Зміст

Вступ.........................................................................................................................2
Основна частина......................................................................................................3
1. Загальне поняття про серце................................................................................3
2. Анатомія серця....................................................................................................3
3. Серцево-судинна система...................................................................................5
4. Кровообіг..............................................................................................................5
5. Цикл серцевої діяльності..............................................................................6
6. Анатомічні терміни серцево-судинної системи...............................................8
Висновки..................................................................................................................9
Література..............................................................................................................10
 Вступ
Серце - один з найголовніших органів нашого організму, який безперервно
прокачує кров через тіло. Серцеві захворювання найнебезпечніші і
найсмертоносніші в наш час. Знати будову серця повинен не тільки
кардіолог, а також біомедичний інженер.

Сьогодні за допомогою клітинної та генної інженерії створюються дивовижні

речі. На базі стовбурових клітин вирощуються клітини печінки, кісткового
мозку, клітини підшлункової залози, які продукують інсулін. Вчені всього
світу працюють над вирощуванням клітин найважливішого органу
людського тіла – серця.

Зараз у науково-медичних лабораторіях світу проводяться дослідження по

відновленню тканин серця. Широке поширення набуло вирощування
кардіоміоцитів зі стовбурових клітин. Принципово новою методикою є
вирощування клітин міокарда шляхом генної інженерії - перепрофілювання
клітин шкіри або волосся пацієнта на генному рівні. Такі клітини вносять в
спеціальну середу і після їх вирощування підсаджуються в уражену область
міокарда. Однак бажаного результату досягти поки не вдавалося. Молоді
клітини добре проводять нервовий імпульс, але погано приживаються через
відсутність в них кровоносних судин.

2
 Основна частина
1. Загальне поняття про серце
Серце людини (лат. cor humanum) — це порожнистий фіброзно-
м'язовий орган, що забезпечує безперервний кровообіг (Рис.1). Серце людини
є чотирикамерним. Дві верхні камери називаються передсердями, дві
нижні — шлуночками, права і ліва половини серця розділені товстою
м'язовою стінкою. Правий шлуночок і ліве передсердя замикають мале коло
кровообігу, лівий шлуночок і праве передсердя замикають велике коло
кровообігу.
Довжина серця дорослої людини становить від 10 до 15 см, ширина в основі
8—11 см, передньо-задній розмір становить 6—8,5 см. Маса серця в
середньому у чоловіків становить 332 г (від 274 до 385 г), у жінок — 253 г
(від 203 до 320 г).

Рис.1 Серце людини

2. Анатомія серця
Серце знаходиться у центрі грудної клітки, у нижній частині
переднього середостіння, на сухожильному центрі діафрагми, між правою і
лівою плевральними порожнинами. Нижній лівий край серця зміщений у ліву
сторону, по відношенню до середньої лінії тіла воно розташоване
3
несиметрично: близько 2/3 зліва від неї і близько 1/3 — справа. Серце
знаходиться у тонкому, але щільному мішку — навколосерцевій сумці,
чи перикарді, який складається з двох шарів (так званих листків, із
порожниною між ними), відокремлює серце від інших органів і має захисну
функцію. Зовнішній листок називається парієтальним перикардом;
внутрішній — вісцеральним, він одночасно являє собою зовнішній шар серця
(епікард). Разом ці два шари називаються серозним перикардом, оскільки
порожнина перикарду містить невелику кількість серозної рідини, яка
полегшує тертя його листків під час роботи серця.
Задньоверхня, більш широка частина серця називається його основою, у неї
відкриваються великі вени і з неї виходять великі артерії. Передньонижня,
вільна частина серця називається його верхівкою (лат. apex cordis). На
поверхнях серця розрізняють три борозни: одну вінцеву, що розташована на
межі між передсердями і шлуночками, і дві — передню і задню — поздовжні,
що відокремлюють один шлуночок від іншого. У вінцевій борозні
розташовані власні судини серця. На груднинно-ребровій поверхні серця
вона сягає лише країв легеневого стовбура. Розрізняють передню і задню
міжшлуночкові борозни серця, місце переходу однієї з них в іншу відповідає
невеликому заглибленню — вирізці верхівки серця (лат. incisura apicis cordis),
а в борознах залягають гілки коронарних судин, що йдуть поздовжно.
Серце людини складається з чотирьох окремих порожнин — камер: правого і
лівого передсердь та правого і лівого шлуночків. До правого
передсердя (лат. atrium dextrum) входять порожнисті, а до лівого (лат. atrium
sinistrum) — легеневі вени. З правого (лат. ventriculus dexter)
і лівого (лат. ventriculus sinister) шлуночків виходять відповідно легенева
артерія (легеневий стовбур) і висхідна аорта. Передсердя сполучені з
відповідними шлуночками за допомогою отворів, по краю яких
прикріплені серцеві клапани. Ці клапани, що внаслідок свого розташування
називаються атріовентрикулярними, забезпечують рух крові в одному
напрямку. Клапан між лівим передсердям і лівим шлуночком
називається мітральним чи двостулковим. Клапан між правим передсердям і
правим шлуночком називається трикуспідальним чи тристулковим. Крім
цього, у серці містяться аортальний і легеневий клапани, кожен з яких
утворений трьома півмісячними клапанами. Аортальний і легеневий клапани
відокремлюють лівий і правий шлуночки від аорти і легеневої артерії
відповідно і контролюють витікання крові з обох шлуночків.
У кожному циклі серцевої діяльності кров надходить до передсердь, а з них
через серцеві клапани потрапляє до шлуночків, які при скороченні
виштовхують кров до кіл кровообігу. У нормі при кожному скороченні
правий шлуночок виштовхує до малого кола кровообігу таку ж кількість
крові, як і лівий до великого. Стінка лівого шлуночка приблизно утричі
більш товста, ніж стінка правого шлуночка, оскільки лівий має бути
достатньо сильним для виштовхування крові до великого кола кровообігу, де
4
опір потоку крові у кілька разів більший, а тиск крові у кілька разів вищий,
ніж у малому.

