілька типів хромосом.

Ядерце — округле тільце. У молодих клітинах, де синтез білка протікає більш інтенсивно, кількість ядерець
завжди більша, адже саме в ядерцях відбувається синтез рРНК, а потім збираються рибосоми.
Каріоплазма (ядерний сік) — це напіврідка безструктурна рідина, що заповнює порожнину між хроматином і
ядерцями. У ній містяться білкові фібрили та молекули РНК.
Хромосомний набір. У ядрі клітин усіх еукаріотів міститься не одна, а кілька хромосом, число яких парне і
зазвичай змінюється залежно від виду організму —від 4 до 200. Це і є хромосомний набір клітини.
Хромосоми чітко групуються на пари хромосом, які називають гомологічними. Одна з гомологічних хромосом
походить від матері, друга — від батька.
Ознаки хромосомного набору (число хромосом, їх форма й розміри),за якими набір хромосом одного
виду відрізняється від іншого, називають каріотипом.

Соматичні клітини, з яких, власне, й складається тіло будь-якого багатоклітинного організму,

зберігають усі ознаки хромосомного набору, властиві певному біологічному виду — їх кількість та
індивідуальність. Причому такі клітини мають подвійний, або диплоїдний набір. Статеві клітини
мають одинарний або гаплоїдний набір хромосом.