БУДОВА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ.
ЦЕНТРАЛЬНА І ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА
СИСТЕМА
За місцем розташування нервової тканини розрізняють центральну та периферичну її частини
Нервова тканина, розміщена в порожнині черепа та каналі хребта, складає центральну
нервову систему. Це головний і спинний мозок.Центральна нервова система забезпечує
взаємозв’язок усіх клітин, тканин та органів організму, впливає на їхню діяльність та регулює
процеси, що в них відбуваються. ,забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем.
За допомогою рецепторів центральна нервова система отримує інформацію про всі явища, що
відбуваються у довкіллі та в самому організмі. Збудження, що надійшло до неї, там
обробляється й у вигляді нервового імпульсу передається робочому органові.Нервова
тканина, розміщена поза межами черепа та каналу хребта, утворює периферичну нервову
систему. Це нерви, які відходять від головного та спинного мозку, а також їхні сплетіння і
вузли. Нерви, що відходять від головного мозку, називають черепно-мозковими (їх 12 пар), а
від спинного - спинномозковими (31 пара). Черепно-мозкові нерви іннервують органи чуття,
деякі посмуговані м’язи, слізні та слинні залози. Спинномозкові нерви іннервують усі ділянки
тіла людини, розташовані нижче шиї. Довгі відростки, що відходять від нейронів,
розташованих у головному і спинному мозку, утворюють нервові волокна. Вони здатні
генерувати і поширювати нервові імпульси. більшість нервових волокон оточена оболонкою
із жироподібної речовини, що виконує ізоляційну функцію. Такі нервові волокна проводять
нервові імпульси значно швидше, ніж ті, які таких оболонок не мають. Нервові волокна
збираються в пучки - нерви, що виходять за межі головного і спинного мозку. Як окремі
пучки, так і весь нерв оточують сполучнотканинні оболонки Розрізняють чутливі, рухові та
змішані нерви. По чутливих нервах збудження прямує від різних органів до центральної
нервової системи. По рухових нервах збудження проходить від центральної нервової системи
до робочих органів. Обидва типи нервових волокон часто розташовані в одному нервові. Такі
нерви називають змішаними. Вони виконують подвійну функцію: проводять збудження в
обох напрямах, що нагадує двобічний дорожній рух. Сіра речовина - це скупчення тіл
нейронів та їхніх коротких відростків, а біла - скупчення довгих відростків нейронів. Біла
речовина також входить до складу нервів. Скупчення тіл нейронів у межах білої речовини
мають назву ядра. Скупчення тіл нейронів поза центральною нервовою системою називають
нервовими вузлами. Вони розташовані всередині внутрішніх органів або поблизу них.
нервовій тканині властиві збудливість та провідність. Збудливість - здатність нейронів
швидко змінювати свої властивості (збуджуватись) під впливом певних подразників, а
провідність — проводити і передавати збудження через відростки до інших нейронів.
Найменшу силу дії подразника, яка здатна викликати збудження (нервовий імпульс),
називають порогом подразнення. Нервовій системі притаманний рефлекторний принцип
роботи рефлекс - це реакція організму у відповідь на подразнення, яка відбувається за участю
нервової системи. Подразнення сприймають рецептори — спеціалізовані чутливі утвори, які
перетворюють певні подразники зовнішнього та внутрішнього середовища на нервові
імпульси. Рецептори за характером розташування поділяють на зовнішні, розміщені на
поверхні тіла (рецептори шкіри, ока, вуха тощо), та внутрішні, які знаходяться у внутрішніх
органах (легенях, серці, шлунково-кишковому тракті, м’язах, сухожиллях та ін.). У рецепторі
у відповідь на дію подразника виникають нервові імпульси, які надходять у нервовий центр,
зумовлюючи його збудження. Це хвилі збудження, які поширюються по нервових волокнах.
