Розділ "Наскрізні питання з курсу «Загальна цитологія»"

Дайте розгорнуту відповідь :

1. Коли й де синтезуються гістонові білки і яку функцію вони виконують?

Гістони — група висококонсервативних простих білків, асоційованих з ДНК та
негістоновими білками у складі хроматину ядра клітини. Синтезуються в ядрі під час
синтетичного періоду. Основна біологічні роль гістонів — участь у стабілізації
просторової структури ДНКта утворенні нуклеопротеїнових комплексів — нуклеосом,
які являють собою комплекси з ДНК та восьми гістонів(Н1, Н2А, Н2В, Н3, Н4 по парі
кожного). На одну нуклеосому приходиться приблизно 146 пар нуклеотидів (п.н);
ділянка ДНК, що зв`язує окремі нуклеосоми (лінкерна ділянка) має довжину 50-60 п.н.,
тобто на 200 п.н. ДНК – 1 нуклеосома. Розмір нуклеосомної нитки цього рівня
компактизації – 11нм, додаткову компактизацію забезпечують взаємодії нуклеосоми з
пістоном Н1. Утворюється соленоїдна структура діаметром в 30 нм, на один оберт якої
припадає 6 нуклеосом.
Також гістони приймають участь у епігенетичній регуляції експрессії генів. Деякі
ділянки пістонів можуть метилюватилсь, ацетилюватись, фосфорилюватись. Ці
модифікації також впливають на компактизацію ДНК і роботу репараційної системи.
2. Чому на субодиницях рибосом, які знаходяться в ядрі, не синтезуються білки?
Тому що завершальні стадії дозрівання рибосом здійснюються тільки після виходу
рибосом них субодиниць з ядра в цитоплазму. Цим досягається ізоляція
функціонуючих рибосом від незрілих ядерних транскриптів. Тільки на зібраних
дозрівших рибосомах може синтезуватися білок. Також у ядрі немає аміноацилтРНК та
факторів ініціації та елонгації транскрипції, не всі іРНК у ядрі ще не здобули 5’кепу та
3’полі-А, тому неможливе утворення комплексу іРНК-рибосома.
3. Чим відрізняються політенні хромосоми від хромосом поліплоїдних клітин?
Політенні хромосоми – це гомологічні хромосоми, які після кількох циклів реплікації
не відокремлюються одна від одної, тож вони містять багато копій ДНК і зв’язані одна
з одною, а хромосоми поліплоїдних клітин мають будову таку ж, як і в звичайних
хромосом, тобто вони відокремлені.
4. Якими способами клітина може збільшити швидкість синтезу й об’єм
синтетизованого матеріалу?
Збільшити швидкість синтезу клітина може за допомогою збільшення кількості або
об’єму органел, що займаються синтезом потрібних речовин. А збільшити об’єм
синтезованого матеріалу в клітині можна за допомогою упакування їх у включення.
Щоб цього досягти клітині потрібно пришвидшити процеси синтезу. У ядрі або
нуклеоїді це може визиватись впливом факторів транскрипції, зняття репресії з генів. У
евкаріот – також модифікації пістонів і деконденсація хроматину. Кількість матеріалу
також може бути збільшена при поліплоідизації клітини, або збільшенні кількості
окремих генів (транспозони, механізм кільця…та інші). Якщо ген продукта закодовано
у плазміді, то її реплікація. Для інтенсивного синтезу білкових продуктів буде зростати
кількість рибосом(якщо продукт експортний, то зростає кількість рибосом, що зв’язані
з ЕПС) і буде спостерігатись активація ядерця. У випадку посилення синтезу ліпідів та
вуглеводів буде збільшуватись площа глЕПС, у деяких випадках (як синтез стероїдів)
збільшення розміру між мембранного простору мітохондрій. Щоб забезпечити
енергією усі синтетичні процеси також буде галузитись та зростати мітохондріальна
система. Також, для деяких продуктів (клітинна стінка, деякі експортні білки та білки
