Анатомія людини п/з Тема «Анатомія органу смаку»

Тема 11. Анатомія органа смаку. VII пара черепних нервів. IX,
X, XI та XII пари черепних нервів.

1) Анатомія органа смаку:

Орган смаку (organum gustus) — периферійна частина смакового аналізатора,

представлена рецепторними епітеліальними клітинами язика. Є 4 види
сосочків: ниткоподібні (papillae filiformes), грибоподібні (papillae
fungiformes), жолобкуваті (papillae vallatae) і листоподібні (papillae foliatae).
Всі сосочки є похідними слизової оболонки. Поверхня сосочків утворена
багатошаровим плоским епітелієм, який не роговіє або частково роговіє (у
ниткоподібних сосочках) та лежить на базальній мембран. язик (lingua) бере
участь у механічній обробці їжі, в акті ковтання, у смакову сприйнятті, в
артикуляції мови. Мова розташовується в ротовій порожнині. Він являє
собою витягнутий спереду назад сплощений м'язовий орган. Наперед язик
звужується, утворюючи верхівку язика (apex linguae). Верхівка ззаду
переходить в широке і товсте тіло язика (corpus linguae), позаду якого
розташовується корінь язика (radix linguae). Верхня, опукла поверхня
називається спинкою язика (dorsum linguae). Нижня поверхня (facies inferior
linguae) є лише в передній частині язика. З боків язик обмежений правим і
лівим закругленими краями {margo linguae). За серединної лінії спереду
назад проходить серединна борозна язика (sulcus medianus linguae). У товщі
язика вона відповідає фіброзної платівці, що розділяє язик на праву і ліву
половини. Серединна борозна закінчується сліпим отвором (foramen caecum).
Вперед і вбік від цього отвору направляється прикордонна борозна (sulcus
terminalis), що має форму літери V. Борозна розділяє тіло і корінь язика. В
області кореня язика знаходиться важливий імунний орган - мовний
мигдалина.
Слизова оболонка зовні покриває м'язи язика. Поверхня слизової оболонки
спинки язика оксамитова через наявність численних сосочків (papillae
linguales). Кожен сосочок є виріст власної пластинки слизової оболонки
язика, покритий багатошаровим плоским епітелієм. У сполучнотканинною
основі сосочків знаходяться численні кровоносні капіляри, в епітеліальних
покриві розташовуються чутливі смакові нервові закінчення.
Ниткоподібні і конусоподібні сосочки (papillae filiformis et papillae conicae),
найбільш численні, дифузно розташовуються в області всієї спинки язика,
мають довжину близько 0,3 мм. Грибоподібний сосочки (papillae fungi formis)
знаходяться переважно на верхівці і по краях язика. Їх підстава звужене, а
верхівка розширена. Довжина цих сосочків 0,7-1,8 мм, діаметр - 0,4-1,0 мм. У
товщі епітелію грибоподібних сосочків є смакові нирки (по 3-4 в кожному
сосочку), що володіють смакової чутливістю. Желобовідних сосочки (papillae
vallatae), або сосочки, оточені валом, в кількості 7-12 розташовані на кордоні
тіла і кореня язика, наперед від прикордонної борозни. Довжина
желобовнлних сосочків становить 1-1,5 мм, діаметр - 1-3 мм. Желобовідних
сосочки мають вузьке підставу і розширену, уплощенную вільну частину.
Навколо сосочка знаходиться кольцевидное поглиблення (жолобок), що
відділяє сосочок від навколишнього його утолщенного валика. В епітелії
бічних поверхонь желобовідних сосочка і навколишнього його валика
розташовані численні смакові нирки.
Листоподібні сосочки (papillae foliatae) у вигляді плоских пластинок
довжиною 2-5 мм кожна розташовуються на краях язика; вони також містять
смакові нирки.
Слизова оболонка язика неоднорідна в різних відділах. В області спинки
язика вона позбавлена подслізістоі основи і нерухомо зрощена з м'язовою
основою язика. Слизова оболонка кореня має численні поглиблення і
піднесення, під нею залягає мовний мигдалина. Добре розвинена
подслизистая основа нижньої поверхні язика сприяє утворенню складок. У
кінчика язика утворюються дві бахромчасті складки (plicae fimbriatae). При
переході з нижньої поверхні язика на дно ротової порожнини по серединній
лінії слизова оболонка утворює сагиттально орієнтовану складку - вуздечку
язика (frenulum linguae). По боках від вуздечки по піднесенню знаходиться
парний підязиковий сосочок (caruncula sublingualis). На під'язиковому
сосочке відкриваються вивідні протоки подніж-нечелюстной і під'язикової
слинних залоз відповідної сторони. Ззаду від під'язикової сосочка
розташована поздовжня під'язична складка (plica sublingualis), під якою
лежить однойменна слинна заліза.

