МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
МЕДИКО-ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 11:
Кафедра патологічної фізіології
з курсом нормальної фізіології
«ФІЗІОЛОГІЧНІ
ВЛАСТИВОСТІ
СИСТЕМИ
ТРАВЛЕННЯ»
Лектор: зав. кафедри, д.мед.н.,
професор Ганчева Ольга Вікторівна

Запоріжжя, 2023
 План лекції:
• 1. Сутність травлення і його види
• 2. Функції шлунково-кишкового тракту
• 3. Будова харчового центру (голод і
насичення)
• 4. Травлення в порожнині рота і механізми
його регуляції
• 5. Травлення в шлунку і механізми його
регуляції
 Значення і сутність
системи травлення
• Організм - відкрита термодинамічна система,
важливим моментом існування якої, є постійний
обмін речовинами і енергією з зовнішнім
середовищем.

• Значення системи травлення полягає в тому, що

вона є основним постачальником пластичного і
енергетичного матеріалу для організму.

Сутність травлення - полімерні субстрати - білки,

жири і вуглеводи в травному тракті
розщеплюються до мономерів, втрачаючи видову і
індивідуальну специфічність, у вигляді чого і
всмоктуються.
 ТРАВНА СИСТЕМА
ЕТАПИ ТРАВЛЕННЯ
Нервова Регуляторні системи Гуморальна

Інтрамуральна нервова система

Спинний та довгастий мозок Ендокринна система 1 етап: ротовий;
Лімбічна система Панкреатичні острівці 2 етап: шлунковий;
Кора великих півкуль АПУД-система 3 етап: в
дванадцятипалій
Травний канал (ШКТ) Травні екзокринні кишці (ДПК);
залози
4 етап: в тонкому
Ротова порожнина кишечнику;
Глотка Слинні
Стравохід Екзокринні залози 5 етап: в товстому
Шлунок шлунку, тонкого та кишечнику.
Тонкий кишечник товстого кишечнику
Товстий кишечник Печінка
Підшлункова залоза
 Функції травного тракту
1. Моторна - механічне подрібнення їжі,
змішування її з травними соками, просування
шлунково-кишковим трактом, забезпечення
механізмів всмоктування.
2. Секреторна - виділення секретів, що викликають
денатурацію і деполімеризацію їжі ферментами,
розщеплення полімерів до мономерів.
3. Всмоктувальна - надходження з порожнини ЖКТ
продуктів розщеплення їжі.
4. Інкреторна -Продукція гормонів шлунково-
кишкового тракту - саморегуляція системи
травлення і організму в цілому.
Функції травного тракту
5. Екскреторна - виведення з організму
непотрібних і шкідливих продуктів, а також
тимчасове розвантаження від них
кровоносного русла (в складі травних соків в
порожнину шлунка і кишечника надходять:
сечовина, жовчні пігменти, токсини,
радіоактивні ізотопи, барвники, лікарські
речовини).
6. Захисна - бактерицидність травних соків
(соляна кислота шлункового соку, лізоцим) і
діяльність потужної імунної системи органів
травлення (формування оральної
толерантності, симбіонітних взаємин з
мікробіотою, дезинтоксикаційна).
7. Рецепторна
 • екскреторна
• Захисна (бактерицидна)
• ендокринна
• гемопоетична
Функції ШКТ, що
• Вітаміноутворююча (вітаміни В12,
не пов’язані із К, групи В та ін)
перетравленням • обмінна
• інкреторна
• регуляція водно-сольового
обміну та рН крові
 • на голові у грифа можна знайти понад п'ятсот різновидів бактерій, а в
кишечнику їх кількість скорочується.
Ферментативні та • грифам вдалося «ПОТОВАРИШУВАТИ» з бактеріальними м/о
бактерицидні Fusobacteria та Clostridia. Багато в чому завдяки фузобактеріям та
клостридіям останки тварин стають неїстівними для більшості тварин.
властивості ШКТ У них ці мікроби стали нормальної складової мікрофлори, мабуть,
допомагаючи перетравлювати падаль (гієни).
 Основні типи травлення:
1) в залежності від походження гідролаз:
• Аутолітичне розщеплення відбувається ферментами,
що входять до складу харчових продуктів (Овочі,
фрукти, молоко матері).
• Симбіонтне - симбіоніти (бактерії, найпростіші)
виробляють ферменти.
• Власне (у дорослих) коли гідроліз відбувається під дією
ферментів травних соків.
2) в залежності від локалізації:
позаклітинне ділиться на:
- ДИСТАНТНЕ (порожнинне) травлення за рахунок ферментів,
що виділилися в складі секретів і діючих на відстані (шлунку,
підшлункової залози, жовч)
- КОНТАКТНЕ (пристінкове) травлення здійснюється
ферментами, фіксованими на клітинній мембрані (ворсинки
тонкого кишечника).
внутрішньоклітинне
 Залози шлункового
тракту
Одноклітинні залози
Проста за типом виділення секрету:
альвеолярна
залоза Альвеолярна • Голокринові - вся клітина перетворюється в
розгалужена
Залізисті бруньки
Проста трубчаста
залоза Трубчаста
секрет в результаті її дегенерації (клітини
залоза
розгалужена поверхневого епітелію шлунка, кишечника).
залоза
• Апокринові - виділяють секрет з частиною
Залізиста ямка цитоплазми (клітини вивідних протоків
слинних залоз людини в ембріогенезі).
• Мерокринові - виділяють секрет без
руйнування клітини (більшість травних залоз).
Складна
альвеолярна залоза Ферменти травних соків
Залізиста крипта Трубчаста Складна трубчаста Глюколітичні (карбогідрази) - вуглеводи до дїї
залоза залоза
моноцукрів.
Зовнішня секреція екскреція Протеолітичні (протеази) - білки до пептидів,
пептонів, амінокислот.
Внутрішня секреція Ліполітичні (ліпази) - жири до гліцерину і
жирних кислот.
Для прояву ферментативної активності
необхідна відповідна температура і рН
 ФУНКЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ХАРЧУВАННЯ

Прий Товсти
Ротова 12- Тонкий
страво Шлуно й дефіка
няття порож
хід к
пала кишеч
кишеч ція
їжі нина кишка ник
ник

Всмоктування
Їжедобувальна
поведінка Зміна інтенсивності метаболізму тканин Поживні хеморец
речовини ептори
Кора Надходження поживних речовин з депо крові

ВМГ Перерозподіл поживних речовин в організмі

ЛГ

Гормональна
Центри регуляція Метаболізм
СНС
 гіпоталамус
Харчовий центр це складний активація
гіпоталамо-лімбіко- Вентро-медіальний
гіпоталамус (центр
Латеральний
гіпоталамус (центр

ретикуло-кортикальний насичення
гальмування
голоду, апетиту, або
харчовий центр).