3. Серцево-судинна система
Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в
замкненій трубчастій системі — кров'яній. До якої відноситься серце-артерії-
капіляри-вени-серце. По ній циркулює рідка сполучна тканина — кров. В
системі крові задіяні і інші органи, такі як печінка (деактивація токсичних
речовин), легені (збагачення киснем крові за допомогою процесу, який
називається — вентиляція), кровотворні органи ( постійно замінюють
елементи крові, що загинули шляхом апоптозу чи некрозу), ендокринні
залози (виділяють в кров гормони). Паралельно з кров'яною системою
нерозривно пов'язана і функціонує лімфатична система (капіляри, судини,
вузли, протоки і головний лімфатичний колектор — грудна протока, яка
впадає в венозну систему) — в якій циркулює тканинна рідина — лімфа.
Кровоносна система забезпечує обмін речовин в організмі. Вона
переносить кисень, який зв'язується з гемоглобіном в легенях,
гормони, медіатори, виводить продукти обміну — вуглекислий газ , водні
розчини азотистих шлаків через нирки.
В серцево-судинній системі виділяють центральний орган — серце, трубки
які відводять кров від нього — артерії, трубки, по яких кров іде до серця —
вени, і проміжну між ними частину — мікроциркуляторне русло (куди
входять артеріоли, капіляри, венули).

4. Кровообіг
Кров проходить через серце завжди в одному і тому ж напрямку, з
передсердь до шлуночків та зі шлуночків у легеневу артерію й аорту. Рухові
крові у зворотному напрямку перешкоджають трикуспідальний, мітральний,
аортальний і легеневий клапани (Рис.2).

