Для характеристики вікових змін гемодинаміки істотне значення мають

дані про артеріальний кров’яний тиск. У немовлят артеріальний кров’яний тиск

значно нижчий, ніж у дорослої людини. Це пояснюється тим, що у дітей цього
віку артерії мають велику ширину просвіту відносно маси серця, загальної ваги
і зросту дитини. Венозні судини, навпаки, трохи звужені. Співвідношення
діаметрів венозних і артеріальних судин складає в цьому віці 1:1, тоді як у
дорослих - 1:2.

Досягши величини 120-122/70-72 мм рт. ст., тиск потім тривалий період

залишається без змін і лише до старості трохи підвищується через втрату
еластичних властивостей стінки судин і збільшенню периферичного опору.

Зміни пружнов’язких властивостей судин, тонусу стінок призводить до

того, що величина периферичного опору з віком наростає. Це можна
простежити на прикладі змін швидкості пульсової хвилі, що між 10 і 80 роками
збільшується. Вікові зміни пружнов’язких властивостей судинної стінки
позначаються на умовах гемодинаміки. Відомо, що систолічний об’єм крові,
викинутий в аорту, більший її ємності у фазі діастоли. Тому тільки частина
енергії викинутої крові перетворюється в кінетичну енергію розтягнутої
судинної стінки. Отже, наростання величини периферичного опору знижує
важливий резерв ощадливого використання енергії під час серцевого циклу, що
у свою чергу вимагає збільшення потужності серця в людей похилого і
старечого віку.

Серцевий викид і периферичний опір визначають величину одного з

найважливіших фізіологічних показників: швидкості колообігу крові.
Швидкість колообігу крові з віком збільшується. Наприклад, час повного
колообігу крові в немовлят становить 11 с, 3-літніх - 15 с, у 15-19 років - 18,4 с,
у 30-40-літніх - 20,7 с, а у віці 70-79 років - 22,6 с. У ранньому віці ці зрушення
пов’язані з ростом, збільшенням довжини судин, у більш пізньому - зміною
еластичних властивостей судин.
У великих артеріальних стовбурах у процесі старіння розвивається склеротичне
потовщення внутрішньої оболонки, атрофія м’язового шару, зниження
еластичності судинної стінки. Еластичність стінок великих артерій у осіб віком
70 років зменшується вдвічі у порівнянні з 20-річними. Таким чином, з віком
діяльність серця стає менш ефективною.

Діяльність серцево-судинної системи в остаточному підсумку спрямована на

забезпечення трофіки тканин, здійснюваної за посередництвом капілярів. От як
говорить Бюргер про значення капілярного кровообігу в житті людини: "Вік
людини - це вік капілярів". За своєю будовою капіляри дітей мало
відрізняються від капілярів дорослих. А от їхня проникність для рідкої частини
крові змінюється: вона вище в середньому віці, а в дитинстві і в старечому віці
знижена. Кількість функціонуючих капілярів у лінійному полі зору в старості
знижується. Як вважає більшість дослідників, типовим для старих людей, є
наростання звивистості капілярів, збільшення міжкапілярних анастомозів. При
цьому висловлюється думка, що уповільнення капілярного кровотоку в старості
є пристосувальним механізмом, що сприяє більш повній віддачі кисню.

ВИСНОВКИ

1. Для осіб похилого і старечого віку поширеною є ізольована систолічна

артеріальна гіпертензія, яка виявляється у кожного третього з обстежених
пацієнтів. Артеріальний тиск підвищується, що суттєво збільшує навантаження
на немолоде серце.

2. Процес біологічного старіння супроводжується значними змінами з боку

периферичних артеріальних судин. Насамперед відбувається зменшення
еластичності магістральних артерій, що веде до зменшення пульсового
артеріального наповнення і його швидкості. Судини втрачають еластичність, у
них з'являються та збільшуються атеросклеротичні бляшки через підвищення
рівня холестерину в крові.
 3. Встановлено негативну кореляцію між еластичністю артерій та рівнем
систолічного та пульсового артеріального тиску. Саме порушення еластичності
артерій можуть бути головною ланкою патогенезу ізольованої систолічної
артеріальної гіпертензії.