СИСТЕМА ТРАВЛЕННЯ

2016
В.М.
Шлунково-кишковий тракт (ШКТ)
 Функціональне призначення ШКТ

Більшість поживних речовин в системі

травлення повинна розщеплюватися, щоб
втратити свою генетичну або імунну
специфічність, інакше вони після
всмоктування можуть бути розпізнані
системою імунітету як чужорідний об’єкт.
Лише після цього продукти розщеплення
можуть всмоктуватися і надходити в
потік крові.
 Особливості розщеплення (гідролізу)
різних поживних речовин
 При розщепленні бажано зберегти як можна
більшу молекулу, щоб в організмі не
синтезувати всі сполуки знову, починаючи з їх
окремих елементів.
 Такими, придатними для використання
«цеглинками" для білків є амінокислоти; для
вуглеводів – моносахариди; для нуклеінових
кислот - нуклеотіди.
 Жири в меншій мірі проявляють імунну
антигенність і тому можуть надходити в кров
мало зміненими.
 Функції органів ШКТ
 Для здійснення процесів травлення шлунково-
кишковий тракт виконує наступні функції:
 1) рух їжі через весь тракт;
 2) секреція соків і гідроліз поживних речовин;
 3) абсорбція (всмоктування) продуктів
переварювання і речовин, які не розщеплюються;
 4) підтримка відповідних потоків крові і лімфи.
 Всі ці процеси - переварювання, переміщення і
всмоктування регулюються відповідними
механізмами нервової і гуморальної систем регуляції,
а також метаболітами самої їжі.
 Травний конвеєр
 Процеси розщеплення (гідролізу) і наступного
всмоктування відбуваються травній трубці –
своєрідному конвеєрі, вдовж якого їжа пересувається і
піддається поетапній обробці.
 На початкових етапах тверда їжа механічно
перетирається зубами, а потім піддається хімічному
розщепленню.
 Тільки після цього відбувається всмоктування.
 Гідроліз поживних
речовин в різних
відділах ШКТ

 ПОЗНАЧЕННЯ:
 Блакитним – вуглеводи,
 Жовтим – жири,
 Червоним – білки.
 Ротова
порожнина  В ротову порожнину
відкриваються вивідні
протоки трьох пар великих
слинних залоз:
 привушної (серозної),
 підщелепової (серозно-
слизової),
 підязикової (слизової).
 Крім того, в слизовій рота
розташована велика кількість
дрібних залоз.
 Секреція слини
 Первинна слина – вода, іони та
інші інгредієнти, секритується із
залозистих клітин в просвіт
протоків.
 Проходчи по протоку, вона
продолвжує обмінюватися
іонами з оточуючими
тканинами, перетворюючись у
вторинну слину.
 За добу виділяється 0,5-2,0 л
слини.
 Склад слини
 В слині виявлені ферменти: -амілаза, протеаза,
ліпаза, кисла і лужна фосфатаза, РНКази. Вони активні
в лужному середовищі, яке створюється
бікарбонатами. Но активність більшості з них
невелика.
 Муцин, надає слині в’язкість і полегшує ковтання
просоченої слиною харчової грудки.
 Слина також містить ряд біологічно активних з’єднань.
Так, лізоцим слюни має бактерицидну дію, а калікреін
приймає участь в створенні розширюючих судини
кінінів. Кініни, разом із нервовими впливами,
забезпечують підвищення кровотоку в слинних
залозах при вживанні їжі.
 Слина слугує:
 а) для змочування твердої їжі і забезпечення формування
харчової грудки, здатної пройти через стравохід;
 б) для розчинення ряду інгредієнтів, забезпечуючи тим самим
рецепторам можливість визначити смакові якості їжі;
 в) для початкового гідролізу деяких поживних речовин
(наприклад, вуглеводів);
 г) для виконання захисних функцій (слина містить бактерицидні
речовини, які забезпечують санацію ротової порожнини; она
може частково нейтралізувати кислий шлунковий сік при його
потраплянні в стравохід),
 д) для захисту ротової порожнини шляхом розрідження (кислі
напої, гострі приправи) або охолодження їжі.
Механізми рефлекторної регуляції виділення
слини
 Основні регулятори –
умовні і безумовні
рефлекси
 Безумовні рефлекси
починаються з
рецепторів ротової
порожнини
 Нервові центри
розташовані в стовбурі
мозку
 Еферентними є лицевий і
язикоглотковий нерви
Регуляція ковтання
 Рефлекс ковтання запускається
аферентними імпульсами
язикоглоткового нерва
 Еферентні сигнали від центра
ковтання надходять спочатку до
скелетних м’язів ротової
порожнини, а потім до
гладенької мускулатури
стравохода по підязиковому,
трійчастому, блукаючому,
язикоглотковому нервам
 Початок ковтання