комплекс Глюкорецептори
(тактичний центр)
Рецептори до
Регулюється рівнем
нейрогормонів
інсуліну та лептину гіпоталамуса
ПОНЯТТЯ: харчової поведінки, апетиту і голоду як (стратегічний центр) (дофаміном,
нейропептидом Y)
фізіологічне явище 1911 рік - Павлов - перші відомості про
харчовий центр. Харчовий центр - це сукупність нейронів, Надходження
розташованих на різних рівнях ЦНС, що регулюють глюкози із Секреція інсуліну,
рівень лептину
діяльність шлунково-кишкового тракту і їжею
забезпечують їжедобувну поведінку. Харчовий центр
складається з декількох відділів, які представляють собою Проміжна маса Мозолисте тіло

сприймаючий і реагуючий апарат і включають в себе КГМ. таламуса Паравентрикулярне

ядро
Дорсомедіальне Латеральне
ядро преоптичне ядро
Задне ядро Медіальне
преоптичне ядро
ФУНКЦІЇ ХАРЧОВОГО ЦЕНТРУ: - регулює секреторну, гіпоталамуса Переднє ядро
моторну, всмоктувальну функції шлунково-кишкового Вентро-медіальне гіпоталамуса
тракту. - забезпечує їжедобувальну поведінку і харчову ядро Супрахіазматичне
ядро
мотивацію. - забезпечує загальні відчуття: голод, насичення, Соскоподібне Супраоптичне ядро
Оптичний нерв
апетит, спрагу. тіло Оптична
хіазма
 ВІДДІЛИ ХАРЧОВОГО ЦЕНТРУ (РІВНІ):
Спинальний - ядра нервів, що інервують весь шлунково-
кишкового тракт та центри ПНС (тазовий нерв) - інервує
частину colon, включаючи пряму кишку.
Ці центри не мають великого самостійного значення, тому що
збуджуються під впливом імпульсів верхніх відділів ЦНС.
Бульбарний - на ньому комплексний харчовий центр (КХЦ),
який представлений ядрами V, VII, IX, Х пар черепно-мозкових
нервів. У поняття КХЦ включаються і окремі нейрони
ретикулярної формації довгастого мозку. Цей рівень регулює
моторну, секреторну і всмоктувальну функції всього шлунково-
кишкового тракту.
Гіпоталамічний - (діенцефальний) ядра гіпоталамуса, при
порушенні яких виникають специфічні прояви організму: -
ЦЕНТР ГОЛОДУ - ЛАТЕРАЛЬНІ ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА - при їх
подразненні виникає відчуття голоду (гіперфагія), тварина не
відходить від їжі (булемія); при їх руйнуванні тварина не їсть; -
ЦЕНТР НАСИЧЕННЯ - ВМЯ - при їх порушенні - відчуття
насичення, при їх руйнуванні - немає насичення; - центр спраги
- фронтальні ядра, містять нейрони з вираженою осмотичною
чутливістю.
 ВІДДІЛИ ХАРЧОВОГО ЦЕНТРУ
(РІВНІ):
Підкірковий - утворення лімбічної системи і
деякі базальні ганглії. Цей рівень забезпечує
харчові інстинкти і їжедобувальну
поведінку.

Кірковий нейрони мозкового відділу

нюхової і смакової систем + полімодальні
нейрони КВП. Забезпечують певні
суб'єктивні відчуття, умовнорефлекторну
реакцію травної системи; більш досконале
пристосування травної системи до
навколишнього середовища.
 Підтримування оптимального для метаболізму рівня поживних
речовин за рахунок ендогенних механізмів перерозподілу поживних
речовин:

ВНУТРІШНЯ Тип тканин менш значущих в фізіологічному відношенні до більш

значущих (зменшення кровообігу в ШКТ, залозах, шкірі)
ЛАНКА
САМОРЕГУЛ За рахунок спорожнення депо поживних речовин (глікоген печінки,
ЯЦІІ РІВНІВ нирок, м’язів; жирова тканини, білки тканин)

ПОЖИВНИХ
РЕЧОВИН За рахунок зміни інтенсивності метаболічних процесів в тканинах
(активація САС, тироїдних гормонів);

За рухунок посилення всмоктування та транспорту поживних речовин

у ШКТ (тироксин та трийодтиронін посилюють всмоктування глюкози)
 Механізми, які спонукають організм до пошуку і прийому їжі -
формування харчової мотивації
ЗОВНІШНЯ
ЛАНКА
САМОРЕГУЛ Поведінка, що забезпечує надходження в організм їжі -
оптимальної кількості і складу.
ЯЦІЇ РІВНІВ
ПОЖИВНИХ
РЕЧОВИН - Фази- 1) пошук і прийом їжі 2) припинення прийому їжі

ХАРЧОВА
ПОВЕДІНКА
Порушення харчової поведінки: 1) Булімія 2) Анорексія 3)
Збочення смаку
 Теорії голоду
АМІНОАЦИДОСТАТ
ГЛЮКОСТАТИЧНА - відчуття голоду нейронів харч
пов'язане зі зниженням вмісту глюкози визначається в
в крові амінок

ЛІПОСТАТИЧНА - подразником
гіпоталамічних центрів є недолік
метаболітів,. Сигнали від жирових
депо,

ТЕРМОСТАТИЧНА -припускає ГІДРОСТАТИЧНА

пригнічення харчового центру голоду з водними р
внаслідок підвищення температури
 1-а фаза: сенсорне насичення - дія їжі на рецептори ротової
порожнини, шлунка і кишечника. Гормональні впливи на
харчовий центр (Бомбезін, ХЦК, ентероглюкагон)

Системні
механізми
насичення 2-а фаза: справжнє (метаболічне) насичення - збільшення рівня
поживних речовин в крові: глюкози, тригліцеридів, ліпідів,
амінокислот) та зміна рівнів гормонів (адреналіну, інсуліну,
лептину, греліну, кортизолу, соматотропного гормону)
 КОНТРОЛЬ
АПЕТИТУ