Нервовий центр аналізує сигнал і, у свою чергу, посилає нервові імпульси. Рефлекси, які
виникають під час подразнення зовнішніх рецепторів, дають змогу організму реагувати на
зміни довкілля. Рефлекси, які здійснюються під час збудження внутрішніх рецепторів,
регулюють роботу внутрішніх органів і підтримують сталість внутрішнього середовища
організму. сукупність структур нервової системи, які беруть участь у здійсненні рефлексу,
називають рефлекторною дугою. До її складу входять:• рецептор;• чутливе нервове волокно,
по якому збудження передається до центральної частини нервової системи;• нервовий центр,
де аналізується отримана інформація;• рухове нервове волокно, по якому нервові імпульси
надходять до відповідних робочих органів. нервова система забезпечує єдність і цілісність
організму, відносну сталість внутрішнього середовища (гомеостаз), реакцію організму на
дію різних подразників і пристосування його до змінних умов навколишнього
середовища. Залежно від функцій нервову систему (центральну і периферичну) поділяють на
соматичну і вегетативну.Соматична нервова система керує рухами скелетних м’язів,
сприймає і проводить сигнали від органів чуття, забезпечуючи зв’язок організму із зовнішнім
середовищем.Вегетативна нервова система регулює обмін речовин, роботу внутрішніх
органів (шлунка, печінки, нирок, серця, судин тощо) і стан нервової системи в цілому.
Діяльність цього відділу, на відміну від соматичного, не перебуває під контролем свідомості
людини, звідки і його друга назва - автономна нервова система.
1 - сполучнотканинна
оболонка; 2 - кровоносні
судини; 3 - нервові волокна; 4 -
аксон нейрона
тринейронна рефлекторна дуга: 1 -
рецептори; 2 - чутливий нерв; 3 - сіра
речовина спинного мозку; 4 - вставний
нейрон; 5 - руховий нейрон; 6 -
руховий нерв; 7 - робочий орган
БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ СПИННОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ
Спинний мозок має два потовщення: шийне і поперекове. Ці ділянки відповідають виходу
нервів, які прямують до верхніх і нижніх кінцівок. Починається спинний мозок при основі
черепа, де з’єднується з довгастим мозком (структурою головного мозку), а закінчується на
рівні другого поперекового хребця пучком нервів, які відходять від нього. Тому він дещо
коротший від хребта. Ділянку, від якої починається певна пара спинномозкових нервів,
називають сегментом. У межах спинного мозку розрізнюють сегменти:• шийні - від них
беруть початок 8 пар спинномозкових нервів;• грудні сегменти - 12 пар;• поперекові сегменти
- 5 пар;• крижові сегменти - 5 пар;• куприкові сегменти - 1 пара спинномозкових нервів. На
поперечному зрізі спинного мозку можна побачити, що він складається з білої (розташована
ззовні) та сірої речовини. Волокна білої речовини з’єднують між собою різні ділянки
спинного мозку та формують провідні шляхи, забезпечуючи двобічні зв’язки між ним та
головним мозком.У центрі спинного мозку проходить спинномозковий канал (діаметром до
1 мм), заповнений прозорою спинномозковою рідиною. Вона завдяки постійному обміну з
кров’ю забезпечує живлення нервової тканини, постачаючи поживні речовини та виводячи
продукти обміну. Крім того, спинномозкова рідина здійснює захисну функцію: у ній є
особливі клітини, які знищують збудників хвороб. Сіра речовина оточує спинномозковий
канал, утворюючи на поперечному зрізі контур, що нагадує метелика чи літеру «Н» (мал. 141).
