Рибка Артем гр.

12 ЛЗ-1
Тема 11. Анатомія органів травної системи
11.1. Які органи входять до складу травної системи?
Травна система складається з наступних органів:
1. Ротова порожнина: Тут розташовані зуби, язик та слинниці. Процес розчинення їжі починається в
роті завдяки слині, яка містить ферменти, що розщеплюють їжу.
2. Глотка: Після того, як їжа пережувається, вона переходить через глотку в шлунок.
3. Шлунок: Тут продовжується процес розщеплення їжі за допомогою шлункового соку, який містить
фермент пепсин. В результаті утворюється рідка суміш, яку називають хімусом.
4. Тонка кишка: Основне всмоктування поживних речовин відбувається в тонкій кишці. Тут також
виділяються ферменти зі слизової оболонки та підшлункової залози для подальшого розщеплення
їжі.
5. Товста кишка: Здесь відбувається абсорбція води та формується кістка, а також зберігається інша
неперетравлена їжа перед екскрецією.
6. Печінка та жовчний міхур: Печінка виробляє жовч, яка зберігається у жовчному міхурі та
випускається в товсту кишку для допомоги у розщепленні жирів.
7. Підшлункова залоза: Виробляє панкреатичний сік, який містить ферменти для розщеплення білків,
жирів та вуглеводів.
Всі ці органи спільно працюють для перетравлення їжі та забезпечення організму необхідними поживними
речовинами.

11.2. Особливості будови стінки товстої кишки.

Стінка товстої кишки має деякі особливості будови, які відрізняють її від інших відділів травного тракту.
Основні компоненти стінки товстої кишки включають такі шари:
1. Слизова оболонка (слизовий шар): Цей шар має важливу функцію у збереженні вологи та захисті
від ушкоджень. Він містить численні крипти (виступи), де розташовані залози, що виділяють слиз.
Слизова оболонка також містить фолди, які допомагають у збільшенні поверхні для всмоктування
води та поживних речовин.
2. Підслизовий шар: Цей шар складається з тканини, яка забезпечує живлення слизової оболонки та
містить судини та нервові волокна.
3. М'язовий шар: М'язовий шар товстої кишки має специфічну структуру, яка включає три типи м'язів:
кругові, поздовжні та діагональні. Ці м'язи працюють разом, щоб забезпечити переміщення вмісту
крізь кишечник та виконувати функцію збереження кістки.
4. Серозна оболонка (зовнішній шар): Цей шар вкриває зовнішню поверхню товстої кишки та
забезпечує захист від травм та інфекцій.
Особливість стінки товстої кишки полягає в наявності так званих таляричних залоз, що розташовані у
слизовій оболонці. Ці залози виробляють мукоїдну слиз, яка допомагає в утворенні кістки та змащує
поверхню кишечника.
Така будова стінки товстої кишки дозволяє їй виконувати функції збереження кістки, всмоктування води та
електролітів, а також виведення відходів з організму.

11.3. Які є травні залози?

