БІЛЕТ 1 3.
Середній мозок: визначити розвиток,
1. Назвати етапи розвитку нирки, описати
джерела, терміни та механізми розвитку
остаточної нирки.
В онтогенезі тварин послідовно змінюють одна
одну 3 стадії розвитку нирки: передня нирка, або
переднирка; первинна нирка; постійна або
остаточна нирка.
Формування постійної або остаточної нирки
(metanephros) закінчується після народження
дитини. Утворюється з виросту мезонефральної
протоки та нейрогенної тканини. З протоки
Вольфа виникає брунька, що росте догори і
вздовж тіла зародка. З цієї трубчастої структури
утворюється сечовід, ниркова миска, великі та
малі ниркові чашечки, сосочкові протоки, збірні
ниркові канальні. З нейрогенної тканини утв. Всі
ниркові канальні нефронів , із проксимального
відділу яких розвивається капсула клубочка,
охоплюючи судинний клубочок ниркового тільця,
а дистальні їх кінці сполучаються із збірними
нирковими канальцями. Починає функціонувати з
12 тижня.
2. Шлунок: визначити топографію, назвати
частини, описати будову стінки.
Голотопія: шлунок розміщений в cavitas
abdominis, у лівій підребровій і власне
надчеревній ділянках.
Скелетопія: ostium cardiacum gastris
розташований на рівні XI грудного хребця зліва;
ostium pyloricum розташований на рівні XII
грудного – І поперекового хребців справа; fundus
gastricus сягає V міжребрового простору (spatium
intercostale [V]) по лівій середньоключичній лінії;
Синтопія: до передньої стінки шлунка (paries
anterior) вгорі прилягає діафрагма (diaphragma),
ліва частка печінки (lobus hepaticus sinister); задня
поверхня шлунка прилягає до: splen, pancreas, ren
sinister з glandula suprarenalis та colon transversum.
Шлунок має такі частини: cardia або pars cardiaca
з ostium cardiacum; fundus gastricus або fornix
gastricus; corpus gastricum з canalis gastricus та pars
pylorica. У шлунку розрізняють: paries anterior та
paries posterior. Ці стінки, сходячись, утворюють:
малу кривину (curvatura minor), спрямовану угору
і вправо (на ній розташована кутова вирізка –
incisura angularis) та велику кривину (curvatura
major), спрямовану донизу і вліво.
1
описати зовнішню і внутрішню будову.
Із середнього мозкового пухиря розвивається
середній мозок (mesencepalon). Між структурами
заднього мозку та проміжного мозку. Має
дорсально над рівнем водопроводу покрівлю
tectum (2 верхніх і 2 нижніх горбка, з’єднані
ручкою верхнього/нижнього горбка), вентрально
нижче водопроводу ніжки (з’єднують стовбур
мозку з півкулями великого мозку). Порожниною
є водопровід/Сальвія.
Сіра речовина. Містить пептидергійні нейрони.
Центральна сіра речовина оточує водопровід
мозку. Під водопроводом – ядра ІІІ пари –
околорухового нерва ( ядро околорухового нерва
– іннервація м’язів очного яблука, додаткове ядро
околорухового нерва – м’яз-звужувач зіниці ,
непарне серединне ядро війковий м’яз) Під
водопроводом ядро IV пари (ядро блокового
нерва – верхній косий м’яз ока).
Ядра екстрапірамідальної системи: ядро
присереднього повздовжнього пучка, червоне
ядро, чорна речовина ( центр екстрапірамідної
системи – жування, ковтання + емоції, складні
рухи).Ретикулярна формація: проміжне ядро
Кахаля.
4.Зовнішнє вухо: назвати частини, описати
будову та функції.
До нього належать вушна раковина (auricula) та
зовнішній слуховий хід
(meatusacusticusinternus).Вушна раковина утв.
еластичним хрящем. Вільний край –
завиток(helix), спереду від завитка –
протизавиток (antihelix), між ними –
човен(scapha); спереду від протизавитка раковина
вуха, на її дні - зовнішній слуховий отвір, що
продовжується у зовнішній слуховий хід. Внизу
від прозавиткапротикозелок (antitragus), спереду
від якого козелок (tragus), між ними –
міжкозелкова вирізка(incisuraintertragica).
Зовнішній слуховий хід: зовнішня і внутрішня
частина, два згини. Вкритий шкірою, містить
волосяні фолікули, сальні та сірчані залози.
Функції auris externa обмежується уловленням
звукових хвиль. Вушна раковина сприяє
концентрації звуків, які приходять від певних
ділянок простору в напрямку зовнішнього
слухового ходу, бере участь в обмеженні потоку
звукових сигналів, що надходять з тильної
сторони голови, а також бере певну участь в ото
топіці – визначенні напрямку звуків, які
надходять з різних боків.
 БІЛЕТ 3
1.Сис-ми внутрішніх органів, визначення,
назвати органи, які утворюють ці сис-ми. Дати
заг. х-ку функцій цих сис-м.
Нутрощі (splancha s. viscera) – внутрішні органи,
які лежать у порожнинах тіла, у вісцеральному
черепі та на шиї і забезпечують в організмі обмінні
прцеси зі зовнішнім середовищем та розмноження.
Нутрощі поділяються на: systema digestorium,
systema respiratorium, systema urinarium, systema
urogenitale та glandulae endocrinae.
Травна (systema digestorium) – комплекс органів,
функція яких полягає в механічній і хімічній
обробці прийнятих харчових речовин, всмоктуванні
переробленими виділення залишилися
неперетравлені складових частин їжі. Травний
канал людини має довжину близько 8-10 м. і
складається із таких відділів: cavitas oris, pharynx,
oesophagus, gaster, intetinum tenue та intestinum
crissum..
Функції: моторно-механічна (подрібнення,
пересування, виділення їжі); секреторна
(вироблення ферментів, травних соків, слини і
жовчі); всмоктувальна (всмоктування білків, жирів,
вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин і води).
Дихальної системи (systema respiratorium) –
виконує найважливішу функцію — постачання
організму киснем і виведення вуглекислого газу. У
повітроносних шляхах здійснюється вентиляція
легенів – транспорт кисню в альвеоли і виведення з
них вуглекислого газу; повітря зігрівається або
охолоджується, очищається від пилу та сторонніх
частинок, зволожується; ці шляхи регулюють об’єм
повітря, що циркулює. Окрім того, органи
дихальної системи виконують ще й інші важливі
функції: терморегуляцію, депонування крові;
ендокринну – синтез деяких гормонів; участь у
регуляції процесів згортання крові – синтез
тромбопластину і гепарину; участь у водно–
сольовому та ліпідному обмінах.
Systema respiratorium поділяється на: 1) верхні
дихальні шляхи (cavitas nasi, pharynx) та нижні
дихальні шляхи (larynx, trachea, bronchi, pulmones).
Сечостатева система (systema urogenitale) –
об’єднує в собі сечові органи (organa urinaria) і
статеві органи (organa genitalia). Функції:
репродуктивна, сечовидільна. Органи ці тісно
пов'язані один з одним за своїм розвитком, і, крім
того, їх вивідні протоки з'єднуються або в одну
велику сечостатеву трубку (сечовипускальний
канал у чоловіка), або відкриваються в одне
загальне простір (переддень піхви у жінки). Оrgana
urinaria складаються з 2 залоз (ren, екскретів яких є
сеча) і з органів, що служать для накопичення і
виведення сечі (ureter, vesica urinaria і urethra).
2
Organa genitalia: organa genitalia masculina: testes,
ductus deferens, vesiculae seminales, funiculus
spermaticus, penis, glandulae bulbourethrales, prostate;
organa genitalia feminine: ovarium, tuba uterine
(salpinx), uterus, pudendum femininum (labia majora
pudendi, labia minora pudenda, vestibulum vaginae,
clitoris)
2.Бронхове дерево, описати розгалудження,
визначити будову стінки, функції.
Відділ повітроносних шляхів, що галузяться від
трахеї до легеневих бронхіол. Правий (коротший,
ширший, над ним проходить дуга непарної вени) та
лівий (вужчий, довший, дуга аорти) головні бронхи
(І порядку) розходяться від трахеї на рівні V гр. хр,
діляться на бронхи ІІ порядку (часткові -
вентилюють одну частку) – ІІІ порядку (сегментарні
– вентилюють один сегмент) – бронхіоли (кінцева -
вентилює 1 ацинус). Стінка: 1. слизова (добре
розвинена м’язова пластинка); 2. підслизова основа
(слизово-білкові бронхові залози); 3.
Волокнистом’язово-хрящова оболонка (великі
бронхи – окремі хрящові пластинки, середні –
острівці з еластичного, місцями гіалінового хряща,
малі – хрящі відсутні) ; 4. адвентиційна. Функції:
транспорт повітря (повітроносний шлях).
3.Базальні ядра півкуль головного мозку:
топографія, будова, функції.
Базальні ядра – скупчення сірої речовини в товщі
півкуль мозку. Смугасте тіло (головна частина
екстрапірамідної системи – звичні рухи, моторно
тонічна дія) поділяється на хвостате ядро (має
головку, тіло, хвіст) й сочевицеподібне ядро
(лушпина + бічна та присередня бліді кулі). 2.
Огорожа – найменш вивчена частина (організація
еферентної діяльності + підтримання загального
рівня збудливості) 3. Мигдалеподібне тіло –
спереду від нижнього рогу бічного шлуночка, як
група ядер; це підкірковий нюховий центр +
складова частина лімбічної системи.
4.Очне яблуко: сітківка, її частини , будова ,
функції.
Внутрішня оболонка очного яблука, вистилає
зсередини судинну оболонку, має райдужну,
війкову й зорову частини; 2 шари: зовн. –
пігментний; внутр. – нервовий. Зорова частина –
містить паличкові й колбочкові нейросенсорні
епітеліоцити; відмежована від війкової зубчастою
лінією. На дні очного яблука: диск зорового нерва із
заглибиною посередині (у якій проходять
центральні артерія та вена), збоку – жовта пляма
(тільки колбочки – місце найгострішого зору) з
центральною ямкою та ямочкою. Функції:
перетворення світлового подразнення в нервовий
імпульс.

