БС-15 Вічепольський Юрій Юрійович

1. Передумови виникнення клітинної теорії

Передумовами створення клітинної теорії були винахід і удосконалення
мікроскопа.
Роберт Броун - вперше описав ядро.
Роберт Гук, розглядаючи тонкий зріз корка під мікроскопом, виявив
існування великої кількості дрібних комірок і назвав їх "клітинами".
Маттіас Шлейден зробив перші кроки до розкриття і розуміння ролі ядра.

2. Автори клітинної теорії.

Маттіас Шлейден та Теодор Шванн

3. Положення клітинної теорії Шлейдена – Шванна.

1) Всім тваринам і рослинам притаманна клітинна будова.
2) Ростуть і розвиваються рослини і тварини шляхом виникнення нових
клітин.
3) Клітина є найменшою одиницею живого, а цілий організм – сукупність
клітин.

4. Подальший розвиток клітинної теорії.

Карл Максимович Бэр – відкрив яйцеклітину ссавців. Сформулював
положення, що клітина не тільки одиниця побудови, але і одиниця розвитку
живих організмів.
Рудольф Вірхов – обгрунтував принцип спадкоємності клітин ("кожна
клітина з клітини").
Шлейден і Шванн, узагальнивши існуючі на той час знання про клітини,
довели, що клітина є основною структурною одиницею будь якого організму.
Клітини тварин, рослин і бактерій мають схожу будову. Пізніше ці висновки
стали основою для доведення єдності організмів. Т. Шванн і М. Шлейден ввели в
науку основоположне уявлення про клітину: поза клітин немає життя.

5. Основні положення сучасної клітинної теорії.

1) Всі тварини і рослини складаються із клітин.
2) Ростуть і розвиваються рослини і тварини шляхом виникнення нових
клітин.
3) Клітина – це найменша одиниця живого, а цілий організм є сукупністю
клітин.
4) Клітина — елементарна, функціональна одиниця побудови всього
живого.
5) Багатоклітинний організм являє собою складну систему з безлічі клітин,
об’єднаних і інтегрованих в системи тканин і органів, пов’язаних один з
одним (крім вірусів, які не мають клітинної будови).
 6) Клітина — цілісна система, яка включає велику кількість закономірно
пов’язаних між собою елементів, окремих утворювань, складених із
сполучених функціональних одиниць — органоідів.
7) Клітини всіх організмів гомологічні.
8) Клітина створюється тільки шляхом поділу материнскої клітини.

6. Додаткові положення клітинної теорії.

1) Клітини прокаріот і еукаріот є системами різного рівня складності і не
повністю гомологічні одна одній.
2) В основі поділу клітини і розмноження організмів лежить копіювання
спадкової інформації — молекул нуклеінових кислот («кожна молекула з
молекули»). Положення про генетичну неперервністі стосується не
тільки клітини в цілому, але й деяких з її дрібних компонентів —
мітохондрій, хлоропластів, генів і хромосом.
3) Клітини багатоклітинних поліпотентні, тоб то їм притаманні
генетичні потенції всіх клітин данного організму, рівнозначні по
генетичній інформації, але відрізняються одна від одної різною
експресією (роботою) різних генів, что призводить до їх морфологічнї і
функціональної різноманітності — до діференціювання.

7. Перегляд клітинної теорії на підставі нових наукових досягнень.

Сучасна клітинна теорія виходить з того, що клітинна структура є

найголовнішою формою існування життя, притаманною всім живим
організмам, крім вірусів. Удосконалення клітинної структури стало головним
напрямком еволюційного розвитку як рослин, так і тварин, і клітинна побудова
міцно утрималася у більшості сучасних організмів. Разом з тим потрібно
переоцінити догматичні і методологічні хибні положення клітинної теорії.
Клітинна структура є головною, але не єдиною формою існування життя.
Неклітинними формами життя можна вважати віруси. Але ознаки живого
(обмін речовин, здатність до розмножування і т. п.) вони проявляють тільки
всередині клітин, поза клітин вірус є складною хімічною речовиною. На думку
більшості вчених, в своєму походженні віруси пов’язані з клітиною,
становлять частину її генетичного матеріалу, «здичавілими» генами.
Існують два типи клітин — прокаріотичні (клітини бактерій і
архебактерій), які не мають відокремленого мембранами ядра, і еукаріотичні
(клітини рослин, тварин, грибів), в яких ядро оточене подвійною мембраною з
ядерними порами. Між клітинами прокаріот і еукаріот існують багато інших
відмінностей.
У більшості прокаріот немає внутрішніх мембранних органоїдів, а
більшість еукаріот мають мітохондрії і хлоропласти. У відповідності до
теорії симбіогенезу, ці напівавтономні органоїди — нащадки бактеріальних
клітин.
 Еукаріотична клітина — система більш високого рівня організації, вона не
може вважатися повністю гомологічною клітині бактерії (клітина бактерії
гомологічна одній мітохондрії клітини людини). Гомологія всіх клітин, таким
чином, звелася до наявності у них замкнутої зовнішньої мембрани з подвійного
шару фосфоліпідів (у архебактерій вона має хімічний склад, відмінний від інших
груп організмів), рибосом і хромосом — спадкового матеріалу у вигляді молекул
ДНК, які утворюють комплекс з білками. Це не скасовує загальне походження
всіх клітин, яке підтверджується спільністю їх хімічного складу.
Клітинна теорія розглядала організм як суму клітин, а прояви життя
організму розчиняла в сумі проявів життя клітин, які його складають. Цим
ігнорувалася цілісність організму, закономірності цілого підмінялися сумою
його частин.
Клітина не може бути відірвана від оточуючого середовища (як і будь які
живі системи). Зосередження всієї уваги на окремих клітинах неминуче
приводить до уніфікації і механістичного розуміння організму, як суми частин.
БС-15 Вічепольський Юрій Юрійович