ЕПС) буде також спостерігатись збільшення розміру Комплексу Гольджі.
5. Які із внутрішньоклітинних мембран за структурою та хімічним складом є
найбільш подібними до плазматичної мембрани? Чому?
Найбільш близькими за структурою та хімічним складом до плазмалеми будуть
мембрани первинних ендосом. Вони тільки-но відокремились від плазмалеми, тому,
після відділення від них адаптер них комплексів і клатрину будуть ідентичними
 зовнішній клітинній мембрані. До злиття з лізосомою. =)
6. Порівняйте будову внутрішньої мембрани мітохондрії та внутрішньої мембрани
ядра.
Внутрішня мембрана мітохондрії утворює кристи, містить більш ніж 100 різних
поліпептидів і має дуже високе співвідношення фосфоліпідів до білків (більш ніж 3:1
за вагою, тобто приблизно 1 білок на 15 молекул фосфоліпідів). Додатково, внутрішня
мембрана багата на незвичайний фосфоліпід кардіоліпін, який є зазвичай
характеристикою бактерійних плазматичних мембран.
Внутрішня мітохондріальна мембрана містить білки з чотирма видами функцій:
-Білки, що проводять окислювальні реакції респіраторного ланцюжка.
-АТФ синтаза, яка виробляє в матриксі АТФ.
-Специфічні транспортні білки, які регулюють проходження метаболітів між
матриксом і цитополазмою.
-Системи імпорту білків.
Ядро: Внутрішня мембрана розтягнута на так званій ядерній пластинці, що являє
собою сітку мікрофіламентів, складених білками ламіни (проміжні філаменти), які
відіграють важливу роль при мітозі та мейозі. В ядерній пластинці розрізняють 4 типи
ламінів: А, В1, В2, та С. Окрім армуючої функції, ядерна пластинка використовується
як структура для утримання хромосом в сталому положенні.
7. Завдяки яким системам здійснюється транспорт макромолекул між різними
компартментами клітини?
Уніпорт — просте перенесення певної розчинної речовини з одного боку мембрани на
інший. Коли перенесення однієї розчинної речовини залежить від одночасного чи
послідовного перенесення іншої в тому самому напрямку це симпорт, а якщо в
протилежному — антипорт.
Мікротрубочки можуть переміщувати внутрішньоклітинні компоненти або за рахунок
збиранна-розбирання (тредмілінг), або за рахунок білків-моторів, які рухаються по
мікротрубочках, як по рейках. До таких білків належать динеїн та кінезин. Вони одним
кінцем прикріплюються до мікротрубочок, а іншим – до внутрішньоклітинної
структури, яку слід перемістити. Використовуючи енергію гідролізу АТФ, білки-
мотори рухаються мікротрубочці й, будучи зв’язаними іншим кінцем з органелою
тягнуть її за собою. Динеїн рухаеться по мікротрубочці від + до -, а кінезин від – до +
кінця.
Мікрофіламенти також мають + та - кінець і здатні до тредмілінгу як і мікротрубочки -
за рахунок збирання-розбирання можуть виконувати транспорт речовин між
компартментами клітини. Також по мікрофіламентах рухаються білки-мотори, але на
відміну від мікрофіламентів - це білок міні-міозин.
Пори в ядерній оболонці (ядерно-поровий комплекс) організовані за участю
спеціальних білків з загальною назвою нуклеопорини. Для ядерної пори характерна
симетрія восьмого порядку (октагональна) – більшість білків в її складі представлені в
кількості, кратній восьми. За даними електронної мікроскопії ядерна пора є досить
лабільною структурою, який у відповідь на різні стимули може змінювати свій радіус і,
можливо, провідність.
Через ядерно-поровий комплекс відбувається обмін речовинами між ядром і
цитоплазмою. Нуклео-цитоплазматичний транспорт можна поділити на пасивний і
