Дослідження проведення збудження через синапси

Синапси ЦНС, їх будова, механізми передачі інформації

Синапс - це місце контакту між двома нейронами або між нейроном і отримуючою
сигнал ефекторною кліткою. Хімічні синапси і електричні синапси - основні типи
синапсів.

Хімічні синапси

 У центральній нервовій системі людини переважно використовуються хімічні

синапси.
 В хімічних синапсах перший нейрон виділяє хімічну речовину, яку називають
нейромедіатором.
 Нейромедіатор впливає на рецепторні білки в мембрані наступного нейрона.
 Це викликає збудження, пригнічення або зміну чутливості наступного нейрона.
 Відомо понад 40 важливих речовин-передавачів, таких як ацетилхолін,
норадреналін, адреналін, гістамін, ГАМК, гліцин, серотонін і глутамат.

Електричні синапси

 В них існують прямі відкриті рідинні канали для передачі електрики.

 Ці канали дозволяють іонам переміщатися між клітинами.
 Більшість електричних синапсів складається з білкових трубчастих структур,
відомих як потенціалзалежні переходи.
 В центральній нервовій системі зазвичай знаходиться мало щілинних
переходів.
 Електричні синапси важливі для передачі потенціалів дії в гладких м'язових
тканинах і серцевому м'язі.

Одностороння провідність в хімічних синапсах

 Хімічні синапси відрізняються важливою характеристикою - односторонньою

провідністю.
  Одностороння провідність означає, що сигнали передаються лише в одному
напрямку - від пресинаптичного нейрона (відправника сигналу) до
постсинаптичного нейрона (приймач сигналу).
 Цей механізм грає надзвичайно важливу роль у нервовій системі людини.
 Одностороння провідність дозволяє спрямовувати сигнали точно до
конкретних цілей.
 Ця специфічна передача сигналів є ключовою для функціонування нервової
системи і її найрізноманітніших функцій, таких як відчуття, руховий контроль,
пам'ять і багато інших.

Фізіологічна анатомія синапсу описана на прикладі переднього рухового нейрона

у передньому розі спинного мозку. Цей нейрон має такі основні компоненти:

 Сома: Основне тіло нейрона, яке

містить ядро і виконує більшість
життєво важливих функцій.
 Аксон: Довгий відросток, який
виходить від соми і передає сигнали
до периферії, через периферичний
нерв.
 Дендрити: Велика кількість
відростків соми, які розгалужуються
і простягаються на відстань до 1
міліметра в навколишні ділянки
спинного мозку.

На поверхні дендритів і соми рухового нейрона знаходиться велика кількість

синаптичних ручок, які називаються пресинаптичними терміналами. Ці термінали є
кінцями нервових волокон, які походять від інших нейронів. До 80-95% цих
терміналів розташовані на дендритах, а лише 5-20% - на сомі рухового нейрона.
 Ці пресинаптичні термінали можуть бути ексцитаторними (збудливими),
виділяючи речовину-передавач, яка збуджує постсинаптичний нейрон, або
інгібіторними (гальмівними), виділяючи речовину-передавач, яка гальмує
постсинаптичний нейрон.

Нейрони в інших частинах спинного і головного мозку відрізняються розміром

тіла клітини, довжиною і кількістю дендритів, довжиною і розміром аксона, і
кількістю пресинаптичних терміналів. Ці різниці в анатомії нейронів вказують на
їхню специфічну функціональну роль і взаємодію з синаптичними сигналами в
нервовій системі.

Пресинаптичні термінали

Пресинаптичні термінали є важливими структурами в синаптичних з'єднаннях

і виконують ключову роль у передачі сигналів між нейронами. Електронно-
мікроскопічні дослідження пресинаптичних терміналів розкривають їхню анатомічну
організацію, яка включає такі характеристики:

 Форма та назви: Пресинаптичні термінали мають різноманітну форму, але

часто нагадують маленькі круглі або овальні ручки. Іноді їх називають
термінальними ручками, бутонами, кінцевими ніжками або синаптичними
ручками.
 Структура синапсу: Основна будова синапсу включає пресинаптичний
термінал, який знаходиться на поверхні мембрани постсинаптичного нейрона.
Між пресинаптичним терміналом і постсинаптичною сомою нейрона
розташована синаптична щілина, ширина якої зазвичай становить від 200 до 300
ангстремів.
 Внутрішні структури: Пресинаптичні термінали мають дві внутрішні
структури, важливі для їхньої функції:
 Передавальні везикули: Ці маленькі міхурці містять речовину-передавач, яка
відіграє роль у передачі сигналу через синаптичну щілину. Речовина-передавач
може бути ексцитаторною (збудливою) або інгібіторною (гальмівною), в
залежності від її впливу на постсинаптичний нейрон.
  Мітохондрії: Мітохондрії в пресинаптичних терміналах забезпечують енергію
у вигляді аденозинтрифосфату (АТФ) для підтримки процесів передачі сигналу
та інші фізіологічні функції.

Нейромедіатори (ацетилхолін, норадреналін, дофамін, гліцин, ГАМК, глутамат,

серотонін, оксид азоту, інші) та нейромодулятори (нейропетиди, нейростероїди,
інші).

Медіаторами нейронів ЦНС є різні біологічно активні речовини, яки ініціюють

збудження (ацетилхолін, норадреналін, дофамін, серотонін і др) або гальмування
постсинаптичної мембрани (гліцин, гамма-аміномасляна кислота (ГАМК)). За типом
медіатора синапси відповідно класифікують як холінергічні, адренергічні та ін.
Медіатор синтезується в тілі нейрона.

