Відповідь коротко по таким розділам (якщо наявні):

Тема 1. Ведення пацієнта з дисфагією та печією.

 Диференціальний діагноз при дисфагії. Симптоми червоних прапорців.
 Роль гастроезофагального рефлюксу у розвитку езофагіту та стравоходу Барретта.
Класифікація. Ерозивна та неерозивна ГЕРХ. Диференціальний діагноз езофагітів.
 Складання плану обстеження, додаткові лабораторні та інструментальні методи
обстеження (рентгенографія, верхня ендоскопія, біопсія, УЗД, загальні та біохімічні
аналізи).
 Тактика ведення хворих в залежності від наявності езофагіту. Існуючі стандарти
лікування. Тривале консервативне, хірургічне та ендоскопічне лікування.
 Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.

Диференціальний діагноз при дисфагії:

Дисфагія - це симптом, який може бути спричинений різноманітними причинами, і

диференціальний діагноз включає визначення основного захворювання, що призводить до
порушення глотання. Ось кілька можливих причин дисфагії:

Стеноз стравоходу:

 Пухлини стравоходу.
 Зарозуміння коркупції (вроджена або набута).

Моторні порушення стравоходу:

 Ахалазія (зниження тонусу кардії).

 Спазм стравоходу.

Порушення м'язового керування:

Міозит стравоходу.

Дерматоміозит (системне захворювання м'язів).

Неврологічні причини:

 Інсульт або інші порушення центральної нервової системи.

 Нейродегенеративні захворювання (наприклад, паркінсонізм).

Структурні проблеми ротової порожнини:

 Дефекти або пухлини м'язового плаття глотки.

 Заглушення глотки.

Захворювання плоского м'яза стравоходу:

 Езофагіт (особливо пептичний езофагіт).

 Захворювання з кислото-рефлюксною симптоматикою (ГЕРБ).

Психогенні фактори:

 Функціональна дисфагія.
 Психогенні неврози або депресія.
Симптоми червоних прапорців:
Симптоми червоних прапорців вказують на необхідність уважного дослідження та можуть свідчити
про серйозне захворювання. Деякі з них включають:

Втрата ваги:

 Підтримка зниження ваги без вказівок на відому причину.

Порушення ковзання їжі:

 Людина відчуває, що їжа застрягається або не проходить стравоходом належним чином.

Кров в окремому випадку:

 Кров'яні виділення під час глотання або кров'яний вивід.

Погіршення стану здоров'я:

Пришвидшений розвиток симптомів або загальне погіршення стану здоров'я.

Постійні симптоми:

 Симптоми, що не зникають або не полегшуються при звичайному лікуванні.

Роль гастроезофагального рефлюксу у розвитку езофагіту та стравоходу

Барретта. Класифікація. Ерозивна та неерозивна ГЕРХ. Диференціальний
діагноз езофагітів

Гастроезофагальний рефлюкс (ГЕР):

