Міністерство освіти і науки України

Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара

Біолого-екологічний факультет
Кафедра загальної біології і водних біоресурсів

Реферат
Тема: «Органели Руху»

Виконала:
студентка групи БМ-19-1
Галабурда Л.Ю.

Перевірила:
асистентка кафедри загальної біології і водних біоресурсів
Голуб Ірина Віталіївна

Дніпро, 2020
 План

1. Органели руху. Будова, характеристики і функції.

2. Джгутики бактерій і архей.
3. Механізм роботи війок.
4. Псевдоподії та міофібріли.
5. Лист викорастаної літератури
1 Органели Руху. Будова , характеристики і функції.
Органели руху – це невеликі нарости на клітинній мембрані, що складаються з
системи мікротрубочок. Вони дозволяють клітинам вільно переміщатися, що
сприяє зростанню живих організмів.
 Вії, джгутики, псевдоподії і міофібрили є основними представниками
органоїдів руху

Органели руху містяться в рослинних і тваринних клітинах, що входять до

складу багатоклітинних організмів. Структура цих органел формується з
молекул білків і фосфоліпідів. Їх середній розмір становить 0,25 – 100 мкм.

У таблиці перераховані основні особливості органоїдів руху.

Назва органоїда руху Будова Функції Назва

органоїдів руху одноклітинного
організму

Джгутики Цитоплазматичні Рух клітин Джгутикові

нарости, розташовані на інфузорії
поверхні мембрани

Вії Тонкі вирости на Очищення Війкові інфузорії

еластичній структурі органів від пилу
клітини

Псевдоподії Виступи в цитоплазмі Харчування і Саркодові

(псевдоніжки) клітині пересування
організму
Міофібрили Нитки малої товщини Скорочення Корененіжки
м’язів

У людському організмі присутня велика кількість війок і джгутиків. Вони

призначені для очищення легенів, захисту епітелію і стабільного
функціонування репродуктивної системи. Принцип роботи цих органоїдів руху
полягає у встановленні міцних зв’язків з клітинною мембраною

2. Джгутики бактерій і архей

Джгутик – органоїд руху еукаріотів, що забезпечує пересування клітинних
організмів в рідкому середовищі. Вони містяться в протистах, зооспорах і
статевих клітинах. Ці органели являють собою невеликі нарости, оточені
еластичною плівкою.
 Джгутики мають цитоскелет, де здійснюється процес гідролізує АТФ.
Другорядні функції джгутиків:

 формування біологічних плівок;

 забезпечення контакту клітинних організмів з субстратами;
 полегшення проникнення симбіотичних бактерій в клітини;
 включення захисних механізмів імунної системи;
 запобігання зараження клітини інфекційними вірусами.

Джгутик еукаріотичних клітин являє собою комплексний структурний елемент. Він

містить 9 пар мікротрубочок, з’єднаних нексиновими містками. Між ними присутня
перехідна зона ексонеми. У центральній частині джгутика розташовується вісь з
центріолями. На наступному малюнку описано будову органоїда в розрізі.

 80% бактерій складаються з джгутиків. Вони знаходяться на

протилежних полюсах клітинного організму.

Відмінною рисою джгутиків бактерій є їх розташування в клітці. Вони

вмонтовані в оболонку клітинного організму. Обертання джгутика здійснюється
за допомогою енергії, одержуваної при гідролізі АТФ.Органоїд переміщається
за годинниковою стрілкою. Частотний діапазон обертання органели становить
від 200 до 1850 Гц.

Бактеріальний джгутик складається з наступних компонентів:

 Філамент. Являє собою ниткоподібну структуру. Довжина цього

компонента становить не більше 14 мкм. Нитка розташовується за
межами цитоплазми.
  Базальне тіло. Представлено у вигляді муреїнового чохла, оточеного
мембранною оболонкою. Воно складається з системи секреції і мотора.
 Гак. Гнучкий елемент, з’єднаний з філаментом і базальним тілом. Його
довжина становить 55 нм.

Основним робочим елементом джгутика бактерій є філамент. Цей компонент

об’єднує кілька тисяч субодиниць фосфоліпідів і білка. При обертанні
органоїда філамент набуває форму спіралі, закрученої в ліву сторону.

Базальне тіло бактеріального джгутика складається з наступних частин:

 осі клітинного центру;

 L-кільця;
 P-кільця;
 MS-кільця;
 ротор;
 C-кільця.

