Класифікація судин за морфологічним і функціональним

значенням.
Розрізняють декілька видів судин: магістральні, резистивні, капілярні, ємнісні та
шунтуючі судини.

Магістральні судини – це крупні артерії. У них ритмічно пульсуючий кровотік

переходить у рівномірний, плавний. Стінки цих судин мають мало гладко-
м’язових елементів і багато еластичних волокон.

Резистивні судини (судини опору) включають у себе прекапілярні (мілкі артерії,

артеріоли) і посткапілярні (венули й мілкі вени) судини опору.

Капіляри (обмінні судини) – найважливіший відділ серцево-судинної системи.

Вони мають найбільшу загальну площу поперечного перерізу. Через тонкі
стінки капілярів відбувається обмін між кров’ю та тканинами (транскапілярний
обмін). Стінки капілярів не містять гладком’язових елементів.

Ємнісні судини – венозний відділ серцево-судинної системи. Вони містять

приблизно 60-80% об’єму всієї крові.

Шунтуючі судини – артеріовенозні анастомози, які забезпечують прямий зв'язок

між мілкими артеріями й венами в обхід капілярів
Фактори, що забезпечують рух крові по судинах високого і
низького тиску
Рух крорві по судинах здійснюється за законами гідродинаміки, видозміненими
відповідно до умов діяльності серця і кровоносних судин.

Швидкість, з яким рухається рідина по трубках, залежить від двох основних

факторів: від різниці тиску рідини на початку і кінці трубки; від опору, що зустрічає
рідину на шляху свого руху. Різниця тисків сприяє руху рідини, і чим вона більше,
тим інтенсивніше цей рух. Цим закономірностям підкоряється і рух крові по
судинах.

Різниця кров'яного тиску, що визначає швидкість руху крові по судинах, у людини

велика. В аорті тиск може бути рівним 120–130 мм рт.ст., а наприкінці великого
кола кровообігу, у порожніх венах, воно усього лише 2–5 мм рт. ст., під час вдиху
навіть відємне – мінус 2–4 мм рт. Ст. Ця різниця тисків забезпечує швидкий рух
крові по судинах.

Опір у судинній системі, що зменшує швидкість руху крові, залежить від ряду
факторів: від довжини судини і його радіуса (чим більше довжина і менший радіус,
тим більший опір), від в'язкості крові (вона в 5 разів більша за в'язкість води) і від
тертя часток крові об стінки судин і між собою.
Кров’яний тиск, його види (артеріальний, венозний, капілярний) та
їхня характеристика.
Венозний тиск - це тиск крові, циркулюючої у венах. Величина венозного тиску
коливається від 150 мм вод. ст. у венулах, до практично нульового або негативного при
вдиху, у порожнистих венах біля передсердя. У дорослої людини в горизонтальному
положенні у венах розміщених поза грудною кліткою венозний тиск дорівнює 45-120
мм вод. ст.
На величину венозного тиску впливають три фактори:
По-перше - об'єм крові, що поступає у венозну систему. Коли збільшується притік крові,
наприклад, при фізичному навантаженні, то зростає венозний тиск.
По-друге - від тиску, який створюється в правому серці.
По-третє - від ємкості венозного русла.
У людини венозний тиск в горизонтальному положенні практично одинаковий у верхніх і
нижніх кінцівках; у вертикальному положенні венозний тиск у нижніх кінцівках
підвищується на величину гідростатичного тиску (тиск, створюваний вагою води-рідини).
Підвищення венозного тиску в фізіологічних умовах спостерігається при виконанні
фізичної роботи. Венозний тиск, як правило, високий в дітей раннього віку. Це
обумовлено відносно великою кількістю циркулюючої крові, а також більш вузьким
просвітом венозних судин, що визначає меншу ємність венозного русла в дітей. Під час
відпочинку і сну венозний тиск понижується.

