СПОЛУЧНІ

ТКАНИНИ.

Викладач
ас. ГРОМОКОВСЬКА Т.С.
Кафедра
гістології,цитології
та ембріології
ЗДМФУ
2023р.
 Загальна характеристика групи тканин
1. Розташування в організмі.
2. Функціональна спеціалізація.
3. Походження в ембріогенезі (ембріональні
закладки та результат їх диференцювання).
4. Основні диферони, характеристика їх клітин,
міжклітинної речовини та можливості функцій.
5. Кровопостачання та інервація.
6. Можливості регенерації та її механізми.
7.Основні функціональні та морфологічні
класифікації.
Загальна характеристика сполучних тканин1 .
• Не мають безпосередніх контактів із зовнішним середовищем, тому
клітини аполярні. Присутні практично у складі органів усіх систем
• ФУНКЦІЇ:трофічна – пов'язана з регуляцією живлення різних
тканинних структур, участю в обміні речовин і підтриманням
гомеостазу внутрішнього середовища організму; захисна – захист
організму від механічних впливів, знешкодження чужорідних
речовин; морфогенетична (структуроутворювальна); опорна –
формування волокнистих основ усіх органів, формування тканинних
комплексів і забезпечення загальної структурної організації органів
(утворення капсул, внутрішньоорганних перетинок), мінералізація
міжклітинної речовини скелетних тканин; пластична – адаптація до
змін умов існування, регенерація, участь у заміщенні дефектів
органів при їхньому ушкодженні (наприклад, формування рубцевої
тканини при загоєнні ран); транспортна – яскраво виражена для
крові та лімфи, полягає в перенесенні поживних речовин, газів,
продуктів метаболізму, біорегуляторів. Тісно пов'язана з дихальною,
регуляторною, екскреторною функциями.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПОЛУЧНИХ ТКАНИН 2.
• Джерело розвитку гістогенного диферона– мезенхіма спланхнотома.
• У складі тканин присутні декілька диферонів: гістогенний диферон(спеціалізовані клітини якого
відповідають за кількість та якість міжклітинної речовини), походження – мезенхімна стовбурова
клітина, допоміжні диферони – гематогенний- походження - стовбурова клітина крові; нейрогенний –
гангліозна пластинка ).
МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН СПОЛУЧНИХ ТКАНИН.
 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПИ СПОЛУЧНИХ ТКАНИН 3.

5.Сполучні тканини за винятком хрящових тканин мають

розвинену судинну систему та численні нервові закінчення
(чутливі та моторні) та нерви.
6.Для переважної більшості сполучних тканин притаманна
клітинна регенерація Стовбурові та напівстовбурові клітини
концентруються навколо судин(мають назву – адвентиційні).
7. Різновиди сполучних тканин у філогенезі сформувались як
варианти пристосування до виконання різного об’єму функцій.
Цей процес повторюється під час ембріогенезу. Мезенхіма -
єдина сполучна тканина зародка, яка під час детермінації та
диференцювання перетворюється в усі різновиди сполучних
тканин.
 КЛАСИФІКАЦІЯ
Тканини внутрішнього середовища відрізняються за складом, кількістю,
співвідношенням і особливостями розташування волокнистих структур,
фізико-хімічними властивостями основної речовини матриксу, клітинним
складом. Ембріональною сполучною тканиною, яка дає початок усім видам
зрілої сполучної тканини, є мезенхіма.
МЕЗЕНХІМА ( виконує всі функції )