Джгутики архей складаються з архелума, що містить 7-13 різних генів.

Структура цього органоїда формується єдиними оперонами. Функцією
джгутиків архей є переміщення клітинних організмів у вологому середовищі,
але вони не беруть участі у формуванні біологічних плівок.

3. Механізм роботи війок

Вії являють собою тонкі органели у формі волосся. Перебуваючи в нерухомому

стані, ці органели виконують роль рецепторів. Поверхня вій покрита щільною
цитоплазматичною мембраною.
 До складу органели входить велика кількість мікротрубочок. У центральній
частині війок розташоване Базальтове тіло з центріолями.

 У мікротрубочках присутні білкові структур, що забезпечують

стабільне ковзання війок

Під час пересування органели здійснюють удари. Вони призначені для

деполяризації клітинної мембрани. Характер і напрямок ударів залежать від
процентного вмісту іонів кальцію в структурі війок.

4 . Псевдоподії та міофібріли
Псевдоподії являють собою цитоплазматичні вирости без щільної клітинної оболонки.
У шкільних підручниках ці органели також можуть називатися псевдоніжками.

Псевдоподії мають найпростіші організми:

 амеби;
 арцели;
 форамініфери.

Псевдоніжки призначені для всмоктування поживних речовин. Також до їх функцій

відноситься переміщення клітинних організмів. Швидкість руху клітин становить не
більше 0,2 мм/хв. Під час переміщення псевдоподії закріплюються в субстраті і
захоплюють частинки їжі. В результаті цього процесу формується травна вакуоль.

Міофібрили являють собою органели, що складаються з тонких білкових філаментів.

Вони розташовуються в м’язовому волокні та не мають клітинної оболонки.

Міофібрили оточені саркоплазматичним ретикулумом, що складається з саркомерів.

Зв’язок цих органел з м’язами забезпечується за допомогою білкових ниток.

 Міофібрили забезпечують стабільне скорочення м’язових волокон. При

впливі нервових імпульсів ці органели починають зменшуватися.

В результаті скорочення числа органоїдів утворюється енергія, що визначає

силу м’язи. Під час силових тренувань кількість міофібрил збільшується. Цей
процес називається гіпертрофією. Великі органели починають ділитися на
кілька маленьких, інакше м’язи не зможуть отримувати достатню кількість
енергії.

Після травмування м’язових волокон число міофібрил зменшується. Цей

процес прискорюється при наявності гіпсу, що фіксує м’язи в певному
положенні. Це обумовлено руйнуванням саркомерів. В результаті
скорочення кількості міофібрил м’язи отримують менше енергії.

5. Лист викорастаної літератури:

1) Билич Г.Л., Крыжановский В.А. Биология. Полный курс: В 4 т. — издание 5-е,

дополненное и переработанное. — М. : Издательство Оникс, 2009. 
2) Лотова Л.И., Нилова М.В., Рудько А.И. Словарь фитоанатомических терминов:
учебное пособие. — М. : Издательство ЛКИ, 2007.
3) Фуралев В.А. Цитология: Структура и функции клеточных органелл. / Учебное
пособие. — М.: ОЛ ВЗМШ, 1998. — С. 96.
4) Ченцов Ю.С. Введение в клеточную биологию. — 4-е изд. — М.: ИКЦ
«Академкнига», 2004. — С. 495. — ISBN 5-94628-105-4.
5) Сапин М. Р., Сивоглазов В. И. Анатомия и физиология человека (с возрастными
особенностями детского организма): Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб.
заведений.. — 3-е изд., стереотип.. — М.: Издательский центр «Академия»,
2002. — С. 448. — ISBN 5-7695-0904-X.
6) Маргелис Л. Роль симбиоза в эволюции клетки = Symbiosis in Cell Evolution /
пер. с англ. В. Б. Касинов, Е. В. Кунин, под ред. Б. М. Медникова. — М.: Мир,
1983. — С. 352. 
7) де Дюв К. Путешествие в мир живой клетки = A Guided Tour of the Living Cell /
пер. с англ. Н. И. Ковальская, И. В. Санина. — М.: Мир, 1987. — С. 256. —
ISBN УДК 577.2.
8) Фрей-Висслинг А. Сравнительная органеллография цитоплазмы = Comparative
Organellography of the Cytoplasm / Пер. с англ. Н. Л. Клячко; Под ред. и с
предисл. д.б.н. П. А. Генкеля. — М.: Мир, 1976. — 144 с.