Лепт
Довготривалі
Короткотривалі ин
приг
нічує
Пепт апет
ид ит, Горм
ГПП1 YY підв они
знижує Зни ищує жир
апетит енер
жує ових
Гор
апет говит депо
рати, Цито
мон
ит
приг кіни
и та нічує ІЛ-1,
БАР ліпог ФНП-
енез альф
ШК
Грел а
ін
Т
підв Цитокі
ни ІЛ-1,
ищу ФНП-
є альфа
апет
 НЕЙРОНИ АРКУАТНОГО
ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА.
РЕГУЛЯЦІЯ
СПОЖИВАННЯ ЇЖІ
ЗБІЛЬШУЮТЬ
ЗМЕНШУЮТЬ ннейропептид Y
Проопіомеланоко та агуті-
ртин вмісні споріднений
нейрони пептид вміщуючі
Альфа- нейрони
Грелін
меланотропін;
Кортизол
Лептин
Глютамат
Кортиколіберин;
НейропепетидY
Інсулін
Агуті-
Холецистокінін
споріднений
Норадреналін;
пепетид
серотонін
 ГОРМОНАЛЬНА
РЕГУЛЯЦІЯ ХАРЧОВОЇ
ПОВЕДІНКИ
• Інсулін гормон підтримання вуглеводних запасів
• Лептин – гормон насичення
• Грелін – гормон голоду
 мк
ду и
Гормональна регуляція
ярне апетиту
• Регул
(контроль
вуг 3-х
• Лепт
ин – гормонів)
харчу
ванн лев
горм
я (3- од
4)
он • Відсу ни
наси тніст
ь
х
ченн пере зап
я
• Сніданок
кусів
• Міні асі
–
найголов
мум в
ніший та
легки • Приб
сбалансо х рати
ваний вугле пере
• Яскраве
водів куси
сонячне
світло,
• Білок • Збіль
тренуван при шити
ня, кожн клітк
прогулян
ки
ому овин
• Повноцін прий у
ний сон омі • Не
• Контроль їжі мен
легких
 КОНТРОЛЬ ХАРЧОВОЇ
ПОВЕДІНКИ

РАСХО- ВИКОРИСТ
ДУВАННЯ АННЯ

• Інформація з внутрішнього
середовища
ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС
• Механорецептори шлунка і тонкої
кишки (голодна моторика)
• Хеморецептори кровоносних судин,
печінки, гіпоталамуса (вміст глюкози,
жирних кислот, амінокислот) - Інсулін
«голодна кров»
• Терморецептори
• Інформаційні молекули голоду -
мотилін, лептин, грелін, інсулін.

Жирова Підшлункова шлунок

• Інформація із зовнішнього тканина залоза
середовища
• Від екстерорецепторів Обстановочна
пускова
 Поведінка (пошук, прийняття
їжі, травлення, всмоктування)

Механізми нейрогуморальної регуляції

Кора
Екстероре великих
цептори півкуль
Надходження поживних
Лімбічна
речовин з депо та у депо
система Кількіст Хемор
ь ецепт
ФУНКЦІОНАЛЬНА Перерозподіл поживних поживн ори
СИСТЕМА речовин в організмі их (судин
ХАРЧУВАННЯ речови ,
Довгастий Зміна інтенсивності ну ткани
мозок метаболізму у тканинах крові н,
ЦНС)
Інтерорец Спинний
ептори мозок
 Зниження рівня Умовні Жування
глюкози у крові рефлекси (механореце
(глюкорецептори) птори)
Зниження рівня Подразнення
ліпідів у крові рецепторів
Гіпоталамус
роту, глотки,
Скорочення стравоходу
Насичення
ВИНИКНЕННЯ порожнього шлунку Розтягнення
ВІДЧУТТЯ ГОЛОДУ (механорецептори) шлунку
(механореце
птори)
Зниження Збільшення рівня
теплопродукції Подразнення
глюкози та ліпідів
(центральні хеморецепторів
крові (центральні
терморецептори) ШКТ
рецептори)
Збільшення
Збільшення продукції лептину
продукції греліну
 Катаболічні шляхи
Паравентрикулярне ядро Перифорнікальна область
Латеральна
гіпоталамічна Відповідь на сигнали
область насичення
Жирова тканина
Анаболічні шляхи
Дугоподібне ядро
Сигнали
жирової
тканини ІНСУЛІН

Шлунково-кишковий тракт Аферентація від

Вагусний нерв симпатичної системи
шийного відділу
Сигнали Верхній
Механічні спинного мозку
насичен печінка шийний
стимули
ня Хімічні ганглій
стимули
Вивільненя
холецистокініну
 • Це складний гіпоталамо-лімбіко-
Харчовий центр ретикулярний комплекс

ЦЕНТР НАСИЧЕННЯ руйнування

ЦЕНТР ГОЛОДУ руйнування
вентромедіальн
латерального
(латеральні ядра (вентромедіальні ядру викликає ого
гіпоталамусу) ядра гіпоталамусу) втрату апетиту ядра викликає
агресію та
руйнування подразнення надмірний
руйнування подразнення
апетит

гіперфагія афагія афагія гіперфагія

Вплив пошкодження центру голоду (зліва) та центру

насичення (праворуч) ядер гіпоталамусу на харчову
поведінку кота
 Формування
харчової мотивації
• Інформація з внутрішнього середовища
• Механорецептори шлунка і тонкої кишки (голодна
моторика)
• Хеморецептори кровоносних судин, печінки,
гіпоталамуса (вміст глюкози, жирних кислот,
амінокислот) - «голодна кров»
• Терморецептори
• Інформаційні молекули голоду - мотилін, лептин,
грелін, інсулін.
• Інформація із зовнішнього середовища
• Від екстерорецепторів
• Обстановочна пускова
 ФОРМУВАННЯ ХАРЧОВОЇ МОТИВАЦІЇ

• ГОЛОД - емоційно-забарвлений потяг до будь-якої їжі. На

відміну від апетиту, завжди виникає на базі дестабілізації
гомеостазу, має під собою об'єктивну фізіолого-біохімічну
основу, не зникає сам по собі, а припиняється тільки після
прийому певної кількості їжі та стабілізації певних констант
гомеостазу.
• АПЕТИТ - виборчий потяг до їжі певного виду. Це пристрасне
бажання їжі, емоційні відчуття, що пов'язані з прийомом їжі.
Він виникає на рівні кори великих півкуль за принципом
умовного рефлексу і не завжди у відповідь на стан голоду, а
іноді і на зниження рівня поживних речовин в крові (в
основному глюкози).
Таким чином, якщо апетит орієнтований на якісні
характеристики їжі, то голод - на її кількість.
Види • ПРЕАБСОРБТИВНЕ (СЕНСОРНЕ) – це дія їжі на нюх,
смак та механорецептори носу, порожнини роту,
насичення глотки та стравоходу під час їжі, реакція
хеморецепторів шлунку та верхнього відділу
тонкого кишечнику, що чутливі до концентрації
глюкози, жиру та амінокислот у хімусі.
Аферентація від них гальмує центр голоду
(латеральний гіпоталамус).
• ПІСЛЯ АБСОРБТИВНЕ (СПРАВЖНЕ, МЕТАБОЛІЧНЕ)
– це імпульсація у вентромедіальний гіпоталамус
про утилізацію поживних речовин у кишечнику,
про рівень доступності глюкози, метаболізм жирів.
ВАЖЛИВО! – гіпоталамус знижує кількість сингалів
у кору, ретикулярну формацію, лімбічну систему
Порушення Анорексія (повна втрата апетиту)

апетиту
Булімія (підвищення апетиту)