Функції язику:
Язик бере участь у процесі жування, чіткого мовлення, смакового
сприйняття.

2) VII пара черепних нервів:

VII Лицеви Чутлив Виходить з мосто-мозочкового Рухові волокна іннервують мімічні м'язи,

й і та кута, входить до скроневої рухові волокна парасимпатичної
(лат. nervu рухові кістки через внутрішній нервової системи іннервують слізні
s слуховий прохід, деяку залози, залози носової порожнини та
facialis) (до відстань проходить всередині піднебіння, підщелепні та під'язикові сли
його складу кістки, де від нього поступово нні залози. Чутливі волокна передають
входить
проміжний відходять великий інформацію від смакових бруньок двох
нерв кам'янистий, стремінцевий нер передніх третин язика.
(лат. nervus
intermedius))
ви та барабанна струна.
 Гілочки до мімічний м'язів
виходять через шило-
соскоподібний отвір.[21]

3) IX, X, XI та XII пари черепних нервів:

А) IX пара черепних нервів:

Язико-глотковий нерв (лат. n. glossopharyngeus) — IX пара черепних нервів, є змішаним, з

переважанням чутливої частини. Чутливі волокна починаються від чутливих вузлів, що у
сфері яремного отвору, через який язико-глотковий нерв виходить із черепа, а рухові, як
і блукаючий нерв, — від клітин подвійного ядра, що залягає в ромбовидній ямці.
Чутливі нерви включають:

 барабанний нерв (n. tympanicus), що прямує в барабанну порожнину, де він утворює

нервове сплетіння, гілки якого направляються до слизової оболонки барабанної
порожнини та слухової трубки
 язикові гілки (rr. linguales) — іннервують задню третину язика
 гілку сонної пазухи (r. sinus carotici) — іннервує каротидний синус
 глоткові гілки (rr. pharyngei) — прямують до слизової оболонки глотки
 гілки мигдалика (rr. tonsillares) — підходять до слизової оболонки піднебінних мигдаликів і
дужок
Рухові нерви включають:

 гілку шилоглоткового м'яза (r. musculi stylopharyngei) — іннервують шилоглотковий м'яз;

 глоткові гілки (rr. pharyngei) — об'єднуючись з блукаючим нервом, направляються до м'язів
глотки
Функції:
Язикоглотковий нерв забезпечує чутливу іннервацію слизової оболонки верхньої
частини глотки, м'якого піднебіння, задньої третини язика і рухову іннервацію
м'язів глотки, беручи участь у ковтанні й артикуляції

Б) X (10) пара черепних нервів:

Блука́ючий (блудни́й) нерв (лат. nervus vagus) — X пара черепних нервів.
Названий так за велику ділянку поширення і складне розгалуження волокон.
За функцією нерв змішаний, бо містить парасимпатичні, рухові та волокна
загальної й специфічної (смакової) чутливості. За функцією нерв змішаний,
бо містить парасимпатичні, рухові та волокна загальної й специфічної
(смакової) чутливості. Фізіологічна роль блукаючого нерва дуже велика —
зона його іннервації охоплює голову, шию, грудну та черевну порожнини, а,
отже, регулює діяльність серця, шлунково-кишкового тракту, бере участь в
голосоутворенні. 
Ядра[ред. | ред. код]
Оскільки нерв є змішаний, то анатомічно і фізіологічно з ним поєднані чотири ядра:

 заднє (дорсальне) ядро блукаючого нерва (лат. nucleus posterior (dorsalis) nervi vagi) —

парасимпатичне (вісцеромоторне) ядро (деяка частина парасимпатичних нейронів
міститься і в подвійному ядрі). Міститься в довгастому мозку. Аксони нейронів, у вигляді
пресинаптичних волокон (ті, що прямують до вузла і передають сигнал на постсинаптичні
волокна; постсинаптичні волокна у свою чергу безпосередньо іннервують органи) у складі
головного стовбура прямують на периферію та іннервують гладкі м'язи та органи шиї,
грудної та черевної клітки. Через велику кількість важливих функцій (регуляція дихання,
серцебиття, моторики та секреції шлунково-кишкового тракту) його інколи називають
«центром життя». Має розвинуті комунікації із ядром одинокого шляху та чутливими
ядрами трійчастого нерва.