5
Рис.2 Циркуляція крові через серце

Серце діє як подвійний насос. Ліве передсердя і лівий шлуночок у сукупності

утворюють «артеріальне серце», назване так за типом крові, що проходить
через нього; праве передсердя і правий шлуночок об'єднуються у «венозне
серце», назване за тим самим принципом. Збіднена на кисень кров, що
надходить з великого кола кровообігу через верхню і нижню порожнисті
вени, збирається до правого передсердя, а з нього потрапляє до лівого
шлуночка, який через легеневу артерію виштовхує її у мале коло кровообігу,
де шляхом пасивного процесу дифузії відбувається газообмін. Збагатившись
на кисень, кров з малого кола кровообігу через легеневі вени надходить до
правого передсердя, з нього до лівого шлуночка, який через аорту виштовхує
її у велике коло кровообігу.
5. Цикл серцевої діяльності
Робота серця являє собою безперервне чергування періодів скорочення
(систола) і розслаблення (діастола), що і складає серцевий цикл. Оскільки у
спокої частота скорочень серця становить 60—80 циклів на хвилину, то
кожен з них триває близько 0,8 с. При цьому 0,1 с займає систола передсердь,
0,3 с — систола шлуночків, а решту часу — спільна діастола серця.
До початку систоли міокард розслаблений, а серцеві камери заповнені
кров'ю, що надходить з вен. Атріовентрикулярні клапани в цей час розкриті,
і тиск у пересердях і шлуночках практично однаковий. Генерація збудження
у синоатріальному вузлі призводить до систоли передсердь, під час якої за
рахунок різниці тисків кінцево-диастолічний об'єм шлуночків зростає
приблизно на 15%. Із закінченням систоли передсердь тиск у них знижується.
Оскільки клапанів між магістральними венами і передсердями немає, під час
систоли передсердь відбувається скорочення кільцевої мускулатури, яка
6
оточує устя порожнистих і легеневих вен, що перешкоджає відтоку крові з
передсердь назад у вени. У той же час систола передсердь супроводжується
певним підвищенням тиску у порожнистих венах. Важливе значення у
систолі передсердь має забезпечення турбулентного характеру потоку крові,
яка надходить у шлуночки, що сприяє закриттю атріовентрикулярних
клапанів.
З переходом збудження на атріовентрикулярний вузол і провідну систему
шлуночків починається систола останніх, в ході якої тиск у них підвищується
до величини, достатньої для закриття атріовентрикулярних клапанів,
згодом — до величини, достатньої для відкриття півмісячних клапанів, і
настає період вигнання крові з серця, загальна тривалість якого становить
0,25 с. Після закінчення скорочення тиск у шлуночках різко падає; у
магістральних артеріях він знижується значно повільніше, що забезпечує
закриття півмісячних клапанів і запобігає зворотньому токові крові.
Після завершення систоли шлуночків виникає початковий етап діастоли —
фаза ізометричного розслаблення, що проявляється при ще закритих
клапанах і триває до моменту, коли тиск у передсердях стає вищим за тиск у
шлуночках, що призводить до відкриття атріовентрикулярних клапанів, і
кров переходить у шлуночок. Цей період називається фазою швидкого
наповнення; переміщення крові в цей період обумовлюється винятково
різницею тисків у передсердях і шлуночках, в той час як його абсолютна
величина в усіх серцевих камерах продовжує знижуватися. Діастола
завершується фазою повільного наповнення (диастазису), протягом якої
відбувається безперервне надходження крові з магістральних вен як у
передсердя, так і у шлуночки.

7
6. Анатомічні терміни серцево-судинної системи
1) Серцево-судинна система - systema cardiovasculare.

2) Кровоносна система - systema sanguineum.

3) Серце – cor.

4) Ишемическая болезнь сердца - morbus ischaemicus cordis. Патологическое

состояние, характеризующееся абсолютным или относительным нарушением

кровоснабжения миокарда вследствие поражения коронарных артерий.

5) Сердечная недостаточность - Insufficientia cordis. Синдром, вызванный

нарушением функции миокарда.

6) Аневризма аорты - aneurysma aortae. Расширение участка аорты,

обусловленное патологическим изменением соединительнотканных структур

её стенок вследствие атеросклеротического процесса, воспалительного

поражения, врождённой неполноценности или механических повреждений

аортальной стенки.

7) Эхокардиография (греч. ἠχώ — отголосок, эхо + καρδία — сердце + γράφω

— писать, изображать) — метод УЗИ, направленный на исследование

морфологических и функциональных изменений сердца и его клапанного

аппарата.

8) Фонокардиография (от греч. phone – звук и кардиография) -

диагностический метод графической регистрации сердечных тонов и

сердечных шумов.
8
 Висновки

Серце — це конусоподібний м'язовий порожнистий орган кровоносної

системи, який своїми ритмічними скороченнями прокачує кров або
гемолімфу через судини тіла, забезпечуючи таким чином живлення і дихання
тканин. У вищих тварин і людини серце є життєво необхідним органом. Під
час ембріонального розвитку цей орган виникає одним із перших.

Кожна клітина серцевої тканини повинна постійно одержувати кисень і

поживні речовини, що забезпечується власним кровообігом серця по системі
його коронарних судин — коронарним кровообігом.

Серцю властива автоматизація – здатність ритмічно скорочуватися під

впливом імпульсів, які виникають у самому серці.

Кровообіг регулюється нервовою системою та гуморальними чинниками.

9
 Література
1. Анатомия человека. Под.ред. проф. С. С. Михайлова. «Медицина», —
Москва, 1984 р.
2. Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
3. «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001
4. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. (1974). Анатомия
человека. М.: Медицина. с. 670.

10