Анатомі людини - п.з.

Тема «Загальні принципи будови і

функції судинної система»

Тема «Загальні принципи будови і функції судинної системи.

Анатомічна класифікація артерій (присерцеві, магістральні,
екстраорганні, інтраорганні). Класифікація артерій за будовою
стінки. Типи галуження артерій. Поняття про шляхи
колатерального (обхідного) плину крові. Вікові особливості
артерій. Анатомічна класифікація вен . Класифікація вен за
будовою стінки. Поверхневі вени, глибокі вени. Венозні сітки,
венозні сплетення. Судини гемомікроциркуляторного русла,
будова їх стінки і функції. Лімфатичні судини, принципи їх
будови, функції»

1) Загальні принципи будови і функції судинної

системи:

А) Загальні принципи будови судинної системи:

Судинна система організму — складно організований комплекс
функціонально та структурно спеціалізованих судин різного калібру, що
транспортують кров і лімфу, яка рухається завдяки роботі серця у всіх
органах і тканинах, забезпечуючи їх метаболізм, передачу гуморальної
інформації та елімінацію продуктів обміну (рис. 1.1). Рис. 1.1. Кола
кровообігу людини Центральною ланкою системи кровообігу організму
ссавців є серце, яке інтегрує велике і мале кола кровообігу (рис. 1.2). Венозна
кров із усього організму надходить у праве передсердя, потім через правий
передсердно-шлуночковий отвір у ПШ. З нього кров нагнітається в легеневий
стовбур, що розділяється на ЛА, які йдуть до правої та лівої легені. Тут ЛА
послідовно діляться на дольові, сегментарні, лобулярні гілки і капіляри.
Останні безпосередньо беруть участь у формуванні аерогематичного бар’єра,
що опосередковує газообмін зі звільненням крові від надлишку СО2 і
збагаченням її киснем, необхідним для нормального перебігу метаболічних
процесів в організмі. Оксигенована артеріальна кров повертається до серця
чотирма легеневими венами, які впадають у ліве передсердя. Потім через
лівий передсердно-шлуночковий отвір кров потрапляє в ЛШ серця, звідки в
систолу виштовхується в аорту і розноситься її гілками по всьому організму.
Рис. 1.2. Схема притоку, відтоку крові до серця та внутрішньосерцевого
кровотоку. ПП — праве передсердя; ЛП — ліве передсердя Калібр і
відповідно пропускна здатність магістральних артерій, що відходять від
аорти, неоднакові й визначаються обсягом регіону, що постачається кров’ю
та інтенсивністю метаболічних процесів у відповідних тканинах та органах.
Внутрішньоорганний, переважно дихотомічний розподіл магістральних
артерій на гілки другого, третього і т.д. порядку, визначається анатомічними
особливостями органа, що постачається кров’ю і завершується формуванням
тканиноспецифічної капілярної мережі, що забезпечує трофічні процеси на
мікрорегіональному рівні. По ходу капілярної мережі артеріальна кров віддає
кисень, насичується СО2 і продуктами тканинного метаболізму,
перетворюючись у венозну, і направляється до серця. Капіляри формують
внутрішньоорганні шляхи відтоку крові зростаючого калібру. Послідовно
поєднуючись, вони впадають у великі венозні судини, що йдуть від
відповідних органів. Нарешті, всі екстраорганні вени збираються у два
магістральні стовбури: верхню порожнисту вену, що збирає кров із ділянок
та органів голови, шиї, верхніх кінцівок і тканин верхніх ділянок грудної
клітки, і нижню порожнисту вену, що приймає венозну кров з усіх
розташованих нижче ділянок тіла. Впадаючи у праве передсердя, куди
вливається і венозна кров судин самого серця, нижня і верхня порожнисті
вени замикають систему кровообігу. Мале коло кровообігу, що починається в
ПШ серця, закінчується легеневими венами, що впадають у ліве передсердя.
При цьому загальний легеневий стовбур і ЛА несуть венозну кров, що
трансформується в легенях в артеріальну і повертається в ліве передсердя.
Звідси ЛШ нагнітає її у велике коло кровообігу, що починається аортою і
закінчується верхньою та нижньою порожнистими венами, що впадають у
праве передсердя.

