Самостійна робота

З фізіології

Виконала: студентка ІІакБ

Прохорчук І. С.
Всмоктування життєво-необхідних речовин в різних відділах
травного тракту.

Всмоктування відбувається на всьому протязі травного тракту, але

інтенсивність його в різних відділах різна. Не для кого не секрет те, що
в порожнині рота всмоктування пракично відсутнє внаслідок
короткочасного перебування в ній речовин і відсутності мономірних
(звичайних) товарів гідролізу. Але, слизова порожнини рота проникна
для натрію, калію, якихось амінокислот, алкоголю, деяких
фармацевтичних речовин. У шлунку інтенсивність всмоктування
також невелика. Тут всмоктується вода і розчинені в ній мінеральні
солі, не рахуючи того в шлунку всмоктуються слабенькі розчини
алкоголю, глюкоза і в маленьких кількостях амінокислоти. У
дванадцятипалої кишці інтенсивність всмоктування більше, ніж у
шлунку, та й тут воно відносно невелика. Основний процес
всмоктування відбувається у вузькому кишковому тракті. Моторика
тонкої кишки має величезне значення в діях всмоктування, тому що
вона не тільки сприяє гідролізу речовин (за рахунок зміни
пристінкового шару хімусу), та й всмоктуванню його товарів. У процесі
всмоктування в тонкій кишці особливе значення мають скорочення
ворсинок. Каталізаторами скорочення ворсинок є продукти гідролізу
поживних речовин (пептиди, амінокислоти, глюкоза, екстрактивні
речовини їжі), також якісь складові секретів травних залоз, приміром,
жовчні кислоти. Гуморальні причини також посилюють руху
ворсинок, наприклад, гормон віллікінін, який з’являється в слизовій
дванадцятипалої кишки і в порожній кишці.

Всмоктування в товстій кишці в звичайних умовах незначно. Тут

відбувається в основному всмоктування води і формування калових

мас, В маленьких кількостях в товстій кишці можуть всмоктуватися
глюкоза, амінокислоти, також інші просто всмоктуються речовини. На
цій підставі використовують живильні клізми, тобто введення
легкозасвоюваних поживних речовин у пряму кишку.

Білки після гідролізу до амінокислот всмоктуються в кишковому

тракті. Всмоктування різних амінокислот в різних відділах тонкої
кишки відбувається з різною швидкістю. Всмоктування амінокислот
зпорожнини кишки здійснюється активно з роллю переносника і з
витратою енергії. Потім амінокислоти за механізмом полегшеної
дифузії транспортуються в міжклітинну рідину. Всмоктатися в кров
амінокислоти потрапляють за системою ворітної вени в печінку, де
піддаються різним перетворенням. Значна частина амінокислот
вживається для синтезу білка. Рознесені кровотоком по всьому
організму амінокислоти служать початковим матеріалом для
побудови різних тканинних білків, гормонів, ферментів, гемоглобіну і
інших речовин білкової природи. Необхідно підкреслити те, що якась
частина амінокислот вживається як джерело енергії.
Інтенсивність всмоктування амінокислот залежить від віку (найбільш
інтенсивно воно в юному віці), від рівня білкового обміну в організмі,
від вмісту в крові вільних амінокислот, від нервових і гуморальних
впливів.
Вуглеводи всмоктуються в основному в тонкій кишці у вигляді
моносахаридів. З більшою швидкістю всмоктуються гексози (глюкоза,
галактоза і ін), пентози всмоктуються повільніше. Всмоктування
глюкози і галактози є результатом їх активного транспорту через
мембрани травних стін. Транспорт глюкози та інших моносахаридів
активізується транспортом іонів натрію через мембрани.

