Гістологічна

характеристика
представників
макро- та мікроглії.
Підготувала
Студентка 1 курсу, МФ2, 11 групи
Харитонова Д.В.
Зміст
01. Нейроглія 02. Макроглії

Опис, класифікація, Епендимноцити,

походження і функції астроцити,
нейроглії олігодендроцити

03. Мікроглії 04. Джерела 05. Заключення

Опис мікроглії Список використаних

джерел

2
Нейроглія

Важливим компонентом нервової тканини є

нейроглія. Цей термін був запропонований
німецьким патологом Р. Вірховим, який уперше
описав дрібні зірчасті й веретеноподібні клітини,
котрі вистеляють стінки шлуночків головного та
центральний канал спинного мозку. Термін
"нейроглія" в перекладі з грецької означає "клей" і
підкреслює важливу функцію нейроглії як
сполучного елемента між нейронами та
посередника з кровоносними судинами

https://synapseweb.clm.utexas.edu/2-neuroglia
На цій електронній фотографії присутні ядра та тіла нервової клітини
(N), олігодендроцит(О) та астроцит (а). Астроцитні ядра, як правило,
3 більші, ніж ядра олігоденроциту, однак це астроцитне ядро ​розділився
ближче до його краю тут. 5 мкм. (Щур, таламус.)
 http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia1.html

Нейроглія
Гліоцити (клітини нейроглії) виконують у нервовій тканині
захисну й опорно-трофічну функцію, а також відіграють
певну роль у виникненні, передачі, проведенні нервового
імпульсу та метаболізмі нейромедіаторів. Ці клітини
становлять майже половину об'єму мозку. Мембранний
потенціал клітин нейроглії значно вищий (90 мВ), ніж у
звичайних нейроцитів (60–80 мВ). До того ж чутливість
нейрогліальних клітин до зміни іонного складу
позаклітинного середовища значно вища, ніж чутливість
нейронів.

Це пояснюється вищою активністю Na+ /K + -АТФази та

проникністю мембрани клітин нейроглії. У разі сильного
функціонального навантаження нейронів кількість клітин-
сателітів навколо них відчутно збільшується; реактивні
зміни нейроцитів також супроводжуються вираженими
змінами перинейрональної глії. Клітини нейроглії можуть
4
ділитися в постнатальному онтогенезі.
 Нейроглії

Епендимоцити
Макроглії Мікроглії

Астроцити Олігоденроцит
и
Нейролемоцити
Походження та головні функціїї клітин нейроглії

Тип Походження Локалізація Головні функції

Утворення мієліну,
Олігодендроцит Нервова трубка ЦНС
електрична ізоляція
Утворення мієліну,
Нейролемоцит Нервова трубка ПНС
електрична ізоляція
Опорна, метаболічна,
гематоенцефальний
Астроцит Нервова трубка ЦНС
бар’єр, участь у
відновних процесах
Вистелення порожнин
Епендимоцит Нервова трубка ЦНС
ЦНС
Стовбурові кровотворні
Макрофагічна
Мікроглія клітини червоного ЦНС
активність
кісткогого мозку

6
 Епендимоцити
Особливим різновидом нейроглії є епендима (епендимна
глія), яка вистеляє шлуночки головного мозку та
спинномозковий канал, утворюючи епітеліоподібний шар.
Форма епендимоцитів кубічна, вони можуть мати на
апікальній поверхні війки (наприклад, епендимоцити в
середньому мозку), формують міжклітинні проміжні,
щільні та щілинні контакти. Основна функція епендими
полягає в утворенні бар'єра непроникності. Деякі
епендимоцити, що входять до складу нейрогемальних
органів мозку (субкомісуральний орган тощо), виконують
секреторну функцію. У складі стінки ІІІ шлуночка
гіпоталамуса на ділянці серединного підвищення є
видозмінені епендимоцити – таніцити. На поверхні їх
майже немає війок, їхні базальні частини переходить у довгі
відростки, які закінчуються на капілярах головного мозку.
Таніцити беруть участь у транспорті нейрогормонів із http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.html
ліквора ІІІ шлуночка до крові.

7
 Епендимоцити шлуночків мозку
Фарбування за методом Ніссля

А) Мале збільшення
1 – просвіт шлуночку мозку,
заповнений рідиною;
2 – епендима, вистилає стінку
шлуночку;
3 – біла речовина мозку;

http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

8
 Епендимоцити шлуночків мозку
Фарбування за методом Ніссля

Б) Велике збільшення
4 – ядра епендимних
гліоцитів: темні, подовженні,
орієнтовані перпендикулярно
до поверхні шлуночку.