БІЛЕТ 4
1.Ендокринні залози: ембріологічна
класифікація.
Органи внутрішньої секреції, які не мають
вивідних проток і виділяють секрет
безпосередньо в кров або лімфу.
Класифікація за походженням: 1) залози
ектодермального пох. – розв. з переднього
відділу нерв. трубки (нейрогенна група) –
задня частка гіпофіза та епіфіз, із
симпатичного відділу нерв. системи (група
адреналової системи) – параганглії, мозок
надниркових залоз; 2) ектодермального
пох. – з епітелію глотки та зябрових
кишень (брахіогенна група) – щитоподібна
залоза, прищитоподібні залози, вилочкова
залоза, передня частка гіпофіза, з епітелію
кишкової трубки (кишкова група) –
острівці підшлункової залози;
мезодермального пох. – із целомічного
епітелію та мезенхіми – кора надниркових
залоз та ендокринна частина статевих
залоз.
2.Трахея: назвати частини, описати їх
топографію (голотопія, скелетотопія,
синтопія) і будову стінки.
11-12см, d – 2см, спереду від стравоходу,
позаду підпід’язикових м’язів та
перешийка щитоподібної залози, у грудній
порожнині – позаду великих судин.
Частини: шийна (VI-VII хребці), грудна
(чотири верхні грудні). На рівні IV
грудного роздвоюється на 2 головних
бронхи, зсередини – кіль трахеї. Скл. з 16-
18 дугоподібних трахейних хрящів
спереду, ззаду – перетинчаста стінка
трахеї. Один з одним з’єнуються за доп.
колових трахейних зв’язок. Стінка:
слизова оболонка (війчастий епітелій з
бокалоподібними клітинами), підслизова –
трахейні залози, зовні вкрита адвентицією.
3
3.Описати рельєф тім’яної частки;
визначити локалізацію кіркових кінців
аналізаторів у корі тім’яної частки.
На верхньобічній пов. знаходиться: sulcus
postcentralis, sulcus intraparietalis, gyrus
postcebtralis, lobulus parietalis superior et
inferior, gyrus supramarginalis, gyrus
angularis. На присередній: sulcus
subparietalis, ramus marginalis, gyrus
paracentralis posterior, precuneus.
Локалізація: ядро рухового аналізатора
пропріоцептивних подразнень –
передцентральна звивина; координація
професійних і спортивних рухів –
надкрайова звивина (пошкодження –
апраксія); інтероцептивний аналізатор –
нижні ділянки передцентральної та
зацентральної звивин; загальна чутливість
– зацентральна звивина (пошкодження –
агнозія поверхневої чутливості);
стереогнозія (впізнавання предметів
навпомацки) – верхня тім’яна часточка;
зоровий аналізатор письмової мови –
кутова звивина (ураження – алексія –
порушення здатності читати й розуміти
написане).
4.Орган смаку: описати будову, функції.
Рецептори містяться в смакових бруньках
смакових сосочків язика, м’якого
піднебіння, піднебінних дужок. Смакові
сенсорні епітеліоцити мають своєрідні
хеморецептори у вигляді мікроворсинок,
які знаходяться на верхівках смакових
бруньок. VII, IX,X. Функції: сприйняття
відчуття смаку.
 БІЛЕТ 6
1.Первинна кишка: розвиток, частини.
Назвати похідні головної (глоткової) кишки.
Кишкова ентодерма скручується в первинну
кишку, яка замкнута в краніальному та
каудальному кінцях, але сполучається із
жовтковим мішком. Первинна кишка
започатковує на 4 тижні розвиток травної та
дихальної систем. На 5, 6 тижні відповідно
прориваються глоткова й анальна мембрани на
кінцях первинної кишки. Вона сполучається
краніально з ротовою бухтою, а каудально з
клоакою. Топографічно в первинній кишці
розрізняють: 1. головну (глоткову) та 2. тулубову
частини. Межа між ними – гортанно-трахейна
трубка. Тулубова частина: передня, середня,
задня кишки. З головної частини первинної
кишки розвивається епітелій і залози слизової
оболонки глибоких відділів ротової порожнини (в
межах зіва) і глотки.
2.Нирки: визначити топографію, описати
зовнішню будову, назвати оболонки нирки й
фіксуючий апарат, описати будову нирки на
фронтальному розтині.
Парний за очеревинний орган богоподібної
форми, розм.. по боках хребтового стовпа на рівні
Т12 – L2. Права нирка – на половину висоти
хребця нижче лівої. ХІІ ребро перетинає пов.
лівої нирки – посередині, правої – 1/3. Поверхні:
передня, задня; кінці: верхній, нижній; краї:
бічний, присередній (має ниркову пазуху, що
переходить у ниркові ворота). Зовні вкрита
щільною волокнистою капсулою – далі жирова
капсула – 2 листки ниркової фасції. Фіксуючий
апарат: ниркова фасція, ниркові зв’язки, жирова
капсула, ниркова ніжка, м’язове ложе,
внутрішньочеревний тиск. На фронтальному
розтині: кірковий та мозковий шар. Ниркова кора:
світла, розрізняють темнішу згорнуту частину
(тільця та звивисті трубочки нефронів) та
світлішу променисту частину (збиральні
трубочки). Продовження збиральних трубочок з
мозкової частини в кіркову – мозкові промені.
Мозковий промінь, оточений згорнутою
частиною – кіркова часточка. Ниркова кора віддає
в нирковий мозок ниркові стовпи. Нирковий
мозок: ниркові піраміди (основа + верхівка – утв.
ниркові сосочки(пов. – решітчасте поле) –
відкриваються в ниркові чашечки), розділені
нирковими стовпами. Відповідно до розгалужень
артерії – 5 сегментів – скл. З часток (піраміда +
промениста частина) – часточки. Нефрон – стр.-ф.
одиниця – ниркове тільце (клубочок, оточений
4
капсулою) + ниркова трубочка (проксимальна
звивиста трубочка, петля нефрона (висхідна +
низхідна частини), дистальна звивиста і трубочка
(впадає в збиральну ниркову трубочку – у
сосочкову протоку – відкривається сосочковим
отвором на нирковому сосочку у малу ниркову
чашечку).
3.Біла речовина півкуль великого мозку:
класифікація. Внутрішня капсула, описати її
топографію, частини, провідні шляхи, що
проходять в кожній частині.
Три різновиди волокон: 1) асоціативні короткі
(fibrae arcuatae) та довгі (fasciculi longitudinales
superior et inferior) – зв’язують різні
функціональні центри в межах однієї півкулі;
комісуральні (мозолисте тіло, передня, задня
спайки мозку, спайка склепіння) – зв’язують
аналогічні ділянки правої та лівої півкуль; 3)
проекційні – висхідні та низхідні шляхи різних
частин ЦНС. У півкулі вони зосереджені
компактно й мають назву «внутрішня капсула»
(розташована між сочевице подібним ядром з
латерального боку, хвостатим ядром і таламусом
з медіального). У ній розрізняють передню та
задню ніжки, між якими знаходиться коліно.
Передня ніжка (послідовно спереду назад):
лобово-таламічний шлях, лобово-мостовий шлях.
Коліно: кірково-ядерний шлях. Задня ніжка:
кірково-спинномозковий шлях, таламо-кіркові
волокна, кірково-таламічні волокна, скронево-
тім’яно-потилично-мостовий шлях, слухова
променистість, зорова променистість.
4.Описати утворення і шляхи циркуляції
водянистої вологи камер очного яблука.
Humor aquosus – 0,2 – 0,3 мл. Продукується
судинним сплетенням війкових відростків і на
98% скл. з води + мінеральні та органічні реч.
Забезпечує трофіку кришталика та рогівки,
важлива складова оптичного апарату ока. Шляхи
циркуляції: від війкових відростків до задньої
камери, звідси крізь зіницю до передньої камери,
омиваючи кришталик та рогівку. Дренаж
відбувається в межах райдужково-рогівкового
кута крізь щілини між пучками гребенястої
зв’язки у венозну пазуху склери (трабекулярну
сітку).
 БІЛЕТ 7
1.Класифікація внутрішніх органів, загальний
план будови трубчастих органів.
Усі внутрішні органи залежно від будови поділяють
на 2 групи: трубчасті або порожнисті (стравохід,