активний. Пасивний транспорт відбувається за рахунок дифузії речовин через пори.
Дифундувати через заповнені водою канали в ЯПК можуть іони, малі метаболіти і
глобулярні білки до 60 кДа. Через ЯПК активно транспортуються великі білки і
рибонуклеопротеїнові комплекси білше 25 нм в діаметрі, які не можуть проходити за
рахунок дифузії. В активному транспорті макромолекул через ЯПК беруть участь
спеціальні білки транспортини, які формують транспортний комплекс і забезпечують
специфічність транспорту. Відповідно до їх ролі в транспорті, їх ще поділяють на
експортини (транспорт ядроцитоплазма) і імпортини (цитоплазма ядро). Спочатку в
донорному компартменті (звідки субстрат транспортується) відбувається формування
 комплексу вантаж/транспортини. Потім комплекс тимчасово закріплюється на білках
ядерної пори, розпізнається і транслокується через неї в акцепторний компартмент (в
який спрямований транспорт). Далі комплекс дисоціює, а вантаж вивільнюється.
Транспортини, які брали участь в утворенні комплексу, повертаються в донорний
компартмент. Білки-транспортини, що переносять різні види РНК і
рибонуклеопротеїнів з ядра в цитоплазму, мають в своєму складі спеціальні короткі
амінокислотні послідовності – сигнали ядерного експорту, завдяки яким вантаж
пропускається через пору. Білки ж, які транспортуються з цитоплазми в ядро, несуть
подібні послідовності іншого складу (сигнали ядерної локалізації) безпосередньо в
своїй молекулі. Серед транспортинів є як суто специфічні для переносу певних
молекул, так і такі, що можуть транспортувати декілька різних субстратів.
-проміжний ендоплазматичний ретикулюм — від нього відокремлюються мембранні
пухирці, котрі переносять мембранний і глікопротеїдний матеріал до Апарату Гольджі
(АГ).
АГ виконує ряд важливих функцій, одна з яких - конденсація секреторного продукту і
формування секреторних гранул.
У комплексі Гольджі відбувається остаточне формування клітинних секретів, що
містять глікопротеїди і глікозаміноглікани. Таким чином, у комплексі Гольджі
відбувається дозрівання секреторних гранул, які переходять у міхурці, і переміщення
цих міхурців у напрямку плазмолеми. Остаточний етап секреції — це виштовхування
сформованих (зрілих) міхурців за межі клітини. Виведення секреторних включень з
клітини здійснюється шляхом вмонтовування мембран міхурця в плазмолему і
виділення секреторних продуктів поза клітину.
Клатринові пухірці беруть участь у перенесенні білків і глікопротеїдів.Для
проходження шляху необхідне сигнал- маркер. У випадку лізосомних білків це М-6-ф.
За нормальних умов маркер розпізнається у транс-сітці Голджі специфічними
рецепторами, які збираються разом і переносять лізосомні білки та глікопротеїди до
складу клатринових облямованих пухирців. Після розбирання клатринової облямівкм
ці пухірці можуть злитися з лізосомами і передати їм пул необхідних білків і
глікопротеїдів. Клатринові облямовані пухирці також можуть перенести М-6-Ф-
рецептори назад до ТСГ.
- транспорт до плазматичної мембрани та конститутивний екзоцитоз: також
починаються у ТСГ, але замість М-6-Ф маркеру, на продуктах присутні олігосахариди з
2 N-ацетилгюкозамінів, 3 маноз, ще 2 N-ацетилгюкозамінів, галактози та сіалової
кислоти.
-деякі органели, як мітохондрії, хлоропласти та пероксисоми імпортують білки з
цитоплазми по сигналам у первинній амінокислотній послідовності.
-обмін ліпідами відбувається не тільки за рахунок везикулярного транспорту, а й
білків-переносників. (наприклад обмін мітохондрія-ЕПС).

