Презентація

На тему: Кора головного мозку

Виконав студент групи 471-М

Калінчук Микита Романович
 План:

 Кора головного мозку

 Типи кори головного мозку
 Шари кори головного мозку
 Сфери та функції
 Спинномозкова рідина
 Ліквородинаміка
 Симптоми ліквородинамічного кризу
 Основні методи діагностики
 Список використаних джерел:
• Неврологія: підручник / Т. І. Кареліна, Н. М. Касевич; за ред.
Н. В. Литвиненко. — К.: Медицина, 2014. — 287 с.
• Аналіз спинномозкової рідини/ Медицина світу [Архівовано 10 серпня 2020 у
Wayback Machine.]
• Захарія К. А. Попередження помилок при дослідженні спинномозкової рідини
/ К. А. Захарія, Н. П. Педько, Б. В. Западнюк // Лабораторна діагностика. —
2011. — № 4. — С. 35-43.
• https://doctorbersenev.ua/ru/videomateriali/likvorodinamika-i-ee-narusheniya/
 Кора головного мозку

 Кора головного мозку відноситься до зовнішнього шару мозку.

Цей шар складається з тонкої плівки нервової тканини що
оточує поверхню півкуль головного мозку, будучи приматами, які
користуються набагато розвиненішою корою головного мозку, ніж
решта тварин.
 Завдяки правильному функціонуванню кори головного мозку,
люди мають здатність сприймати те, що відбувається і нас оточує,
а також уявляти, думати, мати здатність судити і приймати
рішення і, нарешті, здатність розуміти і виробляти мову.

Незважаючи на те, що, як пояснювалося вище, кора головного
мозку є тонким шаром нейронів і нейрональних зв'язків, вона не є
однорідною, оскільки складається з шести шарів клітин, і кожен
із них має конкретні та конкретні функції.
Типи кори головного мозку

 Якщо ми спираємось як на структурну, так і на філогенетичну перспективу кори

головного мозку, можна виділити три різні її класи. Це наступне.
 1. Архікортекс
 Еволюційно кажучи, це найстаріша частина кори головного мозку. Сформований
гіпокампом, за них відповідає архікортекс автоматичні реакції та фізіологічні
механізми, що відповідають за виживання.
 2. Палеокортекс
 Філогенетично палеокортекс знаходиться на півдорозі між найбільш первинними
ділянками кори головного мозку та найбільш еволюціонованими. У цьому виді кори
розміщені закінчення нюхових шляхів, де тут знаходиться нюховий мозок людей.

3. Ізокортекс або неокортекс
 Це область останньої кори і відповідальна за абстрактні процеси мислення та
міркування. Ці регіони центральної нервової системи отримують інформацію від
різноманітних структур і інтегрують цю інформацію, щоб поступитися місцем
загальним поняттям.
 Шари кори головного мозку

 Як зазначено вище, кора головного мозку складається з різних шарів

нейрональної тканини відомий як сіра речовина. Кожен із цих шарів має різну
функціональну спеціалізацію та виник у різний час еволюції людини.
 Це означає, що протягом нашої еволюції та розвитку як людських істот ці шари
збільшувались у кількості, що означало потужний розвиток наших
пізнавальних та інтелектуальних здібностей порівняно з іншими видами
тварин.
 Зони кори
Анатомічно кора може бути поділена на чотири частки, які мають назви відповідні
до назв кісток черепа, що їх прикривають:
• Лобова частка (мозок), (лат. lobus frontalis) Тім'яна частка
• Скронева частка, (лат. lobus temporalis) Лобова частка

• Тім'яна частка, (лат. lobus parietalis) Потилична частка

Скронева частка
• Потилична частка, (лат. lobus occipitalis)
Три малюнки кортикальних
шарів за
Сантьяго Рамон-і-Кахаль,
кожен з котрих показує
вертикальні колонки з
поверхнею кори вгорі.
Ліворуч — зорова кора
дорослої людини,
зафарбована за Нісслем.
Праворуч: кора
одномісячної дитини,
зафарбована за Гольджі.
Фарбування за Нісслем
показує тіла нейронів,
фарбування за Гольджі —
дендріти й аксони.
 Шари кори головного мозку