Збочений апетит
 АНОРЕКСІЯ
Це – захворювання, в основі якого лежить нервово-
психічний розлад, що виявляється нав'язливим
прагненням схуднення, страхом ожиріння.
Хворі на анорексію вдаються до втрати ваги за
допомогою дієт, голодування, виснажливих фізичних
вправ, промивання шлунка, клізм, викликання
блювання після їжі.
При анорексії спостерігається прогресуюче зниження
ваги, порушення сну, депресія, виникає почуття
провини при прийомі їжі та голодуванні, неадекватна
оцінка своєї ваги.
• Наслідок захворювання – порушення
менструального циклу, м'язові спазми, блідість
шкіри, відчуття холоду, слабкість, аритмія. У тяжких
випадках – незворотні зміни в організмі та
летальний кінець.
 Захворювання, що характеризується порушенням роботи харчового
центру головного мозку і виявляється відсутністю апетиту, відмовою
Анорексія (у від їжі з високою смертністю - гине до 20% від загального числа
хворих, більше половини смертних випадків є наслідком
перекладі з самогубства. Подібно до алкоголіків і наркоманів, хворі на
анорексію не визнають наявність у себе будь-яких порушень і
грецької – “ні сприймають серйозність свого захворювання.

апетиту”, an – КЛАСИФІКУЄТЬСЯ ЗА МЕХАНІЗМОМ ВИНИКНЕННЯ:

orexis – • невротична анорексія (негативні емоції стимулюють
перезбудження кори головного мозку;
апетит) • нейродинамічна анорексія (сильні подразники, наприклад,
больові, пригнічують нервовий центр у корі мозку, відповідальний
за апетит);
• нервово-психічна анорексія або нервова кахексія (відмова від їжі
обумовлена психічним розладом – депресії, шизофренія, синдром
нав'язливих станів, надцінна ідея схуднення).
• Пухлинна, гормональна
• Запальна (онкологія, тяжкі інфекційні захворювання) роль
інтерлейкіну-1 та ФНП-альфа
 Секреція залоз
ШКТ
РОТОВА ПОРОЖНИНА:

•Слинні залози (за добу 1-1,5 л, рН 7 – ферменти

альфа-амілаза (птіалін),
•у немовлят – ліпаза (розщеплення жирів),
• лізоцим, антитіла А, слиз (муцини),
бікарбонати (НСО3-), гормони
 ШКТ
ШЛУНОК:
Шлунковий сік (за добу 2-3 л, рН 1 – 2,5)
 НСІ (парієтальні клітини для денатурації білків,
бактерицидна, активація ферментів),
 муцин та бікарбонати (мукозні клітини),
 пепсин А, В, С, Д (розщеплює білки),
 хімозин (зтворожує казеїн),
 триацилгліцерин-ліпаза – (розщеплює жири),
 гастромукопротеїн – зв’язує вітамін В12),
 гастрин (G-клітини),
 гістамін (ентерохромафінні клітини),
 соматостатин (D-клітини)
 ФУНКЦІЇ СОЛЯНОЇ
КИСЛОТИ
ШЛУНКОВОГО СОКУ:
• Створює оптимум рН для дії ферментів
• Активація пепсиногену в пепсин
• Денатурує білки
• Має бактерицидну дію
• Бере участь у декальцинації кісток
• Посилює моторику шлунка
• Стимулює утворення гормонів (гастрину,
секретину та панкреозіміну)
• Регулює евакуацію хімусу (запірний пілоричний
рефлекс).
 ШКТ
12-ПАЛА КИШКА:
Секрет підшлункової залози (за добу 0,7-2,5 л, рН 7,7
(7,5-8,8).
Склад: бікарбонати (нейтралізація НСІ), трипсин,
хімотрипсин, еластаза (розщеплюють білки),
карбоксипептидаза (розщеплює пепетиди), альфа-
амілаза (розщеплює крохмаль та глікоген),
триацилгліцерин-ліпаза (розщеплює жири),
фосфоліпаза А2 (фосфоліпіди), холестерин-естераза
(ефір холестерину), рибонуклеаза (РНК),
дезоксирибонуклеаза (ДНК)
Жовч – (за добу 0,6 л, рН 6,9-7,7). Склад: бікарбонати
(нейтралізують шлунковий сік), солі жовчних кислот
(емульгують жири), фосфоліпіди (сприяють
перетравлюванню жирів), жовчні пігменти та
холестерин (продукти виділення)
 ШКТ
ТОНКИЙ КИШЕЧНИК :
За добу 1,5-2 л, рН 6,5-7,8 – ферменти:
 амінопептидаза (пептиди),
 дипептидази (дипептиди),
 альфа-глюкозидаза та оліго 1,6-глюкозидаза
(олігосахариди),
 бета-галактозидаза (лактоза),
 сахароза-альфа-глюкозидаза (сахароза),
 лужна фосфатаза (ефіри фосфорної кислоти),
полінуклеотидази (нуклеїнові кислоти, нуклеотиди),
 нуклеозидази (нуклеозиди),
 фосфоліпази (фосфоліпіди)
 ШКТ
ТОВСТИЙ КИШЕЧНИК:

 Слиз,
 мікробіота (баланс процесів гниття та
бродіння),
 інактивація біогенних амінів (гістамін,
індол, скатол, путресцин)
 Всмоктування води
 Інсулінзалежні Інсуліннезалежні

Глюкоза > 7 мМ/л

Стимуляція
секреції інсуліну
Скелетна м'язова тканина
 Тест толерантності до
глюкози (ГТТ)
ПЕРОРАЛЬНИЙ ГЛЮКОЗО-ТОЛЕРАНТНИЙ
ТЕСТ слід проводити вранці на тлі не менше
ніж 3-денного необмеженого харчування
(понад 150 г вуглеводів на добу) та звичайної
фізичної активності.
Час визначення Капілярна кров (з пальця, Тесту має передувати нічне голодування
мМ/л) протягом 8-14 годин (можна пити воду).
НОРМАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ Останній вечірній прийом їжі має містити 30-
натще Менше 5,6 50 г вуглеводів. Вночі перед тестом і до
Після ГТТ (через 2 години) Менше 7,8
закінчення не курити.
Після взяття крові натщесерце випробуваний
ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ
повинен не більше ніж за 5 хв. випити 75 г
натще Більше 6,1
безводної глюкози або 82,5 г моногідрату
Після ГТТ (через 2 години) Більше 11,1
глюкози, розчинених у 250-300 мл води.
ПОРУШЕННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО ГЛЮКОЗИ Вимірюємо рівень глюкози через 1 та 2
натще Менше 6,1 години
Після ГТТ (через 2 години) Від 7,8 до 11,1
 3-х стадійний цикл засвоєння їжі-голодування
Прийом їжі (прандіальний Ранній післяпрандіальний період Пізній
період) 2-4-а година після їжі післяпрандіальний
0– 1-а година після їжі період
Після 4-ї години