ВЛАСНЕ СПОЛУЧНІ СКЕЛЕТНІ ТКАНИНИ КРОВ та ЛІМФА

ТКАНИНИ захист, опора, рух транспорт речовин та клітин

ВОЛОКНИСТІ Зі спеціальними
властивостями

ПУХКА Жирова
Слизова КІСТКОВІ
ЩІЛЬНА
Ретикулярна ХРЯЩОВІ
НЕОФОРМЛЕНА або
оформлена пигментна
ДИФЕРОНИ СПОЛУЧНИХ ТКАНИН.
Гістогенний диферон –відповідає за синтез та формування якісних та кількісних
характеристик міжклітинної речовини. В залежності від різновида тканин може мати
різні назви: фібробластичний, остеогенний, хондрогенний, ретикулярний, слизовий.
Тільки у складі жирових тканин дуже мало міжклітинної речовини, головні функції
залежать від клітин. Джерело розвитку – мезенхіма спланхнотома зародкова або
позазародкова.
Допоміжні диферони:
-кістковомозковий або гематогенний –практично присутній у кожній сполучній тканині.
Спеціалізовані клітини – макрофаги, тканинні базофіли(лаброцити, опасисті клітини,
тучні клітини). Джерело розвитку – позазародкова мезенхіма ( жовткового мішка),
-нейрогенний диферон- присутній тільки в деяких тканинах. Спеціалізована клітина –
меланоцит. Джерело розвитку- гангліозна пластинка. Меланоцити здатні синтезувати
меланін (пігментне включення). Для цього клітини мають особливий фермент- ДОФА-
оксидаза. Клітини інших тканин можуть накопичувати ці включення, але не мають
змоги їх синтезувати (хромофори). Для їх ідентифікації використовують реакцію на
специфічний фермент.
МЕЗЕНХІМА.
Мезенхіма характеризується значною
кількістю основної міжклітинної речовини і
наявністю пухких агрегатів ретикулярних
волокон і неспеціалізованих клітин.
Мезенхімні клітини мають виражені
відростки, якими вони з'єднуються між
собою, утворюючи пухку сітку . Клітини
можуть легко мігрувати (для них
характерний амебоїдний рух) і
фагоцитувати чужорідні часточки. Разом із
клітинною рідиною клітини мезенхіми
становлять внутрішнє середовище
зародка. З розвитком зародка в мезенхіму
мігрують клітини іншого походження, і з
певної стадії розвитку мезенхіма є
мозаїкою клітин з різних зародкових
листків і ембріональних зачатків. Проте
морфологічно всі клітини мезенхіми мало
чим відрізняються одна від одної й можуть
бути диференційовані тільки дуже
чутливими методами дослідження
(наприклад, імуноцитохімічними або
електронномікроскопічними)
 ВЛАСНЕ СПОЛУЧНІ ТКАНИНИ
Виконують різноманітні функції

Об’єм функцій обмежений

Зберігається доволі великий об’єм функцій
ТКАНИНИ ІЗ СПЕЦІАЛЬНИМИ
ВОЛОКНГИСТІ ТКАНИНИ
ВЛАСТИВОСТЯМИ

Співвідношення компонентів міжклітинної речовини

Превалює аморфна Ретику- пігмент-

Превалюють волокна жирові слизова
речовина лярна на

Щільна
Пухка сполучна тканина
Щільна впорядкована

За розташуванням волокон Щільна невпорядкована

 КЛІТИНИ ФІБРОБЛАСТИЧНОГО ДИФЕРОНУ.
МЕХЕНХІМНА СТОВБУРОВА КЛІТИНА – напівстовбурові клітини – юні фібробласти – зрілі форми фібробластів –
фіброцити( зберігають здатність до поділу) – міофібробласти – фіброкласти ( здатність до поділу – відсутня).
Фібробласти :синтезують уві компоненти міжклітинної речовини (глобулярні та фібрілярні білки, сульфатовані та
несульфатовані глікозаміноглікани), забезпечують формування волокон міжклітинної речовини. Мають відростки
рухливі. Регулюють діяльність інших клітин,
Фіброкласти: похідні юних фібробластів, здатні руйнувати, міжклітинну речовину, залишки загиблих клітин,
завдяки високій фагоцитарній активності.
Міофібробласти – забезпечують контракцію ран, виявляються у ділянках регенерації тканини ( рубцях, зонах
запалення). Активуються при пошкодженнях сполучних тканин. Джерело утворення – фібробласти та перицити,
які при необхідності диференціюються в міофібробласти.
У складі волокнистих сполучних тканин присутні клітини, які мають інше походження (СКК) – лейкоцити, Вони
використовують сполучні тканини для виконання своїх функцій. Серед лейкоцитів тільки макрофаг завжди
присутній в сполучних тканинах ( має назву – гістіоцит, тканинна клітина). Більша частина макрофагів, як і
лейкоцитів перебуває в сполучних тканинах тимчасово.
Макрофаги – різних тканин в різних органах формують макрофагальну систему. До її складу входять: гістіоцити
сполучних тканин, клітини Купфера ( в синусоїдних капілярах печінки), вільні та фіксовані макрофаги кровотвор-
них органів; остеокласти; мікрогліоцити нервової тканини. Клітини мають на своїх поверхнях імуноглобуліни та є
похідними стовбурової клітини крові.
 ПУХКА СПОЛУЧНА
ТКАНИНА.