Клітини епіндими
розташовуються в один слой, і
щільно прилягають один до
одного.

Епендиму можна розглядати як

різновид епітелію.
http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

9
 Епендимоцити шлуночків мозку
Імпрегнація азотнокислим сріблом

При даному фарбуванні

виявляються відростки
епендимоцитів
5 – відростки: відходять від
базальної частини клітин;
виконують опорну і трофічну
функції;
6 – густа мережа нервових
волокон під епендимою

http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

10
 Астроцити
Діаметр їхнього тіла становить 8–15 мкм. Вони мають
зірчасту форму, їхні світлі ядра овальної форми вміщують
невелику кількість зерен хроматину, ядерця слабо виражені,
у цитоплазмі серед органел можна побачити полісоми,
мітохондрії та слабо розвинені елементи ендоплазматичної
сітки, а також лізосоми.
Астроцити своїми розгалуженими відростками обплітають
усі нейрони, судини, епендиму шлуночків, закінчуючись на
їхній поверхні розширеними астроцитарними (судинними)
ніжками. Їхні судинні ніжки покривають 85 % поверхні
базальної мембрани капілярів. На поверхні астроцитів
містяться рецептори багатьох нейромедіаторів, маркером
цих клітин є білок проміжних філаментів (гліальний
фібрилярний кислий білок).

http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

11
 Астроцити
Існують два види астроцитів. Протоплазматичні астроцити
знаходяться у сірій речовині мозку й становлять 45–60 %
об'єму сірої речовини. Вони мають численні товсті короткі
розгалужені відростки. Волокнисті астроцити містяться в
білій речовині й відрізняються довгими слабо
розгалуженими тонкими відростками. Функції астроглії є
численними й дуже важливими для підтримання гомеостазу
нервової тканини. Серед основних функцій астроцитів
виділяють такі: забезпечення транспорту метаболітів із
капілярів до нейронів, участь у формуванні
гематоенцефалічного бар'єра, участь у метаболізмі
глутамінової кислоти та ГАМК, ізоляція рецепторних
поверхонь нейронів. Крім того, при патології вони здатні
проліферувати й заміщувати мертві нейрони. Астроцити
здатні до фагоцитозу, виробляють біологічно активні
речовини (фактор росту нервів, компоненти міжклітинного
матриксу ламінін і фібронектин), які сприяють росту http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml
аксона. Різновидом астроцитів є клітини радіальної глії, що
забезпечують міграцію нейробластів підчас ембріонального
розвитку.
12
 Астроцити
Світла мікрофотографія волокнистого астроциту
(позначен стрілкою) у мозочці людини (× 132)
13
Протоплазматичні
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml
астроцити, просочені сріблом хромату за
методом Гольджи.Вони розташовані в сірій речовині і
мають численні процеси, майже всі однакової довжини.
Товсті чорні області - це кровоносні судини.
Астроцити у сірій речовині головного мозку
Імпрегнація азотнокислим сріблом

При даному фарбуванні

виявляються тільки клітини
глії

1 – протоплазматичний
астроцит: має товсті і відносно
короткі відростки. В сірій
речовині переважає цей вид
астроглії
2 – волокнистий астроцит:
має більш тонкі і довші
відростки

http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

14
 Олігодендроцити
Найчисленніший вид макроглії. До них відносять
олігодендроцити сірої та білої речовини мозку, шваннівські
клітини, клітини-супутники (сателітна глія). Головна
функція олігодендроцитів і шваннівських клітин полягає в
утворенні навколо відростків нейронів мієлінової оболонки.
Одночасно їхні відростки можуть намотуватись одразу на
декілька аксонів. Відомо, що олігодендроцити також
забезпечують метаболізм нейронів. За розмірами
олігодендроцити дрібніші, ніж астроцити, мають довгі
слабко розгалужені відростки, що й зумовило їхню назву
(оліго – малий). Їхнє тіло має округлу форму з рівними
контурами. Клітини містять розвинені органели.
Розрізняють два типи олігодендроцитів – світлі й темні.

http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

15
Олігодендроцити

http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

16
Олігодендроглія: клітини-сателіти у спинномозковому вузлі
Фарбування гематоксилін-еозин

