Тема: Анатомія сечової системи

Видільна система(екскреторна) —
сукупність органів, які виводять
з організму надлишок води, продукти обміну
речовин, солі, а також отруйні речовини, які
потрапили в організм ззовні чи утворилися в
ньому.
Нирки - центральний орган видільної системи
(80%).
До сечової системи відносяться:
1. Нирки (лат. ren), (грецк.  - nephros).
2. Сечоводи (лат. ureteres). 
3. Сечовий міхур(лат. vesica urinaria).
4. Сечівник (лат. urethra), (сечовивідний канал,).
Сечова система включає в себе:
- Сечоутворюючі
органи - нирки.
- Сечовидільні органи:
сечоводи, сечовий міхур, сечівник.
Нирки
Нирки - парний паренхіматозний орган,
бобоподібної форми.
Розташовані в черевній порожнині в
заочеревинному просторі в поперековій
області, в по обидві сторони від хребта на рівні XI - XII грудного, ІІ - IIІ
поперекових хребців.
Вигляд ззаду
Права нирка лежить трохи нижче лівої.
- На верхньому полюсі нирок розміщені надниркові
залози.
- Спереду – вісцеральні органи.
Спереду правої нирки лежить печінка, правий згин
ободової кишки, 12-пала кишка.
Спереду лівої нирки лежить: шлунок, підшлункова
залоза, порожня кишка, селезінка, лівий згин
ободової кишки.

Оболонки нирки:
1. Фіброзна капсула - сполучнотканинна оболонка,
Вигляд спереду яка містить багато міоцитів і еластичних волокон. Капсула
прилягає до нирки, але з речовиною нирки зрощена слабко і може
легко відділятися.
2. Жирова капсула (скупчення жирової тканини) прилягає до фіброзної
капсули і більше виражена на задній поверхні.
3. Ниркова фасція охоплює жирову капсулу.
Спереду нирка покрита очеревиною.
Фіксуючий апарат нирки утримує нирки в певному положенні:
- Ниркове ложе - заглибина в м'язах тулуба, до якої
прилежать нирки
- Оболонки нирки
- Ниркові судини
- Внутрішньочеревний тиск, який підтримується скороченням
м'язів черевного пресу.
Зовнішня будова нирки:
- 2 поверхні: передня і задня. 
- 2 кінці (полюси): верхній i нижній. 
- 2 краї: латеральний  і медіальний.
На медіальному краї розташоване заглиблення - ворота нирки,
де проходять: сечовід, ниркова артерія, ниркова вена, нерви,
лімфатичні судини.
Ворота переходять у заглиблення, яке розташоване в паренхімі
нирки – це - ниркова пазуха (синус).
В ній розташовані малі і великі ниркові чашечки, ниркова миска
(лоханка), судини і нерви.
Внутрішня будова нирки:
На фронтальному розрізі нирки розрізняють кіркову та мозкову
речовину.
- Кіркова речовина нирки темно-червона,
розташована на периферії, завтовшки
0,5 – 0,7см.
Вона проникає в мозкову речовину у
вигляді ниркових стовпів і обмежує
піраміди.
- Мозкова речовина – світліша, завтовшки
2,5 см, складається з 10—15 пірамід.
Кожна піраміда має основу, що обернена до
кіркового шару і верхівку, яка обернена до
малої чашечки.
Верхівки пірамід по 2 - 3 з'єднуються,
утворюючи сосочки, що мають отвори
(решітчасте поле – 15-20 отворів), через які
проходить сеча в малі ниркові чашечки.
Кожний сосочок оточений малою чашечкою,
що має вигляд лійки, їх 7- 8.
Малі чашечки з'єднуються, утворюючи
великі ниркові чашечки, їх 2-3.
Великі чашечки також з'єднуються, утворюючи ниркову миску(лоханку),
яка виходить із воріт нирки у вигляді сечоводу.