Цей різновид сполучної тканини

наибільш розповсюджений в
організмі,. Вона супроводжує усі
кровоносні судини, формує
оболонки органів, заповнює
порожнини між ними, підстилає
епітелій. Відрізняється великою
різноманітністю клітин.
Постійні :фібробласти,
міофібробласти, фіброкласти,
адвентиційні клітини адипоцити;
Рухові (блукаючі) макрофаги,
плазмоцити, тучні клітини,
лейкоцити. Пігментоцити – едині
клітини, які походять не з мезенхіми,
а гангліозноїї пластинки
ОБ’ЄМНЕ РОЗТАШУВАННЯ СТРУКТУР ПУХКОЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ.
 ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ ВЛАСНЕ СПОЛУЧНИХ ТКАНИН

6
1 2
5
4 4
3

1.фібробласт; 2.макрофаг; 3.тучна клітина; 4.еозинофіли; 5. колагенові волокна; 6. еластичні волокна.

•Зрілі спеціалізовані фібробласти досить великі клітини (50-60 мкм) подовгастої форми з
нечисельними товстими відростками. У цитоплазмі добре розвинена ГЕС (займає до 35%) та КГ
(займає 10%) цитоплазми.
•Такі клітини синтезують проколаген, еластин – фібрілярні білки, які будують колагенові та еластичні
волокна.
•Синтезують глікозаміноглікани, протеоглікани необхідні для формування основної міжклітинної
речовини.
•Синтезують фібронектин – фібрілярний глікопротеїн, якій забезпечує адгезію – зв’язування клітин і
неклітинних структур.
КЛІТИНИ СПОЛУЧНИХ ТКАНИН.
 ФІБРОБЛАСТ

1.Колагенові волокна
2.Еластичні волокна
3.Фібробласт
Цей різновид сполучної тканини
наибільш розповсюджений в
організмі,. Вона супроводжує усі
кровоносні судини, формує оболонки
органів, заповнює порожнини між
ними, підстилає епітелій.
Відрізняється великою
різноманітністю клітин.
Постійні :фібробласти,
міофібробласти, фіброкласти,
адвентиційні клітини ,адипоцити;
Рухові (блукаючі) макрофаги,
плазмоцити, тучні клітини, лейкоцити.
Пігментоцити – едині клітини, які
походять не з мезенхіми, а гангліозноїї
пластинки
ФІБРОБЛАСТ
 Гістологічні препарати пухкої (А) та щільної невпорядкованої(В)
сполучних тканин
Забарвлення Г. та Е. Збільшення х400
А В
А

А
МАЛЮНОК ПРЕПАРАТУ.
 МАКРОФАГ - ГІСТІОЦИТ
Макрофаг- є нащадком стовбурової
клітини крові, яка детермінується у
складі позазародкової мезенхіми
жовткового мішку. Доволі велика за
розміром, ядро бобоподібне, в
цитоплазмі багато лізосом, фагосом,
поверхневий апарат формує численні
випинання та заглибини. Відноситься
до клітин з тривалим терміном життя.
Функції : участь у специфічному та
імунному захисті, секреція численних
регулюючих факторів, які впливають
на регенерацію клітин різних тканин
(епітеліальних, сполучних), утилізує
пошкоджені клітини та компоненти
міжклітинної речовини(активовані
макрофаги секретують
колагеназу, еластазу, гіалуронідазу
для її руйнування), приймають участь
у відновленні тканин, їх перебудові.
РЕЛ’ЄФНА ПОВЕРХНЯ МАКРОФАГА
МАКРОФАГ ЗА РОБОТОЮ
 ФУНКЙІЇ ЛАБРОЦИТІВ.
Гранули тучних клітин містять цілий ряд речовин, котрі мають велике фізіологічне
значення. Гепарин (наявність якого зумовлює базофілію й метахромазію гранул)
запобігає зсіданню крові, має протизапальну дію, стимулює активність ферменту
ліпопротеїнліпази, сприяючи розпаду хіломікронів плазми (транспортних форм
жирів). Гістамін (він становить 10 % вмести гранул) викликає скорочення
непосмугованих м'язів, розширення кровоносних капілярів і підвищення їхньої
проникності (що призводить до утворення локальних набряків – симптом
кропивниці), є важливим медіатором запалення. Крім гепарину та гістаміну,
гранули тучних клітин містять хондроїтинсульфат, гіалуронову кислоту.
Тканинні базофіли походять від стовбурової кровотворної клітини, є
довгоіснуючими клітинами, здатними проліферувати в тканинах.
Особливостю забарвлення клітин є здатність забарвлюватися метахроматично,
( в колір, якого не має барвник)
 Тучні (опасисті, тканинні базофіли) клітини.

