Анатомія людини , пз Тема «V пара черепних нервів.

Вегетативні вузли голови»

1) V пара черепних нервів:

Трійча́стий нерв (лат. nervus trigeminus) — V пара черепних нервів у людини  та у хребетних
тварин[1][2] . Назва походить від його поділу на три основні стовбури[2], хоча в деяких тварин
нерв має чотири основні гілки[3] . Уперше нерв так був названий у 1732 році . Найтовстіший
серед усіх черепних нервів[4]. За функцією — це змішаний нерв, який складається з чутливих
(загальних соматосенсорних) і рухових (спеціальних вісцеромоторних) нервових волокон[2].
Чутливою іннервацією забезпечує шкіру лицьового відділу, слизові оболонки рота,
носа, придаткових пазух, кон'юнктиву, частину твердої оболони головного мозку, зовнішнє
вухо та слизову середнього вуха, зуби та періодонт, скронево-нижньощелепний
суглоб (поверхнева і глибока чутливість)[5]. Завдяки руховим гілкам трійчастий нерв іннервує
деякі м'язи, серед яких жувальні[5][6] . З огляду на наявність декількох типів волокон,
патологічні процеси, пов'язані з нервом, будуть проявлятися як чутливими, так і руховими
порушеннями . Наприклад, серед патологій, які уражають нерв, досить відомою є невралгія
трійчастого нерва, при якій виникатиме гострий пекучий біль в ділянках іннервації однієї гілки
чи гілок трійчастого нерва .

Анатомія[ред. | ред. код]
У стовбурі мозку[ред. | ред. код]
Основні ядра[ред. | ред. код]

Топографія ядер трійчастого нерва (чутливі ядра виділені темно-синім, моторне — блідо-червоним з
позначкою «V»)

Трійчастий нерв пов'язаний із 4 ядрами[1]. Оскільки нерв є змішаним, то і ядра будуть

сприймати різну інформацію.

 Головне ядро трійчастого нерва, або (рідше) верхнє трійчасте ядро, (лат. nucleus
principalis nervi trigemini) розташоване в боковому відділі моста. Воно є чутливим і
складається з нейронів, які своїми дендритами сприймають сигнал від нейронів
трійчастого вузла, а аксонами прямують до таламуса. Ядро сприймає тактильну
інформацію (дотик) від відділів голови, що іннервуються гілками трійчастого нерва[19][20].

 Спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini) простягається

вздовж довгастого мозку до C-2 сегменту спинного мозку. Як і попереднє, це ядро —
чутливе. Воно сприймає больові та температурні подразнення. Аксони та дентрити
сприймають та передають сигнали в таких же напрямках, як і в головному. До цього ядра
доходять також і тактильні подразнення.[21] Певна частина волокон VII, IX та Х нервів також
пов'язана з цим ядром, посилаючи больові і температурні подразнення від своїх зон
(наприклад, вушної раковини)[22][23][24].

 Середньомозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus mesencephalis nervi trigemini) є

чутливим і складається з нейронів, які безпосередньо сприймають подразнення з
периферії. Це єдині первинні нейрони в складі ЦНС. Сприймає пропріоцептивні
подразнення.[25] В основному волокна прямують до рухового ядра та утворюють просту
рефлекторну дугу, необхідну для забезпечення жування. Інша частина прямує до
проміжного мозку[19][26]. Однак, не всі нейрони, які сприймають пропріоцептивні
подразнення знаходяться тут: тіла нейронів, волокна яких прямують від м'язових веретен
жувальних м'язів знаходяться в ядрі, від рецепторів періодонту — у вузлі та ядрі, а від
 решти пропріорецепторів жувальних м'язів та від пропріорецепторів інших м'язових груп
(окорухові м'язи) — в трійчастому вузлі[27].
Усі чутливі ядра трійчастого нерва формують одне ядро — трійчасте ядро трійчастого нерва
(лат. nucleus trigeminalis nervi trigemini). Це ядро — найбільше серед усіх ядер черепних
нервів[25]. В англомовній літературі спинномозкове ядро та головне ядро додатково об'єднюють
під назвою trigeminal sensory nuclear complex[28].
З ядрами пов'язані ще одні анатомічні утвори — шляхи (тракти). Шляхи — це сукупність
нервових відростків, що простягаються на певній довжині, з'єднують функціональним зв'язком
нейрони, та утворюють білу речовину ЦНС. Довші шляхи прямують до інших віддів ЦНС.
Коротші трійчасті шляхи пов'язують із протяжністю деяких ядер, а також ці шляхи єднають
ядра нерва між собою. Оскільки спинномозкове ядро є дуже довгим, то відростки, що
прямують до нього, утворюють низхідний пучок волокон — спинномозковий трійчастий тракт
(лат. tractus trigeminalis spinalis). В цьому тракті є певна організація волокон: ті, що прямують
від очного нерва розташовані спереду; ті, що йдуть від нижньощелепного нерва (а також
волокна від VII, IX та X пар черепних нервів, які ідуть від ділянки вушної раковини та слухових
проходів) — позаду; між ними розташовані волокна від верхньощелепного нерва. Волокна від
усіх гілок представлені на кожному рівні ядра[29]. Другим протяжним ядром є середньомозкове;
тракт називатиметься середньомозковим трійчастим трактом (лат. tractus trigeminalis
mesencephalis)[30].