Вона має виступи - роги, які поділяють білу речовину на ділянки з провідними нервовими
шляхами (висхідними та низхідними). По висхідних шляхах нервові імпульси прямують до
головного мозку, а по низхідних - збудження передається від головного мозку до центрів
спинного мозку, а від них - до робочого органа. У передніх рогах розташовані тіла рухових
нейронів, довгі відростки яких досягають скелетних м’язів. Ці відростки утворюють
передні, або рухові, корінці. До задніх рогів підходять відростки чутливих нейронів, які
утворюють задні, або чутливі, корінці. По них надходять нервові імпульси від рецепторів
шкіри, м’язів, суглобів, внутрішніх органів. У грудному і поперековому відділах спинного
мозку є ще й бічні роги. Тіла чутливих нейронів розташовані за межами спинного мозку в
потовщеннях — вузлах на задніх корінцях. В отворах між двома сусідніми хребцями передні
та задні корінці злиті між собою в змішані спинномозкові нерви, відгалуження яких прямують
до різноманітних органів. У сірій речовині розташовані переважно вставні нейрони, які
забезпечують зв’язки між чутливими та руховими. Спинний мозок оточують три оболонки:
тверда, павутинна та м’яка. Тверда оболонка розташована ззовні. Вона утворена щільною
волокнистою сполучною тканиною. Глибше розташована павутинна оболонка, утворена
пухкою волокнистою сполучною тканиною. Безпосередньо до речовини мозку прилягає
м’яка (судинна) оболонка. Вона також утворена волокнистою сполучною тканиною, але, на
відміну від павутинної оболонки, містить сітку кровоносних судин. Разом з ними ця оболонка
проникає в мозкову тканину. Всі три оболонки формують єдиний суцільний чохол, який
оточує як спинний, так і головний мозок. Між павутинною і судинною оболонками є широкий
простір, заповнений спинномозковою рідиною. Спинний мозок виконує дві основні функції -
рефлекторну та провідникову. Рефлекторна функція полягає в тому, що у спинному мозку
розташовані важливі центри безумовних рефлексів. У них замикається значна кількість
рефлекторних дуг. Кожний сегмент спинного мозку регулює діяльність шкіри, скелетних
м’язів (крім м’язів голови) чи внутрішніх органів.. Ще одна функція спинного мозку -
провідникова., нервові волокна, які утворюють білу речовину, з’єднують різні відділи
спинного мозку між собою та спинний мозок з головним. Нервові імпульси, що надходять у
спинний мозок від рецепторів, по висхідних провідних шляхах передаються до головного
мозку, а з нього по низхідних повертаються до спинного мозку, а звідти - прямують до
робочих органів. Нервові волокна, які передають збудження від спинного мозку в головний,
називають висхідними, а ті, які передають збудження в зворотному напрямку, - низхідними.
спинний мозок відіграє роль двостороннього провідного шляху між головним мозком і
периферичною нервовою системою, а також керує простими рефлекторними діями
1 - м’яка; 2 -
павутинна; 3 - тверда
.
Будова спинного мозку: 1
- біла речовина; 2 - сіра
речовина; 3 -
спинномозковий канал; 4 -
руховий корінець; 5 -
чутливий корінець
ГОЛОВНИЙ МОЗОК ЛЮДИНИ: СТОВБУРОВА ЧАСТИНА, МОЗОЧОК

Головний мозок - вищий відділ нервової системи людини. Він, як і спинний, є частиною
центральної нервової системи. Головний мозок міститься в мозковому відділі черепа й через
великий потиличний отвір з’єднаний зі спинним. Як і спинний мозок, головний ззовні
вкритий трьома захисними оболонками (м’якою, павутинною та твердою). Від нього
відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. Маса головного мозку новонародженої дитини в
середньому коливається від 330 до 400 г. Збільшення маси мозку людини триває до 20-25-го
року життя. У дорослої людини маса мозку дорівнює приблизно 1350 г. У головному мозку,
як і в спинному, є біла та сіра речовина. Біла речовина утворює його провідні шляхи, які
зв’язують різні частини головного мозку між собою та зі спинним мозком. Сіра речовина
утворює кору півкуль головного мозку і мозочка й у вигляді окремих скупчень — ядер —
міститься всередині білої. Усередині головного мозку є чотири порожнини - шлуночки, які
сполучаються між собою, з простором під павутинною оболонкою мозку та з каналом
спинного мозку. Шлуночки заповнені рідиною, яка відіграє важливу роль у забезпеченні
нормальної діяльності головного мозку. Ця рідина створює відносно постійний
внутрішньочердовгастий мозок є продовженням спинного (мал. 144). Це історично
найдавніший відділ головного мозку. Довгастий мозок складається з білої речовини, у масі
якої розташована сіра, що утворює окремі ядра. Від них беруть початок останні чотири пари
черепно-мозкових нервів. У головному мозку розрізняють стовбурову частину, мозочок і
передній мозок. Стовбурова частина включає довгастий мозок, міст і середній мозокУ
довгастому мозку містяться центри, які забезпечують регуляцію серцевої діяльності,
кровообігу та дихання. Руйнування довгастого мозку призводить до зупинки дихання і смерті.