Б) Функції судинної системи:

Завдання серцево-судинної системи полягає в тому, щоб забезпечити різні
клітини потрібними їм поживними речовинами і киснем та усунути їхні
відходи, такі як вуглекислий газ.
Кровоносні судини – еластичні трубки, якими кров транспортується до всіх
органів і тканин, а потім знову збирається до серця.
 2) Анатомічна класифікація артерій (магістральні,
екстраорганні, інтраорганні):

У залежності від особливостей будови стінок, артерії поділяють на три

типи: артерії еластичного типу – великого калібру (аорта, легеневий і плечо-
головний стовбури); артерії м'язового типу (більшість артерій)
– артерії середнього і малого калібру; артерії змішаного типу,
або артерії м'язово-еластичного типу

А) Магістральні артерії:
Магістральні артерії беруть свій початок від аорти, найбільшого судини, що
виходить з лівого шлуночка серця. До магістральних також відносять сонні
артерії, великі судини кінцівок, артерії, що несуть кров до нирок, іншим
внутрішнім органам.

Б) Екстраорганні артерії:
Артерии и вены обычно идут вместе, причем крупные артерии снабжаются
одной веной, а средние и мелкие -- двумя венамиспутницами, многократно
анастомозирующими между собой. В результате общая емкость вен в 10--20
раз превышает объем артерий. Поверхностные вены, идущие в подкожной
клетчатке, не сопровождают артерии. Вены вместе с главными артериями и
нервными стволами образуют сосудистонервные пучки. По функции
кровеносные сосуды делятся на присердечные, магистральные и органные.
Присердечные начинают и заканчивают оба круга кровообращения. Это
аорта, легочный ствол, полые и легочные вены. Магистральные сосуды
служат для распределения крови по организму. Это крупные экстраорганные
артерии и вены. Органные сосуды обеспечивают обменные реакции между
кровью и органами.

В) Інтраорганні артерії:

Интраорганные артерии – артерии, идущие внутри органа.

 3) Класифікація артерій за будовою стінки:

У залежності від особливостей будови стінок, артерії поділяють на три типи:

артерії еластичного типу – великого калібру (аорта, легеневий і плечо-головний
стовбури); артерії м’язового типу (більшість артерій) – артерії середнього і
малого калібру; артерії змішаного типу, або артерії м’язово-еластичного типу
(підключичні, загальні сонні і спільні клубові артерії), це артерії середнього
калібру.
Така конструкція будови стінки артерій забезпечує характерну гемодинаміку,
що властива великій швидкості кровотоку і високому кров’яному тиску,
зокрема, 0,5-1,0 м/с і 120 мм рт. ст. в аорті.
Артерії еластичного типу є судинами великого калібру, мають широкий просвіт,
їхня внутрішня оболонка (tunica intima) дуже товста, складає приблизно 1/5
товщини стінки судини. Стінка артерії вистелена зсередини ендотеліоцитами –
плоскими клітинами полігональної чи круглої форми розмірами приблизно
500х150 мкм. Ядерна зона ендотеліоцитів товщиною до 8 мкм виступає в
просвіт судини. Базальна поверхня ендотеліальних клітин (ендотеліоцитів)
утворює численні розгалужені відростки, що проникають у підендотеліальний
шар. У цитоплазмі ендотеліоцитів міститься багато мікропіноцитозних
пухирців.
Ендотеліоцити з’єднані між собою щільними замикальними контактами, а
поблизу просвіту переважають щільні контакти – нексуси. Тонка базальна
мембрана відокремлює ендотелій від підендотеліонального шару, який
складається з сітки тонких еластичних і колагенових волокон,
фібробластоподібних клітин, які виробляють міжклітинну речовину. У
підендотеліональному шарі міститься багато малодиференційованих зірчастих
клітин, трапляються і макрофаги. Внутрішня еластична мембрана відсутня, але
її замінює густе сплетення еластичних волокон, зовнішній шар яких
орієнтований поздовжньо а внутрішній шар волокон має коловий хід. У
внутрішній оболонці містяться поздовжньо орієнтовані гладкі міоцити.
Середня оболонка (tunica media) товщиною до 500 мкм побудована переважно з
еластичних волокон. Вони формують 50-75 колових еластичних вікончастих
мембран, кожна з яких має товщину 2-3 мкм. Між еластичними мембранами
залягають короткі веретеноподібні гладкі міоцити, їх відносно мало. Гладкі
міоцити розташовані спіралеподібно, з’єднуються між собою щільними
контактами. Міоцити оточені тонкими еластичними і колагеновими волокнами і
занурені в аморфну основну речовину, в якій є багато сульфатованих
глікозаміногліканів (ГАГ). У немовлят у стінці артерій еластичного типу
міститься не більше 35-40 еластичних мембран, хоча з віком їхня кількість
збільшується. Така конструкція середньої оболонки забезпечує високу
еластичність артерій великого калібру.
Дуже тонка зовнішня оболонка (tunica externa; adventitia) побудована з пухкої
волокнистої сполучної тканини, що складається з численних поздовжніх та
колових пучків еластичних і колагенових волокон. У зовнішній оболонці
проходять кровоносні і лімфатичні судини, нерви.
З погляду функціональної організації судинної системи артерії еластичного
типу належать до судин з амортизаційними властивостями. Кров, що надходить
із шлуночків серця під час їх систоли в аорту і легеневий стовбур під великим
тиском розтягує ці судини. В діастолі, завдяки еластичним елементам, стінки
аорти і легеневого стовбура повертаються у вихідне положення. Еластичність
судин цього типу сприяє плавному, а не поштовхоподібному плину крові із
великою швидкістю та під високим тиском.
Артерії змішаного типу, або артерії м’язово-еластичного типу є судинами
середнього калібру, в їхній середній оболонці наявна приблизно однакова
кількість еластичних і м’язових елементів.
Внутрішня оболонка (tunica intima) складається з ендотелію і має типову будову
підендотеліального шару і внутрішньої еластичної мембрани.
Підендотеліальний шар представлений пухкою неоформленою сполучною
тканиною, тонкі еластичні і колагенові волокна якої розташовані переважно
поздовжньо. Між цими волокнами розміщені малодиференціовані
сполучнотканинні клітини зірчастої форми. Внутрішня вікончаста еластична
мембрана добре виражена і розташована на межі між внутрішньою та
середньою оболонками. На гістологічних препаратах вона має вигляд блискучої
хвилястої стрічки.