кишка, трахея, сечовід. Сімявиносна протока) та
паренхіматозні або залозисті (печінка, нирки,
яєчко).
Стінка трубчастого (порожнистого) органа має три
оболонки:
- внутрішню — слизову (tunica mucosa);
- серединну — м'язову (tunica muscularis);
- зовнішню — сполучнотканинну-адвентиційну
(tunica adventitia) або серозну (tunica serosa).
Кожна оболонка має гістологічні прошарки. Так, у
слизовій оболонці, є:
- епітелій;
- власна пластинка;
- м'язова пластинка слизової;
- підслизова основа. У м'язовій оболонці є:
- коловий (stratum circulare),
- поздовжній (stratum longitudinale).
Серозна оболонка має:
- мезотелій, власну пластинку, підсерозну основу.
В адвентиційній оболонці є:
- пухка волокниста сполучна тканина або капсула.
Приклади: стравохід, кишка, трахея, сечовід,
сімявиносна протока
2.Яєчко: визначити топографію, описати
зовнішню та внутр. Будову. Назвати оболонки
яєчка.
Яєчка, testes, представляють пару овальної
форми кілька сплюснутих з боків тіл, розташованих
у мошонці. В яєчку розрізняють: facies madialis et
lateralis, margo anterior et posterior, extremitas
superior et inferior.К задньому краю підходить
funiculus spermaticus і epididymis. Epididymis-вузьке
довге тіло (caput + corpus + cauda). Між яєчком і
придатком-sinus epididymis. На верхньому кінці
яєчка нерідко перебуває appendix testis. Яєчко
вкрите фіброзної оболонкою tunica albuginea,
лежачи на parenchyma testis / Gj задньому краю
фіброзна тканина вдається всередину залізистої
тканини яєчка у вигляді неповної перегородки або
потовщення (mediastinum testis). Від mediastinum
променеподібно відходять фіброзні перегородки
septula testis, Які ділять паренхіму на lobuli testis.
Число часточок-250-300. Паренхіма яєчка
складається з сім'яних канальців, в яких разлчают 2
відділу: tubuli seminiferi contorti і tubuli seminiferi
recti. У кожній часточці є 2-3 канальця і більше.
Маючи звивисте напрямок в Долка, насінні
канальці tubuli seminiferi contorti наближаючись до
mediastinum з'єднуються один з одним і звужуються
в прямі трубки tubuli seminiferi recti. З мережі яєчка
відкриваються 12-15 виносять канальці-ductuli
5
efferentes testis, які направляються до голівці
придатка.
Оболонки: 1) Шкіра мошонки; 2) М'ясиста
оболочка- tunica dartos; 3) Fascia spermatica externa;
4) Fascia cremasterica; 5) M.cremaster; 6) Fascia
spermatica interna; 7) Tunica vaginalis testis.
3.Міст: розвиток, внутр, зовнішня будова,
визначити межі.
Мост (pons) – білий вал, що межує з довгастим
мозком і з ніжками мозга.Развівается з
metencephalon (вентральної частини) Латеральна
межа мосту-штучно проводиться лінія через корінці
трійчастого і лицьового нервів, linea
trigeminofacialis. Латерально від цієї лінії
знаходяться середні мозочкові ніжки pedunculi
cerebellaris medii? Занурюються в мозочок.
Дорсальная поверхню моста не видно зовні,
прихована під мозочком, утворюючи верхню
частину ромбоподібної ямки. Вентральна поверхня
моста має волокнистий характер. По середній лінії
вентральної поверхні проходить полога канавка-
sulcus basilaris, В якій лежить a.basilaris.
Внутрішню будову. Складається з двох частин: зars
ventralis et dorsalis pontis. Кордон між ними-corpus
trapezoideum (слуховий шлях + nucleus dorsalis
corporis trapezoideum). Pars ventralis: містить
поздовжні і поперечні волокна, між якими
розкидані власні ядра сірої речовини. Поздовжні
волокна-fibrae corticopontinae, які пов'язані з
власними ядрам мосту, звідки беруть початок
поперечні волокна, що йдуть до кори мозочка,
tractus pontocerebellaris. Pars dorsalis- містить
formation reticularis pontis, що є продовженням такої
ж в довгастому мозку, а також провідні шляхи
довгастого мозку, що входять до складу lemniscus
medialis (tractus bulbotalamicus).
4.Перетинчастий лабіринт, частини. Півколові
протоки, їх топографія, частини будова, функції.
Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus)
залягає всередині кісткового і відокремлений від
нього перилімфою, що заповнює перелімфатичний
простір(spatium perilymphaticum). Перетинчастий
лабіринт заповнений ендолімфою (endolympha) і
має також три частини: присінковий лабіринт
(labyrinthus vestibularis), півколові протоки (ductus
semicularis) та завиткову протоку (ductus cochlearis).
Различают три перепончатые протоки(ductus
semicircularis anterior, posterior et lateralis) с
соответствующими ампулами- ampula membranacea
anterior,posterior et lateralis. Соединяются с utriculus,
находятся в canals semicirculares и полностью
повторяют их форму.
 БІЛЕТ 8
1.Назвати варіанти відношення органів
до очеревини. Приклади.
Очеревина (peritoneum) – замкнутий
серозний мішок, який складається з двох
листків- peritoneum viscerale; peritoneum
parietale.
1) Інтраперитонеально – черевна частина
стравоходу, шлунок, селезінка, верхня
частина дванадцятипалої кишки, порожня
та клубова кишки, апендикс, сліпа кишка,
поперечна ободова кишка, сигмоподібна
кишка, верхня частина прямої кишки.2)
Мезоперитонеально – матка, висхідна та
низхідна частини ободової кишки,
наповнений сечовий міхур, середня
частина прямої кишки. 3)
Екстраперитонеально – підшлункова
залоза, низхідна, горизонтальна та
висхідна частини 12-палої кишки, нижня
частина прямої кишки, порожній сечовий
міхур. 4) У поза очеревинному просторі –
нирки. 5) У порожнині очеревини –
яєчник.
2.Глотка: розвиток, частиини,
топографія, сполучення кожної
частини. Описати будову стінки.
Від основи черепа до VI ш хр. Проводить
їжу та повітря. Частини: 1.носова (І – ІІ ш
хр), склепіння – прилягає до зовн основи
черепа, порожнина глотки спол з носовою
порожниною через хоани, з середнім
вухом через слухову трубу (на бічній
стінці глотки). Глотковий мигдалик – у
місці переходу верхньої стінки в задню. 2.
ротова (ІІІ) ш хр – спол з порожниною
рота через зів, відбувається перехрестя
дихального і травних шляхів. 3. гортанна –
позаду гортані. З порожниною гортані
глотка спол через вхід у гортань. Стінка:
слизова (у носовій частині
багатошаровий війчастий епітелій, інші
част – багатошаровий плоский), м’язова
(внутр. – м’язи-стискачі, зовн – м’язи-
підіймачі), адвентиційна.
3.Бічні шлуночки, частини, описати
стінки та сполучення.
Лівий – перший, правий – другий. З третім
шлун спол міжшлуночковим отвором.
Містять спинномозкову рідину. Частини:
1. центральна частина - у тім’яній частці -
3 стінки: верхня (стовбур мозолистого
тіла), нижня (таламус, тіло хвост ядра,
кінцева смуга), присередня (тіло
склепіння); 2. лобовий ріг – 5 стінок:
передня і верхня (мозолисте тіло), нижня і
бічна (головка хвостатого ядра),
присередня (прозора пергородка); 3.
потиличний ріг – 4 стінки: верхня та бічна
(покрив мозолистого тіла), нижня й
присередня (обхідний трикутник,
цибулина, острога); 4. скроневий – 4
стінки: верхня (хвіст хвост ядра), нижня
(обхідний трикутник), бічна (покрив
мозолистого тіла), присередня (гіпокамп).
4.Камери очного яблука, назвати
описати їх межі, сполучення.
1) Передня (між рогівкою та райдужкою),
заповнена водянистою вологою. 2) Задня
(між райдужкою, кришталиком та
війковим тілом), спол з передньою через
зіницю та з поясковими просторами. 3)
Зазадня камера (між кришталиком,
війковим пояском та склистим тілом).
–
6