ТУЧНІ клітини –великі за розміром, в цитоплазмі мають електроннощільні гранули розміром 0,2-0,8мкм,
оточені мембраною. У складі гранул: гістамін 10%.гепарин – 30%,серотонін, хімаза, тріптаза. В цитоплазмі
багато мітохондрій, невелика кількість агранулярної ендоплазматичної сітки, добре розвинут
апарат Гольджі.
ЛАБРОЦИТИ (МАСТОЦИТИ)
ЛАБРОЦИТИ (МАСТОЦИТИ)
 ПЛАЗМАТИЧНІ КЛІТИНИ
Головна функція- Плазматичні клітини- формуються в
процесі антигензалежного
синтез імуногло- гемопоезу для знешкодження
булінів. антигенів.
Розмір клітин -7-10мкм,
співвідношення ядро/цитоплазма
2:1 або 1:1.Тривалість життя 4-5 діб.
Превалюють в лімфоїдній тканині
периферійних лімфоїдних органів, в
сполучній тканині власної пластинки
слизових оболонок.
Головна функція – синтез антитіл
(IgМ, IgЕ ,IgА, IgG, Ig D). Кожна
клітина секретує тільки один
вариант імуноглобуліна. В цитоплаз-
мі добре розвинута гранулярна ен-
доплазматична сітка.
ЕЛЕКТРОНОГРАМИ ПЛАЗМАТИЧНИХ КЛІТИН
ЕЛЕКТРОНОГРАМИ КЛІТИН
С
А В

А. макрофаг; В. плазмоцит; С. тучна клітина

 МОРФОЛОГІЯ КЛІТИН
ТУЧНА КЛІТИНА АДИПОЦИТ
 ПІГМЕНТНІ КЛІТИНИ
Серед пігментних клітин розрізняють
два варіанти: меланоцити та меланофори.
Меланоцити- походять з нервого гребня
та здатні синтезувати меланін. Синтез від-
буваєтся при наявністі в цитоплазмі специфіч-
ного ферменту (ДОФА-оксидази).
Меланофори- ці клітини частіше походять з
мезенхіми. Вони можуть тільки накопичувати
гранули меланіну, але не синтезують меланін.
(макрофаги, фібробласти).
 ПІГМЕНТНІ КЛІТИНИ
Скупчення пігментних клітин у
судинній оболонці ока
Пігментні клітини-утворюються з нервового
гребеня. Відрізняються здатністю
синтезувати, накопичувати та виділяти
меланін за межі клітин.
Накопичення меланіна перешкоджають
проникненню ультрафіолетового
випромінювання в організм. Багато
меланоцитів розташовано в райдужній
оболонці ока, меньше – серед пухкої
сполучної тканини власне судинної
оболонки ока. Для синтезу меланіна в
клітинах є особливий фермент ДОФА-
оксидаза, він- маркерний для цих клітин
(меланоцити).
Меланін може знаходитися і в інших
клітинах (епітеліальних, макрофагах), але
синтезу меланіна у них не відбувається
(меланофори).
Між окремими пучками волокон СУХОЖИЛОК. ЩІЛЬНА УПОРЯДКОВАНА СПОЛУЧНА
розташовуються фіброцити, невелика
кількість фібробластів і основної ТКАНИНА.
речовини. Для тканини є характерним
чергування пучків колагенових волокон і
рядів фіброцитів. Кожний пучок
колагенових волокон, відокремлений від
сусіднього шаром фіброцитів, наживаться
пучком першого порядку. Декілька пучків
першого порядку, оточених тонкими
прошарками пухкої волокнистої сполучної
тканини (ендотенонієм), утворюють пучки
другого порядку. А з них складаються
пучки третього порядку, розділені
перитенонієм (більш товстим прошарком
пухкої волокнистої сполучної тканини). У
крупних сухожилках можуть
утворюватися пучки й четвертого
порядку. В ендотенонії та перитенонії
проходять кровоносні судини, нерви і
пропріоцептивні нервові закінчення, що
надсилають у ЦНС сигнали про стан
натягнення тканини сухожилків.
 ЩІЛЬНА НЕВПОРЯДКОВАНА
ТКАНИНА.
Формує сітчастий шар шкіри, капсули та перетинки деяких органів. Волокнисті
структури не мають певної орієнтації. Гістогенний диферон-фібробластичний,
є клітини гематогенного диферону.
МАЛЮНОК ПРЕПАРАТУ.
НЕУПОРЯДКОВАНА ЩІЛЬНА СПОЛУЧНА ТКАНИНА
МАЛЮНОК СУХОЖИЛКА
1.пучок першого порядку
(скупчення колагенових
волокон)
2.ядра фіброцитів
3.перитеноній
3а. ендотеноній
Малюнок сухожилка
МІЖКЛІТИННА
РЕЧОВИНА.
 МІЖКЛІТИННА РЕЧОВИНА