У середній оболонці (tunica media) за об’ємом є приблизно однакова кількість
гладких міоцитів і еластичних волокон, вони розподілені рівномірно. Гладкі
міоцити і еластичні волокна розміщені переважно спіралеподібно. У середній
оболонці міститься мало колагенових волокон і фібробластів, а в основній
речовині міститься багато кислих глікозаміногліканів. На межі із зовнішньою
оболонкою розташована тонка вікончаста зовнішня еластична мембрана.
Усі еластичні елементи середньої оболонки утворюють єдину систему, що надає
судині еластичності під час розтягування і стиснення, не дає їй спадатися,
забезпечуючи безперервність кровоплину.
Гладкі міоцити середньої оболонки артерій змішаного типу мають важливу
структурно-функціональну особливість – наявність системи каналів для іонів
К+ і Ca2+, яка називається кальцієвим пускачем. Ця система забезпечує
розслаблення гладких міоцитів, що призволить до розширення судин і зниження
кров’яного тиску.
Зовнішня оболонка (tunica externa; adventitia) побудована з пухкої волокнистої
неоформленої сполучної тканини. Її колагенові і еластичні волокна
переплітаються, орієнтовані переважно поздовжньо. Між цими волокнами
містяться гладкі міоцити і клітини сполучної тканини. У зовнішній оболонці
проходять судини і нерви судин.
Артерії змішаного типу (середнього калібру) здатні змінювати свій діаметр,
тобто величину просвіту, одночасно зберігаючи стійкість до високого тиску
крові завдяки еластичним структурам стінки судин.
Артерії м’язового типу (артерії середнього і малого калібрів) переважають в
організмі людини, їхній діаметр коливається від 5 мм до 0,3 мм. За будовою
стінок артерії м’язового типу істотно відрізняються від артерій еластичного і
мішаного типів перш за все відносно середньої оболонки. Із зменшенням
калібру артерій зменшується відносний вміст еластичних структур і відповідно
збільшується кількість гладких міоцитів. Така конструкція середньої оболонки
відповідає гемодинамічним умовам, бо артерії м’язового типу віддалені від
серця, тиск крові в них нижчий, тому скорочення гладких міоцитів підтримує
необхідний тиск крові в судинах, забезпечуючи нормальний кровоплин.
В артеріях малого калібру (діаметром до 1 мм) їхня внутрішня
оболонка представлена шаром ендотеліальних клітин, що лежать на тонкій
базальній мембрані, яку оточує внутрішня еластична мембрана. У крупніших
артеріях м’язового типу (вінцевих, селезінковій, ниркових тощо) між
внутрішньою еластичною мембраною і ендотелієм міститься шар колагенових і
ретикулярних волокон, а також фібробласти. Останні синтезують і виділяють
еластин та інші компоненти міжклітинної речовини. У всіх артеріях м’язового
типу, окрім пупкової, внутрішня еластична мембрана є вікончастою і при
світловій мікроскопії має вигляд хвилястої яскраво-рожевої смужки.
У стінках артерій м’язового типу середнього калібру найтовстішою є середня
оболонка. Вона утворена з 10-40 шарів спірально орієнтованих гладких
міоцитів, які з’єднані між собою пальцеподібними контактами. В артеріях
малого калібру в середній оболонці міститься не більше 3-5 шарів гладких
міоцитів. Міоцити занурені в основну речовину, яку вони продукують. В
основній речовині переважає еластин. В артеріях м’язового типу є вікончаста
зовнішня еластична мембрана. Із зменшенням діаметру артерій зовнішня
еластична мембрана стоншується, а в судинах малого калібру вона відсутня. В
стінці артерій малого калібру м’язового типу є тонкий шар переплетених
еластичних волокон, завдяки яким ці судини не спадаються. Тонка зовнішня
оболонка складається з пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини, у
якій проходять кровоносні і лімфатичні судини, а також нерви судин.
Артерії м’язового типу регулюють місцеве кровопостачання (приплив крові в
судини мікроциркуляторного русла), підтримують артеріальний тиск крові.
Отже, із зменшенням діаметра артерій всі оболонки їхніх стінок стоншуються,
зменшується товщина підендотеліального шару і внутрішньої еластичної
мембрани, поступово меншає кількість гладких міоцитів і еластичних волокон у
середній оболонці, зникає зовнішня еластична мембрана. У зовнішній оболонці
зменшується кількість еластичних волокон..