8. Які ви знаєте морфологічні критерії синтетичної активності клітини?

Форма і розмір ядра, розташування і інтенсивність його забарвлення, ядерно-
цтоплазматичне співвідношення, характер будови хроматину, кількість, форма і
розміри ядерець, чіткість їх меж.

9. В яких компартментах клітини здійснюється синтез АТФ? Внаслідок яких

процесів це відбувається?
У цитозолі за рахунок гліколізу та у мітохондріях:
У клітинах тварин синтез АТФ відбувається у спеціальних органелах - мітохондріях. У
рослинних клітинах, крім мітохондрій, в енергозабезпеченні велику роль відіграють ще
й хлоропласти - один з видів пластид.
Основною функцією мітохондрій є аеробний синтез АТФ, який відбуваєтьс в результаті
окиснення органічних субстратів (дихання). Початкові процеси окиснення вуглеводів
проходять у цитозолі, там відбувається анаеробне окиснення (гліколіз). Наступний етап
 (цикл Кребса) відбувається в матриксі мітохондрій. Електрони і протони водню, що
утворюються в наслідок послідовних реакцій окиснення та відновлення субстрату в
циклі трикарбонових кислот, прямують в міжмембранний простір мітохондрій за
допомогою дихального ланцюга. Дихальний ланцюгє головною системою
перетворення енергії в мітохондріях. У ній послідовно окиснюються та відновлюються
елементи дихального ланцюга, у результаті чого вивільнюється невеликими порціями
енергія. За рахунок цієї енергії з АДФ і фосфату утворюється АТФ. Тобто відбуваться
окисне фосфорилювання.
10. В яких компартментах клітини здійснюється глікозилювання білків? Яке
значення має цей процес? Як він відбувається?
Глікозилювання білків відбувається в грЕПС та в Апараті Голджі. У грЕПС
котрансляційно, під час переходу у люмен ЕПС додаються олігосахариди з 14 сахарів:
два N-ацетилглюкозміну, дев’ять маноз, та три глюкози, що приєднуються до
аспарагінових залишків білку по сигналу Asn-X-Ser або Asn-X-Tre, де Х – будь-яка
амінокислота окрім проліну.
Після експорту з ЕПС олігосахариди модифікується під час проходження по Апарату
Гольджі. В цис-відділі видаляються глюкозні залишки а до лізосомних білків
додаються дві фосфатні групи, та видаляється одна маноза. Це робить олигосахарид
недосяжним для подальших модифікацій. Для усіх інших експортних білків після
видалення 3 глюкоз та 1 манози, в мід-АГ видаляють ще 5 маноз та додають 2 N-
ацетилглюкозміни. В транс-АГ до експортних білків додається також галактоза і
залишки сіалової кислоти. Потім рецептори в транс-АГ сортирують білки по
везикулах, у яких вони і відправляються до місць призначення.
Тобто, гликозилювання білків не тільки впливає на їхню конформацію і хімічні
властивості, а також є важливим інструментом у сортуванні білків по компартментах.

11. В яких компартментах клітини здійснюється протеоліз білків? Яке значення має
цей процес? Як він відбувається?
Протеолиз — процесс ферментативного разложения белков, катализирующийся
протеолитическими ферментами (протеазами). Відбувається у лізосомах. А також у
ТСГ відбувається процес обмеженого протеолізу.
У процесі протеолізу утворюються ферменти, гормони, біологічно активні пептиди з
їхніх неактивних прекурсорів. в растениях протеолиз участвует в мобилизации
запасных белков семян при прорастании.
Действие протеолитических ферментов может быть разделено на две различные
категории:
-ограниченный протеолиз, в котором протеаза специфически расщепляет одну или
несколько пептидных связей в белке-мишени, что обычно приводит к изменению
функционального состояния последнего: ферменты, например, при этом становятся
активными, а прогормоны превращаются в гормоны;
-неограниченный или тотальный протеолиз, при котором белки распадаются до своих
аминокислот.

12. Як відбувається енергетичний обмін у еукаріотів?