Травні залози - це органи або структури, які виробляють різноманітні речовини, необхідні для процесу
перетравлення їжі. Основні травні залози включають наступні:
1. Слинні залози: Знаходяться в порожнині рота. Вони виробляють слину, яка містить ферменти, такі
як амілаза, що допомагають у розщепленні вуглеводів.
2. Шлункові залози: Знаходяться в стінці шлунка. Головна функція шлункових залоз - виробництво
шлункового соку, що містить фермент пепсин для розщеплення білків.
3. Підшлункова залоза: Розташована у верхній частині черевної порожнини за шлунком. Вона
виробляє панкреатичний сік, який містить різні ферменти (амілазу, ліпазу, протеазу) для
розщеплення вуглеводів, жирів та білків.
4. Печінка: Найбільший внутрішній орган, розташований в правій верхній частині черевної
порожнини. Основна функція печінки у травній системі - виробництво жовчі, яка допомагає
розщеплювати жири, а також вона виконує ряд інших функцій, таких як виведення токсинів з крові
та зберігання корисних речовин.
5. Жовчний міхур: Резервуар для зберігання та концентрування жовчі, яку виробляє печінка. Жовчний
міхур випускає жовч у товсту кишку під час перетравлення жирів.
Ці травні залози спільно працюють для розщеплення їжі та забезпечення організму необхідними поживними
речовинами.
11.4. Чому підшлункова залоза називається залозою змішаної секреції?
Підшлункова залоза називається залозою змішаної секреції через те, що вона виробляє і віддає до травного
тракту не лише ферменти, необхідні для перетравлення їжі, але й секрети, які мають різний характер і
функції.
Основною функцією підшлункової залози є виділення панкреатичного соку, який містить різні ферменти,
такі як амілаза (для розщеплення вуглеводів), ліпаза (для розщеплення жирів) та протеази (для розщеплення
білків). Ці ферменти необхідні для ефективного перетравлення їжі в тонкій кишці.
Однак, підшлункова залоза також виробляє і виділяє різноманітні інші речовини, такі як натрію
гідрокарбонат. Цей бікарбонатний розчин нейтралізує кислотність, яка приходить з шлунка до тонкої
кишки, щоб захистити слизову оболонку кишечника від ураження кислотою та забезпечити оптимальні
умови для роботи ферментів.
Отже, підшлункова залоза виробляє не лише ферменти, а й різні секрети, такі як бікарбонати, і ця
комбінація різних речовин у її секреції надає їй статусу "залози змішаної секреції".

11.5. Будова печінкової часточки.

Печінка складається з мільярдів мікроскопічних функціональних одиниць, які називаються печінковими
часточками або печінковими лопатками. Основні компоненти будови печінкової часточки включають
наступні:
1. Гепатоцити: Головними клітинами печінки є гепатоцити, які складають близько 80% обсягу
печінки. Вони відповідають за багато функцій, включаючи синтез білків, метаболізм ліпідів та
вуглеводів, детоксикацію токсинів, виробництво жовчі та інші процеси.
2. Судини крові: Печінкова часточка містить велику кількість капілярів, які називаються синусоїдами,
які постачають кров до гепатоцитів для обміну речовин та відведення токсинів.
3. Жовчні протоки: В кожній печінковій часточці є мережа жовчних протоків, які збирають жовч,
вироблену гепатоцитами, і транспортують її до жовчного міхура для зберігання та подальшого
використання у процесі перетравлення.
4. Структури, що оточують: Печінкові часточки оточені спеціальною мережею судин, лімфатичних
судин та нервових волокон, які забезпечують печінкові часточки необхідними ресурсами та
координують їх функціонування.
Ці компоненти разом створюють функціональну одиницю печінки, яка здійснює багато важливих функцій,
необхідних для збереження здоров'я та життя організму.

11.6. Роль печінки в обмінних процесах організму людини.

Печінка відіграє важливу роль у багатьох обмінних процесах організму людини. Ось деякі з її ключових
функцій у цих процесах:
1. Метаболізм: Печінка відповідає за обробку та метаболізм білків, жирів та вуглеводів, які надходять з
їжі. Вона розщеплює білки на амінокислоти, жири на жирні кислоти і гліцерин, а вуглеводи на
глюкозу, яка потім може використовуватися як джерело енергії або зберігатися у вигляді глікогену.
2. Детоксикація: Печінка видаляє токсини та інші шкідливі речовини з крові. Гепатоцити відповідають
за зведення токсичних речовин до менш токсичних форм, які можуть бути екскретовані через сечу
або ж жовчю.
3. Синтез білків: Печінка виробляє різні білки, необхідні для нормального функціонування організму,
такі як білки крові (наприклад, альбумін, глобуліни та фібриноген), які відповідають за транспорт
речовин, захист від інфекцій та згортання крові.
4. Синтез жовчі: Печінка виробляє жовч, яка потрібна для емульгації жирів у травних каналах та
полегшення їх післядовного розщеплення та всмоктування в кишечнику.
5. Зберігання поживних речовин: Печінка зберігає глікоген, що є запасною формою глюкози, а також
вітаміни (наприклад, вітаміни А, D, К та B12) та мінерали (наприклад, залізо та мідь).
Ці функції печінки відіграють важливу роль у забезпеченні оптимального функціонування організму та
збереженні його внутрішнього середовища.