Всмоктування різних моносахаридів в різних відділах тонкої кишки

відбувається з різною швидкістю і залежить від гідролізу цукрів,
концентрації утворилися мономерів, від особливостей транспортних
систем травних епітеліоцитів.
У регуляції всмоктування вуглеводів у тонкій кишці беруть участь різні
причини, особливо залози внутрішньої секреції. Всмоктування
глюкози посилюється гормонами наднирників, гіпофізу, щитовидної і
підшлункової залоз. Всмоктатися в кишковому тракті моносахариди
надходять у печінку. Тут значима частина їх затримується і
перетворюється в глікоген. Частина глюкози потрапляє в загальний
кровоток і розноситься по організму і вживається як джерело енергії.
Якась частина глюкози перетворюється в тригліцериди і відкладається
в жирових депо (органах скупчення жирів – печінка, підшкірний
жировий шар і т. п.). Під дією панкреатичної ліпази в порожнині
тонкої кишки зі складних жирів утворюються дигліцериди, а потім
моногліцериди і жирні кислоти. Мало хто знає те, що травна ліпаза
завершує гідроліз ліпідів. І дійсно, моногліцериди і жирні кислоти з
роллю солей жовчних кислот перебігають в травні епітеліоцити через
мембрани за допомогою активного транспорту. Всі знають те, що в
травних епітеліоцитах відбувається розпад складних жирів. З
тригліцеридів, холестерину, фосфоліпідів і глобулінів
утворюються хіломікрони – дрібні жирові частинки, укладені в
ліпопротеїнову оболонку. Хіломікрони залишають епітеліоцити через
мембрани, перебігають в сполучно-ткані місця ворсинок, звідти вони
за допомогою скорочень ворсинки перебігають в її центральний
лімфатичний посудину, таким чином, основна кількість жиру
всмоктується в лімфу. У звичайних умовах в кров надходить невелика
кількість жиру.
Парасимпатичні впливу підсилюють, а симпатичні – уповільнюють
всмоктування жирів. Необхідно підкреслити те, що посилюють
всмоктування жирів гормони кори надниркових залоз, щитовидної
залози і гіпофіза, також гормони дванадцятипалої кишки – секретин і
холецистокінін – панкреозимин.

Жири, всмоктатися в лімфу та кров, надходять у загальний кровообіг.

Основне

кількість ліпідів відкладається в жирових депо, з яких жири

вживаються для енергетичних цілей.

Шлунково-кишковий тракт сприймає активну роль у водно-сольовому

обміні організму. Вода надходить у шлунково-кишковий тракт у складі
їжі і рідин, секретів травних залоз. Основна кількість води
всмоктується в кров, маленька кількість – у лімфу. Починається
всмоктування води в шлунку, але більш інтенсивно воно відбувається
в тонкій кишці. Активно всмоктуєтьсярозчинені речовини
епітеліоцитами "тягнуть" за собою воду. Вирішальна роль в
перенесенні води належить іонам натрію і хлору. Тому всі причини,
що діють на транспорт цих іонів, впливають і на всмоктування води.
Як би це було не дивно, але всмоктування води пов’язане з
транспортом цукрів і амінокислот. Вимкнення з травлення жовчі
уповільнює всмоктування води з тонкої кишки. Гальмування
центральної нервової системи (наприклад, під час сну) уповільнює
всмоктування води.

Натрій інтенсивно всмоктується у вузькому кишковому тракті. Іони

натрію переносяться з порожнини тонкої кишки в кров через травні
епітеліоцити і по міжклітинних каналах. Надходження іонів натрію в
епітеліоціт відбувається пасивно (без витрати енергії) за рахунок
різниці концентрацій. З епітеліоцитів через мембрани іони натрію
активно транспортуються в міжклітинну рідину,

У тонкій кишці перенесення іонів натрію і хлору просходит відразу і за

схожими принципами, в товстій кишці йде обмін всмоктуються іонів
натрію на іони калію, При зниженні вмісту в організмі натрію його
всмоктування в кишковому тракті різко зростає. Всмоктування іонів
натрію підсилюють гормони гіпофіза і надниркових залоз,
пригнічують – гастрин, секретин і холецистокінін-панкреозимин.

Всмоктування іонів калію відбувається в основному в тонкій кишці.

Всмоктування іонів хлору відбувається в шлунку, а більш активно в
клубовій кишці.

З всмоктуваних в кишковому тракті двовалентних катіонів найбільше

значення мають іони кальцію, магнію, цинку, міді та заліза. Кальцій
всмоктується по всій довжині шлунково-кишкового тракту, але більш
інтенсивне його всмоктування відбувається у дванадцятипалій кишці і
вихідному відділі тонкої кишки. У цьому ж відділі кишкового тракту
всмоктуються іони магнію, цинку і заліза. Всмоктування міді
відбувається більшою мірою в шлунку. На всмоктування кальцію
стимулюючий вплив робить жовч.

Розчинні у воді вітаміни можуть всмоктуватися методом дифузії

(вітамін С, рибофлавін). Вітамін B2 всмоктується у клубовій кишці.
Всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К) тісно пов’язане з
всмоктуванням жирів.

Механізм
Всмоктування відбувається завдяки пасивному транспорту
речовин без затрат енергії (дифузія, осмос, фільтрація) і активному - з
її витратами. Звичайно домінує один або кілька механізмів
всмоктування.