4) Типи галуження артерій:

Розрізняють чотири типи
галуження артерій: розсипний, магістраль- ний, дихотомічний і
кінцевий. Розсипний тип галуження судин характери- зується поділом
судини на ряд дрібних гілок різного калібру. При магістра- льному
типі галуження гілки відходять від основного стовбура в певному
порядку. При дихотомічному галуженні один артеріальний стовбур
поділя- ється на дві рівнозначні артерії (вилкоподібно), що забезпечує
рівномірне й
однакове кровопостачання відповідних частин тіла чи органа. Кінцевий
тип галуження характеризується відсутністю анастомозів між гілками
основних артерій. Анастомози мають тільки судини
мікроциркуляції. Перевага кінце- вих галужень артерій полягає в тому, що з
них кров надходить у тканини під однаковим тиском, недолік — у разі
закривання такої судини тромбом відповідна частина органа не одержує
кров, внаслідок чого настає його зме- ртвіння.
Тип галуження артерій всередині окремих органів залежить від
особ- ливостей їх розвитку, будови та функції (рис. 9,18, 9.19).
Кровопостачання кісток зумовлене типом їх будови й розвитку. У кістках
судини розгалужуються відповідно до їх типу. В трубчастих кістках судини
поділяють на діафізарні (живильні) — a. v. nutrítia, епіфізарні та артерії
окістя. Живильні судини проходять крізь живильний отвір — for.
nutrítium, що знаходиться в діафізі кістки і розгалужується на дві гілки
діафізарної кістково-мозкової артерії (вени), які найбільше постачають кров
кістковому мозку діафіза. Епіфізарні артерії приносять кров у губчасту
речовину епіфі- зів. Їх дуже багато, і вони проникають крізь живильні отвори
різних розмі- рів. Судини окістя постачають кров також для компактної
кісткової речови- ни. Це дуже маленькі гілки судин, що проходять через
систему кісткових каналів.
Усі судини анастомозують між собою, що забезпечує інтенсивне
кровопос- тачання кістки в різних випадках. Характерно, що венозні судини
кожної кістки скелета анастомозують між собою так, що утворюють єдину
сітку ве- нозних судин, по яких забезпечується рух крові і від розміщених
поряд ор- ганів чи тканин. Прикладом цього є можливість при
внутрішньокістковому введенні рідини через одну якусь кістку заповнити
нею всю сітку венозних судин усього організму тварини. В
плоских, коротких і змішаних кістках та- кож є живильні судини й судини
окістя, які постачають кров до всіх струк- турних елементів.
Кровопостачання м’язів залежить від їх форми, типу
будови, розміщення, особливостей розвитку й функції, які дуже
різноманітні, що позначається на ході, галуженні та кількості їхніх
судин. Постачати м’яз кров’ю може одна або кілька судин, які галузяться в
ньому за магістральним чи розсипним типом. Дрібні судини всередині м’яза
йдуть паралельно ходу м’язових пуч- ків. М’язи, що виконують більшу
роботу, мають і більшу кількість судин.
Сухожилки і зв’язки живлять кілька судин. Дрібні судини проходять
па- ралельно пучкам сухожилкових волокон. Кількість судин у них значно
ме- нша, ніж у м’язах.
Кровопостачання порожнистих трубчастих органів дуже різноманітне.
Судини підходять до органа з боку брижі і можуть утворювати вздовж
орга- на анастомози, від яких метамерно відходять гілки в його стінку. На
самому органі судини галузяться так, що охоплюють його кільцеподібно і
віддають гілки до окремих шарів органа. В кожному шарі кінцеві судини
галузяться залежно від його структури.
 5) Поняття про шляхи колатерального (обхідного)
плину крові:
Основные (ближайшие) пути коллатерального кровотока –
это крупные вены, визуализирующиеся в норме и расширяющиеся
до размера, сопоставимого с диаметром нижней полой вены.
Дополнительные пути коллатерального кровотока – это вены, не
визуализирующиеся в норме, а выявляющиеся в случае окклюзии
нижней полой вены.

6) Вікові особливості артерій:

Після народження дитини в міру збільшення віку окружність, діаметр,

товщина стінок артерій і їх довжина збільшуються. Змінюється також рівень
відходження артеріальних гілок від магістральних артерій і навіть тип їх
розгалуження. Діаметр лівої вінцевої артерії більше діаметра правої вінцевої
артерії у людей всіх вікових груп. Найбільш істотні відмінності в діаметрі
цих артерій відзначаються у новонароджених і дітей 10-14 років. У людей
старше 75 років діаметр правої вінцевої артерії незначно більше, ніж діаметр
лівої. У дітей раннього віку діаметр загальної сонної артерії дорівнює 3-6 мм,
а у дорослих становить 9-14 мм. Діаметр підключичної артерії найбільш
інтенсивно збільшується від моменту народження дитини до 4 років. У перші
10 років життя найбільший діаметр з усіх мозкових артерій має середня. У
ранньому дитячому віці артерії кишечника майже всі однакового діаметра.
Різниця між діаметром магістральних артерій і діаметром їх гілок 2-го і 3-го
порядків спочатку невелика, однак у міру збільшення віку дитини ця різниця
також збільшується. Діаметр магістральних артерій зростає швидше, ніж
діаметр їх гілок. Протягом перших 5 років життя дитини діаметр ліктьової
артерії збільшується більш інтенсивно, ніж променевої, але в подальшому
діаметр променевої артерії превалює. Збільшується також окружність
артерій. Так, окружність висхідної аорти у новонароджених дорівнює 17-23
мм, в 4 роки - 39 мм, в 15 років - 49 мм, у дорослих - 60 мм. Товщина стінок
висхідної аорти зростає дуже інтенсивно до 13 років, а загальної сонної
артерії стабілізується після 7 років. Інтенсивно наростає і площа просвіту
висхідної аорти - з 23 мм 2 у новонароджених до 107,2 мм 2 у
дванадцятирічних, що узгоджується зі збільшенням розмірів серця і
серцевого викиду. Довжина артерій зростає пропорційно зростанню тіла і
кінцівок. Наприклад, довжина низхідній частини аорти до 50 років
збільшується майже в 4 рази, при цьому довжина грудної частини аорти
наростає швидше, ніж черевної. Артерії, кровоснабжающие мозок, найбільш
інтенсивно розвиваються до 3-4-річного віку, за темпами зростання
перевершуючи інші судини. Найбільш швидко зростає в довжину передня
мозкова артерія. З віком подовжуються також артерії, кровоснабжающие
внутрішні органи, і артерії верхніх і нижніх кінцівок. Так, у новонароджених
і дітей грудного віку нижня брижова артерія має довжину 5-6 см, а у
дорослих - 16-17 см.
Рівень відходження гілок від магістральних артерій у новонароджених і
дітей, як правило, розташовується проксимальніше, а кути, під якими
відходять ці судини, у дітей більше, ніж у дорослих. Змінюється також радіус
кривизни дуг, утворених судинами. Наприклад, у новонароджених і дітей до
12 років дуга аорти має більший радіус кривизни, ніж у дорослих.
Пропорційно зростанню тіла і кінцівок і відповідно збільшення довжини їх
артерій відбувається часткова зміна топографії цих судин. Чим старша
людина, тим нижче розташовується дуга аорти. У новонароджених дуга
аорти вище рівня I грудного хребця, в 17-20 років - на рівні II, в 25- 30 років -
на рівні III, в 40-45 років - на висоті IV грудного хребця, а у літніх і старих
людей - на рівні міжхребцевого диска між IV і V грудними хребцями.
Змінюється також топографія артерій кінцівки. Наприклад, у
новонародженого проекція ліктьової артерії відповідає переднемедіальних
краю ліктьової кістки, а променевої артерії - переднемедіальних краю
променевої кістки. З віком ліктьова і променева артерії переміщаються по
відношенню до серединної лінії передпліччя в латеральному напрямку. У
дітей старше 10 років ці артерії розташовуються і проектуються так само, як і
у дорослих. Проекції стегнової і підколінної артерій в перші роки життя
дитини також зміщуються в латеральному напрямку від серединної лінії
стегна, при цьому проекція стегнової артерії наближається до медіального
краю стегнової кістки, а проекція підколінної артерії - до серединної лінії
підколінної ямки. Спостерігається зміна топографії долонних дуг.
Поверхнева долонна дуга у новонароджених і дітей молодшого віку
розташовується проксимальніше середини II і III п'ясткових кісток. У
дорослих ця дуга проектується на рівні середини III п'ясткової кістки.
У міру збільшення віку відбувається також зміна типу розгалуження артерій.
Так, у новонародженого тип розгалуження вінцевих артерій розсипному, до
6-10 років формується магістральний тип, який зберігається протягом усього
життя людини.
 7) Анатомічна класифікація вен :

Вени, як і артерії поділяються на магістральні та органні. Залежно від розташування виділяють

поверхневі та глибокі вени (наприклад, v.cephalica і v.basilica в ділянці ліктьової кістки). За
будовою стінок поділяються на м'язові та безм'язові вени.

