Professional Documents
Culture Documents
Анатомія людин , пз Тема - Анатомія органів ендокринної системи.
Анатомія людин , пз Тема - Анатомія органів ендокринної системи.
а) похідні епітелію глотки і зябрових карманів зародка (брахіогенна група): щитоподібна
залоза, прищитоподібні залози і загруднинна залоза;
а) похідні проміжного мозку (неврогенна група): задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз),
эпіфіз;
Гіпоталамус
Гіпофіз
1) дистальної частини, яка представлена основною масою передньої частки (70-80% всієї
маси залози),
соматотропоцити,
лактотропоцити,
тиреотропоцити,
кортикотропоцити,
гонадотропоцити фолікулстимулюючі,
лютеінізуючі.
Проміжна частина утворена декількома рядами залозистих клітин (від 5 до 15). Вона
відокремлена від нейрогіпофіза сполучнотканинним прошарком, який містить капіляри і
основну мембрану.
У склад задньої частки гіпофіза входять сполучна тканина і кровоносні судини, специфічні
гліальні клітини, пітуіцити, а також безм’якотні нервові волокна, які утворюють густе
сплетення. Аналогічну будову має лійка.
Найбільший розвиток паренхіми відмічається в дитячому віці. Після 4-7 років відбувається
дегенерація пінеалоцитів і розростання сполучної тканини. У дорослих в шишкоподібній
залозі зустрічаються особливі утворення, які містять солі кальцію, так званий мозковий
пісок.
Щитоподібна залоза
На рівні III – IV пар зябрових кишень цей тяж роздвоюється, бічні частини розростаються,
утворюючи праву і ліву частки залози, а середня частина залишається вузькою у вигляді
перешийка. Внутрішньосекреторна функція щитоподібної залози починається в першій
половині внутрішньоутробного життя.
Лімфатичих судин щитоподібної залози також дуже багато, так як виділення гормона
відбувається не тільки в кровоносне, але і в лімфатичне русло. Виносні судини
направляються до передніх глибоких шийних, передтрахейних, притрахейних, передніх
середостінних лімфатичних вузлів.
Прищитоподібні залози
У новонароджених маса всіх прищитоподібних залоз складає всього 5-6 мг. У дорослих
загальна маса прищитоподібних залоз приймається рівною у чоловіків 0.12 г, у жінок-
0.14 г. Сформовані залози мають загалом сферичну або яйцеподібну форму, їх діаметр
варіює від 2 до 10 мм.
Надниркові залози
Будову характерну для дорослого, кора надниркової залози набуває до кінця 3-го року. У
дорослих маса обох надниркових залоз складає в середньому 14 г. У жінок вона дещо
більша, ніж у чоловіків; в старечому віці дещо знижується внаслідок редукції кори.
Права надниркова залоза спереду прикрита печінкою і не має серозного покриву. Ліва
надниркова залоза спереду покрита очеревиною, він межує з кардіальною частиною
шлунка, селезінкою і хвостом підшлункової залози. Задня поверхня обох надниркових
залоз прилягає до поперекової частини діафрагми. Ниркова поверхня межує з ниркою,
від якої її відділяє тонкий шар жирової тканини.
Кора надниркової залози складається з трьох зон: клубочкової, пучкової і сітчастої.
Клубочкова зона вузька, лежить одразу під капсулою, в ній клітини утворюють округлі
скупчення («клубочки»). В цій зоні виробляється альдостерон – мінералокортикоїдний
гормон, який контролює місткість натрію в організмі. Крім того, мінералокортикоїди
посилюють запальні процеси.
Мозкова речовина відділена від кори тонким прошарком сполучної тканини товщиною 2-
3 мкм і складається з тяжів хромафінних клітин (хромафіноцитів), які розташовані
сітьоподібно. Крім того, в мозковій речовині знаходяться мультиполярні нейрони
автономної нервової системи.
Надниркові артерії віддають короткі гілки, які живлять кору, і довгі гілки, які проривають
кору і розгалужуються в мозковій речовині. Характерним для мозкової речовини є
наявність широких синусоїдних капілярів.
З капілярів сітчастої зони кори і мозкової речовини формуються вени, які впадають в
центральну вену, яка проходить від бічної частини надниркової залози до її воріт.
Вийшовши з органу, центральна вена продовжується в надниркову вену. Остання впадає
зліва в ниркову, справа в нижню порожнисту вену.
Параганглії
Підшлункова залоза
Серед інсулоцитів розрізняють декілька типів клітин, які відрізняються один від одного за
розмірами, формою, розташуванню в острівцях і тинкторіальними особливостями.