 Четверте ядро — рухове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus motorius nervi trigemini).

Воно розташоване в тій же ділянці, що й головне, але присередніше відносно нього.
Аксони нейронів прямують у складі рухового корінця[31][1].
Інші ядра[ред. | ред. код]
Окрім цих канонічних ядер, існує ряд скупчень нейронів, які пов'язані з трійчастим нервом та
утворюють менші за розміром ядра. Так, у мишей (гомолога у людини не виявлено) було
описано nucleus supratrigeminal. Воно розташоване попереду спинномозкового ядра, дозаду
стосовно рухового ядра, ззовні межує з головним ядром, а з середини зливається з сітчастим
утворенням. Іншим, вже наявним у людей, ядром є nucleus intertrigeminal, локалізоване між
головним та моторним ядрами. У дослідах на тваринах було показано, що і перше, і друге
ядро пов'язане з руховим ядром трійчастого нерва; nucleus intertrigeminal також пов'язане з
такими рефлекторними діями, як позіхання та кліпання. Nucleus peritrigeminal є чутливим
ядром. Воно отримує сигнали від пульпи та зубів і наявне у людини та інших тварин. Nucleus
paratrigeminal є ще одною гіпотетично чутливою ділянкою, проте її функція та зв'язки до кінця
не з'ясовані[32][33].
Проєкція ділянок обличчя у ядрі[ред. | ред. код]

Праворуч позначені зони Зельдера, ліворуч — зони іннервації гілок трійчастого нерва

Дуже важливим із погляду і анатомії, і клінічних проявів є спинномозкове ядро, і асоційований

з ним шлях. Річ у тім, що до певної ділянки ядра приходять волокна від певної частини
передньої ділянки голови. Розрізняють три частини спинномозкового ядра.

 Оральна частина (лат. pars oralis) — ділянка ядра, що розташована найближче до

головного ядра. Сприймає інформацію з ротової та носової порожнин, тому пов'язане з
больовими та температурними відчуттями, які виникають в цих порожнинах[34][35][33].

 Каудальна частина (лат. pars caudalis) — ділянка ядра, що розташована найближче до

спинного мозку. Є ключової ділянкою у сприйнятті больових та температурних подразників
від шкіри обличчя. Інформація аналізується за певним топічним принципом: центральні
ділянки обличчя аналізуються більш рострально в ядрі (ближче до кінцевого мозку), а
периферичні — дорсально (ближче до спинного мозку). На обличчі та чи інша ділянка має
вигляд дуги або підкови і називається зоною Зельдера[36][35][33][21].
 Між цими двома частинами знаходиться інтерполярна частина (лат. pars interpolaris) —
теж отримує сигнали з ротової порожнини, однак не такі потужні, як у випадку оральної
частини[20][35][33].
Соматотопічна організація притаманна і головному ядру. Нейрони його задньоприсередньої
частини сприймають подразнення від ротової порожнини та формують неперехрещений
задній трійчасто-таламічний шлях. Нейрони передньобічної частини сприймають інформацію
від всіх гілок (від обличчя). Ця передньобічна частина розподілена між гілками так: інформація
від нижньощелепного нерва аналізується дорсально, від очного — вентрально, а від
верхньощелепного — між ними[19].

Вихід зі стовбура та поділ на гілки[ред. | ред. код]

На фотографії видно як із моста виходять два корінці, їхній підхід до трійчастого вузла та вихід трьох
основних гілок

Нерв виходить двома корінцями з антеролатеральної (передньобокової) частини моста[2],

спереду від середньої ніжки мозочка. Більший корінець — це чутливий корінець (лат. radix
sensoria), а тонший — руховий (лат. radix motoria).[1] Покидаючи задню мозкову ямку, нерв
входить у середню.[17] Опісля попадає в розширення твердої мозкової оболони — трійчасту
порожнину (порожнину Меккеля)[4]. У порожнині лежить анатомічний утвір, який безпосередньо
зв'язаний із чутливим корінцем нерва — трійчастий, або півмісяцевий гангліон (інший
синонім — вузол Гассера — за назвою вченого, що вперше описав його). Клітини, які в ньому
містяться — це псевдоуніполярні нейрони, які своїми аксонами й утворюють чутливий
корінець, що прямує до ядер ЦНС (головного ядра трійчастого нерва в мості та
спинномозкового ядра, яке простягається вздовж стовбура мозку). Дендрити (дендрити вони у
функціональному плані, а з точки зору анатомії — це периферична гілка аксона) відходять на
периферію й утворюють три головні гілки трійчастого нерва[1][15]:

 очну (може позначатися як (V1)

 верхньощелепну (V2)
 нижньощелепну (V3)
До складу чутливого корінця входять також дендрити нейронів середньомозкового ядра нерва,
які тільки проходять наскрізь через вузол і сприймають пропріоцептивні подразнення[1][15].