1 – частина тіла
псевдоуніполярного
нейрона(разом з ядром)
2 – клітини-сателіти: вони
оточують тіло нейрона і мають
овальні ядра
Їх відростки(непомітні на
знімку) сприяють більш
щільнішому контакту з
нейроном
3 – клітини сполучнотканної
капсули біля кожного нейрона
спинномозкового вузла
http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

17
 Мікроглії
До мікроглії відносять клітини, які можна вважати
імунокомпетентними клітинами нервової системи. Уперше
їх було описано Ортегою в 1919 р. Клітини мають незначні
розміри (до 5 мкм), невизначену форму (від трикутної до
видовженої), численні розгалужені відростки, темне ядро з
великими брилками хроматину. У їхній цитоплазмі
міститься багато лізосом, гранули ліпофусцину та щільні
пластинчасті тільця. Головною функцією цих клітин є
фагоцитоз. При пошкодженні нервової тканини мікроглія
дуже швидко розмножується та активується. Однак в
інтактному мозку її функцію остаточно не з'ясовано.

http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

18
Мікроглія в сірій речовині головного мозку
Імпрегнація азотнокислим сріблом

1 – клітина мікроглії: дрібна,

з невеликою кількістю
відростків

http://vanat.cvm.umn.edu/eurHistAtls/pages/glia6.html

19
Мікроглії

Мікрогліальна клітина в сірій речовині головного мозку. а. ця діаграма показує форму і характеристики мікрогліальної
клітини.Зверніть увагу на подовжене ядро і відносно невелику кількість відростків, що виходять з тіла. б. Фотомікрографія
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml
клітин мікроглії (стрілки)показані їх характерні подовжені ядра. Зразок був отриманий від індивідуума з дифузним
мікрогліозом. У цьому стані мікрогліальні клітини присутні у великій кількості і легко видно при звичайному приготуванні
гематоксилін-еозин

20
 http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

21
 Біла речовина спинного мозку,
забарвлена ​Luxol Blue (зверху) і
гематоксиліном-еозином(знизу).
Всі ядра, виявлені у білій
речовині, належать нейроглії
(крім ядер, пов'язаних з суднами).
Хоча кожне ядро може бути
впевнено ідентифіковане, пошук
зазвичай виявляє типові ядра
астроцитів (зелені стрілки) та
олігодендроцити (червоні
стрілки). Мієліновані аксони
також очевидні (чорні стрілки) на
фоні нейрокератіну.
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

22
Заключення
Всі типи глії виконують опорно-механічну функцію. Астроцити й олігодендроцити
утворюють один з одним і нейронами численні контакти, через які здійснюються
метаболічні та трофічні взаємодії між нейронами та глією. Гліальні клітини не
тільки утворюють мієлінову оболонку навколо відростків нейрона, але ще й
оточують окремі синапси та синаптичні комплекси. Після припинення дії
синаптичної передачі астроцити й олігодендроцити захоплюють із синаптичної
щілини залишки нейромедіаторів та їхні складові частини. Зокрема, повністю
поглинається глією катехоламіни, ГАМК, ряд пептидів, амінокислотні медіатори.
Ацетилхолін, навпаки, спочатку розщеплюється ферментами в синаптичній щілині
на складові, які потім поглинаються пресинаптичною частиною. Іноді глія
виступає як регулятор синаптичної передачі. Здатність глії контролювати іонний
склад міжклітинної рідини забезпечує стабільність внутрішнього середовища
мозку, яке необхідне для нормального функціонування нервової тканини, і в першу
чергу – для генерації нейронами імпульсів. Крім того, переважно у гліоцитах
накопичується запаси глікогену – головного енергетичного субстрату мозку, і
ліпідів. http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.hml

23
 Використані джерела
https://synapseweb.clm.utexas.edu/2-neuroglia
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia1.html
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia6.html
https://www.sciencephoto.com/media/1173290/view
https://www.sciencephoto.com/media/1088635/view
https://synapseweb.clm.utexas.edu/2-neuroglia
https://www.sciencephoto.com/media/1088635/view
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia3.html
http://vanat.cvm.umn.edu/neurHistAtls/pages/glia5.html
ЗАГАЛЬНА ЦИТОЛОГІЯ ТА ГІСТОЛОГІЯ. КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. Навчальний посібник
О. Луцик Гістологія людини
Texto Atlas de Histologia. Leslie P. Gartner, James L. Hiatt
Гистология, цитология и эмбриология: Учебник. Кузнецов С.Л., Мушкамбаров Н.Н.
Вставка рисунка

Дякую за увагу!