В почаковому етапі ковтання приймають участь

скелетні м’язи. В цей час відбувається узгодження
ковтання з диханням (потрібно перекрити вхід в
голтань надгортанником), а також відкриття
верхнього сфінктера стравохода
 Перистальтичний рух їжі по
Ковтання стравоходу забезпечує
гладенька мускулатура (рис.
ліворуч)
Перед надходженням їжі в
шлунок потрібно, щоб відбулося
рефлекторне відкриття
нижнього фінктера стравохода
(нижній рис.)
 Узгодження процесів травлення
 Всі вказані вище процеси, що забезпечують травлення, не
ізольовані, а узгоджені один з одним. Так, вже при
пережовуванні в ротовій порожнині твердої їжі потрібне її
змочування слиною, чтобы харчову грудку можна було
проковтнути.
 В подальшому харчова грудка змішується з різними соками і
рухається вздовж травної трубки.
 Хімічна обробка (травлення) відбувається під впливом
секретів залоз, які містять різні ферменти. Травні залози
розкидані майже на протязі всього травного тракта.
 Всмоктування відбувається лише після розщеплення поживної
речовини і забезпечується відповідною побудовою слизової
оболонки, наявністю тут густої мережі кровоносних і
лімфатичних капілярів, які тісно прилягають до епітелію
слизової.
 Механізми регуляції
 В ШКТ регуляторну функцію виконує складний
комплекс, який включає:
 власні гормони (гастроінтестінальні пептиди,
ГІГ),
 інші біологічно активні з’єднання,
 рефлекторну регуляцію.
 Шлунок
 Шлунок виконує функцію депо
спожитої їжі.
 В шлунку їжа готується до
порційної евакуації в
кишечник.
 Гидроліз поживних речовин в
ньому лише починається.
 За добу виділяється 2,0 – 2,5 л
шлункового соку.
 Секреторні процеси в шлунку

 Головні клітини  Добавочні клітини

продукують пепсиногени
 Обкладочні (парієтальні) -
соляную кислоту (HCl)
 В невеликій кількості
 G-клітини
залози шлунка секретують
ліпазу, амілазу і
желатиназу
(покривного
епітелія) виділяють
мукоідний секрет
пілоричного відділу
наряду з
пепсиногенами
секритують гормон
Схема типової секреторної клітини ШКТ

 1 - кровоносний капіляр,
 2 - базальна мембрана
 3 - ендоплазматичний
ретикулум,
 4 - апарат Гольджі,
 5 - закінчення нервового
волокна,
 6 - мітохондрії,
 7 - рібосоми,
 8 - гранули зімогену,
 9 - секреція.
 Слизова оболонка шлунка
 Слизова шлунка містить
кілька типів залозистих
клітин:
 головні, парієтальні,
 додаткові клітини.