Очний нерв (також видно розділення основного стовбура на три гілки)

Руховий корінець проходить біля передньої поверхні півмісяцевого вузла; складається з

аксонів нейронів, які локалізуються в руховому ядрі трійчастого нерва[15]. Минаючи Гассерів
вузол, він приєднується до нижньощелепного нерва й утворює єдину змішану гілку трійчастого
нерва (очний та верхньощелепний нерви — суто чутливі нерви)[1].

Функції трійчастого нерву:

Основна функція трійчастого нерву – чутлива функція – забезпечення чутливості на
обличчі. Нерв має три ядра – два чутливі та одне рухове.
 2) Вегетативні вузли голови:

Вегетативные узлы головы являются частью вегетативной (автономной) нервной системы. Они
состоят из клеток, принадлежащих преимущественно парасимпатической части нервной системы;
располагаются по ходу ветвей тройничного нерва и связаны с ними соединительными ветвями. К
вегетативным узлам головы подходят чувствительные, парасимпатические и симпатические
нервы, которые называются корешками.Волокна парасимпатического корешка заканчиваются на
клетках данных узлов. Послеузловые волокна этих клеток вместе с чувствительными и
симпатическими волокнами образуют периферические ветви этих узлов.
I. Ресничный узел, ganglion, вытянутой формы, слегка уплощен, располагается в глубине глазницы
между латеральной прямой мышцей глаза и зрительным нервом в толще жировой клетчатки,
окружающей глазное яблоко.Корешки ресничного узла:
1) носоресничный корешок, radix nasociliaris (чувствительный), от глазного нерва;2)
глазодвигательный корешок, radix oculomotoria (парасимпатический), от глазодвигательного
нерва;3) симпатический корешок к ресничному узлу, radix sympathicus, от внутреннего сонного
сплетения.Из переднего края ресничного узла выходят короткие ресничные нервы, nn. ciliares
breves, всего 15—20. Они направляются вперед, к задней поверхности глазного яблока. Здесь они
соединяются с длинными ресничными нервами от носоресничного нерва, вместе с ними
прободают белочную оболочку, проникая между нею и сосудистой оболочкой. Длинные и
короткие ресничные нервы иннервируют оболочки глазного яблока, роговицу и мышцы, причем
парасимпатические волокна иннервируют ресничную мышцу и сфинктер зрачка, а к дилататору
зрачка подходят симпатические волокна от внутреннего сонного сплетения.
II. Крылонебный узел, ganglion pterygopalatinum, имеет треугольную форму и залегает в жировой
клетчатке, выполняющей крыловидно-небную ямку.
Корешки крылонебного узла: 1) чувствительный корешок — узловые ветви, rr. ganglionares, от
верхнечелюстного нерва; 2) парасимпатический корешок — большой каменистый нерв, n.
petrosus major (лицевой корешок),— ветвь лицевого нерва (волокна промежуточного нерва); 3)
симпатический корешок — глубокий каменистый нерв, n. petrosus profundus,— ветвь внутреннего
сонного сплетения.
III. Ушной узел, ganglion oticum, овальный, располагается на внутренней поверхности
нижнечелюстного нерва, у места его выхода из овального отверстия.
Корешки узла:
1) чувствительный корешок отходит от нижнечелюстного нерва; 2) парасимпатический корешок —
малый каменистый нерв, n. petrosus minor,— ветвь языкоглоточного нерва; 3) симпатический
корешок — ветвь среднего менингеального сплетения (вокруг средней менингеальной артерии).
Ветви, отходящие от ушного узла: 1. Соединительная ветвь с ушно-височным нервом, r.
communicans cum n. auriculotemporalis, в составе которой идут послеузловые волокна к
околоушной железе. 2. Соединительная ветвь с менингеальной ветвью нижнечелюстного нерва, r.
communicans cum ramo meningeo n. mandibularis, идущая к твердой оболочке головного мозга
вместе с менингеальной ветвью нижнечелюстного нерва и иннервирующая сосуды твердой
оболочки головного мозга. 3. Соединительная ветвь с барабанной струной, r. communicans cum
chorda tympani.
IV. Поднижнечелюстной узел, ganglion submandibulare, овальный, слегка уплощен, лежит под
язычным нервом над поднижнечелюстной железой.
Корешки, входящие в его состав: 1) чувствительный корешок — узловые ветви язычного нерва; 2)
парасимпатический корешок — волокна от барабанной струны, подходящие к узлу в составе
узловых ветвей язычного нерва; 3) симпатический корешок — ветвь к поднижнечелюстному узлу,
r. sympathicus ad ganglion submandibulare, — ветвь от сплетения вокруг лицевой артерии.
V. Подъязычный узел, ganglion sublinguale — наименьший из всех вегетативных узлов головы,
залегает на наружной поверхности подъязычной железы.Нервные корешки подъязычного узла те
же, что и поднижнечелюстного узла. В него входят подъязычный нерв и ряд других мелких ветвей
от язычного нерва.Ветви, отходящие от подъязычного узла, направляются к подъязычной железе.