Енергети́чний о́бмін організмів здійснюється у три послідовних етапи:
а) підготовчий;
б) безкисневий;
в) кисневий;
Підготовчий етап здійснюється у цитоплазмі клітин одноклітинних організмів та у
шлунково-кишковому тракті багатоклітинних організмів. Молекули білків, жирів,
вуглеводів розщеплюються за участю ферментів на простіші сполуки: білки на
амінокислоти, вуглеводи на моносахариди і т. д. Енергія розсіюється у вигляді теплоти.
Безкисневий етап — ферментативне розщеплення простих органічних сполук у
клітинах. Прикладом такого є гліколіз(від грец. glykys— солодкий і lysis— розпад)—
 багатоступінчасте безкисневе розщеплення глюкози на дві молекули піровиноградної
або молочної кислоти у м'язових клітинах. У процесі розпаду глюкози беруть участь 13
різних ферментів. Під час гліколізу виділяється 200 кДж енергії. 84 кДж
використовується для синтезу 2-х молекул АТФ, а решта (116 кДж) використовується у
вигляді теплоти.
Спиртове бродіння — тип перетворення глюкози, коли вона розпадається на дві
молекули етилового спирту та дві молекули вуглекислого газу.
Молочно-кисле (молочне) бродіння — вид безкисневого бродіння.
Кисневий(аеробний) етап здійснюється на мембранах мітохондрій. Важливе місце в
аеробному енергетичному обміні належить циклу Кребса, названому так на честь
англійського біохіміка Х.Кребса, який відкрив цей процес у 1937 р. На початку циклу
піровиноградна кислота реагує з щавлевооцтовою, утворюючи лимонну кислоту.
Остання через низку послідовних реакцій перетворюється на інші кислоти. Внаслідок
таких перетворень відтворюється щавлевооцтова кислота, яка знов реагує з
піровиноградною і цикл знов повторюється. У кожному циклі Кребса утворюється
одна молекула АТФ. Крім того, в ході біохімічних реакцій циклу від органічних кислот
відщеплюються атоми Гідрогену. Ці атоми відновлюють певні сполуки.
Цикл Кребса відбувається в матриксі мітохондрій. Електрони і протони водню, що
утворюються в наслідок послідовних реакцій окиснення та відновлення субстрату в
циклі трикарбонових кислот, прямують в міжмембранний простір мітохондрій за
допомогою дихального ланцюга. Дихальний ланцюгє головною системою
перетворення енергії в мітохондріях. У ній послідовно окиснюються та відновлюються
елементи дихального ланцюга, у результаті чого вивільнюється невеликими порціями
енергія. За рахунок цієї енергії з АДФ і фосфату утворюється АТФ.
13. Як відбувається зв’язок між окремими компартментами клітини?
Цитозоль об’єднує всі внутрішньоклітинні структури і забезпечує їх хімічну взаємодію
і всі транспортні процеси. (див пит 7)
14. Які структури клітини і яким чином виконують функцію депонування іонів
кальцію?
ГлЕПС виконує функції депо кальцію, особливого розвитку ця функція набуває у
мязових клітинах, де глЕПС перетворюється на саркоплазматичний ретикулум. Під час
скорочення, Са2+ може швидко звільнятися з глЕПС після цього захоплючтсь з
цитозолю. Цю функцію забезпечують селективні кальцієві канали та Са2+ АТФ-аза
відповідно. Також ключову роль у депонуванні йонів кальцію віддіграють і
мітохондрії, але вони не можуть так, як ЕПС швидко звільняти ці йони.
15. В яких компартментах клітини створюється підвищена концентрація іонів Н+?