Мікроскопічна будова нирки

Структурно-функціональною одиницею нирки є
нефрон. В нирці міститься біля 1 млн нефронів. В
нефронах виробляється сеча.
Будова нефрону (відділи):
1. Ниркове тільце (складається із капілярного
клубочка та капсули.)
a) Капілярний клубочок (судинний) - (glomérulus)
Розташований в капсулі і тісно прилягає до
вісцерального листка капсули.
b) Капсула Шумлянського – Боумена. Має вигляд 2-
стінкової чаші, яка складається з двох шарів
Будова
(вісцеральний і парієтальний), між ними є
нефрону
порожнина.
З порожнини між двома листками капсули виходять
ниркові канальці – довгі трубочки з одношаровими
стінками.
2. Проксимальний звивистий каналець(каналець І
порядку).
3. Петля нефрону(Генлє), має нисхідну та висхідну
частини.
4. Дистальний звивистий каналець(каналець ІІ
порядку).
Дистальні звивисті канальці відкриваються у збірні
трубочки. Збірні трубочки - відкривається на сосочках
пірамід в порожнину малих ниркових чашечок
Види нефронів:
1.Кіркові нефрони - 80 % 
- розташовані в кірковій речовині
- в них утворюється сеча
- приносна артеріола має діаметр у 2 рази більший, ніж виносної.
2.Юкстамедулярні нефрони - (juxta - близько, поруч; medulla - мозковий).
- розташовані на межі кіркової та мозкової
речовини.
- у них виробляється ренін, який бере участь в
регуляції КТ,
- сеча не утворюється
- діаметр приносної та виносної артеріол
однаковий.
Особливості кровообігу в нирці
Від черевної аорти відходять права і ліва ниркові артерії. Кожна ниркова
артерія заходить у ворота нирок і розгалужується на більш дрібні артерії,
одна з яких дає початок приносній артеріолі. Вона заходить у порожнину
капсули нефрону і формує капілярний клубочок (Мальпігієв клубочок),
який дає початок виносній артеріолі. Діаметр приносної артеріоли більше,
ніж виносної в 2 рази, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий
(70-80 мм рт. ст.), тоді як у всіх інших капілярах тиск біля 20 мм рт. ст. 
Високий гідростатичний тиск сприяє фільтрації плазми крові і утворенню
первинної сечі. Виносна артеріола виходить із порожнини капсули ,
утворюючи капіляри, що обплітають канальці нефрону («чудова сітка»).
Капіляри формують вени. Із воріт нирок виходять ниркові вени, що
впадають у нижню порожнисту вену.
Сечовід (ureter)
– парний трубчастий орган, який з’єднує нирки з сечовим міхуром,
виконуючи функцію відведення сечі.
Довжина – 30см, діаметром від 3 до 9 мм.
Починається від ниркової миски, сечовід йде вниз по задній стінці
черевної порожнини, потім спускається в порожнину малого таза,
підходить під гострим кутом до дна сечового міхура, проходить
через його стінку і відкривається щілиноподібним отвором у
порожнину сечового міхура.
Таким чином, сечоводи розташовані у черевній порожнині за очеревиною,
в порожнині малого тазу і в стінці сечового міхура.
Є 3 частини: черевна, тазова, внутрішньостінкова (в стінці сечового міхура).
3 фізіологічних звуження:
- біля виходу з ниркової миски,
- на рівні переходу до порожнини малого таза,
- біля входу в сечовий міхур.
Будова стінки:
- Слизова: вистелена перехідним епітелієм, має
поздовжні складки.
- Підслизова основа
- М’язова гладенька тканина – має 2 шари:
циркулярний і поздовжній.
Забезпечує перистальтичні рухи, що просувають
краплі сечі до сечового міхура.
- Зовнішня оболонка – адвентиція (пухка сполучна тканина).
Функція сечоводів: проводить сечу до сечового міхура.
Сечовий міхур (vesica urinaria)
– непарний порожнистий м'язовий орган, що являє собою вмістилище для
сечі. Ємність сечового міхура близько 300-500 см3.
Розташований у порожнині малого тазу, за лобковим симфізом, від якого він
відділений шаром пухкої клітковини.
При наповненні міхура сечею верхня межа піднімається вище лобкового
симфізу.

Позаду сечового міхура

розташовані:
- У жінок – матка та піхва
- У чоловіків – пряма кишка
і сім’яні пухирці.
Знизу у чоловіків. – простата
(передміхурова залоза). .

