Зміст

1. Вступ....................................................................................................................3
1.1. Актуальність теми.........................................................................................3
2. Основна частина................................................................................................4
2.1. Будова травного каналу................................................................................4
2.2. Склад та властивості підшлункового соку. Очеревина.........................7
2.3. Короткі відомості про функціональне призначення компонентів
травного тракту.....................................................................................................8
3. Заключна частина...........................................................................................10
3.1. Зв’язок теорії з практикою.........................................................................10
4. Література.........................................................................................................11
4.1. Наукова..........................................................................................................11
4.2. Джерела Інтеренету......................................................................................11
 2

1. Вступ

1.1. Актуальність теми

Процес розщеплення складних органічних речовин на прості розчинні
сполуки, які можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом, називається
травленням.

Життя організму неможливе без поповнення його тканин енергією,

будівельним матеріалом, вітамінами, мінеральними речовинами і водою.
Воно здійснюється за рахунок їжі. Щоб з харчових продуктів вивільнилась
енергія і вони стали придатними для включення в обмін речовин. Їжа в
травному апараті піддається механічній і хімічній обробці, ця обробка
відбувається під впливом ферментів, до складових частин, які придатні до
всмоктування в кишках і подальшого засвоєння в тканинах.

Харчування має вагомий вплив на життя та здоров’я людини, тому що

забезпечує ріст та розвиток організму; бере участь у формуванні високого
рівня здоров’я та зменшує рівень захворюваності та тяжкості хвороб. Воно
сприяє відновленню працездатності, забезпечує репродуктивну функцію,
збільшує тривалість життя та підвищує його якість. Їжа сприяє зменшенню
несприятливого впливу екологічних факторів, шкідливих виробничих та
побутових чинників. Харчування має питому вагу у лікуванні та
профілактиці захворювань.

Неякісне та недостатнє харчування приводе до поширення серед дітей та

дорослих різних форм ожиріння і, як наслідок, до збільшення частоти
захворювань, в основі яких виявлено порушення вуглеводного та ліпідного
обмінів – атеросклероз кровоносних судин та його наслідки, цукровий діабет.
 3

2. Основна частина
2.1. Будова травного каналу
Початкова частина травного каналу представлена порожниною рота. У
порожнині рота відбувається переважно механічна і первинна хімічна
обробка їжі. У ній розташовані зуби та язик, в порожнину рота відкриваються
вивідні протоки слинних залоз. Ротова порожнина переходить в глотку, а
сама глотка займає особливе положення в травному каналі, оскільки
одночасно служить для проходження їжі і повітря. З глотки їжа поступає в
стравохід, який є вузькою трубкою, що з’єднає глотку і шлунок. Довжина
стравоходу у дорослої людини складає близько 25 см.

Шлунок є розширеним відділом травного каналу, де починається власно

процес травлення. Шлунок розташований в черевній порожнини під лівим
куполом діафрагми (у лівому підребер'ї) і лише одна четверта його частина,
розташована справа, доходячи до печінки. Зверху і справа розрізняють малу
кривизну шлунку, а знизу і зліва - велику кривизну шлунку. Слід зазначити,
що величина шлунку змінюється у міру його наповнення. Довжина шлунку у
дорослої людини складає 20-25 см, а місткість коливається від 1 до 3 л. У
складі шлунку виділяють - дно, тіло і пілоричну частину. Вихід з шлунку -
пілорична частина найвужча, вона безпосередньо переходить в тонку кишку.

Тонка кишка є наступним відділом травного каналу. Вона займає весь

середній і нижній відділи черевної порожнини, утворює велику кількість
петель і переходить в товсту кишку. Довжина тонкої кишки у людини
складає в середньому 5-6 м.

У тонкому кишечнику виділяють три відділи:

1) дванадцятипала кишка;

2) порожня кишка;

3) клубова кишка.
 4

Дванадцятипала кишка (довжина її близько 25 см) починається від

пілоричної частини шлунку і згинаючись, охоплює головку підшлункової
залози. Продовженням дванадцятипалої кишки є порожня кишка, яка,
сходячи вниз, утворює вигини, петлі (розташована переважно в центрі і лівій
частині живота, довжина її 2/5 частини загальної довжини тонкого
кишечнику) і переходить в клубову кишку. Клубова кишка впадає в
наступний відділ кишечнику - товсту кишку.