Завдяки яким механізмам це відбувається?
Підвищена концентрація Н+ створюється в лізосомах. Понад 40 ферментів лізосом
належать до групи кислих гідралаз, отже працюють тільки в кислому середовищі, а
саме при рН 5,0. Необність підтримувати кисле середовище зумовило наявність у
їхніх мембранах специфічних протонних насосів, що працюють з використанням
енергії АТФ. Так рН поступово падає від 6,5 у первинних ендосомах до 4,5 у
лізосомах.
Також низький рН у вакуолях рослинних клітин.
16. Кількість та розміри яких органел збільшаться в клітинах печінки, що
виконують функцію детоксикації? Чому?
Збільшаться розміри гладенької ЕПС, вона при детоксикації відповідає за перетвореня
нерозчинних отруйних речовин в розчинні (приєднує гідроксильні ОН группи), що
допоманає отруті вийти з організму з сечею, також збільшиться кількість мітохондрій
та пероксисом. Пероксисоми розчеплюють різні органічні отрути з використанням
перекису водню. Також в клітинах печінки мітохондрії мають певні ферменти, що
можуть детоксикувати аміак.
17. Антибіотик тетрациклін блокує А-ділянку рибосоми. Які, на вашу думку, це має
наслідки для біосинтезу білка? Порівняйте їх із наслідками блокади А-ділянки
 рибосоми SRP-часткою.
Якщо А-ділянка рибосоми блокується SRP-часткою, то синтез білка відновиться (після
приєднання рибосоми до ЕПС та вивільнення СРЧ) на відміну від блокади
тетрацикліном. Також SRP блокує приєднання факторів елонгації транскрипції до
рибосоми.
18. У середовище, в якому вирощується клітина, додали мічений трітієм тимідин. Де,
у складі яких речовин і якими методами можна виявити через деякий час цю
сполуку?
У ядрі у складі ДНК, авторадіографією. Тимідин міститься у ядрі у складі ДНП, та у
цитозолі та інших органелах у складі АТФ, АДФ, АМФ, цАМФ.
19. У середовище, в якому вирощується клітина, додали мічений трітієм уридин. Де,
у складі яких речовин і якими методами можна виявити через деякий час цю
сполуку?
У ядрі, у складі РНК, методом молекулярної гібридизації нуклеїнових кислот. Також
УДФ міститься у грЕПС як енергоносій для роботи ферментів гликозилювання.
20. У середовище, в якому вирощується клітина, додали мічений трітієм гуанідин. Де,
у складі яких речовин і якими методами можна виявити через деякий час цю
сполуку?
У ядрі, в складі ДНК та РНК, методом авторадіографії. Та у цитозолі і інших органел у
складі АТФ, АДФ, АМФ, цАМФ, ГТФ, ГДФ…та інш.
21. У середовище, в якому вирощується клітина, додали мічену трітієм амінокислоту.
Де, у складі яких речовин і якими методами можна виявити через деякий час цю
сполуку?
Скрізь…ХДД
22. В яких структурах клітини відбувається синтез білка? Які білки синтезуються в кожній
із цих структур?
Група бiлкiв Мiсце синтезу
Бiлки "хатнього господарства", вiльнi рибосом и в
числi ферменти, гiстони,
складовi цитоскелету тощо
Мiтохондрiальнi бiлки Вiльнi рибосqми в
. власнi рибосоми
Бiлки пероксисом Вiльнi рибосоми в
3аякооренi й nоверхневi бiлки " - "
органел вакуолярноУ системи
леми
заякоренi й поверхневi бiлки Рибосоми на грЕПС
органел вакуолярної системи й
ми
Інтегральні бiлки органел " - "
системи та плазмолеми
експортні бiлки й " - "
числi гормони, антитiла,
тинноi речовини тощо