Всмоктування – це важливий фізіологічний процес проникнення

речовин через клітинну мембрану в клітини, а із клітин – у внутрішнє
середовище організму. Цей процес проникнення речовин відбувається
за допомогою:

- дифузії;

-активного переносу речовин через мембрану проти градієнта

концентрацій, і потребує затрати енергії;

- пасивного переносу речовин, який нагадує полегшену дифузію і не

потребує вільної енергії;

- піноцитозу.

Особливості всмоктування різних речовин

Процес всмоктування відбувається в усіх відділах травного тракту, але

звичайно з різною інтенсивністю. У ротовій порожнині відбувається
всмоктування невеликої кількості води з розчиненими в ній
мінеральними солями, всмоктування слабкого розчину алкоголю,
глюкози та  незначної кількості амінокислот.

Відносно невелике всмоктування відбувається у дванадцятипалій

кишці – першому відділі тонкого кишечника. Основне всмоктування
відбувається у найтоншій і клубовій кишках завдяки особливій будові
слизової оболонки. Вона має вип’ячування – ворсинки, число яких на
1 кв.мм від 18 до 40, висота їх 0,5-1,5 мм. Поверхня ворсинки вкрита
одношаровим епітелієм. Край  утворений великою кількістю
мікроворсинок, завдяки яким площа всмоктування збільшується і
складає близько 500 кв.м. Під епітелієм ворсинок розміщується пухка
волокниста сполучна тканина, в якій проходять кровоносні,
лімфатичні судини та нерви.

В центрі порожнини ворсинки знаходиться лімфатичний капіляр, що

закінчується сліпо, і в кожну ворсинку входять 1-2 артеріоли, які там
розгалужуються на капілярну сітку. У сполучнотканинній основі
ворсинки наявні окремі дрібні гладеньком’язові волокна, завдяки
яким ворсинки здатні до скорочення.

Розчинні у воді мінеральні речовини всмоктуються в основному в

тонкому кишечнику шляхом активного транспорту.

Продукти розщеплення білків - амінокислоти, всмоктуються також

способом активного транспорту в кровоносні капіляри ворсинок
кишечника і потрапляють у систему воротної вени в печінку. Тут вони
підлягають різноманітним перетворенням. Значна частина їх
використовується для синтезу білків: альбуміну, протромбіну,
фібриногену, деяких глобулінів… Амінокислоти  розносяться
кровотоком по всьому організму і слугують вихідним матеріалом для
синтезу різноманітних тканинних білків, гормонів, ферментів,
гемоглобіну та інших речовин білкової природи.

В кровоносні капіляри ворсинок всмоктуються і продукти

розщеплення вуглеводів – моносахариди. По воротній вені вони
потрапляють у печінку, де значна їх частина перетворюється на
глікоген. Частина глюкози потрапляє в загальний кровоток,
розноситься ним по всьому тілу і і використовується як основний
енергетичний матеріал. Деяка частина глюкози перетворюється в
тригліцериди і відкладаються в жирових депо, тобто в підшкірній
жировій клітковині та сальнику.

Продукти розщеплення жирів в основному всмоктуються в центральну

лімфатичну судину ворсинок. Найлегше всмоктуються жири
вершкового масла та свинячого сала. Речовина гліцерин, що
утворюється в результаті переварювання жирів добре розчиняється у
воді і легко всмоктується через епітелій слизової оболонки
кишечника. Жирні кислоти нерозчинні у воді і при всмоктуванні
поєднуються із жовчними кислотами і солями, утворюючи комплекси
– розчинні мила, які проникають через стінку кишки. Пройшовши
через епітеліальні клітини кишок, ці комплекси розрушуються.
Ворсинка кишечника, скорочуючись, видавлює лімфу із наявними в
ній дрібними жировими частинками. Тому лімфа, яка відтікає від
кишечника, за кольором нагадує молоко і її часто називають
молочним соком. Основна маса ліпідів відкладається в жирових депо.
Із них жири використовуються з енергетичною та пластичною метою.
 Травлення у товстому кишечнику

У товстому кишечнику в невеликих кількостях можуть всмоктуватися

глюкоза, амінокислоти та інші легкі для всмоктування речовини.
Всмоктування води шляхом дифузії розпочинається в шлунку та
інтенсивно проходить в тонкому і особливо у товстих відділах
кишечника. У процесі перетравлення їжі товстий кишечник відіграє
незначну роль, оскільки їжа майже повністю перетравлюється і
всмоктується у тонкому кишечнику, за винятком рослинної
клітковини. У товстій кишці відбуваються концентрування хімуса
шляхом всмоктування води, формування калових мас і видалення їх з
кишечнику. Тут також відбувається всмоктування електролітів,
водорозчинних вітамінів, жирних кислот, вуглеводів.