 Це стан, при якому кислотний вміст шлунку викидається назад в стравохід
через недостатність нижнього езофагеального сфінктера.
Розвиток езофагіту:
 Постійне вплив кислоти може призвести до запалення слизової оболонки
стравоходу, що визначається як езофагіт.
Стравохід Барретта:
 Важливим ускладненням ГЕР може бути стравохід Барретта, що виникає
внаслідок довготривалого контакту слизової з кислотою.
 Слизова оболонка стравоходу змінюється під впливом кислоти, і виникає
стравохід з аберантною слизовою оболонкою, яка підвищує ризик
розвитку раку стравоходу.
Класифікація ГЕР:
ГЕРХ можна класифікувати за декількома параметрами, а основні два види цієї
класифікації - ерозивний та неерозивний тип ГЕРХ.
За наявністю ерозій на слизовій оболонці стравоходу:
Ерозивний ГЕРХ (ЕГЕРХ):
 Характеризується наявністю ерозій (уражень) на слизовій оболонці
стравоходу, які можна визначити під час ендоскопічного обстеження.
 Зазвичай пов'язаний із значним викиданням кислоти в стравохід.
Неерозивний ГЕРХ (НЕГЕРХ):
 Відсутність видимих ерозій або локальних ушкоджень слизової оболонки
стравоходу під час ендоскопії.
 Симптоми можуть бути присутні, але без видимих локальних уражень.
За симптомами та ступенем тяжкості:
Типичний ГЕРХ:
 Супроводжується класичними симптомами, такими як пірозісерцеві
відчуття, відхід кислоти, болі в грудях.
Атипічний ГЕРХ:
 Проявляється неспецифічними симптомами, такими як кашель, голосові
порушення, астма, застійний катар, болі в горлі.
За частотою та тривалістю симптомів:
Окремі атаки (інтермітуючий ГЕРХ):
 Симптоми виникають періодично, не постійно.
Постійний ГЕРХ:
 Симптоми присутні практично постійно, без істотних періодів полегшення
Диференціальний діагноз езофагітів:
Пептичний езофагіт (ПЕ):
Головна причина – ГЕР.
 Головна причина: Гастроезофагальний рефлюкс (ГЕР), коли кислотний
вміст шлунку викидається в стравохід.
 Характеристики: Призводить до ураження слизової оболонки стравоходу
під впливом кислоти, що викликає ерозії та запалення.
 Діагноз: Встановлюється за допомогою езофагоскопії, де можна побачити
ерозії та оцінити ступінь пошкодження.
Езофагіт з еозинофільною інфільтрацією (ЕЕІ):
 Спричинений алергічною реакцією.
 Часто спостерігається у дітей та дорослих з алергічними захворюваннями.
 Характеристики: Виділення еозинофілів у стравохіді, що вказує на
алергічний процес. Часто спостерігається у людей з алергічними
захворюваннями.
 Діагноз: Визначається за допомогою езофагоскопії та біопсії для
виявлення еозинофільної інфільтрації.
Інфекційний езофагіт:
 Викликається грибками (наприклад, кандідоз), вірусами або бактеріями.
 Зазвичай спостерігається у пацієнтів зі значними порушеннями імунної
системи.
 Характеристики: Зміни на слизовій оболонці, обумовлені інфекційним
процесом.
 Діагноз: Зазвичай встановлюється за допомогою ендоскопії та біопсі
Барретт-езофагіт:
 Характеризується змінами у слизовій оболонці стравоходу, що
збільшують ризик раку стравоходу.
 Ставиться на підставі результатів біопсії слизової оболонки стравоходу.
Реактивний езофагіт:
 Спостерігається внаслідок впливу реактивних речовин або подразників.
 Наприклад, відразу після вживання агресивних речовин.
 Складання плану обстеження, додаткові лабораторні та інструментальні
методи обстеження (рентгенографія, верхня ендоскопія, біопсія, УЗД,
загальні та біохімічні аналізи).
Основні параметри, які можуть бути оцінені у ЗАК:
Гемоглобін та гематокрит:
 Гемоглобін вказує на кількість червоних кров'яних тіл і здатність
переносити кисень.
 Гематокрит визначає відсоток об'єму крові, який займають червоні
кров'яні тільця.
 Низький рівень може вказувати на анемію, що може бути результатом
кровотечі чи інших порушень.
Лейкоцити та формула лейкоцитів:
 Формула лейкоцитів дозволяє визначити відсоток різних типів
лейкоцитів, що може допомогти у визначенні характеру запального
процесу.
 Підвищений рівень лейкоцитів може бути ознакою інфекції чи запалення,
що може бути причиною дисфагії та печії.
Тромбоцити:
 Визначення кількості тромбоцитів може бути важливим при оцінці
здатності крові до коагуляції.
Еритроцити:
 Оцінка еритроцитів допомагає визначити кількість червоних кров'яних тіл
в організмі.
Інші параметри:
 Загальний білок, альбумін, глюкоза та інші хімічні показники, які вказують
на загальний стан організму.
Біохімічний аналіз крові (БАК):
Біохімічний аналіз крові - це детальне дослідження хімічного складу крові, яке
включає в себе різні параметри, що вказують на функціональний стан органів та
систем організму.
Основні параметри БАК, які можуть бути важливими при дисфагії та печії:
Амілаза та ліпаза:
 Визначення рівня цих ферментів може бути корисним при підозрі на
проблеми зі шлунком та підшлунковою залозою.
Білірубін та трансамінази:

 Підвищені рівні цих показників можуть свідчити про ураження печінки,

що може бути причиною симптомів.
Креатинін та уреа:
 Показники функції нирок, які можуть вказувати на порушення
екскреційної функції при дисфагії.
Глюкоза:
 Визначення рівня глюкози важливе для оцінки функції підшлункової
залози та виявлення можливих проблем з цукровим діабетом.
Електроліти (натрій, калій, хлор):
 Оцінка електролітного балансу, що може бути порушеним при деяких
хворобах.

План обстеження для пацієнта з дисфагією та печією:

Клінічний огляд та анамнез:
 Оцінка симптомів дисфагії та печії.
 Визначення тривалості симптомів та їхніх особливостей.
 Встановлення наявності інших асоційованих симптомів.
Рентгенографія шлунку та стравоходу з барієм (баріумова рентгенографія):
 Оцінка функціональних аспектів шлунку та стравоходу під час глотання.
 Виявлення можливих структурних аномалій, пухлин або стриктур.
Верхня ендоскопія (езофагоскопія):
 Візуалізація стравоходу, шлунку та початкового відділу кишечнику.
 Визначення наявності ерозій, виразок, пухлин чи ознак запалення.
 Забір біопсій для подальшого аналізу.
Манометрія стравоходу:
 Дослідження тонусу та рухливості стравоходу.
24-годинне моніторування рівня кислотності (pH-метрія):
 Визначення рівня кислотності в стравоході протягом 24 годин.
Езофагеальна манометрія імпедансу (MII-pH):
 Визначення обсягу та природи рефлюксу (не тільки кислотного).
Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини:
 Оцінка стану органів та структур в черевній порожнині, може виявити
наявність пухлин чи інших аномалій.
Комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ):
 Детальне зображення внутрішніх органів для виявлення можливих
патологічних змін.
Лабораторні тести для визначення причин алергічної реакції (есофагіт з
еозинофільною інфільтрацією).
Дослідження на гельікобактер пілорі (якщо підозра на пептичний
езофагіт).
Тактика ведення хворих в залежності від наявності езофагіту:
Без ерозивного езофагіту (нетривалі симптоми, або легка форма):
 Консервативне лікування: Зазвичай включає у себе зміни в стилі життя
та дієти, прийом ліків, які зменшують кислотність шлунку (наприклад,
інгібітори протонової помпи - ІПП), антациди та інші препарати.
 Моніторинг: Спостереження за станом пацієнта та контроль
симптомів.
З ерозивним езофагітом (виражені локальні ушкодження слизової оболонки):
 Консервативне лікування: Застосування ІПП або H2-блокаторів, антацидів
для зменшення кислотності, а також препаратів для захисту слизової.
 Ендоскопічне лікування: Ендоскопічна абляція або склерозування ерозій
за допомогою лазеру чи інших методів.
Барретт-езофагіт (із змінами у слизовій, що збільшують ризик раку
стравоходу):
 Консервативне лікування: Ліки для зменшення кислотності, контроль
симптомів.
 Ендоскопічне лікування: Резекція враженої області, ендоскопічна абляція,
моніторинг.
Існуючі стандарти лікування:
Консервативне лікування:
  Інгібітори протонової помпи (ІПП): Наприклад, омепразол, езомепразол.
Знижують виділення кислоти.
 H2-блокатори: Ранітідин, фамотидин. Також зменшують кислотність.
Прокінетики: Призначають для поліпшення моторики шлунку та прискорення
виведення їжі.
Хірургічне лікування:
 Фундоплікація: Хірургічна процедура, яка зміцнює нижню частину
стравоходу та зменшує рефлюкс.
 Лапароскопічна антирефлюксна хірургія: Застосовується для корекції
рефлюксу шляхом створення нового клапану в нижній частині стравоходу.
Ендоскопічне лікування:
 Езофагеальна бар'єрна терапія: Застосовується для зміцнення бар'єрних
функцій стравоходу, зменшення ризику рефлюксу.
Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.
Без ерозивного езофагіту:
Первинна профілактика:
 Зміни в стилі життя: Дотримання раціонального харчування, уникання
переїдання, контроль за вагою, уникання подразників (кава, алкоголь).
 Підтримка нормального виведення кислоти: Регулярне споживання
антацидів чи інгібіторів протонової помпи (ІПП) при необхідності.
Вторинна профілактика:
 Лікування причин: Лікування ускладнень або основної патології, яка може
спричиняти дисфагію та печію.
 Регулярний медичний контроль: Проведення періодичних обстежень для
виявлення рецидивів чи нових проблем.
З ерозивним езофагітом:
Первинна профілактика:
 Зміни в стилі життя: Ті ж самі заходи, що й для без ерозивного езофагіту.
 Застосування ліків: Призначення ІПП чи H2-блокаторів для зниження
кислотності шлунку.
Вторинна профілактика:
 Лікування та контроль: Лікування гострих ускладнень, а також регулярний
медичний контроль для виявлення та лікування рецидивів.
Барретт-езофагіт:
Первинна профілактика:
 Зміни в стилі життя: Контроль за здоров'ям, збереження здорового
способу життя.
 Лікування причин: Управління ГЕР, лікування його симптомів.
Вторинна профілактика:
 Спостереження за станом: Регулярний медичний контроль, ендоскопічні
обстеження для виявлення змін та їхнього лікування.
 Лікування попередження ускладнень: Застосування ліків, що знижують
кислотність, та ендоскопічні методи для профілактики та контролю раку
стравоходу.
Прогноз та працездатність:
Без ерозивного езофагіту:
 Зазвичай благоприятний прогноз з правильним лікуванням та змінами в
стилі життя.
 Продовження працездатності при невеликих дискомфортних симптомах.
З ерозивним езофагітом:
 Прогноз може бути благоприятним при ефективному лікуванні.
Барретт-езофагіту:
Прогноз:
 Якщо Барретт-езофагіт виявляється без високої ступені дисплазії або раку,
прогноз може бути досить благоприятним.
 У випадках високої ступені дисплазії або раннього раку, ризик розвитку
раку стравоходу збільшується, і прогноз може бути менш сприятливим.
Працездатність:
 Працездатність пацієнта з Барретт-езофагітом також залежить від ступеня
впливу захворювання на якість життя та працездатність.
 У багатьох випадках, за наявності легших форм Барретт-езофагіту,
пацієнти можуть продовжувати свою звичайну діяльність і практично не
відчувати суттєвого впливу на їхній робочий режим.
Загальний прогноз і працездатність визначаються комплексною оцінкою
клінічних даних, таких як ступінь ураження слизової оболонки, наявність
дисплазії, результати лікування та інші фактори