23. В яких компартментах клітини створюється електрохімічний градієнт протонів?

На які цілі витрачається його енергія?
Пероксисоми, лізосоми. Підтримання їх рН та цілісності оболонки. Також у
мітохондріях для роботи АТФ-синтетази.
24. Як зміниться подальша доля клітини, якщо перед початком мітозу :
а) ввести в клітину колхіцин - блокується утворення веретена поділу, мікротрубочки
розбираються,
Б)заблокувати процес фосфорилювання білків - не утвориться веретено поділу в
профазі, не розбирається ядерна ламіна і оболонка.
в) видалити за допомогою мікроманіпулятора із клітини диплосому – не
утворюється ЦОМТ і веретено поділу.
Відповіді поясніть.
Як наслідок того, що не відбудеться поділ клітинного матеріалу, утвориться
 поліплоїдна клітина.

25. Які спільні риси можна виділити в організації мітохондрій та бактеріальних

клітин? Які можливі причини такої подібності?
У матриксі мітохондрій містяться власні елементи авторепродукції - кільцева ДНК без
гістонів,70S рибосоми, що повної мірою визначають автомномність рибосоми.Також
внутрішня мембрана мітохондрій містить фосфоліпід кардіоліпін, який міститься
тільки в мембранах прокаріотів. Причиною подібності вчені вважають симбіотичне
походження мітохондрі. Тобто мітохондрії раніше буди звичайними вільноіснуючими
автотрофними клітинами, які проникли в клітини гетеротрофних організмів і стали
виконувати функції окисного фосфорилювання та іншу (теорія ендосимбіозу).
26. Які клітини називаються диференційованими (спеціалізованими)? Що вам відомо
про механізми диференціації клітин?
Диференціа́ція кліти́н, в біології розвитку, — процес, у якому клітини отримують
певний тип або «фенотип». Морфологія клітини та картина експресії генів можуть
значно змінитися протягом диференціації, але генетичний матеріал зазвичай
залишається без змін (хоча і з цього правила є нечисленні винятки). Клітини
багатоклітинних організмів більш-менш спеціалізовані на виконанні певних функцій і
залежні одна від одної в процесах життєдіяльності.
Такі клітини називаються стовбуровими клітинами у тварин і меристематичними
клітинами (клітинами твірної тканини) у вищих рослин. Клітина, яка може
диференціюватися у всі клітинні типи, властиві даному організму, називається
тотипотентною. У ссавців тільки зигота і ранні ембріональні клітини є
тотипотентними, тоді як у рослин багато навіть диференційованих клітин можуть стати
тотипотентними в лабораторних умовах.
27. Як методами імуноцитохімії визначити локалізацію мікротрубочок,
мікрофіламентів та проміжних філаментів у клітині? Опишіть суть цих методів.
Реакція антиген-антитіло, флуорохроми, ферменти.
28. Які ви знаєте методи забарвлення різних органел клітини на світлооптичному
рівні?
Оглядові і спеціальні. Оглядові дають можливість роздивитись загальну будову
об’єкта. Спеціальні дають змогу побачити окремі елементи та деталі будови клітини.
29. Порівняйте процеси окислення в мітохондріях та в пероксисомах.
Пероксисоми (поряд з мітохондріями) - головний центр утилізації кисню в клітині. В
результаті окислення амінокислот, вуглеводів та інших сполук у клітинах утворюється
сильний окислювач - перекис водню (Н202), яка далі завдяки дії каталази пероксисом
розпадається з вьщеленіем кисню і води. Пероксисоми захищають клітину від дії
перекису водню, що надає сильний ушкоджувальний ефект.
окислення субстратів за схемою:
RH + O2 = R + H2O2 (реакцію каталізують оксидази);
R`H2 + H202 = R` + 2H20 (реакцію каталізують пероксидази);
H2O2 = 2H2O + O2 (реакцію каталізуює каталаза);
В мітохондріях відбуваються слідуючі процеси:
Цикл трикарбонових кислот:
Общее уравнение одного оборота цикла Кребса:
Ацетил-КоА + ФАД + 3НАД+ + 2Н2О + Фн + ГДФ → 2CO2 + HS-КоА + 3(НАДН +
Н+) + ФАДН2 + ГТФ
Окисне фофорилювання
30. Як відрізняється побудова цитоскелета в інтерфазі та під час мітозу.
Елементи цитоскелету є динамічними структурами, вони постійно обмінюються
субодиницями з цитоплазмою. Відносною стабільністю характеризуються лише
проміжні філаменти. Приклад динамічності - перегрупування мікротрубочок які в
інтерфазі утворюють зірчасту структуру, промені якої відходять від центру клітини, а
 перед поділом швидко утворюють веретено поділу.
31. У клітину ввели речовину, що блокує роботу ферментів ДНК-полімераз. Які
процеси в клітині й у які періоди клітинного циклу постраждають? Відповідь
поясніть.
Припиниться синтез нового ланцюга ДНК (реплікація) у S-періоді клітинного циклу,
тому клітина не пройде рестрикцію і втратить здатність до поділу. Також можливий
апоптоз.
Оскільки ДНК-полімераза І приймає участь у репарації ДНК, то буде відбуватися
накопичення пошкоджень генетичного матеріалу клітини, що може привести до
некрозу. Ракового переродження не буде, оскільки клітина все одно не може ділитись.