ВОЛОКНА:
1РЕТИКУЛІНОВІ
2.КОЛАГЕНОВІ
3.ЕЛАСТИЧНІ
 КОЛАГЕНОВІ ВОЛОКНА
Молекули колагену, довжина яких становить близько 280 нм,
ширина 1,4 нм, побудовані із триплетів – трьох поліпептидних α-
ланцюгів проколагену (попередника колагену), які ще у клітині
(синтез проколагену відбувається у фібробластах) скручуються в
єдину спіраль (молекулярний рівень організації). Проколаген
секретується в міжклітинну речовину, де відбувається його
подальша агрегація: відщеплюються кінцеві пептиди проколагену з
утворенням тропоколагену, зв'язування молекул якого за
допомогою водневих зв'язків проводить до утворення протофібрил,
5–6 протофібрил, поперечно зшиваються та утворюють
мікрофібрили товщиною близько 5 нм (надмолекулярний рівень
організації). За участю глікозаміногліканів та глікопротеїнів, які
також секретуються фібробластами, утворюються колагенові
фібрили товщиною 20–100 нм (фібрилярний рівень організації).
Фібрили мають характерну поперечну посмугованість у вигляді
світлих і темних смуг з періодом повторюваності 64 нм. Колагенові
волокна утворюються шляхом агрегації фібрил (від однієї до
декількох десятків), мають товщину 1–10 мкм (волоконний рівень
організації) і можуть складатися в пучки товщиною до 150мкм
 ЕЛАСТИЧНІ ВОЛОКНА.
Еластичні волокна тонші, ніж колагенові (0,2–1 мкм, але можуть досягати декількох
мікрометрів, наприклад у вийній зв'язці), не утворюють пучків і широко
анастомозують між собою. Основою еластичних волокон є глобулярний глікопротеїн
– еластин та фібрілін, які синтезується фібробластами та гладкими міоцитами.
Попередник еластину – тропоеластин (молекулярний рівень організації, діаметр
глобули становить 2,8 нм). Для еластину характерний високий вміст проліну й
гліцину. При утворенні еластину три альдегідних групи взаємодіють з аміногрупами
лізіна. утворюючи десмозин та ізодесмозина. Десмозин та ізодесмозин беруть
участь у стабілізації молекулярної структури еластину й надають йому здатності до
розтягнення (еластичності). Молекули тропоеластину поза клітиною об'єднуються в
ланцюжки – еластинові протофібрили товщиною 3–5 нм (надмолекулярний рівень
організації), які за участю глікопротеїну фібриліну утворюють мікрофібрили
товщиною 8–19 нм (фібрилярний рівень організації). Останній рівень організації –
волоконний. Зрілі еластичні волокна містять близько 90 % аморфного компоненту
еластичних білків (еластину) у центрі, а по периферії мікрофібрили.
ОРГАНІЗАЦІЯ ЕЛАСТИЧНОГО ВОЛОКНА
 ВОЛОКНА СПОЛУЧНИХ ТКАНИН
Еластичні волокна КОЛАГЕНОВІ ВОЛОКНА
 ОСНОВНА АМОРФНА РЕЧОВИНА
Клітини й волокна сполучної тканини містяться в аморфному
компоненті міжклітинної речевыми або основній речовині, в
утворенні якої беруть участь насамперед фібробласти. За фізико-
хімічними властивостями – це напіврідкий гель непостійної
в'язкості та хімічного складу (вміст основної речовини у різних
видів сполучної тканини неоднаковий). До складу основної