БІЛЕТ 9
1.Описати загальні анатомо-
функціональні закономірності будови
екзокринних залоз
Екзокринні залози складаються з двох
частин: кінцевий (секретирующие) частини і
вивідних проток, по яких секрет надходить
на поверхню організму або в порожнину
внутрішнього органу. Вивідні протоки
зазвичай не беруть участь в утворенні
секрету.
Екзокринні залози різноманітні за будовою і
функції. Вони можуть бути одноклітинними
і багатоклітинними. Прикладом
одноклітинних залоз служать
келихоподібних клітини, що зустрічаються
в простому столбчатом Каемчатая і
псевдомногослойний миготливого епітелію.
Несекретірующая бокаловидная клітка
циліндричної форми і схожа з залоз обумовлено складом виділяється
несекреторнимі епітеліоцитами. Секрет
(муцин) накопичується в апікальній зоні, а
ядро і органели зміщуються до базальної
частини клітини. Зміщене ядро набуває
форму полулуния, а клітина - келиха. Потім
секрет виливається з клітки, а вона знову
набуває столбчатую форму.
Екзокринні багатоклітинні залози можуть
бути одношаровими і багатошаровими, що
обумовлено генетично. Якщо заліза
розвивається з багатошарового епітелію
(потовая, сальна, молочна, слинні залози),
то і заліза багатошарова; якщо з
одношарового (залози дна шлунка, матки,
підшлункова залоза), то вони одношарові.
Характер розгалуження вивідних проток
екзокринних залоз різний, тому вони
поділяються на прості і складні. У простих
залоз неветвящійся вивідний проток, у
складних - розгалужених.
Кінцеві відділи у простих залоз
розгалужуються і не розгалужуються, у
складних - розгалужуються. У зв'язку з цим
у них і відповідні назви: розгалужена заліза
і неразветвленная заліза.
За формою кінцевих відділів екзокринні
залози класифікують на альвеолярні,
7
трубчасті, трубчасто-альвеолярні. У
альвеолярної залози клітини кінцевих
відділів формують бульбашки або мішечки,
у трубчастих - утворюють вид трубочки.
Форма кінцевій частині трубчасто-
альвеолярної залози займає проміжне
положення між мішечком і трубочкою.
Клітини кінцевого відділу іменуються
гландулоцітамі. Процес синтезу секрету
починається з моменту поглинання
гландулоцітамі з крові і лімфи вихідних
компонентів секрету. За активної участі
органел, що синтезують секрет білкового
або вуглеводного характеру, в гландулоціти
утворюються секреторні гранули. Вони
накопичуються в апікальній частині
клітини, а потім шляхом зворотного
піноцитозу виділяються в порожнину
кінцевого відділу. Завершальний етап
секреторного циклу - відновлення
клітинних структур, якщо в процесі секреції
вони зруйнувалися.
Будова клітин кінцевій частині екзокринних
секрету і способом його утворення.
2.Стравохід
Oesophagus - Це типовий трубчастий орган
25-30 см завдовжки, який сполучає глотку
(на рівні CVI) зі шлунком (на рівні Th XI). У
ньому розрізняють 3 частини: шийну (pars
cervicalis), грудну (pars thoracica), черевну
(pars abdominalis). Шийна частина
стравоходу розташована спереду шийних
хребців СVІ—СVII до I-го грудного.
Спереду і дещо справа від нього лежить
трахея, а збоку блукаючі нерви і загальні
сонні артерії. У грудній порожнині
стравохід перетинає спереду дуга аорти
(ThIV) та лівий головний бронх (ThV).
Позаду стравоходу лежить грудна протока,
а дещо зліва — грудна аорта з півнепарною
та додатковою півнепар-ною венами.
Позаду і справа лежать непарна вена та
правий блукаючий нерв, а попереду —
осердя та лівий блукаючий нерв. Черевна
частина стравоходу лежить на 2-3 см позаду
лівої частки печінки, та спереду черевної
аорти.
Стінка стравоходу має будову трубчастого (terminationes nervorum), які сприймають
органа (3 оболонки). Особливості: слизової подразнення.
оболонки -залози (glandulae oesophageales)  За топограф ознакою розрізняють такі
розміщені у підслизовій основі, м'язова рецептори:
складається із внутрішнього циркулярного і  екстероцептори (шкіри, слизових
зовнішнього поздовжнього прошарків (у оболонок, органів чуттів)
верхній третині з посмугованих м'язів), а  пропріоцептори (суглобів, фасцій,
зовнішня оболонка серозна тільки в сухожилків, мязів)
черевній частині, а в решті — адвентиційна.  інтероцептори (нутрощів, судин).
Грудна частина стравоходу відноситься до
органів заднього середостіння. Аксони закінчуються синапсами або
нервовими закінченнями ефекторами.
3.Нейрон Ефектор реалізує нервовий імпульс у дію
(скорочення м'яза, секреція залоз)
Нейрон – структурна одиниця нервової
системи. Її структурно-функціональною 4.Слухові кісточки: визначити
одиницею вважається рефлекторна дуга, як топографію, описати їх частини; назвати
ланцюгова сукупність нейронів. Існує також суглоби слухових кісточок і м’язи
теорія рефлекторного кола. За формою середнього вуха
розрізняють такі нейрони:
 біполярний нейрон (neuronum Три слухових кісточки: молоточок (malleus),
bipolare) коваделко (incus) та стремінце (stapes)
 псевдоуніполярний нейрон (neuronum шляхом суглобових з'єднань формують
pseudounipolare); ланцюжок для проведення звукових
 мультиполярний нейрон (neuronum коливань від барабанної перетинки до
multipolare). перилімфи присінку. Ручка молоточка
зрощена з барабанною перетинкою, а його
З функціональної точки зору існують: головка формує з коваделком сідлоподібний
• аферентні (чутливі, рецепторні, сенсорні) коваделко-молоточковий суглоб (art.
або протонейрони; incudomallearis) Другий суглоб — кулястий
• асоціативні (проміжні, вставні) або коваделко-стремінцевий (art.
дейтеронейрони (інтернейрони); incudostapedalis) утворений
• еферентні (рухові, моторні, ефекторні) або сочевицеподібним відростком довгої ніжки
мотонейрони. Аферентні нейрони містяться коваделка і головкою стремінця. Основа
в чутливих вузлах черепних та стремінця з'єднана з вікном присінка
спинномозкових нервів, а асоціативні та барабанно-стремінцевим синдесмозом
еферентні завжди в центральній нервовій (syndesmosis tympanostapedalis).
системі. Еферентні вегетативні нейрони М'язи слухових кісточок: м'яз-натягувач
знаходяться у вегетативних вузлах. Згідно з барабанної перетинки (m. tensor tympany) та
нейронною теорією нервова клітина стремінцевий м'яз (m. stapedius)
динамічно поляризована. Це означає, що забезпечують регуляцію звукопровідного
нервовий імпульс передається тільки від апарату відповідно до звукових коливань
дендрита до аксона і через тіло нейрона. різної амплітуди.
Нейроглія оточує нейроцити і виконує
трофічну, опорну та захисну ф-ції.
Скупчення тіл нейроцитів формує сіру
речовину (substantia grisea), а їх відростків –
білу речовину (substantia alba). Дендрити
афертних нейронів закінчуються
рецепторами – нервовими закінченнями