 Ацетилхолін: Цей медіатор ініціює збудження постсинаптичної мембрани і грає

важливу роль у передачі сигналів в м'язах та в різних частинах ЦНС. Синапси,
які використовують ацетилхолін як медіатор, називаються холінергічними.
 Норадреналін і дофамін: Ці медіатори також ініціюють збудження
постсинаптичної мембрани і відіграють важливу роль у регулюванні настрою,
ваги, апетиту та інших функцій. Синапси, які використовують норадреналін або
дофамін, класифікуються як адренергічні.
 Серотонін: Цей медіатор відіграє роль у регуляції настрою, сну і інших функцій.
Синапси, що використовують серотонін, можуть класифікуватися як
серотонергічні.
 Гліцин і ГАМК (гамма-аміномасляна кислота): Ці медіатори гальмують
постсинаптичну мембрану, що призводить до пригнічення нейрона. Синапси,
які використовують гліцин або ГАМК, можуть класифікуватися як інгібіторні
синапси.

Нейромодулятори, нейропетиди, нейростероїди

Нейромодулятори - це речовини, які впливають на активність нейронів,

змінюючи їхню чутливість до нейротрансмітері. Нейромодулятори можуть бути
різних типів, таких як нейропептиди, нейростероїди та інші. Нейропептиди - це клас
нейромодуляторів, які містяться в нейронах разом з нейротрансмітерами.
Нейростероїди - це стероїдні гормони, які впливають на нервову систему. Вони
можуть бути вироблені як в нейронах, так і в наднирниках.

Збуджувальні синапси, їх нейромедіатори, циторецептори, розвиток

збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП), його параметри,
фізіологічна роль.

Збуджувальні синапси:

 Збуджувальні синапси - це синапси, які викликають деполяризацію

постсинаптичної мембрани.
 Збуджувальними нейромедіаторами можуть бути різні речовини, які
спричинюють деполяризацію постсинаптичної мембрани.
 Циторецептори - це білкові молекули, які знаходяться на поверхні
постсинаптичної мембрани і здатні сприймати нейромедіатори.
 Розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу (ЗПСП) - це
деполяризація постсинаптичної мембрани, яка виникає в результаті
вивільнення нейромедіаторів.
 Параметри ЗПСП включають амплітуду, тривалість та поріг чутливості.
 Фізіологічна роль ЗПСП полягає в передачі сигналу від одного нейрона до
іншого в нервовій системі.

Блокатори передачі збудження

Блокатори передачі збудження - це речовини, які зменшують або припиняють

передачу збудження в синаптичній щілині. До блокаторів передачі збудження
належать:

 Блокатори ацетилхолінових рецепторів, такі як бунгаротоксин та кураре.

 М-холіноблокатори, які використовуються для блокування парасимпатичних
рефлексів.
 Гангліоблокатори, які блокують передачу збудження в гангліях.
Нервово-м’язовий синапс, його будова, функції

Нервово-м'язовий синапс - це синапс між нервовою клітиною та скелетним м'язом,

який забезпечує передачу сигналу від нервової клітини до м'язової клітини. Основні
елементи будови нервово-м'язового синапсу включають:

 Пресинаптичну мембрану, яка знаходиться на закінченні аксона нервової

клітини.
 Синаптичну щілину, яка розділяє пресинаптичну мембрану та постсинаптичну
мембрану.
 Постсинаптичну мембрану, яка знаходиться на м'язовій клітині.
 Ацетилхолінові рецептори, які знаходяться на постсинаптичній мембрані та
здатні сприймати нейромедіатор ацетилхолін.

Функції нервово-м'язового синапсу:

 Забезпечення передачі
сигналу від нервової клітини
до м'язової клітини.
 Регулювання скорості та
сили скорочення м'яза.
 Контроль за рухом тіла та
підтримання постійного
тонусу м'язів.

Механізми хімічної передачі збудження через нервово-м’язовий синапс.

Потенціал кінцевої пластинки (ПКП)

Механізми хімічної передачі збудження через нервово-м’язовий синапс:

1. Коли нервовий імпульс доходить до пресинаптичної мембрани, він спричинює

вивільнення нейромедіатора ацетилхоліну в синаптичну щілину.
2. Ацетилхолін зв'язується з ацетилхоліновими рецепторами на постсинаптичній
мембрані, що призводить до відкриття натрієвих каналів.
3. Відкриття натрієвих каналів призводить до входу натрію в м'язову клітину та
деполяризації постсинаптичної мембрани.
 4. Деполяризація постсинаптичної мембрани призводить до вивільнення кальцію
з м'язових складок, що викликає скорочення м'яза.

Потенціал кінцевої пластинки (ПКП) - це електричний сигнал, який виникає в

м'язовій клітині під час деполяризації постсинаптичної мембрани. ПКП має декілька
параметрів, таких як амплітуда, тривалість та поріг чутливості.

Фізіологічна роль ПКП полягає в передачі сигналу від нервової клітини до м'язової
клітини та в регулюванні скорості та сили скорочення м'яза.

Фізіологічні механізми блокади нервово-м’язової передачі

Фізіологічні механізми блокади нервово-м’язової передачі полягають у

зниженні або припиненні передачі нервового імпульсу від нервової клітини до
м'язової клітини. Це може бути досягнуто за допомогою різних блокаторів, таких як:

 Курареподібні речовини, наприклад, диплацин, які утворюють стійкі з'єднання

з N-холінорецепторами та перешкоджають взаємодії ацетилхоліну з
рецепторами.
 Ботулінічний токсин, який блокує вивільнення ацетилхоліну в синаптичну
щілину.
 Недеполяризуючі міорелаксанти, наприклад, тубокурарин, які блокують N-
холінорецептори на м'язовій клітині та перешкоджають передачі нервового
імпульсу.

Блокада нервово-м’язової передачі може призводити до м'язової слабості, м'язової

втомлюваності та паралічів м'язів.