речовини входять вода, білки плазми крові, неорганічні іони,
продукти метаболізму паренхіматозних клітин, розчинні
попередники колагену й еластину, глікопротеїни й утворені ними
комплекси. Усі ці речовини перебувають у постійному русі й
оновленні. Основной речовина підтримує тургор сполучних тканин,
створює передумови для пересування затих до руху клітин, робить
можливим транспорт поживних речовин і продуктів метаболізму.
 ЩІЛЬНА СПОЛУЧНА
УПОРЯДОВАНА ТКАНИНА.
Між окремими пучками волокон
розташовуються фіброцити, невелика
кількість фібробластів і основної речовини.
Для тканини є характерним чергування
пучків колагенових волокон і рядів
фіброцитів. Кожний пучок колагенових
волокон, відокремлений від сусіднього
шаром фіброцитів, наживаться пучком
першого порядку. Декілька пучків першого
порядку, оточених тонкими прошарками
пухкої волокнистої сполучної тканини
(ендотенонієм), утворюють пучки другого
порядку. А з них складаються пучки
третього порядку, розділені перитенонієм
(більш товстим прошарком пухкої
волокнистої сполучної тканини). У крупних
сухожилках можуть утворюватися пучки й
четвертого порядку. В ендотенонії та
перитенонії проходять кровоносні судини,
нерви і пропріоцептивні нервові
закінчення, що надсилають у ЦНС сигнали
про стан натягнення тканини сухожилків.
РЕТИКУЛЯРНА ТКАНИНА.
Ретикулярна тканина утворює
сполучнотканинну строму
кровотворних органів, формуючи
мікрооточення для клітин крові,
що дозрівають. Тканина має
сіткоподібну будову, складається з
відросчастих ретикулярних клітин
і ретикулярних (аргірофільних,
тобто таких, що виявляються
імпрегнацією сріблом) волокон.
Більшість ретикулярних клітин
зв'язані з ретикулярними
волокнами та між собою
відростками, що приводить до
формування тримірної мережі
РЕТИКУЛЯРНА ТКАНИНА
 Пігментна сполучна тканина.
Пігментна тканина розташована у
райдужній оболонці ока, у шкірі
сосків молочних залоз, навколо
анального отвору. Пігментоцити
походять з нервого гребня . Вони
накопичують меланін, який поглинає
світлові промені і захищає від уль-
трафіолетового випромінювання.
Пігментна тканина -це пухка сполуч-
на тканина з великою кількістю
пігментних клітин. Скупчення пігментних клітин серед пухкої
сполучної тканини судинної оболонки ока.
 ЖИРОВІ ТКАНИНИ.
БІЛА ТА БУРА КЛІТИНИ БУРОЇ КЛІТИНИ БІЛОЇ
ЖИРОВІ ТКАНИНИ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ
ЖИРОВІ ТКАНИНИ
МАЛЮНКИ ЖИРОВИХ
ТКАНИН
Жирові клітини
живуть довго. Мі-този
у цих клітин
можливі лише перші
2-3 тижні після
народження. Більша їх
частина не
продовжує
диференцировку
та існує як частина
адвентиційної групи
клітин. При потребі ці
клітини
перетворюються у
жирові шляхом
накопичення ліпідних
включень.
 Слизова тканина.
Слизова тканина
розташована у складіі
пупкового канатика
зародка, необхідна
для попередження
сдавлення судин.
Превалює аморфна
речовина. Волокон
дуже мало .Присутні
клітини двох диферо—
нів: фібробластично-
го та гематогенного.
Працюємо з тестами