8
 БІЛЕТ 10 3.Ромбоподібна ямка, визначити
утворення, межі, рельєф. Назвати пари
1.Описати органоспецифічні риси черепних нервів, ядра яких
будови слизової оболонки трубчастих проектуються у ромбоподібну ямку.
органів.
Обмежена верхніми й нижніми
Вкриває зсередини трубчасті органи, скл з: мозочковими ніжками. Серединна
1. епітелій слизової оболонки: не борозна, збоку підвищення, обмежені
зроговілий багатошаровий плоский межовими борознами. Бічні кути мають
(ротова порожнина, глотка, стравохід, бічні закутки й присінкові поля, де
кінцевий відділ прямої кишки), розташовані ядра VIII. Аксони нейронів
перехідний (ниркові миски, сечоводи, дорсальних завиткових ядер утв мозкові
сечовий міхур, початковий відділ смуги. У межах нижнього кута –
сечівника), одношаровий просто трикутники під’язикового та блукаючого
стовпчастий (тонка й товста кишка, нерва. На пов також є блакитне місце та
трахея, жовчний міхур), простий кубічний лицевий горбок. Рухливі ядра
(бронхи, вивідні протоки залоз); 2. власна проектуються медіально, чутливі –
пластинка слизової оболонки – основа латерально. V-XII (трійчастий, відвідний,
епітелію, містить кровоносні та лицевий, присінково-завитковий, язико-
лімфатичні судини, нерви, залози; 3. глотковий, блукаючий, додатковий,
м’язова пластинка слизової оболонки – під’язиковий).
скорочення - утв складок слизової
оболонки. 4.Слухова труба: визначити
топографію, назвати частини, описати
2.Сечовід: назвати частини, описати їх будову, сполучення і функції.
топографію, будову стінки, визначити
звуження сечоводів. Євстахія – сполучає барабанну порожнину
з носовою частиною глотки, підтримує в
Сполучає ниркову миску із сечовим середньому вусі атмосферний тиск.
міхуром. Частини: 1. черевна – на Барабанний отвір слухової труби – у
передній поверхні великого поперекового нижній частині сонної стінки барабанної
м’яза; 2. тазова – вигинається відповідно порожнини. Глотковий отвір – на бічній
бічній стінці малого таза, перед впадінням стінці глотки на рівні нижнього слухового
у сечовий міхур перехрещується з ходу. Частини: кісткова (коротша, у
сім’явиносною протокою (чоловіки) або нижньому відділі м’язово-трубного
матковою артерією (жінки); 3. каналу); хрящова (передньо-присередня,
внутрішньостінкова – косо пронизує волокнистий хрящ). Слизова –
стінку сечового міхура в ділянці його дна., одношаровий війчастий епітелій, трубні
що перешкоджає зворотному затіканню залози.
сечі в сечовід. Стінка: слизова оболонка
(перехідний епітелій, слизові залози, утв
поздовжні складки); м’язова – 2 шари,
нижня третина – 3 шари; адвентиційна.
Звуження: 1. перехід миски в сечовід, 2.
черевної частини в тазову, 3. біля стінки та
в стінці сечового міхура.

