Типи клітин

Усі клітини тварин, рослин, грибів і

найпростіших містять клітинне ядро.
Організми, клітини яких містять ядро,
називають еукаріотами.
Деякі клітини багатоклітинних організмів під
час свого дозрівання втрачають ядро, а разом
із ним більшу частину генетичного матеріалу,
формуючи постклітинні структури. Такими є,
наприклад, еритроцити ссавців і клітини
ситоподібних трубок покритонасінних рослин.
Такі структури не можуть називатися
повноцінними клітинами, оскільки позбавлені
свого генетичного матеріалу.
Проте є дуже багато організмів, у яких генетичний матеріал не
оточений ядерною оболонкою, а контактує із цитоплазмою. Такі
організми, що позбавлені клітинного ядра, називають
прокаріотами. Найрізноманітнішою та найбільшою групою
прокаріотів є бактерії.
Прокаріотичні й еукаріотичні клітини різняться
не тільки наявністю ядра. Перше, що впадає в
око при порівнянні про- та еукаріотичних
клітин, — це відмінності в розмірі. У
середньому еукаріотична клітина в 1000-10 000
разів більша від прокаріотичної за об’ємом.
Еукаріотичні клітини, користуючись такою
перевагою в розмірі, нерідко харчуються
прокаріотичними, заковтуючи їх цілком.
Розглянемо докладніше, як влаштована бактеріальна
клітина. Візьмемо, наприклад, кишкову паличку —
симбіотичний організм, що живе в товстому кишківнику
ссавців. Клітина бактерії оточена плазматичною мембраною,
яка нагадує за будовою мембрану тваринної клітини. Ззовні
клітина вкрита клітинною стінкою, побудованою з муреїну —
складної речовини, що містить як полісахаридні, так й
амінокислотні ланцюги. Клітинна стінка захищає бактерію
від зовнішніх впливів, а також бере участь у взаємодії
клітини бактерії з довкіллям. Багато клітин бактерій рухомі
та містять особливі рухові структури — джгутики.
У цитоплазмі бактерії, на відміну від цитоплазми еукаріотів,
немає везикул і мембранних органел. Цитоплазма доволі
однорідна, містить рибосоми, хоча подекуди в ній
трапляються гранули запасних речовин (як органічних, так і
неорганічних), не оточених мембраною.
ДНК бактерій утворює комплекс із білком, що називається
нуклеоїдом. Масове співвідношення ДНК та білка, на відміну
від хроматину еукаріотів, у нуклеоїді зміщене в бік ДНК і
становить приблизно 3 : 2. Нуклеоїд не оточений мембраною
та безпосередньо контактує із цитоплазмою клітини.
Як ми бачимо, прокаріотична клітина
побудована значно простіше, ніж
еукаріотична. У неї немає системи
внутрішніх мембран, мітохондрії й
оформленого ядра. Проте план будови
прокаріотичної клітини нагадує будову однієї
з органел еукаріотичної — мітохондрії.
Мітохондрія містить власну ДНК і власні
рибосоми.
Ці особливості дали змогу Лінн Маргуліс у 1967
році запропонувати теорію ендосимбіозу —
походження мітохондрій від прокаріотів і, як
наслідок, походження еукаріотичної клітини від
прокаріотичної. Згідно з цим уявленням, одна
велика прокаріотична клітина поглинула
меншу шляхом обгортання мембраною, тобто
шляхом ендоцитозу
При цьому мембрана вакуолі клітини
перетворилася на зовнішню мембрану
мітохондрії, а плазматична мембрана
поглинутої клітини стала внутрішньою
мітохондріальною мембраною. Ендоцитована
клітина частково зберегла свій генетичний і
білоксинтезувальний апарати.
Така гіпотеза була сформульована кількома
вченими ще наприкінці XIX — на початку ХХ
століття, але прийнята науковою спільнотою була не
відразу. Лише у 1960-ті роки завдяки розвитку
генетичних технологій було показано разючу
схожість ДНК мітохондрій із ДНК однієї з груп
бактерій — так званих альфа-протеобактерій.
Поступово теорія ендосимбіозу знаходила
підтвердження та набувала популярності, а з 1980-х
років вважається загальноприйнятою.
Таким чином, еукаріотична клітина — це
химера, побудована з кількох
прокаріотичних клітин, що з’єдналися одна з
одною. Одна з-поміж них створила більшу
частину клітини еукаріота, інші
перетворилися на мітохондрії. Щоправда,
мітохондрії — не єдині органели
еукаріотичної клітини, що виникли під час
ендосимбіозу.
Домашнє завдання: параграф
12, завдання 1-5, с.69
Дякую за увагу!