Товста кишка - це найширший відділ кишечнику (діаметр її коливається від 4

до 7 см) завдовжки від 1,5 до 2 м підрозділяється на 3 основні відділи:

1) сліпа кишка;

2) ободова кишка;

3) пряма кишка.

Сліпа кишка є початковим відділом товстої кишки (вона розташована в

правій частині живота), від неї відходить червоподібний відросток
(апендикс). У другому відділі товстої кишки (ободової) розрізняють в свою
чергу 4 частини: висхідна, поперечна, низхідна, сигмовідна кишки. Пряма
кишка є кінцевим відділом товстої кишки (довжина в середньому 20 см) і
закінчується анальним отвором.

До складу травного апарату окрім травного каналу входять печінка,

підшлункова залоза і жовчний міхур.

Печінка - залозистий орган розташований в черевній порожнини (головним

чином у правому підребер'ї) і маса її у дорослої людини складає від 1,5 до 2
кг. Вона є залозою зовнішньої секреції, яка виділяє свій секрет в
дванадцятипалу кишку. Печінка бере найактивнішу участь в травленні.
Окрім травної функції печінка виконує цілий ряд інших найважливіших
функцій. Через неї проходять майже всі речовини, у тому числі і лікарські,
які так само, як і токсичні продукти, знешкоджуються.
 5

Із загального жовчного протока жовч потрапляє в дванадцятипалу кишку.

Жовч складається з 98% води і 2% сухого залишку, куди входять органічні
речовини: солі жовчних кислот, жовчні пігменти - білірубін і білівердін,
холестерин, жирні кислоти, лецитин, муцин, сечовина, сечова кислота,
вітаміни А, В, С, неорганічні речовини. У жовчному міхурі концентрація всіх
цих речовин в 5-6 разів більше, ніж в печінковій жовчі. Холестерин в
основному утворюється в печінці (80 %), в тонкому кишечнику (10 %) і в
шкірі (10 %). За добу синтезується близько 1 г холестерину. Якщо
порушується виведення холестерину (при захворюванні печінки або
неправильній дієті), то виникає гіперхолестерінемія, яка виявляється або у
вигляді атеросклерозу, або жовчекаменної хвороби.

Нетравневі функції печінки пов'язані з обміном речовин. Печінка сприяє

підтримці нормального рівня цукру в крові за рахунок процесів глікогенеза -
перетворення глюкози в глікоген за допомогою гормону підшлункової залози
інсуліну.

Підшлункова залоза - це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції,

розташована позаду шлунка, складається з частини (головки), тіла і хвоста.
Це залоза змішаної секреції, що виробляє як травний сік, так і гормони. Її
головка та тіло розташовані в черевній порожнині, хвіст в заочеревинному
просторі. Містить острівці ендокринної тканини, які секретують гормон
інсулін, глюкагон, соматостатин. Вона секретує ферменти, потрібні для
процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл
панкреатичного соку. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення
поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м'язах
глікогену, зниженню концентрацію глюкози в крові. Підшлункова також
виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну — сприяє
розчепленню глікогену до глюкози. Підшлункова залоза відкриває свою
протоку у фатерів сосок, що розташований в дванадцятипалій кишці.
 6

Жовчний міхур має форму поздовжнього мішка завдовжки 8-12 см з об’ємом

40-70 куб. см. У жовчному міхурі розрізняють дно, тіло, шийку. Від шийки
відходить міхурова протока, яка сполучається із загальною печінковою
протокою. Стінку жовчного міхура формують три оболонки: серозна, яка
вкриває більшу частину міхура, м’язова та слизова. М’язова оболонка слабо
розвинена і представлена переважно коловим шаром непосмугованих
м’язових клітин. Слизова оболонка тонка, має підслизовий прошарок та
дрібні складки. Жовчний міхур — це резервуар, у якому зберігається жовч;
під час травлення жовч стікає по міхуровій протоці у дванадцятипалу кишку.