9

БІЛЕТ 11
1.Розвиток травного каналу в longitudinales superior et inferior) –
ембріогенезі; назвати джерела
утворення слизової, м’язової і межах однієї півкулі; комісуральні
зовнішньої оболонок.
Кишкова ендодерма скручується в
первинну кишку, яка замкнута в
краніальному та каудальному кінцях, але
сполучається із жовтковим мішком.
Вентральна мезодерма – спланхнотом –
поділяється на вісцеральну мезодерму
(спланхноплевру) та парієтальну
мезодерму (соматоплевру).
Спланхноплевра вкриває ендодермальну
трубку, формуючи вентральну й коліно.
дорсальну брижі. Між спланхноплнврою й
соматоплеврою міститься вторинна
порожн (целом), з якого далі форм всу
серозні порожнини. З кишкової ендодерми
розв епітелій, залози слизових оболонок
травної та дихальної систем, великі травні
залози. Зі спланхноплеври розв мезотелій
серозних оболонок, а з мезенхіми – решта
прошарків слизової, м’язової і серозної
оболонок дефінітивних органів.
2.Жовчний міхур: описати топографію,
частини, будову стінки, визначити
функції.
Розташ в однойменній ямці на
вісцеральній пов печінки. Має дно (ІХ
ребр хрящ), тіло, шийку – переходить в
лійку. Стінка: 1) слизова – одношаровий
високий циліндричний епітелій; 2) м’язова
– не посмугована тк, коловий напрямок
ходу волокон; 3) серозна з підсерозною
основою (не вкриває прилеглу до печінки
пов). Ф.: зберігання виробленої печінкою
жовчі та виведення її через міхурову
протоку до спільної печінкової протоки в
разі необхідності.
3.Біла речовина півкуль великого
мозку: класифікація. Проекційні
10
волокна, класифікація, описати
функціональне значення.
Три різновиди волокон: 1) асоціативні
короткі (fibrae arcuatae) та довгі (fasciculi
зв’язують різні функціональні центри в
(мозолисте тіло, передня, задня спайки
мозку, спайка склепіння) – зв’язують
аналогічні ділянки правої та лівої півкуль;
3) проекційні – висхідні та низхідні шляхи
різних частин ЦНС. У півкулі вони
зосереджені компактно й мають назву
«внутрішня капсула» (розташована між
сочевице подібним ядром з латерального
боку, хвостатим ядром і таламусом з
медіального). У ній розрізняють передню
та задню ніжки, між якими знаходиться
Передня ніжка (послідовно спереду назад):
лобово-таламічний шлях, лобово-
мостовий шлях. Коліно: кірково-ядерний
шлях. Задня ніжка: кірково-
спинномозковий шлях, таламо-кіркові
волокна, кірково-таламічні волокна,
скронево-тім’яно-потилично-мостовий
шлях, слухова променистість, зорова
променистість.
4.Очне яблуко: волокниста оболонка,
назвати її частини, описати будову,
визначити функції.
Виконує каркасну та захисну ф. 1.Рогівка
– прозора, опукло-ввігнута лінза, limbus
з’єднує її з білковою оболонкою,
формуючи борозну. В основі рогівки –
власна реч, спереду і ззаду – плоский
епітелій. Не містить судин, але інтенсивно
іннервується. Живиться шляхом дифузії.
2.Склера – щільно переплетені колагенові
волокна. Зовні частково вкрита
кон’юнктивою, зсередини – темною
пластинкою. Задня ділянка – решітчаста
пластинка (крізь неї проходять пучки
волокон зорового нерва). У товщі
переходу склери в рогівку – колова
венозна пазуха (канал Шлемма), у яку
відтікає водяниста волога камер ока.
 хрящі) та сполучнотканинна\адвентиційна
(пухка сполучна)
Скелет гортані: cartilago thyroidea,
БІЛЕТ 12 cricoidea, arytenoidea, epiglottis, corniculata,
cuneiformis
1.Назвати і описати джерела розвитку Ligg thyrohyoideum medianum et laterale,
сечоводів, сечового міхура. Назвати hyoepigloticum, thyroepiglotticum,
вади розвитку нирок, сечоводів, cricolaterale, vocale, vestibulare
сечового міхура. Визначити механізми Art cricothroidea, cricoarytenoidea
їх утворення. Membrane fibroelastica larynges,
quadrangularis, thyrohioidea.
Pronephros (головна нирка, пре нирка.
Майже одразу зникає) => mesonephros + 3.Головний мозок: назвати частини
ductus mesonephricus (первинна нирка та її (Анатомічна класифікація ).
проток до 3х тижнів) => ductus Telencephalon, diencephalons,
paramesonephricus (парамезонефральний mesencephalon, metencephalon=pons et
проток – 4й тиждень) => статеві залози cerebellum, myelencephalon – за будовою та
розвитком
Сечівник розвивається з дивертикула За формою і топографічним
каудального кінця мезонефральної співвідношенням cerebrum, cerebellum,
протоки і впадає в sinus urogenitalis – truncus encephalicus (myelencephalon + pons
звідки розвивається дно сечового міхура. + mesencephalon)
Сечівник розвивається у зв’язку з За розвитком з міхурів: rhombencephalon
перетвореннями клоаки, коли membrane (medulla oblongata,
urogenitalis ділить її на вентральну sinus metencephalon=pons+cerebellum+isthmus
urogenitalis та дорсальну rectum. rhombencephalli), mesencephalon
З сінуса утворюється алантоїс (зародковий (mesencephalon=lamina tecti et pedunculi
сечовий мішок) – 3 частини. Нижній – cerebri) prosencephalon
трикутник сечового міхура, середній – (diencephalons=thalamencephalon+hypothala
інша частина, верхній – сечовий хід. mus. Telencephalon=pallium+rhinencephalon
+ nucl basalis)
Вади: число нирок може бути 3 чи 1,
дистопія нирки – нирка нище норм 4.Додаткові структури ока, назвати і
положення, що призводить до зростання описати їх функції.
їх. Двокамерний сечовий міхур – дитяча Periorbita (окістя очної ямки), Vagina bulbi
нирка, відкритий сечовий міхур – не (піхва очного яблука), Corpus adiposum
зростання лобкового симфізу. orbitae – визначають положення очного
яблука в орбіті.
2.Гортань: назвати фіброеластичні Зовнішні мязи
утворення гортані, описати топографію, Mm recti inferior et superior et medialis et
будову. lateralis – рухи догори, донизу, при
середньо, латерально
Гортань=larynx, C IV – C VI, угорі – Mm obliquus superior et inferior (униз і
підязикова кістка, знизу – трахея, позаду – латерально, догори і вбік)
гортанна частина глотки, попереду – M orbitalis – впливає на положення ока в
підпідязикові мязи шиї. ямці.
Стінка – 3 оболонки слизова (псевдо Supercilii, palpebrae, tunica conjunctiva
багатошаровий війчастий епітелій), palpebrarum et bulbi – захисний апарат ока
волокнисто-хрящова (гіланові та еластичні

11
Apparatus lacrimalis = glandula lacrimalis + Будова: можемо розрізнити ductus
ductuli excretorii – захисне пристосування submandibularis\Вартона + caruncula
ока sublingualis (поруч з вуздечкою язика)
БІЛЕТ 13
3.Описати шляхи відтоку венозної крові
1.Вторинні лімфатичні органи: із стовбура головного мозку.
периферійні органи імунної системи.
Назвати, описати загальні З капілярів головного мозку – у поверхневі
закономірності будови, визначити та глибокі вени великого мозку, пазухи
функції. твердої оболони, внутрішні яремні вени,
плечо-головні вени, верхня порожниста
Види: червоний – в епіфізах трубчастих вена,
кісток + плоскі кістки, жовтий – у діалізах Невелика кількість крові – через венозні
трубчастих кісток. Червоний кістковий хребтові сплетення і випускні вени
мозок – єдиний орган кровотворення в (emissariae) з венами губчатки (diplocae) +
дорослої людини. Побудований з вени зовнішніх покривів голови. + є вени
ретикулярної тканини та гемопоетичних що дренуються у верхню стрілову та
клітин. Важливою структурою є синусоїди поперечну пазухи. Інші вени відповідають
– широкі капіляри з просвітом артеріям і впадають у пазухи на основі
неправильної форми та тонкою черепа
ендотеліальною оболонкою. При
скороченні синусоїдних ендотеліоцитів 4.Очне яблуко: оболонки, назвати їх
утв пори, крізь які до крові надходять кл, частини.
утв у червоному кістковому мозку.
Очне яблуко(bulbus oculi) – неправильна
2.Ротові залози, класифікація. куля. Опукла передня частина, сплощення
Піднижньощелепна залоза, описати згори та знизу. Передній та задній полюси.
топографію, будову, функцію. Axis bulbi externus, axis opticus, equator –
segmentum posterius et anterius, meridiani.
Малі слинні залози (glandulae salivariae 7,5г, 7,2 см3
minores): labials, buccales, molares, Tunica fibrosa bulbi (волокниста оболонка)
palatinae, linguales – в слизовій та – cornea (рогівка) + sclera (білкова
підслизових оболонках. За будовою – оболонка)
складні розгалужені альвеолярні, Tunica vasculosa bulbi (судинна) –
трубчасті-альвеолярні. choroidea (власне судинна оболонка) +
Великі слинні залози: parotidea, corpus ciliare (вікове тіло) + orbiculus
sublingualis, submandibularis – усі парні ciliaris (війкове коло) + corona radialis
В залежності від секрету – серозні (війковий вінець) + iris (райдужка)
(білковий секрет – рідка слина - + mm. Dilatator et sphincter pupillae
paratoidea), слизові (слиз – густа слина - (розширювач і звужувач зіниць)
sublinguales), змішані – submandibularis. Retina (сітківка) – stratum nervosum et
Glandula Submandibularis – складна, stratum pigmentosum (нервовий(внутр) та
розгалужена, трубчасто-альвеолярна, 13- пігментний(зовн) шари)
16г, еліпсоїдна, серозно-слизовий секрет. Внутрішнє ядро ока: corpus vitreum
В ділянці trigonum submandibulare. Ззовні- (скловидне тіло) + lens (хришталик) +
шийна фасція і шкіра. Дотикається до camerae bulbi
нижньої щелепи та під язиково-язикового + mm recti, obliquus, corpus adiposum, cilia,
+ шило язикового мязів. palpebrae, supercilii