ГЛЮКОЗА >7<8 мМ/л <6 мМ/л 4,2-5,5 мМ/л

ІНСУЛІН 17,8-173 мкМЕ/мл <20 мкМЕ/мл від 3 до 20 мкЕд/мл
2-о фазна секреція
СОМАТОТРОПН В норме Підвищується за умов зниження інсуліну та глюкози
ИЙ
ПЕЧІНКА споживає до 80-100 - М.б. глікогеноліз
глюкози
глюконеогенез
М’ЯЗОВА ТКАН споживання глюкози за умов
ИНА попереднього м’язового
навантаження та надходження СТГ
ЖИРОВА На ліпогенез впливає інсулін липоліз під впливом
ТКАНИНА СТГ
 Розщеплення вуглеводів
в лужному
птіалін (амілаза + мальтаза
середовищі слини) – каталізує гідроліз
крохмалю до дисахариду
мальтози

амілаза – (підшлунова залоза)

розщеплює до дисахаридів
ні!
ферменти пристінкового травлення
(лактаза, сахараза, мальтаза та
інш.) – (залози кишківнику)
розщеплення до моносахаридів та
всмоктування

ферменти звичайної мікрофлори

кишківнику – брдіння (уксусна та
молочна кислоти, етанол)
 Розщеплення білків
ні!

у кислому середовищі
пепсин – (залози шлунка) розщеплення
до низькомолекулярних пептидів

у лужному середовищі
трипсин та хемотрипсин з підшлункової
залози (актививовані ентерокіназою)
розщеплення до низкомолекулярних
пептидів та дипептидів

У лужному середовищі
у товстому
карбоксипептидаза, аміноацидпептидаза
кишківнику
(повний гідроліз до амінокислот або втраті
гниття (індол,
видоспецифічності та всмоктування)
скатол)
Розщеплення жирів
ні!

ні!
емульгація компонентами жовчі
Всмоктування у вигляді хіломікронів до
лімфосистеми
ліпаза
- (підшлункова залоза) розщеплення до
моногліцеридів та жирних кислот
- Всмоктування до портальної системи
 ІНСУЛІН У десятки разів перевищує проникність мембран клітин до
глюкози знижуючи рівень цукру у крові, сприяє накопиченню
глікогену
МОТИЛІН Активізує скорочення та моторику шлунку
ЛЕПТИН «голос жирової тканини»
НЕЙРОПЕПТИД Y Синтезується у гіпоталамусі. Пригнічує скорочення стінок шлунку
Гормони, та кишечнику, чинить судинозвужуючу дію. Викликає відчуття
голоду, стимулює харчову активність, сприяє ожирінню та
пригнічує статеву функцію
що НЕЙРОТЕНЗИН Утворюється нейроендокринними клітинами стравоходу та

впливають клітинами клубової кішки. Знижує вироблення соляної кислоти у

шлунку, активізує моторику ШКТ, сприяє утворенню глюкагону та
пригнічує синтез інсуліну
на харчову ПЕПТИД, ЩО
ПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ
Гальмує секреторну активність стінок шлунку

поведінку КАЛЬЦИТОНІНОВИ
М ГЕНОМ
ПЕПТИД YY Утворюється клітинами кишечнику. Пригнічує шлункову, жовчну
та підшлункову секрецію, скоротливу активність ШКТ, знижує
апетит
ПАНКРЕАТИЧНИЙ Пригнічує секреторну активність підшлункової залози
ПОЛІПЕПТИД
рото шлун
вий ковий

Етапи
травл
ення

В
тонком
у
кишеч
нику
 ФУНКЦІЇ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

ТРАВНА
 сенсорна – визначення фізико-хімічних властивостей їжі
та її затність для подальшої обробки,

Ротовий
 моторна механічна обробка, подріблювання,
змочування, перемішування)

етап
 секреторна – початок ферментативної обробки
вуглеводів
 всмоктувальна – через рясну васкуляризацію
НЕТРАВНА
Захисна (лізоцим, муцин, антитіла А, інтерферон-альфа)
Дихальна
 мовотворна
 ЖУВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧУЄ
• • механічну обробку їжі в ротовій порожнині: відкушування,
дроблення, перетирання;
• • змочування їжі слиною і перемішування,
• • формування харчової грудки (етапний результат травлення
в ротовій порожнині).

Ротовий
МЕХАНІЗМ ЖУВАННЯ
• • Координовані скорочення жувальних м'язів, щоб
забезпечити рухи зубів, язика, щік, і дна порожнини рота.
етап • • складнорефлекторний акт:
• - Безумовні рефлекси з механорецепторів періодонта зубів і
слизової рота (НЦ в довгастому мозку).
• - умовнорефлекторні механізми - довільна регуляція
Фази акту жування: жувального акту.
спокій, ЦЕНТР ЖУВАННЯ – СУКУПНІСТЬ НЕЙРОНІВ РІЗНИХ
введення їжі в рот,
орієнтовна, ВІДДІЛІВ МОЗКУ, ЯКІ КЕРУЮТЬ ЖУВАННЯМ (РУХОВІ
основна, ЯДРА ДОВГАСТОГО МОЗКУ, ЧЕРВОНЕ ЯДРО, ЧОРНА
формування харчової грудки і ковтання. СУБСТАНЦІЯ, ПІДКІРКОВІ ЯДРА КВП).
 СЛИНА ПРОДУКУЄТЬСЯ ТРЬОМА
ПАРАМИ ВЕЛИКИХ СЛИННИХ
ЗАЛОЗ

привушні,
підщелепні,
Ротовий під'язикові,

етап і безліччю дрібних

залозок, що
знаходяться на
поверхні язику, в
слизовій оболонці
піднебіння і щік.
 СЕКРЕТ СЛИННИХ
ЗАЛОЗ
Залежно від вироблюваного секрету слинні
залози бувають трьох типів:
СЕРОЗНІ - виробляють рідкий секрет, що не

Ротовий містить слизу - муцина (навколовушна залоза

і дрібні залози бічних поверхонь язику).
етап ЗМІШАНІ - виробляють серозно-слизовий
секрет (підщелепна і під'язикова залози).
СЛИЗОВІ - виробляють слину, багату
муцином (залози, розташовані на корені язику
і піднебіння).
 СКЛАД СЛИНИ
• 1. Вода - 90%,
• 2. Неорганічні речовини: Na +, K +, Ca 2+, Mg 2+, Cl -, Н CO3
2-
, SO4 2-
• рН в спокої - 5.45 - 6.06, при стимуляції до 7.8

Ротовий
• 3. Органічні речовини: α - амілаза, муцин, Сечовина і білки:
• - Лізоцим: антибактеріальна активність, стимуляція
клітинного та гуморального імунітету, підвищення
етап міжклітинної проникності, згортання крові.
• - Калікреїн: стимулює утворення ендогенних
вазодилататорів, забезпечує місцеву гіперемію і
підвищення проникності капілярів.
• - паротин: стимулює кальцифікацію кісток і зубів, гемопоез,
васкуляризацію органів, проникність гістогематичних
бар'єрів.
• - Лактоферин – залізокомплексон
• Стимулятори росту нервів і епітелію.
 Нервова регуляція сереції слини
секреція слини відбувається
виключно під контролем ЦНС

Симпатична н.с.
Парасимпатична н.с.