 1. Молекулярний шар
Молекулярний шар є найбільш зовнішнім, а отже, найновішим за своїм
походженням, з усіх шарів кори головного мозку.
Також відомий як плексиформний шар, по суті, є синаптичним шаром,
утвореним густою мережею нейрональних волокон.
 2. Зовнішній зернистий шар
Другим шаром, що складається з кори головного мозку, є зовнішній зернистий
шар. Це формується одиницею велика кількість дрібних зірчастих і
пірамідальних клітин.
Аксони цього шару інфільтрують молекулярний шар, потрапляючи в більш
занурені ділянки кори головного мозку, зчіплюючись з різними ділянками кори.
 3. Зовнішній пірамідальний шар
Зовнішній пірамідальний шар отримує свою назву від типу клітин, з яких
вона складається: пірамідні клітини. Ці клітини направляють свої аксони в
інші ділянки кори та в інші підкіркові пункти призначення у вигляді проекції,
асоціації та комісуральних волокон.
Шари кори головного мозку

 4. Внутрішній гранульований шар

Цей шар, по суті, утворений компактною масою зірчастих клітин,
більшість з яких отримують надходження з таламічної зони. Ці
волокна розташовані горизонтально Вони відомі як зовнішня смуга
Baillarger.
 5. Внутрішній пірамідальний шар, або гангліозний шар
Цей п'ятий шар містить велику кількість середніх і великих
пірамідальних клітин, а також Зірчасті та клітини Мартінотті. Його
горизонтально розташовані нитки також складають частину
внутрішньої смуги Байяргера.
 6. Багатоформний або поліморфний шар
Останній із цих шарів утворений веретеноподібними клітинами, які
отримують інформацію до кори, таламуса та посмугованих ядер.
Крім того, сюди також входять пірамідальні клітини з трикутним або
Кора головного мозку
Сфери та функції

 На додаток до видів кори та шарів, що її складають, кору головного мозку можна розділити за
різними функціональними зонами. Тобто відповідно до функцій або завдань, що виконуються в
кожній із цих сфер.
 Беручи до уваги цю класифікацію, кору головного мозку можна розділити на сенсорні, рухові або
асоціаційні області.
 1. Чутливі зони
Сенсорна область отримує сенсорну інформацію від конкретних ядер таламуса. Ця інформація є
конфіденційною., що означає, що він несе інформацію, сприйняту різними органами чуття: зором,
слухом, нюхом, дотиком, смаком ...
Цю саму область також можна розділити на дві різні чутливі зони. Первинна сенсорна область, яка має
прямі зв’язки з периферичними сенсорними рецепторами; а також вторинні сенсорні та асоціаційні зони,
які отримують сенсорну інформацію як з області первинної асоціації, так і з нижніх областей мозку.
 Завданням різних областей асоціації, як первинних, так і вторинних, є створювати зразки
розпізнавання та поведінки через засвоєння чуттєвої інформації. Ці чутливі ділянки кори головного
мозку:
• Первинна соматосенсорна область.
• Первинна зона зору.
• Первинна нюхова зона.
• Первинна слухова зона.
• Первинна область смаку.
 Сфери та функції

 2. Область руху
Зони, відповідальні за мозкові механізми, пов'язані з рухом тіла, розташовані
в передній частині обох півкуль, тобто в лобовій частці. У руховій області
зароджуються низхідні рухові процедури, які починаються від кори головного
мозку у напрямку до рухових нейронів стовбура та спинного мозку.
 У межах цього регіону ми знаходимо дві основні сфери нашої діяльності:
• Первинна рухова область.
• Мовна область Брока.
 3. Площа асоціації
Нарешті, області асоціації - це ті, які роблять можливим існування більш
складні та абстрактні психічні функції такі як механізми пам’яті та
пізнання, оволодіння емоціями, здатність міркувати та воля. Крім того, вони
також впливають на розвиток особистості та інтелекту.
 Спинномозкова рідина
 Спинномозкова рідина (також спинномозковий
ліквор, цереброспінальна рідина (лат. liquor
cerebrospinalis) — рідина, яка циркулює у порожнинах
шлуночків головного мозку(вентрикулярна рідина),
підпавутинному (під павутинною оболоною; також
субарахноїдальному) просторі головного і спинного мозку. В її
утворенні беруть участь судинні сплетіння, залозисті клітини,
епендима та субепендимальна тканина шлуночків головного
мозку, павутинна оболона, нейроглія, тощо. Відтік
спинномозкової рідини здійснюється пасивно через венозні
сплетіння мозку, пазухи твердої мозкової оболони,
периневральні простори черепних і спинномозкових нервів.
 Кількість ліквору у дорослої людини становить 100—150 мл.
Пульсація
спинномозкової рідини
у шлуночках мозку
Функції