12

БІЛЕТ 14
1.Описати джерела і механізми розвитку
надниркових залоз. Назвати вади розвитку.
Кіркова речовина - до інтерреналової системи. З
мезодерми. Між первинними нирками. Мозкова
речовина – з ектодерми, з симпатичних елементів
– адреналова\хромафінна система. У людини
інтерренальна та хром афінна системи
поєднуються у надниркову залозу.
Розлади – дисфункція гормонів???
2.Очеревинна порожнина. Її вміст. Назвати
поверхи очеревинної порожнини . Верхній
поверх очеревинної порожнини : описати межі,
чепцева сумка: описати стінки та сполучення .
Cavitas abdominis. Згори діафрагма, знизу –
cavitas pelvis + diaphragma pelvis. Задня стінка –
поперековий відділ хребта і мязи – квадратний
мяз попереку і клубово-поперековий мяз.
Передня та бічні стінки – мязи живота. Зсередини
– пристінкова фасція, до якої тонкий прошарок
жирової тканини й очеревина (peritoneum)
Очеревина + заочеревинний простір(ретро) +
позаочеревенний (экстра) простір
Верхній та нижній поверхи. Відокремлені
поперечною ободовою кишкою та її брижею.
Верзній відділ – шлунок, печінка, жовчний міхур,
селезінка, верхня частина дванадцятипалої. 3
простори. Bursa hepatica, bursa pregastrica, bursa
omentalis.
Чепцева сумка – bursa omentalis. У лобовій
площині. Верхня межа – хвостата частка печінки.
Нижня – задня пластинка великого чепця, з
брижею поперечної ободової кишки. Передня
стінка – задня стінка шлунка + малий чепець.
Задня – пристінкова очеревина, верхній кінець
лівої нирки, ліва надниркова залоза, підшлункова
залоза.
Recessus superior, inferior et splenicus.
Foramen omentale – з’єднує присінок чепцевої
сумки з правим під печінковим закутком
печінкової сумки. Попереду вільний край
печінково-дванадцяти палої зв’язки, позаду –
печінково ниркова зв’язка + пристінковий листок
очеревини, зверху – нутрощева поверхня печінки,
знизу – верхня частина дванадцятипалої
13
3.Проміжний мозок: назвати і описати його
частини
Diencephalon. Між кінцевим та середнім мозками.
Під мозолистим тілом та склепінням, по бокам – з
півкулями зростається, порожнина – 3й шлуночок
Epithalamus + Thalamus + Subthalamus +
Metathalamus + Hypothalamus
Thalamus – скупчення сірої речовини на бічній
стінці 3го шлуночка. Зад – подушка, великий
передній горбок. 2 поверхні вільні – при середня і
верхня. Верх вкритий шаром білої речовини.
Дохіба функцій. Бо багато ядер.
1) чутливі транслюючі. 2) рухові транслюючі. 3)
транслюючи ядра ретикулярної формації, 4)
транслюючі ядра лімбічної системи. 5)
асоціативні транслюючі ядра.
Metathalamus – за подушкою. Два корпус
генікулятум лятерале (підкірковий центр зору) е
медіалє (аналогічне, але ж слуху) – колінчасті
тіла. Ядра сірої речовини.
Epithalamus – позаду таламуса. Це повідцеві
трикутники (habenulare) + glandula pienalis.
Остання виробляє серотонін та мелатонін. Фото
періодичність роботи органів і систем організму.
Останній гормон – за функцію статевих залоз.
Гальмує секрецію гонадоліберину. Затримує
передчасне статеве дозрівання
Hypothalamus – pars optica hypothalamica + corpus
mamillare + subthalamus. Оточує – чорна речовина
та червоне ядро середнього мозку. В сосочковому
тілі є хіазма оптікум.
Над зорове ядро гіпоталамуса формують
вазопресин та окситоцин
Лійкове\дугоподібне ядро продукує
гіпофізіотропні гормони.
Ventriculus tertius. Стінки – перед lamina
terminalis, columnae fornicis, commissura anterior.
Commissura habenularum, apertura aqueductus
mesencephali – зад. Низ – substantia perforate
posterior, corpora mammilaria, tuber cinereum,
infundibulum, chiasma opticum. Боки – при середні
поверхні таламусів.
4.Кістковий лабіринт, назвати його частини.
Присінок, описати топографію, стінки, рельєф
внутрішньої поверхні, сполучення і функції.
Labyrinthus osseus. Система полостей, стенки
которых из компактной кости = vestibulum +
canales semicirculares ossei (спереди, медиально и
книзу от преддверия) + cochlea (кзади,
латерально, сверху)
Присінок – Vestibulum – cередня частина
лабіринту. Овальна форма. Позаду – 5ма
отворами з каналами напівкружними – recessus
elipticus, попереду – з cochlea – recessus sphericus.
Crista vestibuli – ділить на 2 рецессуси. Fenestra атмосферного повітря у плевральну порожнину
vestibule et fenestra cochleae. (пневмоторакс) при травмах супроводжується
В recessus elipticus є aperture aqueductus vestibule спаданням (ателектазом) легені.
=> aqueductus vestibuli.