Капіля́ рний тиск (рос. давление капиллярное; англ. capillary pressure, нім.
Kapillardruck m) – різниця тисків (±Δp), що виникає внаслідок впливу сил
поверхневого натягу на рівновагу або рух вільної поверхні рідини, границі рідини з
твердим тілом, а також границі поділу між незмішуваними рідинами, окремий
випадок поверхневе явище.
Капілярний тиск в організмі людини виникає внаслідок взаємодії між рідинами (кров'ю,
лімфою) та стінками капілярів, тонких судин малого діаметру. Цей тиск відіграє важливу
роль у забезпеченні різноманітних процесів, включаючи обмін речовин, транспорт різних
речовин та підтримку гомеостазу.
Основні характеристики капілярного тиску:
1. Природа виникнення: Капілярний тиск виникає через взаємодію між молекулами
рідини та стінками капілярів. Він залежить від таких факторів, як поверхневе
натягнення рідини, діаметр капілярів та характеристики рідини.
 2. Залежність від параметрів судин: Капілярний тиск залежить від діаметра капілярів.
Зменшення діаметра призводить до збільшення капілярного тиску, а збільшення –
до зменшення.
3. Роль у кровообігу: Капілярний тиск грає ключову роль у кровообігу. Він допомагає
переносити кисень, поживні речовини та інші необхідні речовини через капіляри в
тканини організму.
4. Значення для регуляції обміну речовин: Капілярний тиск допомагає регулювати
обмін речовин між кров'ю та тканинами. Він сприяє фільтрації рідини через
капілярні стінки, що дозволяє поживним речовинам та кисню потрапляти в
тканини, а відходам – видалятися з них.
5. Вплив на гідродинаміку організму: Капілярний тиск взаємодіє з іншими
параметрами гідродинаміки організму, такими як артеріальний тиск та венозний
тиск, утворюючи оптимальні умови для нормального функціонування організму.

Фактори, що визначають рівень кров’яного тиску (гормони,

ендотеліальні фактори, метаболіти).
Рівень кров'яного тиску визначається комплексом різних факторів, які включають
гормональні, ендотеліальні (що стосуються ендотелію судин) та метаболічні (що пов'язані
з обміном речовин) механізми. Давайте розглянемо кожен з цих факторів докладніше:
1. Гормональні фактори:
 Ренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС): Ренін, ангіотензин та
альдостерон є ключовими гормонами, що регулюють кров'яний тиск. Ренін
стимулює виробництво ангіотензину, який в свою чергу спричиняє
вазоконстрикцію судин та збільшення об'єму крові, що призводить до
підвищення тиску. Альдостерон збільшує збереження натрію та води в
нирках, також призводячи до підвищення тиску.
 Вазопресин (антидіуретичний гормон, ADH): Вазопресин впливає на
рівень кров'яного тиску, збільшуючи реабсорбцію води в нирках, що також
може призводити до підвищення тиску.
 Ендотеліальний фактор вазодилатації (наприклад, оксид азоту):
Ендотелій судин виробляє оксид азоту, який відповідає за розширення
судин, знижуючи тим самим кров'яний тиск.
2. Ендотеліальні фактори:
 Оксид азоту (NO): Як зазначено вище, NO є ключовим ендотеліальним
фактором, який сприяє вазодилатації, тобто розширенню судин, зменшуючи
тим самим опір судин і підвищуючи кров'яний потік.
 Ендотелін: Ендотелін, на відміну від NO, здатний викликати
вазоконстрикцію, тобто звуження судин, що може призвести до підвищення
кров'яного тиску.
3. Метаболічні фактори:
 Аденозин: Підвищений рівень аденозину може спричинити вазодилатацію
та зниження кров'яного тиску.
 Продукти метаболізму оксида азоту: Деякі метаболічні шляхи можуть
впливати на виробництво оксиду азоту, що в свою чергу впливає на
кров'яний тиск.
Всі ці фактори взаємодіють між собою, регулюючи кров'яний тиск з метою забезпечення
оптимального кровообігу та гомеостазу в організмі.
Методи виміру артеріального тиску в експерименті та клініці.
Максимальний, мінімальний, пульсовий та середній тиск.
Артеріальний пульс, його походження. Клініко-фізіологічна
характеристика пульсу.

Трансмуральний тиск.
Трансмуральний тиск – різниця між внутрішнім тиском крові на стінку
судин і зовнішнім тиском тканин, що її оточують:
де: Pt – трансмуральний тиск;

F – напруга стінки; r – радіус судини.

З рівняння випливає: чим менший радіус судини, тим менша напруга в її

стінці. Завдяки цьому найменші судини (капіляри), незважаючи на
відносно високий тиск крові в них, не розриваються. Течія крові у
кровоносних судинах є ламінарною (лінійним потоком), бо число
Рейнольдса (Re), яке прямо пропорційне діаметру судини (2г) в метрах,
середній лінійній швидкості кровотоку (V) в м/с і густині крові (р = 1060
кг/м3) та обернено пропорційне в'язкості крові (η) в Па • с:

в нормі не перевищує 2000. Коли число Re перевишує 3000, завжди

виникає турбулентна течія. Причиною цього може бути збільшення
лінійної швидкості руху крові через звужені судини або зменшення
в'язкості крові, наприклад, при зменшенні гематокриту.

Судини мікроциркуляторного русла. Обмінні процеси в

мікроциркуляторному руслі.

Рух крові по венах. Механізм венозного повернення крові до серця.

Венозний пульс.

Сфігмограма та її компоненти. Аналіз сфігмограми.

Вікові особливості судинного русла.