Будова сечового міхура:

Частини:
- Верхівка – верхня частина.
- Тіло – середня частина.
- Дно – нижня частина.
- Шийка.
Поверхні: передня, задня.
Краї: правий, лівий.
Будова стінки :
1.Слизова
- Вистелена перехідним епітелієм.
- Має складки, окрім дна.
При наповненому міхурі ці складки розправляються.
- Дно має міхуровий трикутник - ділянка, що не має складок.
В кожному куті трикутника є отвори: в 2 верхні відкриваються отвори
сечоводів, а з нижнього отвора бере початок внутрішній отвір уретри.
- Має рецептори, які реагують на наповнення сечового міхура.
2.Підслизова основа
3. М'язова оболонка складається з трьох шарів.
- Зовнішній шар поздовжній, особливо добре виражений на передній і
задній поверхнях міхура.
- Середній складається з волокон циркулярного направлення , які біля
внутрішнього отвору уретри, утворюють сфінктер сечового міхура.
- Внутрішній шар поздовжній.
4.Зовнішня - задньоверхня поверхня покрита очеревиною - серозною
оболонкою, інші ділянки - адвентиціальною оболонкою.

Уретра (сечівник).
Hепарний трубчастий орган, що сполучає сечовий міхур зі зовнішнім
середовищем. Функція : виведення сечі з організму, у чоловіків також
сперму. Є чоловіча та жіноча уретра.
Чоловіча уретра
Чоловіча уретра має форму загнутої трубки. Функція: проводить сечу та
сперму.
Починається внутрішнім отвором уретри в
області шийки сечового міхура.
Проходить:
- через простату (передміхурову
залозу)
- сечостатеву діафрагму промежини
- губчасте тіло статево члена.
Відкривається зовнішнім отвором уретри
на голівці статевого члена.
Тому має три відділи : простатичний ,
перетинчастий, губчастий.
1. Простатичний - довжина біля 2,5 -
3см. Це найбільш широка частина
каналу.
Проходить через простату (передміхурову
залозу).
На задній стінці простатичної уретри
знаходиться невеличке підвищення -
сім'яний горбик.
На ньому відкриваються протоки
передміхурової залози та сім'явикидні
протоки, по яким виводиться сперма із статевих залоз .
Навколо початкового відділу уретри розташовуються
внутрішній сфінктер (непримусовий), утворений гладенькими
м'язовими волокнами циркулярного направлення.
2. Перетинчастий відділ – довжина біля 1см. Починаться
від передміхурової залози і тягнеться до цибулини
статевого члена. Проходить через сечостатеву діафрагму
промежини позаду лобкового з'єднання. Тут
розташовується зовнішній сфінктер уретри
(примусовий), утворений м'язами промежини. По бокам
від каналу і ззаду від нього лежать бульбоуретральні
залози.
3. Губчастий відділ довжина біля 12 – 15 см.
Проходить через губчасте тіло статевого члена.
На голівці статевого члена канал утворює розширення –
човникоподібну ямку і закінчується вертикально спрямованим
зовнішнім отвором уретри на голівці статевого члена.
В губчастий відділ уретри відкриваються протоки бульбоуретральних залоз.
Уретра має S- подібно зігнуту форму і має 2 згини та 3 звуження:
Згини:
- Передній згин випрямляється при підніманні статевого члену.
- Задній, більш фіксований.
Звуження:
- В області внутрішнього отвору уретри,
- При проходженні через сечостатеву діафрагму
- У зовнішнього отвору.
Жіноча уретра, (сечівник)
Має форму трубки довжина - 3 – 3,5см,
розташована попереду від піхви.
Функція: проводить сечу.
Починається внутрішнім отвором
уретри в області шийки сечового
міхура.
Проходить через сечостатеву
діафрагму промежини позаду
лобкового симфізу.
У цьому місці його оточують волокна
зовнішнього сфінктера уретри.
Відкривається зовнішнім отвором уретри у присінку піхви.
Будова стінки жіночної уретри
1. Слизова оболонка
Утворює поздовжні складки,
Має уретральні залозами.
2. У підслизовій знаходиться багате судинне сплетіння,
на розрізі нагадує кавернозную тканину.
3. М'язова оболонка має зовнішній поздовжній і
внутрішній циркулярний шари.
4. Зовнішнього сполучнотканинного шару
Жіноча уретра має 2 сфінктера:
- Внутрішній розташований при виході уретри із
сечового міхура.
Скорочення непримусове (гладенька м’язова тканина).
- Зовнішній сфінктер розташований в промежині, яка оточує
перетинчасту частину уретри.
Скорочення примусове (скелетна м’язова тканина).