Яєчко
Яєчник
Зміст
1Анатомія
o 1.1Кровопостачання
o 1.2Венозний дренаж
2Гістологія
o 2.1Фолікул
o 2.2С-клітини
3Фізіологія
o 3.1Основні тиреоїдні гормони
o 3.2Кальцитонін
4Механізм дії гормонів ЩЗ
5Регуляція функцій ЩЗ
6Порушення функцій ЩЗ
7Новоутворення щитоподібної залози
o 7.1Злоякісні
o 7.2Доброякісні
8Походження
9Всесвітній день щитоподібної залози
10Джерела та література
11Примітки
Анатомія[ред. | ред. код]
Щитоподібна залоза має капсулу — фіброзну оболонку, яка формує внутрішній та зовнішній
листки, між якими знаходиться жирова клітковина, в якій проходять позаорганні судини, вени,
та гілочки зворотних нервів. Зовнішній шар спереду сформований претрахеальною
пластинкою фасції шиї (лат. lamina pretrachealis fasciae cervicalis), яка переходить в каротидну
пластинку ззаду та латерально.
Спереду щитоподібну залозу покривають грудинно-щитоподібний (m. sternothyroideus)
та під'язиково-щитоподібний м'язи (m. sternohyoideus) (див. мал. ліворуч).
Латерально — грудинно-ключично-сосцеподібний м'яз (m. sternocleidomastoideus).
На задній поверхні щитоподібна залоза фіксована до перстнеподібного хряща, кілець
трахеї та до нижнього констриктора глотки — підвішуючою зв'язкою[1][2].
Завдяки сполученню з гортанню щитоподібна залоза піднімається і опускається при
ковтанні, зміщується в бік — при повороті голови. Іннервується залоза симпатичними,
парасимпатичними і соматичними нервовими гілками. У залозі чимало інтерорецепторів.
Кровопостачання[ред. | ред. код]
Щитоподібна залоза добре постачається кров'ю (вона посідає перше місце серед органів за
кількістю крові, яка протікає за одиницю часу на одиницю маси). Здійснюється воно
парними верхніми і нижніми щитоподібними артеріями. Як анатомічний варіант, у 3-10 %
людей буває непарна артерія (лат. a. thyroidea ima), яка бере початок від дуги аорти або
від плечоголовного стовбура. Ця артерія підходить до перешийка ЩЗ і віддає гілки до
медіальних відділів правої і лівої часток. Щитоподібні артерії розгалужуються між фасціальною
і власною капсулами залози, лягають на поверхню її часток, проникають всередину паренхіми.
Анатомія[ред. | ред. код]
Надниркова залоза людини розташована в заочеревинному просторі на верхньому полюсі
кожної з нирок. Права має трикутну форму, ліва — півмісячну; увігнуті основи надниркових
залоз лежать на опуклих полюсах нирок. Разом із нирками надниркові залози укладені
в жирову капсулу (лат. capsula adiposa) і покриті нирковою фасцією (лат. fascia renalis).
Довжина надниркової залози дорослої людини варіює від 30 до 70 мм, ширина — від 20 до
35 мм, товщина — від 3 до 10 мм, маса обох надниркових залоз становить 10–14 грамів. Зовні
надниркова залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять
перегородки, що вміщують у собі судини і нерви та поділяють паренхіму на групи клітин і
клітинні тяжі. У надниркових залозах розрізняють зовнішню кіркову речовину, що становить
приблизно 2/3 усієї маси залози, і внутрішню мозкову речовину. У немовлят маса надниркової
залози в середньому 3,5 гр. З віком вона збільшується, поступово розмежовуються кіркова і
мозкова речовина, окремі зони кіркової речовини.
Кровопостачання[ред. | ред. код]
Здійснюється трьома групами надниркових артерій: верхньою, середньою, нижньою, що
проникають в паренхіму у виді численних капілярів, утворюючи велику кількість анастомозів у
мозковій речовині і синусоїди — розширення. Відтік крові від надниркових залоз відбувається
через центральну і численні поверхневі вени, що впадають у венозну мережу
навколишніх органів і тканин. Поруч з кровоносними розташовані лімфатичні капіляри, що
відводять лімфу.
Інервація[ред. | ред. код]
Відбувається симпатичними (переважно) і парасимпатичними волокнами черевного,
блукаючого і діафрагмального нервів.
Функція:
Функція надниркових залоз вкрай важлива - вони виробляють гормони, які
регулюють процеси життєзабезпечення організму:
Глюкокортикоїди - обмін речовин;
Мінералокортикоїди - водний і сольовий обмін;
Андрогени і естрогени - статеві гормони;
Адреналін і норадреналін - гормони стресу.
Панкреатичні острівці мають два основних типи залізистих клітин. Клітини, які
синтезують інсулін, називають бета (або?)-Клітинами; клітини, що виробляють
глюкагон - альфа (або?)-Клітинами.
Інсулін являє собою білковий гормон з молекулярною масою близько 6000 Так. Він
утворюється з проінсуліна під впливом протеаз. Перетворення проінсуліна в
активний гормон інсулін відбувається в бета-клітинах. Регуляція секреції інсуліну
здійснюється симпатичної і парасимпатичної нервової системою, а також під
впливом ряду поліпептидів, які виробляються в шлунково-кишковому тракті.
Функції:
Внутрисекреторная функция поджелудочной железы состоит в выработке
гормонов, участвующих в регуляции углеводного, жирового и белкового
обмена. Эндокринная часть поджелудочной железы представлена
панкреатическими островками, или островками Лангерганса. Островки состоят из
клеток, в которых синтезируются гормоны.
Кістковий мозок
Мигдалики