 а, б - залози дна шлунка,

 в - секреторна клітина в активному стані
(1),
 2 - секреторний каналець.
 Пепсини
 Головні клітини синтезують і виділяють 7 неактивних
пепсиногенів.
 Пепсиногени першої групи (їх налічують 5) утворюються
клітинами склепіння, другої (2 профермента) - приворітниковою
частиною шлунка і початковим відділом дванадцятипалої кишки.
 Процес активації запускаеться НСl, а в подальшому протікає
аутокаталітично, під дією перших утворених порцій пепсину.
 Протеази шлуночкового соку розщеплюють білки до великих
поліпептидних фрагментів лише в кислому середовищі.
 Функції соляної кислоти

 НСl шлункового сока виконує ряд важливих функцій:

 а) викликає денатурацію і набрякання білків, що
сприяє їх подальшому розщепленню пепсинами
 б) створює кисле середовище, в якому пепсины
активні
 в) запускає реакцію активації пепсиногенів,
 г) викликає згортування молока
 д) має бактерицидні властивості
 е) приймає участь в регуляції продукції S-клітинами
слизової оболонки 12-палої кишки гормона секретина і
 Мукоіди шлуноквого соку

 Муцин, з одного боку, механічно розмежовує слизову

оболонку і вміст шлунка, а з другого – сорбує і тим
самим нейтралізує значну кількість кислоти і
ферментів. Обволікаючи поверхню епітелію і
зменшуючи тертя, слиз попереджає механічне
пошкодження стінки.
 Міжмолекулярні взаємодії мукоідів забезпечують
формування слизового гелю. Концентрація протеінів,
потрібна для утворення гелю, становить 30-50 мг/мл. В
результаті один грам його займає в розчині біля 40 мл
об’єму, в той час як 1 г глобулярного білку - менше 1 мл.
 Внутрішній фактор Касла
 Він забезпечує всмоктування в порожній кишці
витамину В12, який надходить з їжею і необхідний для
біосинтезу гемоглобіну еритробластами кісткового
мозку. Вказаний фактор в шлунку з’єднується з
вітаміном В12, що і захищає останній від розщеплення в
кишковику.
 В слизовій порожньої кишки на мембрані епітеліальних
клітин містяться рецептори внутрішнього фактора. В
результаті після абсорбції комплексу на мембрані
вітамін всмоктується і надходить в кровоток.
 Без внутрішнього фактора всмоктується не більше 1/50
отриманого з їжею вітаміну.
 N. vagus і шлункова секреція
 Основним секреторним нервом є n. vagus. Він має
подвійний механізм впливу на секреторні клітини.
Прямий шлях впливу медіатора ацетилхоліну (АХ)
блукаючого нерва на М-рецептори парієтальних
клітин має результатом стимуляцію секреції готової
НСl.
 Вагусна імпульсація сприяє також виділенню готових
зімогенних гранул з головних клітин і мукоідів – з
слизових. В основі ефекту – збільшення надходження
в клітини Са2+ в результаті взаємодії з АХ з
оболонковими рецепторами.
 Крім того, АХ впливає на секреторні клітини
опосредковано, через стимуляцую утворення
гастрину і гістаміну.
 Гастрін
 Як регулюється синтез
гастрину G-клітинами  Гастрін сприяє синтезу і секреції
слизової оболонки НСl шляхом стимуляції
пілоричного відділу ? проникності мембрани
парієтальних клітин до кальцію,
що і підсилює процеси секреції
 Утворення самого готової кислоти.
гастрину, окрім  Гастрін стимулює синтез і
блукаючого нерва, виділення пепсиногенів
стимулюється головними клітинами і слизу
впливом продуктів покровними.
гідроліза білків,
алкоголя,
екстрактивних
речовин їжі.
 Гістамін
В основі впливу гістаміну лежить процес
залучення внутрішньоклітинного цАМФ –
його утворення прискорюється. Зростання
вмісту цАМФ ініціює білковосинтетичні і
секреторні процеси.
 Фази шлункової
секреції
 Мозкова – умовні та безумовні
рефлекси
 І.П. Павлов виділив три  Шлункова – місцеві рефлекси і
фази шлункової секреції, гастро-інстенціальні гормони.
для кожної з яких Секреторна активність
характерні свої шлункових залоз, стимульована
особливості регуляції:
лише наявністю їжі в шлунку,
мозкова, відносно невелика.
 Кишкова – гастро-інстенціальні
шлункова, гормони (основний вплив) і
кишкова. місцеві рефлекси з кишківника.