БІЛЕТ 15 3.Гіпоталамус

1.Описати загльну схему будови травної Гіпоталамус - підзгір’я відмежовано від зорового
трубки (дати характеристику кожної мозку підталамічною борозною (Монро). До
оболонки) зорової частини гіпоталамуса відносяться:
 зорове перехрестя (chiasma opticum);
На 4-му тижні ембріонального розвитку  зоровий шлях (tractus opticus);
спостерігається підзяброве підвищення  сірий горб (tuber cinereum);
вентральної стінки первинної кишки, яке згодом  лійка (infundibulum);
перетворюється у гортанно-трахейну трубку. У  нейрогіпофіз (neurohypophysis).
кінці 4-го тижня ця трубка розгалужується на У складі нюхової частини знаходяться сосочкові
асиметричні -праву (більшу) і ліву — легеневі тіла (corpora mamillaria) (підкіркові центри нюху)
бруньки у вигляді пухирців, а на 5-му тижні та підталамічна ділянка (subthalamicus) у
з'являються і часткові бруньки. З проксимального вузькому розумінні слова, яка містить
відділу гортанно-трахейної трубки (tubus субталамічне (підзгірне) парне ядро Люїса —
laryngotrachealis) розвивається епітелій і залози (екстрапірамідний і вегетативний центр) nucleus
слизової оболонки гортані, а з дистального — subthalamicus. При його пошкодженні —
трахеї. З легеневих бруньок розвивається мимовільні рухи рук і ніг і всього тіла
епітелій, залози слизової оболонки бронхового (контрлатеральний гемібалізм), а також
дерева та епітелій альвеолярного дерева. невизначену зону (zona inserta) та
Прилегла до гортанно-трахейної трубки навколозональні ядра поля (nuclei perizonales
мезенхіма започатковує хрящі, м'язову тканину, campi).
судини. У плодів 4 міс уже сформоване бронхове Зорове перехрестя і зоровий шлях відносяться до
дерево, а в 8-9 міс - альвеолярне. Вісцеральна і шляхів зорового аналізатора.
парієтальна плевра є похідними, відповідно, Сірий горб (tuber cinereum) — це випин нижньої
спланхно- і соматоплеври. стінки III-го шлуночка, в товщі якого знаходяться
горбові ядра (нейросекреторні, вегетативні). Вони
2.Плевра: загальна характеристика, функції; регулюють обмін речовин, процеси накопичення
плевральна порожнина, назвати її закутки. та витрачення енергії.
Сірий горб продовжується у порожнисту лійку,
Плевра (рleura) — це друга за своїми розмірами на кінці якої розташований гіпофіз. Сіра речовина
(після очеревини) серозна оболонка. Вона гіпоталамуса зосереджена у вигляді близько 30
покриває стінки грудної порожнини, ядер.
середостіння, утворюючи два плевральні мішки, і Надзорові і пришлуночкові ядра аксонами своїх
є пристінковою (парієтальною) плеврою. У межах нейронів формують гіпоталамо-гіпофізарний
коренів легень пристінкова плевра без помітних шлях (tr. Hypothalamo-hypophysialis), який
ознак переходить у вісцеральну (нутрощеву). закінчується у задній частці гіпофіза
Щілиноподібний простір між зазначеними (нейрогіпофізі). Ці нейрони продукують
відділами плеври утворює її порожнину(cavitas антидіуретичний гормон (вазопресин) та
pleuralis). Топографічне слід розрізняти три окситоцин, які потрапляють у нейрогіпофіз, а
ділянки пристінкової плеври: реброву, звідти — у кров.
середостінну, діафрагмову. Вони, переходячи Горбові і лійкове ядра виділяють нейросекрети
одна в одну, формують три плевральні закутки (рилізінг-фактори) у судини аденогіпофіза, і,
(синуси): реброво-діафрагмовий, діафрагмово- таким чином, впливають на його функцію.
середостінний, реброво-середостінний
(медіастинальний) (recessus costodiaphragmaticus, 4.Перетинчастий лабіринт (labyrinthus
phrenicomediastinalis, costomediastinalis). membranaceus)
Нутрощева плевра глибоко проникає у легеневі
щілини (міжчасткова плевра) і міцно зрощена з Перетинчастий лабіринт (labyrinthus
органом. У плевральній порожнині від'ємний тиск membranaceus) залягає всередині кісткового і
і близько 2 мл серозної рідини. Проникнення відокремлений від нього перилімфою, що
14
заповнює перелімфатичний простір(spatium три частини: присінковий лабіринт (labyrinthus
perilymphaticum). Перетинчастий лабіринт vestibularis), півколові протоки (ductus semicularis)
заповнений ендолімфою (endolympha) і має також та завиткову протоку (ductus cochlearis).
Відповідність сторінок
БІЛЕТ 1 (СТ. 1)
1. Назвати етапи розвитку нирки, описати джерела, терміни та механізми розвитку остаточної
нирки.
2. Шлунок: визначити топографію, назвати частини, описати будову стінки.
3.Середній мозок: визначити розвиток, описати зовнішню і внутрішню будову.
4.Зовнішнє вухо: назвати частини, описати будову та функції.

БІЛЕТ 3 (2)
1.Сис-ми внутрішніх органів, визначення, назвати органи, які утворюють ці сис-ми. Дати заг. х-ку
функцій цих сис-м.
2.Бронхове дерево, описати розгалудження, визначити будову стінки, функції.
3.Базальні ядра півкуль головного мозку: топографія, будова, функції.
4.Очне яблуко: сітківка, її частини , будова , функції.

БІЛЕТ 4 (3)
1.Ендокринні залози: ембріологічна класифікація.
2.Трахея: назвати частини, описати їх топографію (голотопія, скелетотопія, синтопія)
і будову стінки.
3.Описати рельєф тім’яної частки; визначити локалізацію кіркових кінців
аналізаторів у корі тім’яної частки.
4.Орган смаку: описати будову, функції.

БІЛЕТ 6 (4)
1.Первинна кишка: розвиток, частини. Назвати похідні головної (глоткової) кишки.
2.Нирки: визначити топографію, описати зовнішню будову, назвати оболонки нирки й фіксуючий
апарат, описати будову нирки на фронтальному розтині.
3.Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація. Внутрішня капсула, описати її топографію,
частини, провідні шляхи, що проходять в кожній частині.
4.Описати утворення і шляхи циркуляції водянистої вологи камер очного яблука.

БІЛЕТ 7 (5)
1.Класифікація внутрішніх органів, загальний план будови трубчастих органів.
2.Яєчко: визначити топографію, описати зовнішню та внутр. Будову. Назвати оболонки яєчка.
3.Міст: розвиток, внутр, зовнішня будова, визначити межі.
4.Перетинчастий лабіринт, частини. Півколові протоки, їх топографія, частини будова, функції.

БІЛЕТ 8 (6)
1.Назвати варіанти відношення органів до очеревини. Приклади.
2.Глотка: розвиток, частиини, топографія, сполучення кожної частини. Описати
будову стінки.
3.Бічні шлуночки, частини, описати стінки та сполучення.
4.Камери очного яблука, назвати описати їх межі, сполучення.

БІЛЕТ (7-8)
1.Описати загальні анатомо-функціональні закономірності будови екзокринних залоз
2.Стравохід
3.Нейрон
4.Слухові кісточки: визначити топографію, описати їх частини; назвати суглоби
слухових кісточок і м’язи середнього вуха

15
 БІЛЕТ 10 (9)
1.Описати органоспецифічні риси будови слизової оболонки трубчастих органів.
2.Сечовід: назвати частини, описати топографію, будову стінки, визначити звуження
сечоводів.
3.Ромбоподібна ямка, визначити утворення, межі, рельєф. Назвати пари черепних
нервів, ядра яких проектуються у ромбоподібну ямку.
4.Слухова труба: визначити топографію, назвати частини, описати їх будову,
сполучення і функції.

БІЛЕТ 11 (10)
1.Розвиток травного каналу в ембріогенезі; назвати джерела утворення слизової,
м’язової і зовнішньої оболонок.
2.Жовчний міхур: описати топографію, частини, будову стінки, визначити функції.
3.Біла речовина півкуль великого мозку: класифікація. Проекційні волокна,
класифікація, описати функціональне значення.
4.Очне яблуко: волокниста оболонка, назвати її частини, описати будову, визначити
функції.

БІЛЕТ 12 (11)
1.Назвати і описати джерела розвитку сечоводів, сечового міхура. Назвати вади
розвитку нирок, сечоводів, сечового міхура. Визначити механізми їх утворення.
2.Гортань: назвати фіброеластичні утворення гортані, описати топографію, будову.
3.Головний мозок: назвати частини (Анатомічна класифікація ).
4.Додаткові структури ока, назвати і описати їх функції.

БІЛЕТ 13 (12)
1.Вторинні лімфатичні органи: периферійні органи імунної системи. Назвати, описати
загальні закономірності будови, визначити функції.
2.Ротові залози, класифікація. Піднижньощелепна залоза, описати топографію,
будову, функцію.
3.Описати шляхи відтоку венозної крові із стовбура головного мозку.
4.Очне яблуко: оболонки, назвати їх частини.

БІЛЕТ 14 (13)
1.Описати джерела і механізми розвитку надниркових залоз. Назвати вади розвитку.
2.Очеревинна порожнина. Її вміст. Назвати поверхи очеревинної порожнини . Верхній поверх
очеревинної порожнини : описати межі, чепцева сумка: описати стінки та сполучення .
3.Проміжний мозок: назвати і описати його частини
4.Кістковий лабіринт, назвати його частини. Присінок, описати топографію, стінки, рельєф
внутрішньої поверхні, сполучення і функції.

БІЛЕТ 15 (14)
1.Описати загльну схему будови травної трубки (дати характеристику кожної
оболонки)
2.Плевра: загальна характеристика, функції; плевральна порожнина, назвати її
закутки.
3.Гіпоталамус
16
4.Перетинчастий лабіринт (labyrinthus membranaceus)

17