 подвійне ядро (лат. nucleus ambiguus) — рухове ядро, нейрони якого розподіляються між

трьома нервами — язико-глотковим, блукаючим та додатковим нервами. Сигнали до ядра
поступають від обох півкуль головного мозку. Аксони нейронів прямують до м'язів
піднебіння та шиї

 ядро одинокого шляху (лат. nucleus tractus solitarii) спільне для VII, XI та X пар черепних
нервів. Аксони сприймають подразнення на периферії і доносять його до ЦНС. В контексті
блукаючого нерва ядро сприймає смакові подразнення від задньої третини язика. Також
ядро виконує важливу роль у підтримці сталості тиску: від рецепторів дуги аорти імпульси
поступають у ядро, перемикаються на заднє ядро. Сигнали від цього ядра сприяють
падінню тиску.

 спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini) входить до

системи трійчастого нерва, але сигнали загальної чутливості від VII та X пар черепних
нервів аналізується в ньому. Вушна раковина, барабанна перетинка та невелика ділянка
позаду вуха — це зони, які іннервує нерв і які аналізує ядро.
Вихід з мозку і поділ на відділи[ред. | ред. код]
Нерв виходить 10-18 корінцями із задньої бічної борозни довгастого мозку (окрім нього звідси
виходять ще IX та XI пари черепних нервів). Далі нерв прямує до яремного отвору. При
проходженні через отвір нерв утворює два потовщення — верхній, або яремний (лат. ganglion
(jugulare) superius) та нижній, або вузлуватий (лат. ganglion (nodosum) inferius). Обидва вузли є
чутливими і складаються з псевдоуніполярних нейронів, аксони яких прямують в ЦНС, а
дендрити на периферію. Нейрони верхнього вузла сприймають подразнення (температура,
біль, дотик) від вушної раковини, барабанної перетинки, твердої оболонки мозку в задній
черепній ямці, глотки та гортані; далі сигнал прямує до чутливих ядер трійчастого нерва.
Нейрони нижнього вузла сприймають спеціальну чутливість: подразнення від баро- та
хеморецепторів дуги аорти (регуляція тиску), смакова чутливість, подразнення від гортані,
ШКТ, серця, легень, бронхів (сприймаються не больові чи температурні подразнення, а
подразнення, наприклад від осмо- та хеморецепторів.) Аксони нейронів прямують до ядра
одинокого шляху, а звідси перемикаються на заднє ядро нерва. Рухові волокна від моторного
ядра проходять транзитом позаду вузлів.
Топографічно нерв ділять на чотири відділи: головний, шийний, грудний та черевний відділи,
кожний з яких дає гілки до органів-міш

Функції:
За функцією нерв змішаний, бо містить парасимпатичні, рухові та волокна
загальної й специфічної (смакової) чутливості.
 В) XІ (11) пара черепних нервів:
Додатковий нерв (лат. n. accessorius) — XI пара черепно-мозкових нервів.
Відноситься до рухових нервів. Складається з двох частин.
Блукаюча частина додаткового нерва представлена черепними
корінцями (лат. radices craniales), що починаються від рухового ядра, яке
залягає в області довгастого мозку, і виходять з мозку за оливою, нижче
блукаючого нерва.
До спинно-мозкової частини відносяться спинно-мозкові корінці (radices
spinales), що прямують від спинного мозку вгору і виходять у порожнину
черепа через великий отвір. Після виходу обидві частини об'єднуються і
загальним стовбуром виходять з черепа через яремний отвір, де знову
поділяються на внутрішню і зовнішню гілки. Внутрішня гілка прямує до
блукаючого нерва, а зовнішня підходить до трапецієподібного і груднинно-
ключично-соскоподібного м'язів.

Функції:
При участі додаткового нерву здійснюється згинання голови
вперед, поворот голови в протилежну сторону, потиснення
плечима, відведення плечового поясу назад, приведення лопатки до
хребта, піднімання плечима вище горизонтальної лінії.

Г) XІІ (12) пара черепних нервів:

ХІІ пара черепних нервів – під'язиковий нерв
12 пара черепних нервів – під'язиковий нерв (n. hypoglossus) за
складом волокон є руховим нервом, який іннервує похідні
постбранхіальних міотомів (м'язи язика).

Назава Вид Початок Функція

XII Під'язиковий Рухові Починається рядом корінців у Іннервує м'язи язика, котрі

(лат. nervus довгастому мозку, виходить із забезпечують перемішування їжі,
hypoglossus) черепа через канал ковтання та утворення звуків під
під'язикового нерва і прямує до час мовлення.[32]
язика.[31]