Ротовий
Міжклітинна
рідина

етап
Слинні
залози

Багато амілази та Багато води та Просвіт

інш. білків електролітів ацинусу
 Зорова зона кори
Харчовий центр
Центр
слиновиділенн
я у довгастому
мозку

око

Центр
слиновиділенн
я у довгастому
Слинна мозку Слинна
язик залоза
залоза
 Нижнє Мозок
слиновидільне
ядро

Язикоглотковий
ПАРАСИМПАТИЧНА ІНЕРВАЦІЯ
Барабанне
сплетіння
Підніжньо
щелепний
вузол Вушний вузол
ЦЕНТР Під’язична Вушно-скронева
СЛИНОВИДІЛЕ залоза гілка трійчастого
ННЯ нерву
Навколовушна
Піднижньо
залоза
щелепна
залоза
артерії СИМПАТИЧНА ІНЕРВАЦІЯ

Верхній
шийний
вузол Грудні сегменти
спинного мозку
Симпатичний ланцюг
 КОВТАННЯ - ФАЗИ
• •РОТОВА ДОВІЛЬНА – пересування харчової грудки
до кореня язику і піднебінним дужкам →
подразнення механорецепторів →

Ротовий
етап Рух харчової грудки

ГЛОТКОВА ШВИДКА МИМОВІЛЬНА м'яке

піднебіння рефлекторно піднімається і закриває
вхід в носоглотку;
Одночасно горло піднімається, а надгортанник
опускається, закриваючи вхід в горло. Харчова
грудка проштовхується в розширене горло.
рото шлун
вий ковий

Етапи
травл
ення

В
тонком
у
кишеч
нику
 стравохід

ФУНКЦІЇ ШЛУНКА
• Сховище їжі
• Бактерицидна дія Мала
кривизна
• Продукція слизу,
пепсиногенов, HCl
• Розщеплення пепсином
білків до поліпептидів тіло

• Перемішування їжі з Велика

воротар
шлунковим соком в кривизна

пристінковому шарі Антральний Складки

відділ слизової
• Порційна евакуація оболонки
 ШЛУНКОВА
СЕКРЕЦІЯ
Залози шлунка:
• Фундальні (або власні) залози:
• 1. Головні клітини (пепсиноген А, В і
ін. проферменти)
• 2. Обкладні клітини (HCl; HCO 3 -; Н 2
О; антианемічний фактор Кастла)
• 3. Парієтальні - мукоцити (слизові
клітини)
• ендокринні - Н-клітини (гістамін),
• D-клітини (соматостатин)
• Кардіальні залози
• слизові клітини (мукоїдний секрет,
HCO 3 -, Na +, K +, Cl -)
• ендокринні Н-клітини (гістамін)
• Пілоричні залози
• слизові клітини
• ендокринні G- клітини (гастрин), D-
клітини (соматостатин)
 КЛІТИНИ секрет стимули функція

Ямка Шийка СЛИЗОВІ КЛІТИНИ слиз Подразне Утворює бар’єр між слизовою
ння оболонкою та вмістом шлунку
залози залози
бікарбонат слизової Нейтралізує НСІ та попереджує
и пошкодження епітелію
ПАРІЄТАЛЬНІ КЛІТИНИ НСІ Ацетилхо Активує пепсиноген,
Внутрішній лін, бактерицидна дія
фактор гастрин, Зв’язування В12 для
Кастла гістамін транспортування у кишечник
ЕНТЕРОХРОМАФІНОПО Гістамін Ацетилхо Стимулює секрецію НСІ
ДІБНІ КЛІТИНИ лін,
гастрин
ГОЛОВНІ КЛІТИНИ пепсиноген Ацетилхо Розщеплення білків
Шлуночна лін, НСІ, Розщеплення жирів
ліпаза секретин
D-КЛІТИНИ соматостат Кислота Гальмування секреції НСІ
ин шлунку
G-КЛІТИНИ гастрин АХ, Стимуляція секреції НСІ
пептиди,
амінокис
лоти
 Ферменти шлункового соку
№ ФЕРМЕНТ РН ФУНКЦІЯ

Склад шлункового соку: 1. ПЕПСИН А 1,5-

2,0
Протеазна дія,
створажування молоку
• 1. Вода -90%
2. ГАСТРИКСИН, 3,2- 95% всій протеазної
• 2. Органічні речовини: ПЕПСИН С 3,5 активності
• 1) Протеази - пепсиногнени.
• ВИДИ пепсину: Пепсин А - оптимум рН = 1,5-2 3. ПЕПСИН В, 3-4 Гідроліз сполучної тканини
Пепсин В (желатинази) - оптимум рН = 3-4 ЖЕЛАТИНАЗА
Пепсин С (гастриксин) - оптимум рН = 3,2-3,5 4. РЕНІН, ПЕПСИН Д 4,5- Розщеплення казеїну
Пепсин Д (ренін, казеіназа) - опт. рН = 4 5; (ХІМОЗІН) 6,5 молока (у дітей)
• 2) Муцин;
• 3) Ліпаза (тільки у дітей);
• 4) Внутрішній фактор Кастла
• 3. Неорганічні речовини - HCl; Солі - Na +, K +,
Ca 2+, Mg 2+, Н CO 3 2-, SO 4 2-
УТВОРЕННЯ ТА РОЛЬ СОЛЯНОЇ КИСЛОТИ В ТРАВЛЕННІ
В утворенні соляної кислоти беруть участь парієнтальні (обкладні) клітини шлунка, що
утворюють іони Н +. Джерелом іонів Н + є вугільна кислота, утворена ферментом
карбоангідразою. При її дисоціації, крім іонів водню, утворюються карбонат-іони НСО3 -.
Вони за градієнтом концентрації рухаються в кров в обмін на іони Сl-. У порожнину
шлунка іони Н + потрапляють енергозалежним антипортом з іонами К + (Н +, К + -
АТФаза), хлорид-іони перекачуються в просвіт шлунка також з витратою енергії.
• активує пепсиноген Обкладні клітини Просвіт
• створює оптимальне pH шлунка
• викликає денатурацію і набухання білків
• бактерицидна дія
• Стимулює сиснтез гормонів (секретин, гастрин,
панкреозимін)
• регулює секреції залоз шлунка, підшлункової залози
• регулює швидкість переходу хімусу в duodenum
 РЕГУЛЯЦІЯ СЕКРЕЦІЇ СОЛЯНОЇ
ФАЗА КИСЛОТИ
стимулятор шлях медіатор
МОЗКОВА Вигляд, запах Вагусний рефлекс Ацетилхолін,
їжі, прийом їжі, з вагусу, гастрин гастрин
рівень Шлунковий
утилізованої кров Слизова оболонка шлунка
сік
глюкози мозком