черепний тиск, разом із кров’ю забезпечує обмін речовин та здійснює захисну функцію.
Довгастий мозок також регулює обмін речовин, виділення травних соків, ковтання, ссання. За
участю довгастого мозку здійснюються захисні реакції чхання, кашлю, сльозовиділення тощо
й рефлекси, необхідні для підтримання певної пози. Він проводить імпульси між спинним і
розташованими вище відділами головного мозку. Міст зв’язує між собою довгастий і
середній мозок (мал. 144). Через нього проходять висхідні й низхідні шляхи проведення
нервових імпульсів. За внутрішньою будовою міст нагадує довгастий мозок - у білій речовині
розташовані ядра. Від них беруть початок з V по VIII пари черепно-мозкових нервів. Тут є
центри, що контролюють міміку та жування, поставу і рівновагу. По слуховому нерву в міст
надходять імпульси від внутрішнього вуха. Пошкодження в ділянці моста можуть
супроводжуватися порушенням узгодженості скорочень м’язів-згиначів і розгиначів, слуху та
рівноваги. Між мостом і проміжним розташований середній мозок (мал. 144). Його верхню
частину складає сіра речовина, яка утворює чотиригорбкове тіло. Два передні його горби
забезпечують автоматичні орієнтувальні реакції (рухи очей, повороти голови) на світло, а
задні - на звук. Нижня частина середнього мозку побудована з білої речовини, у центрі якої
розташовані ядра III та IV пар черепно-мозкових нервів, а також ядра, які відіграють важливу
роль у регуляції тонусу м’язів, особливо тих, які підтримують позу, протидіючи силі земного
тяжіння. Тут також містяться ядра, які регулюють больову чутливість, здійснюють захисні
згинальні рефлекси кінцівок. Через середній мозок угору і вниз проходять нервові шляхи, які
передають нервові імпульси від проміжного до кінцевого мозку та навпаки.Порушення
середнього мозку проявляються втратою узгодженості рухів очей, роздвоєнням зображення,
неможливістю налаштувати зір на бачення далеких чи близьких предметів. Мозочок у
зародка формується як червоподібний виріст моста, тому їх об’єднують у єдиний комплекс -
задній мозок. У дорослої людини мозочок розташований безпосередньо над мостом і
довгастим мозком. Мозочок складається з двох півкуль, які з’єднані невеликою середньою
частиною - черв’яком. Поверхню мозочка вкриває сіра речовина, утворюючи кору. Сіра
речовина міститься також у товщі білої речовини мозочка у вигляді ядер. Поверхня мозочка
має вузькі звивини, поділені численними борознами (мал. 153).Основні функції мозочка -
координація рухів, визначення їхньої точності, плавності, збереження рівноваги тіла,
підтримання тонусу (постійного часткового скорочення) м’язів. У разі враження мозочка рухи
людини стають неточними, незграбними, порушується рівновага тіла. Мозочок пов’язаний
провідними шляхами зі спинним, довгастим і середнім мозком, а також - із корою півкуль
кінцевого мозку.
ГОЛОВНИЙ МОЗОК ЛЮДИНИ: ПЕРЕДНІЙ МОЗОК

Основні складові проміжного мозку - таламус і гіпоталамус (підгорбова ділянка) (мал. 145).