Безм'язові вени[ред. | ред. код]

До вен безм'язевого типу належать вени твердої і м'якої оболон головного і спинного мозку,
вени п'ясті, сітківки, плаценти і селезінки. З внутрішньої сторони такі вени покриті ендотелієм,
який лежить на підендотеліальній мембрані. А ззовні це все покрито тонким шаром пухкої
сполучної тканини.

Вени м'язевого типу[ред. | ред. код]

Вени м'язевого типу можуть мати або слабкий або сильний розвиток м'язової тканини. Вени
нижньої частини тіла мають сильно розвинену м'язову оболонку, а вени верхньої частини тіла,
відповідно, — слабку. Це обумовлено особливостями циркуляції крові у верхніх та нижніх
кінцівках.

8) Класифікація вен за будовою стінки:

Стінка вен також складається з трьох оболонок. Розрізняють
два типи вен: безм'язового і м'язового типів. До вен безм'язового
типу належать вени твердої та м'якої оболон мозку, сітківки ока,
селезінки, кісток і плаценти. Безм'язові вени зрощені з
сполучнотканинними структурами органів і тому не спадаються.

9) Поверхневі вени, глибокі вени:

Глибокі і поверхневі вени верхньої кінцівки містять численні
клапани, анастомозують між собою, утворюючи венозні сітки.
Анастомотичні вени клапанів не мають.
Поверхневі вени верхньої кінцівки
Поверхневі вени верхньої кінцівки (vv. superficiales membri superioris)
збирають кров від шкіри і підшкірної жирової клітковини. Вони беруть
початок від венозних сплетень кисті, які особливо добре виражені на її тилі.
Виділяють дві крупні поверхневі вени верхньої кінцівки – головну і основну
вени. Вони залягають під шкірою, тому їх раніше називали відповідно
бічною і присередньою підшкірними венами руки.
На долонній поверхні кожного пальця густа венозна сітка формує по дві
долонні пальцеві вени (vv. digitales palmares), які йдуть проксимально вздовж
обох долонних країв пальців. Долонна венозна сітка пальців утворює
численні анастомози з тильною венозною сіткою пальців. На рівні основ
проксимальних фаланг долонні пальцеві вени анастомозують між собою,
утворюючи міжголовкові вени (vv. intercapitulares), які по міжпальцевих
складках переходять на тил кисті в тильні п’ясткові вени. Окрім того, на
долонній поверхні на рівні основ проксимальних фаланг ІІ–V пальців
міжголовкові вени, з’єднуючись між собою, утворюють поверхневу долонну
венозну дугу (arcus venosus palmaris superficialis), що анастомозує через
долонні п’ясткові вени з глибокою долонною венозною дугою.
На тильній поверхні пальців дуже потужна венозна сітка формує тильні
пальцеві вени, які проходять вздовж обох країв кожного пальця,
анастомозуючи між собою. На рівні середини проксимальної фаланги тильні
пальцеві вени кожного пальця з’єднуються між собою дугоподібними
анастомозами. Венозні судини, які збирають кров від двох сусідніх пальців,
з’єднуються з відповідними міжголовковими венами і формують чотири
тильні п’ясткові вени (vv. metacarpales dorsales), вони супроводжують
однойменні артерії. У тильній ділянці кисті між тильними п’ястковими
венами утворюються потужні анастомози, які формують тильну венозну
сітку кисті (rete venosum dorsale manus). Друга і третя тильні п’ясткові вени
переважно впадають у четверту тильну п’ясткову вену. Перша тильна
п’ясткова вена, вийшовши на  передпліччя, називається  головною веною
передпліччя, а продовження четвертої тильної п’ясткової вени – основною
веною передпліччя.
Головна вена передпліччя (v.  cephalica antebrachii), яка є продовженням
першої тильної п’ясткової вени, йде вверх, огинає збоку
променевозап’ястковий суглоб, проходить уздовж променевого краю
передпліччя, а на межі між нижньою і середньою третинами передпліччя
переходить на його передню поверхню і досягає бічної ділянки ліктьової
ямки. Згодом ця вена переходить на плече вже під назвою головна вена (v.
cephalica), йде вверх у бічній двоголовій борозні, потім у дельтоподібно-
грудній борозні, пронизує глибокий листок дельтоподібної фасції.
Досягнувши підключичної ямки, головна вена пронизує  ключично-грудну 
фасцію  і  впадає в кінцевий відділ пахвової вени. У кінцевий відділ головної
вени переважно відкривається грудо-надплечова вена (v. thoracoacromialis),
яка збирає венозну кров від дельтоподібного, великого грудного і
підключичного м’язів та шкіри над ними, а також від плечового і
надплечово-ключичного суглобів. Інколи може бути додаткова головна вена
(v. cephalica accessoria), яка також впадає у пахвову вену.
Основна вена передпліччя (v. basilica antebrachii), яка є продовженням
четвертої тильної п’ясткової вени, йде вверх, поступово переходить на
передню поверхню передпліччя і по його ліктьовому краю доходить до
присередньої ділянки ліктьової ямки, де в неї впадає серединна вена ліктя.
Далі крупна вена переходить на плече під назвою основна вена(v. basilica),
яку в давнину називали царською веною. Основна вена йде вверх у
присередній двоголовій борозні. Приблизно на межі між нижньою і
середньою третинами плеча основна вена пронизує плечову фасцію і впадає в
одну з плечових вен. Інколи основна вена, анастомозуючи з плечовими
венами, у складі судинно-нервового пучка плеча досягає пахвової ямки і
впадає у пахвову вену.