ШЛУНКОВА Розтягнення Ваго-вагальний Ацетилхолін,

шлунку, рефлекс, гастрин
кальцій, інтрамуральний дезамідази
амінокислоти, рефлекс, інкреція Гастрин, гістамін
пептиди гастрину та
гістаміну Аміди

КИШЕЧНА Розтягнення Інкреція у кров Ентерогастрин, Вугільна ангідраза

кишечнику, гормонів ХЦК, секретин,
соляна кислота, кишечнику, ефект амінокислоти
амінокислоти, амінокислот їжі
пептиди
 ФАЗИ ШЛУНКОВОЇ СЕКРЕЦІЇ
1. МОЗКОВА (складнорефлекторна) Механізм:
• 1.БЕЗУМОВНИЙ РЕФЛЕКС - вагусний рефлекс, вагус-гастрин. Стимулятори: прийняття їжі. Медіатор
ацетилхолін, гастрин
• 2. УМОВНИЙ РЕФЛЕКС. Стимулятори: запах, думки про їжу, вид їжі. «Уявне годування» за І.П. Павловим
2. ШЛУНКОВА (НЕЙРОГУМОРАЛЬНА) Стимулятори: розтягнення шлунка, амінокислоти, пептиди. Механізми:
• 1. ВАГО-ВАГАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС - медіатори Медіатор ацетилхолін, гастрин;
• 2. ГУМОРАЛЬНИЙ (гастрин, гістамін). Розтягування стінки і м'язові скорочення стимулюють секрецію G-
клітинами гастрину. Гастрин стимулює секрецію головних і парієтальних клітин
3. КИШКОВА (НЕЙРОГУМОРАЛЬНА) Механізми:
• 1. ГУМОРАЛЬНИЙ (секретин, холецистокінін)
• 2. ЕНТЕРО-ГАСТРАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС. Стимулятори: надходження кислого хімусу в duodenum, амінокислоти,
пептиди, розтягнення кишечника. Надходження кислого хімусу в duodenum призводить до продукції
гормонів, які пригнічують секрецію шлункового соку. Гормони, що виділяються в кишкову фазу шлункової
секреції. Коли надходить кислий хімус, в слизової duodenum виділяються наступні гормони: 1. Секретин
Стимулює секрецію бікарбонатів клітинами протоків підшлункової залози, які нейтралізують соляну кислоту
Пригнічує секрецію соляної кислоти і моторику шлунку 2. Холецистокінін (панкреозимін) стимулює
продукцію / виділення панкреатичних ферментів Стимулює виділення жовчі з жовчного міхура Пригнічує
секрецію соляної кислоти і моторику шлунку
ФУНКЦІЇ ГАСТРИНУ

• • - стимуляція секреції HCL

• • - стимуляція моторики шлунку і
кишківника
• • - стимуляція панкреатичної
секреції
• • - активація проліферації і
відновлення слизової оболонки
шлунка і кишківника
Секреція слизу і НСО 3 -
Шлунковий сік
• Слиз утворює захисний бар'єр, товщиною
0,5 мм. В основному слиз - тетрамерні
форми муцина. НСО 3 - нейтралізує Н +.
слиз
• Секреція НСО 3 –
• 1. слизові клітини, циліндричний епітелій
- активна секреція шляхом обміну НСО 3
- на Cl –
• 2. парієтальні клітини: НСО 3 - через
базальну мембрану в кров на поверхню
слизової оболонки
• Роль простагландинів капіляр
РЕГУЛЯЦІЯ
АКТИВНОСТІ ЇЖА

ПАРІЄТАЛЬНИХ АЦЕТІЛХОЛІН
КЛІТИН
ГІСТАМІН
ГАСТРИН
• Їжа стимулює активність G-клітин утворювати
ГАСТРИН, який стимулює активність
парієтальних клітин синтезувати соляну
кислоту.
• Другий механізм – стимуляція
ентерохромафінних клітин гастрином до
вироблення ГІСТАМІНУ, який стимулює
парієтальну клітину до вироблення кислоти.
• Третій – нервовий механізм – ВАГУСНИЙ,
через стимуляцію ацетилхоліном
• Рецепторний механізм М3-R, Н2-R, ССК2-R
 Регуляція шлункової секреції
стимуляція
секреція
АКТИВАТОРИ ІНГІБІТОРИ
Епітеліоцити БЛУКАЮЧИЙ НЕРВ СИМПАТИЧНИЙ НЕРВ
слизової
Парієтальна клітина оболонки АЦЕТИЛХОЛІН АДРЕНАЛІН (HCl)
ГАСТРИН СЕКРЕТИН
ГІСТАМІН ПРОСТАГЛАНДИНИ
ПРОДУКТИ ГІДРОЛІЗУ ГЛЮКАГОН
БІЛКІВ
ХЦК, СЕКРЕТИН СЕРОТОНІН,
вазоінтестинальний
Амінокислоти,
пептид (ВІП)
поліпептиди їжі ГЛЮКОКОРТИКОІДИ рН в антрумі нижче 2,5
 МОТОРНО-
ЕВАКУАТОРНА ФУНКЦІЯ
ШЛУНКУ
• 1. РЕФЛЕКТОРНА РЕЛАКСАЦІЯ – ваго-вагальний рефлекс
через інтрамуральні нехолінергічні неадренергічні
волокна ( регулятори – медіатори, АТФ та ВІП)
• 2. ПЕРИСТАЛЬТИКА (базисний електричний ритм –
ацетилхолін, гастрин)
• 3. ПРОПУЛЬСИВНІ СКОРОЧЕННЯ ТА ЕВАКУАЦІЯ (місцеві
рефлекси, гормони ШКТ, мігруючий моторний комплекс
– ацетилхолін, гастрин – активують; гальмують – ХЦК,
секретин, мотилін, СНС)