 Функції спинномозкової рідини:

• амортизаційна — оберігає від механічних впливів головний
та спинний мозок;
• регулює внутрішньочерепний тиск, забезпечує постійність
внутрішнього середовища (рН, концентрації катіонів та
аніонів);
• за допомогою спинномозкової рідини здійснюється
видалення продуктів метаболізму з клітин
центральної нервової системи (ЦНС), з одного боку, та
транспортування поживних речовин з крові до клітин ЦНС,
з другого боку.
 Використання в діагностиці
 З діагностичною і лікувальною метою роблять пункцію
спинномозкового каналу, що дозволяє визначити показники тиску
спинномозкової рідини і провести її аналіз. При ураженнях ЦНС
тиск і склад (зокрема, кількість клітин, співвідношення вмісту
білка та клітин) спинномозкової рідини змінюються. Тиск
спинномозкової рідини підвищується при порушенні її відтоку (
травми черепа або хребта, пухлини мозку, крововиливи, тощо).
При менінгіті в лікворі виявляють бактерії, найпростіші, тощо.
Глобулінові реакції допомагають, наприклад, в діагностиці нейро
сифілісу, туберкульозного менінгіту; біохімічні дослідження
спинномозкової рідини (визначення цукру, хлоридів, вільних
амінокислот, ферментів, тощо) — важливі для розпізнавання
нейроінфекцій, епілепсії, тощо.
 Ліквородинаміка
 Ліквородинаміка – це сукупність
особливостей циркуляції
спинномозкової рідини в межах
шлуночків, лікворопровідних шляхів
та підпаутинного простору головного
мозку. Лікарі виявляють у дорослих
або дітей ліквородинамічні
порушення головного мозку, що веде
до розвитку гідроцефалії та інших
захворювань. Для відновлення
циркуляції може знадобитися
оперативне втручання.
Причини та розлади ліквородинаміки
головного мозку
 Спинномозкова рідина або ліквор – це незамінна
субстанція, що захищає органи центральної нервової
системи від механічних впливів та патологічних змін. Її
циркуляція сприяє підтримці тиску, відновленню
метаболічного та водно-електролітного балансу. Її
обсяг переважно постійний за рахунок періодичного
всмоктування в судинне русло та формування нової
рідини. Порушення цих процесів може бути пов'язане із
різними змінами в організмі.
Основні фактори ризику:

 черепно-мозкова травма;
 розлад внутрішньоутробного розвитку;
 органічне ураження центральної нервової системи;
 синдроми Арнольда-Кіарі та Денді-Уокера;
 злоякісні або доброякісні новоутворення;
 формування тромбів у судинах;
 запалення або інфекція в органах ЦНС;
 підвищення внутрішньочерепного тиску;
 паразитарне захворювання
Симптоми ліквородинамічного кризу

 Болісний головний біль - поширений прояв

різних типів розладу циркуляції спинномозкової
рідини. Цей симптом обумовлений збільшенням
внутрішньочерепного тиску. Болючість зазвичай
з'являється в тім'яній області і іноді
поширюється на всю голову. Кашель, різкі рухи,
фізичні та психоемоційні навантаження
посилюють больовий синдром.
 Інші ознаки:
 нудота
 виділення блювотних мас
 зниження гостроти зору запаморочення
Якщо порушення ліквородинаміки призводить до
значного стискання мозкових структур, можливі
серйозніші наслідки, включаючи судомні реакції.
Як діагностувати
Ознаки вираженого розладу циркуляції спинномозкової
рідини часто виявляють ще перші місяці життя дитини.
У дорослих людей патологія може довго розвиватися
без явних симптомів. Під час консультації лікар
розпитає пацієнта про скарги та проведе загальний
огляд. Поставити діагноз можна лише за допомогою
спеціальних досліджень, що дозволяють отримати
докладні зображення органів центральної нервової
системи.
Основні методи діагностики порушення
ліквородинаміки головного мозку:
 Комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія. Лікар
отримує пошарові зображення мозкових структур та
виявляє типові для захворювання зміни.
 Ультрасонографія. Цей спосіб візуалізації часто
призначають у педіатрії через відсутність протипоказань та
можливість отримання зображень у режимі реального
часу.
 Ангіографія. Процедура необхідна докладного вивчення
судинного русла, стану якого залежить циркуляція ліквору.
 Ехоенцефалоскопія. Цей різновид ультразвукового
дослідження дає можливість виявити об'ємні утворення в
мозкових тканинах.
 Дяку
ю за
увагу!