Глибокі вени:
Глибока долонна венозна дуга (arcus venosus palmaris profundus) представлена
двома венами, що анастомозують між собою, вони супроводжують артеріальну глибоку ...

10) Венозні сітки, венозні сплетення:

А) Венозні сітки:
Венозна сітка - важливий сигнал того, що судини не справляються зі своїми
завданнями. Це одне з перших проявів варикозного розширення вен. І, якщо
не звертати на це увагу, воно буде розвиватися та може привести до
серйозних ускладнень.

Б) Венозні сплетення:
Від венозних сплетень кров безпосередньо відтікає у внутрішню
соромітну вену або у внутрішню клубову вену. Виділяють такі
венозні сплетення в ділянці малого таза: Міхурове венозне
сплетення (plexus venosus vesicalis) є найкрупнішим сплетенням в
ділянці таза, обплітає дно сечового міхура.
 11) Судини гемомікроциркуляторного русла, будова
і функції:
А) Судини гемомікроциркуляторного русла:
Судини гемомікроциркуляторного русла дуже пластичні і миттєво
реагують на зміни кровоплину та дію різноманітних чинників. Ці судини
здатні змінювати проникність стінки для тканинної рідини та інших речовин,
депонувати формені елементи крові, а при звуженні пропускають лише
плазму крові.

Б) Будова судин гемомікроциркуляторного русла:

Будова судин гемомікроциркуляторного русла

Дистальна частина серцево-судинної системи називається

гемомікроциркуляторним руслом, до складу якого входять найдрібніші
судини: артеріоли, прекапілярні артеріоли, капіляри, посткапілярні венули,
венули та артеріоло-венулярні анастомози.

В) Функції судин гемомікроциркуляторного русла:

Ці судини здатні змінювати проникність стінки для тканинної
рідини та інших речовин, депонувати формені елементи крові, а
при звуженні пропускають лише плазму крові.

12) Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції:

А) Лімфатичні судини (будова):

Лімфатичні судини утворюються при злитті декількох лімфатичних капілярів.
Їх діаметр становить 1,5-2 мм, стінки товщі за рахунок м'язового шару і
зовнішньої сполучнотканинної оболонки. Лімфатичні судини мають клапани,
що запобігають ретроградному току лімфи і мають чоткоподібний вигляд
 Б)_ Функції лімфатичних судин:
Функції лімфатичної системи: дренажна – відводить від тканин надлишок води із
розчиненими в ній кристалоїдами; транспортна (провідникова) – здійснює всмоктування і
транспортування колоїдних речовин, білків, краплинок жиру; захисна – в
органах лімфатичної системи утворюються лімфоцити і антитіла, в лімфатичних вузлах