До цієї частини головного мозку підходять нервові волокна II пари черепно-мозкових нервів
(зорові). Таламус - ділянка головного мозку, що становить собою скупчення сірої речовини у
вигляді ядер. Вона охоплює основну частину проміжного мозку. Таламус відповідає за
перерозподіл інформації. Ця інформація від різних органів чуття (за винятком рецепторів
нюху) по висхідних шляхах надходить до ядер таламуса і далі - до кори великих півкуль
кінцевого мозку. Таламус є центром больової чутливості, замикання умовних рефлексів,
навчання. Гіпоталамус (підгорбова ділянка) пов’язаний з корою великих півкуль, зоровими
горбами таламуса, мозочком тощо. У ньому розташовані нервові центри, які регулюють усі
процеси життєдіяльності: обмін речовин, діяльність серцево-судинної системи, залоз
внутрішньої секреції, травного тракту, температуру тіла тощо. З гіпоталамусом пов’язані
стани сну, неспання, емоції тощо. У ядрах гіпоталамуса також розташовані нервові клітини,
які виробляють біологічно активні речовини, дія яких подібна до гормонів. їх називають
нейрогормонами. В єдиному комплексі з ендокринною залозою - гіпофізом - гіпоталамус
контролює діяльність усієї ендокринної системи — системи залоз внутрішньої секреції
(докладніше про це згодом) Ядра гіпоталамуса, отримуючи інформацію від рецепторів
внутрішнього середовища, визначають характер і ступінь порушення гомеостазу і за
допомогою нервових і гуморальних механізмів ефективно впливають на його відновлення.
Кінцевий, або великий, мозок складається з правої та лівої півкуль, розділених поздовжньою
щілиною. У глибині цієї щілини півкулі сполучені між собою за допомогою системи
поперечних нервових волокон, які утворюють мозолисте тіло. Воно здійснює обмін
нервовими імпульсами між півкулями, забезпечуючи їхню узгоджену діяльність. У людини
великі півкулі складають приблизно 80 % маси головного мозку. Поверхня півкуль вкрита
сірою речовиною. Вона утворює кору, під якою міститься біла речовина. У білій речовині
розташовані окремі ядра. До кінцевого мозку надходять нервові волокна першої пари
черепно-мозкових нервів. Шар кори слід уявляти ніби складеним у складки, завдяки чому
поверхня кори має дуже складний малюнок, утворений почерговим розташуванням у різних
напрямках заглиблень — борозен і підвищень - валків між ними - звивин (див. мал. 148).
Виділяють три найглибші борозни півкуль: бічну, центральну і потилично-тім’яну. Вони
поділяють півкулі головного мозку на чотири основні частки: лобову, тім’яну, скроневу і
потиличну у тім’яній частці позаду центральної борозни розташована зона шкірної та
суглобової чутливості. Попереду від центральної борозни розташована рухова зона. У
скроневій частці є слухова зона, у потиличній - зорова. Станова зона розміщена поблизу
бічної борозни. Мовна зона розташована в кількох ділянках різних часток півкуль.За своїми
функціями зони кори поділяють на три групи: чутливі, рухові та асоціативні. Чутливі зони
сприймають сигнали від певних рецепторів. Наприклад, зорові чутливі зони - від рецепторів
сітківки ока, а слухові - від рецепторів вуха. У рухових зонах у відповідь на надходження
імпульсу виникають сигнали, які визначають рухи різних частин тіла та організму в цілому.
Асоціативні зони сприймають імпульси від різних рецепторів, а також від чутливих і рухових
зон кори, забезпечуючи їхні функціональні зв’язки. Із цими зонами кори найбільше пов’язані
вищі психічні функції, зокрема мови та її розуміння. У півкулях під сірою речовиною (корою)
розташована біла. Вона є скупченням укритих жироподібною оболонкою нервових волокон.
Ці нервові волокна з’єднують між собою різні зони кори, а різні зони кори - з розташованими
нижче ділянками стовбура головного мозку та спинного мозку. Скупчення сірої речовини в
білій речовині півкуль - це ядра, які в сукупності утворюють підкірну. Тут розташовані
підкіркові центри нервової діяльності.

Таламус (1),
гіпоталамус (2),
гіпофіз (3)