2.2. Склад та властивості підшлункового соку. Очеревина

Підшлунковий сік - безколірна рідина з лужною реакцією (рН 7,3—8,7), яка
містить ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи. Перетравлення
білків відбувається під впливом трипсину і хімотрипсину, жирів - під
впливом ліпази до гліцерину та жирних кислот, на вуглеводи впливають
амілаза і мальтаза, що розщеплюють їх до моносахаридів. Секреція
підшлункової залози регулюється нервовим та гуморальним шляхами.
Підшлунковий сік починає виділятися через 2-3 хв після прийому їжі.
Подразнення рецепторів ротової порожнини рефлекторно збуджує
підшлункову залозу. Наступне виділення соку підтримується подразненням
слизової оболонки дванадцятипалої кишки харчовими масами та хлоридною
кислотою шлункового соку. Тут утворюються активні гормони - секретин і
панкреозимін, які всмоктуються в кров і переносяться нею до підшлункової
залози, збуджуючи її секрецію.

Очеревина розміщена в черевній порожнині, має два листки: пристінковий та

нутрощевий. Пристінковий листок очеревини вистеляє стінки живота, а
нутрощевий вкриває внутрішні органи. У порожнині очеревини міститься
близько 20 мл серозної рідини, яка продукується зовнішнім шаром очеревини
- одношаровим плоским епітелієм. Ця рідина зволожує стінки порожнини
очеревини. У чоловіків порожнина очеревини повністю замкнута, а у жінок
 7

вона сполучається за допомогою отворів маткових труб із зовнішнім

середовищем.

2.3. Короткі відомості про функціональне призначення

компонентів травного тракту
Ротова порожнина - їжа подрібнюється зубами та змочується слиною,
відбувається аналіз її смакових якостей (солодка, гірка, солона тощо),
знезаражування бактерицидними речовинами слини, первинне
ферментативне розкладання вуглеводів, формування харчової грудки.

Глотка - ковтання харчової грудки.

Стравохід - перистальтика стравоходу забезпечує рух харчової грудки,

скороченням сфінктера вона потрапляє до шлунку.

Шлунок - травлення в шлунку може відбуватися лише при температурі тіла

36-37 ℃ і за наявності хлоридної (соляної) кислоти. Депонуються
(нагромаджуються) харчові грудки, м’язовий шар перемішує їх, залози
виділяють шлунковий сік (3л за добу) та ферменти пепсин і ренін.
Відбувається початкове розщеплення білків. Харчові грудки перетворюються
на хімус (напіврідка маса), час від часу хімус автоматично виштовхується в
кишечник через отвір, оточений сфінктером.

Тонкий кишечник:

Дванадцятипала кишка - на хімус діють ферменти залоз тонкого кишечнику,

ферменти підшлункової залози, жовч із жовчного міхура, яку виробляє
печінка. У дванадцятипалу кишку відкривають протоки підшлункова залоза,
жовчний міхур, також залози має стінка тонкого кишечника.

Порожниста та клубова кишки - остаточне розщеплення на прості речовини

та всмоктування їх.

Товстий кишечник:
 8

Сліпа, ободова, сигмоподібна кишки - накопичуються речовини, що не

засвоїлися раніше. Частково перетравлюється целюлоза рослинної їжі
мікроорганізмами, які там живуть.
 9

3. Заключна частина
3.1. Зв’язок теорії з практикою
Важливу роль у життєдіяльності організму відіграє система травлення, її
ураження за частотою стоять на другому місці після серцево-судинних
захворювань, а за частотою виникнення у людини явищ дискомфорту,
можливо, навіть на першому місці.

Вона забезпечує надходження в організм поживних речовин з метою їх

подальшого використання для забезпечення енергетичних затрат організму
при виконанні механічної роботи, його пластичних і ростових процесів,
підтримання градієнта концентрації іонів. Однак поживні речовини організм
людини може використовувати лише після попередньої механічної та
хімічної обробки, в процесі якої вони деполімеризуються і втрачають свою
видову специфічність.

Травлення - складний фізіологічний процес, завдяки якому їжа, що

потрапила в травний канал, піддається фізичним і хімічним перетворенням.
 10

4. Література
4.1. Наукова
1) Анатомія та фізіологія з патологією / За ред. Я І Федонюка, ЛС. Білика, НХ
Микули Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - 412 с.

2) Анатомія та фізіологія людини: підручник / П.І. Сидоренко, Г.О.

Бондаренко, С.О. Куц. — 4-е вид., випр. — К.: ВСВ “Медицина”, 2012. — 70
с.

4.2. Джерела Інтеренету

1) http://8next.com/bl/4952-bl_016_3.html
2) http://8next.com/bl/3367-bl_011.html
3) https://pidruchniki.com/14260307/meditsina/sistema_travlennya_protsesi_travlennya