Під час гідролізу у товстому кишечнику беруть участь ферменти, які

надходять з тонкої кишки, та ферменти кишкових бактерій.

Залози слизової оболонки товстої кишки виділяють невелику

кількість соку (рН 8,5-9,0), що містить в основному слиз і невелику
кількість ферментів (пептидази, ліпазу, амілазу, фосфатазу, нуклеазу)
зі значно меншою активністю, ніж у тонкій кишці. Однак при
порушенні травлення у вищих відділах травного тракту товста кишка
здатна їх компенсувати шляхом значного підвищення секреторної
активності.

Регуляція соковиділення в товстій кишці забезпечується місцевими

механізмами. Механічне роздратування слизової оболонки
кишечнику підсилює секрецію у 8-10 разів.

Моторика товстої кишки

Моторика товстої кишки забезпечує резервуарну (нагромадження

кишкового вмісту), евакуаторну  (видалення
вмісту), всмоктувальну (переважно води й солей) функції
й формування калових мас.
Резервуарна й всмоктувальна функції здійснюються завдяки
характерній будові товстого кишечнику. Його зовнішній м'язовий
шар розташовується на поверхні у вигляді смуг (тіней). У результаті
тонусу цих смуг, а також скорочень окремих ділянок циркулярного
м'язового шару, стінка кишечнику утворює складки й здуття
(гаустри), що рухаються вздовж кишки (хвилі гаустрації). Тут
відбувається затримка хімусу, що забезпечує більше тривалий його
контакт зі стінкою кишки,- що сприяє всмоктуванню. Хвилі
гаустрації, що представляють собою непропульсивні
перистальтичні скорочення, і ритмічна сегментація, що
спостерігається, малоефективні відносно просування кишкового
хімусу. Разом з тим тут мають місце антиперистальтичні рухи, що
приводять до ретроградного переміщення кишкового вмісту.
Непропульсивна перистальтика, ритмічні скорочення й анти
перистальтичні рухи сприяють його перемішуванню й згущенню за
рахунок всмоктування .
Гладким м'язам товстої кишки властиві маятникоподібні рухи, які
являють собою ритмічні переміщення кишки. Функція їх зводиться
до перемішування вмісту, що у свою чергу сприяє всмоктуванню й
згущенню вмісту кишки.
Розрізняють також властиві тільки м'язам товстої кишки
пропульсивні скорочення, називані масскороченнями, які
захоплюють більшу частину кишки й забезпечують спорожнювання
значних її ділянок. Масскорочення починаються від сліпої кишки й
поширюються по всій ободовій і сигмоподібній кишці. Під час
таких хвиль, що виникають 3-4 рази за добу, вміст ободової кишки
виганяється в сигмоподібну й пряму кишку. Рухи такого виду
виникають після їжі й, можливо, є наслідком шлунково-ободового
рефлексу. Такі рухи виникають також при місцевому розтяганні
товстого кишечнику.
Показником рухової функції товстої кишки є тривалість евакуації
хімусу , тобто час, протягом якого відбувається звільнення
кишечнику від вмісту. При рентгенологічному дослідженні в
здорової людини контрастна маса (сірчанокислий барій) через 3-3,5
години після прийому всередину починає надходити в товсту
кишку. Заповнення всієї товстої кишки триває близько 24 годин, а її
повне спорожнювання триває 48-72 години.
Під час активної діяльності шлунково-кишкового тракту в ньому
з'являються гази, які виводяться з організму під час дефекації й
поза нею. Вони утворяться з повітря, що заковтується разом з їжею,
з газу, що є результатом взаємодії бікарбонатів травних соків
дванадцятипалої кишки з кислим хімусом шлунка, і газу, що є
продуктом життєдіяльності бактерій. У людини протягом доби
утвориться й виводиться до 300 см 3 газу, до складу якого входить
азот (24-90%), вуглекислий газ (4,3-29%), кисень (0,1-2,3%), водень
(0,6-47%), метан (0-26%), сірководень, аміак, меркаптан. При
порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту склад газів й
їхня кількість змінюється. Значне збільшення газоутворення (до
3000 см3) називається метеоризмом.