1. Перистальтичні скорочення - циркулярні

скорочення м'язів шлунка, що поширюються
хвилеподібно в дистальному напрямку.
2. Тонічні скорочення різної амплітуди; також
сприяють пересуванню їжі в антральний відділ
шлунка.
 Електрична
активність
гладеньком’язових
клітин
 Моторика різних відділів шлунку
Проксимальний відділ
Відсутня базальна електрична
• Евакуація хімусу зі активність, повільні тонічні
шлунка скорочення, висока
• Пілоричний рефлекс - розтяжність, основний
забезпечується Проміжна резервуар шлунку
пропульсивними
скороченнями зона
мускулатури пілоричного
відділу шлунка - 6-7 / хв.
Регуляція - нервова
(рефлекси місцеві і
Дистальний відділ
вплив блукаючого
нерва); гуморальна Базальна електрична активність,
(інтестинального Перистальтичні скорочення, низька
гормону)
розтяжність, роздріблення їжі
ЛЮДИНА ІЗ
«ОТВОРОМ» У ШЛУНКУ
• Вільям Бомонт та Алексіс Сен-Мартен, Дін Корнуелл.
• Вільям Бомонт був хірургом в армії США, 1822 року, він надав
допомогу молодому мандрівнику та мисливцеві, який отримав
смертельне вогнепальне поранення в живіт. Алексіс Сен-Мартен, 28-
річний канадський мандрівник Американської хутряної компанії,
повний заряд картечі увійшов у ліву частину його живота, зламавши
два ребра, пошкодивши його ліву легеню і пробивши дірку в животі.
Через роки Бомонт писав, що «Я можу дивитися прямо в порожнину
шлунка, спостерігати за його рухом і майже бачити процес травлення»,
«Я можу налити через вирву воду, покласти в ложку їжу і знову
витягнути це сифон. Я часто підмішував у перфорацію м'ясо, а також
інші речовини, щоб визначити тривалість часу, необхідного для
перетравлення кожного з них; і одного разу використав сиру яловичину
замість ворсу, щоб закрити отвір, і виявив, що менше ніж за п'ять годин
воно повністю переварилося».
Що відкрив Бомонт?
Бомонт зробив не менше 51 висновку про
травлення, ґрунтуючись на своїх спостереженнях за
Алексісом Мартіном. Він визначив, що:
 овочі перетравлюються повільніше, ніж м'ясо,
 що молоко рано згортається в процесі травлення,
перетравленню допомагає рух у шлунку.
Дослідження Бомонта з шлунковим соком були
передовими. Його робота підтвердила теорію
Вільяма Прута, що шлункові соки містять соляну
кислоту і що їдка кислота виділяється слизовою
оболонкою шлунка.
• Алексіс Сен-Мартен помер у 1880 році,
переживши Бомонта приблизно на 28 років.
 Під час неспання наш мозок зайнятий
аналізом сигналів, що надходять із
Вісцеральне несвідоме зовнішнього середовища, та реакцією на
ці сигнали. Але є ще й внутрішні органи.
Вдень вони діють в автоматичному
режимі: тварина дихає, її серце б'ється,
кишечник та шлунок скорочуються,
травні залози виділяють ферменти.
Однак і ці функції потребують
періодичного контролю мозку. Сплячий
мозок перестає реагувати на зовнішні
сигнали, щоб переключитися на аналіз
інформації від внутрішніх
(вісцеральних) органів.
Не випадково тварини та люди
вибирають для сну м'які, темні та тихі
місця, де їх не турбують шум, світло та
горошина під периною. Під час
ВІСЦЕРАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ мозок не
повинен відволікатися на сигнали від
зовнішніх рецепторів до кори, він на них
не реагує. М'язи під час сну розслаблені,
сплячий млявий і неконтактний, проте
нейрони його кори при цьому активні.
 Вісцеральне
шлунок несвідоме
Під час повільної фази сну мозок аналізує
діяльність ритмічно працюючих органів
травлення, дихання та серця. Їхня
Шлунковий сік ритмічна активність в результаті
інтерференції визначає повільні хвилі
шлунок
кіркової ЕЕГ.
Потім сканування переходить до органів,
що не мають очевидної ритміки: печінки,
нирок, судинної системи, м'язів та
сухожилля. Нарешті, мозок повинен і сам
Шлунковий сік себе обстежити. Отже сон можна
розглядати як єдиний процес аналізу всіх
вісцеральних систем організму.
 СТРЕС ТА
ШЛУНОК
Третій компонент тріади Сільє - утворення
виразок на слизовій оболонці шлунка під дією
адреналіну (яке послаблюється дією інших
стресорних гормонів - глюкокортикоїдів).
Очевидно, адаптивний вплив стресу на
гальмування травної активності. Коли треба
тікати від хижака, марнотратно витрачати
енергію на функції, не спрямовані
безпосередньо на порятунок життя. Тому при
стресі гальмуються секреторна активність
шлунково-кишкового тракту та моторика
кишечника. Однак при частих стресах
розвиваються порушення травної функції, які
можуть переходити у хворобу.
СТРЕС ТА ШЛУНОК
• Одноразовий стрес теж може викликати різке порушення травлення - так після тривалого
голодування їжу потрібно приймати маленькими порціями, оскільки загальмована секреторна та
моторна функції ШКТ, а велике харчове навантаження може спричинити смерть.
• Відразу після їжі НЕ РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ, ЗОКРЕМА, НЕ МОЖНА
КУПАТИСЯ. Занурення у воду, температура якої завжди нижче температури тіла, і пов'язана з
плаванням м'язова робота спричинять стрес. Якщо шлунок при цьому заповнений їжею, то через
порушення нормальної скорочувальної активності шлунка та кишечника можуть виникнути
спазми, які спричиняють сильний біль і навіть здатні викликати рефлекторну зупинку серця.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ
 Література
1. Фізіологія : підруч. для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації / В. Г. Шевчук [та ін.] ; за ред.: В. Г.
Шевчука. - 5-те вид. - Вінниця : Нова книга, 2021. - 448 с.
2. Physiology : textbook for students of higher medical institutions with the IVth level of accreditation / V. M.
Moroz [et al.] ; ed. by.: V. M. Moroz, O. A. Shandra. - 5th ed. - Vinnytsya : Nova Knyha Publishers, 2020. - 728 p.
3. Філімонов В. І. Фізіологія людини : підруч. для студ. мед. закл. Фахової передвищ. та вищ. освіти / В. І.
Філімонов ; рец.: І. В. Міщенко, А. Г. Родинський. - 4-е вид. - Київ : Медицина, 2021. - 488 с.
4. Клінічна фізіологія : підручник для студ. мед. ЗВО, магістрів, лікарів-інтернів / В. І. Філімонов [та ін.] ; за
ред. К. В. Тарасової. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Київ : Медицина, 2022. - 776 с.
5. Фізіологія. Короткий курс : навч. посіб. для мед. і фармац. ВНЗ / В. М. Мороз [та ін.] ; за ред.: В. М.
Мороза, М. В. Йолтухівського. - Вінниця : Нова книга, 2019. - 392 с.
6. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 1 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко.
- Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 634 с.
7. Голл, Джон Е. Медична фізіологія за Ґайтоном і Голлом = Guyton and Hall. Textbook of Medical Physiology :
підруч.: пер. з англ. 14-го вид. : у 2 т. Т. 2 / Дж. Е. Голл, М. Е. Голл ; наук. ред. пер.: К. Тарасова, І. Міщенко.
- Київ : ВСВ Медицина, 2022. - 584 с.