Тема 12. Анатомія органів дихальної і сечової системи

12.1. Які хрящі входять до складу гортані?
Гортань (трахеяльний каркас) складається з кількох хрящів і зв'язок. Ось основні хрящі, що входять до
складу гортані:
 1. Щитоподібний хрящ (хрящ щитоподібний): Розташований у передній частині гортані. Він має
форму вигнутої пластинки, яка подібна до щитоподібної форми, що дало назву цьому хрящу.
2. Кільцевий хрящ (кільцеподібний хрящ): Цей хрящ оточує трахею і з'єднується зі щитоподібним
хрящем. Він має кільцеподібну форму, яка забезпечує опору і підтримку трахеї.
3. Крижовий хрящ (хрящ крижовидний): Розташований у задній частині гортані. Цей хрящ має
форму клиноподібного крижа, він з'єднується з кільцеподібним хрящем.
4. Розгалужений хрящ (хрящ розгалужений): Знаходиться у вищій частині трахеї, де вона
розділяється на ліву та праву бічні трахеальні гілки. Цей хрящ виглядає як малий клиноподібний
фрагмент.
5. Епіглотковий хрящ (хрящ епіглотковий): Розташований на верхівці гортані, перед входом у
стравохід. Його форма нагадує лист епіглотки.
Ці хрящі утворюють структуру гортані, яка надає опору та захист трахеї, а також дозволяє регулювати
прохід повітря під час голосової активності та ковзання їжі через стравохід.

12.2. Будова і функції легень.

Легені - це парний орган дихання, який відповідає за обмін газів між кров'ю та атмосферним повітрям. Ось
детальніше про будову та функції легень:
Будова легенів:
1. Дихальні шляхи: Повітря потрапляє в легені через дихальні шляхи, включаючи носові порожнини,
гортань, трахею, бронхі та бронхіоли.
2. Бронхіальне дерево: Трахея розгалужується на два основні бронхи, які поділяються на бронхі та
бронхіоли, які далі розділяються на термінальні бронхіоли.
3. Альвеолярний мішок: Кожен термінальний бронхіол розширюється у мішок, який складається з
альвеол. Альвеоли - це мікроскопічні пузирчасті структури, які забезпечують поверхню для газового
обміну.
4. Капіляри: Альвеолярні стінки оточені мережею капілярів, через які кисень з атмосферного повітря
переходить у кров, а вуглекислий газ з крові переходить до легенів для видалення.
Функції легенів:
1. Газообмін: Основна функція легенів - це обмін газів. Кисень, який ми вдихаємо, проходить через
альвеолярні стінки до крові, а вуглекислий газ, що утворився в організмі, виходить з крові через
легені.
2. Дихання: Легені відповідають за процес дихання, який включає вдихання та видихання повітря. Під
час вдиху дихальні м'язи розширюються, альвеоли наповнюються повітрям, а під час видиху
дихальні м'язи стискаються, що допомагає видаляти вуглекислий газ з легенів.
3. Фільтрація та зволоження повітря: Легені також фільтрують повітря від часток та бактерій, а
також зволожують його, щоб запобігти пересиханню дихальних шляхів.
4. Виділення води та тепла: Під час видиху легені виділяють воду та тепло, що допомагає вологому та
теплому середовищу для обміну газів.
Легені відіграють критичну роль у забезпеченні доставки кисню до клітин організму та видалення
вуглекислого газу, що є продуктом обміну речовин.

12.3. Плевра: визначення, будова, функції.

Плевра - це тонка плівкова оболонка, яка вкриває зовнішню поверхню легенів та внутрішню поверхню
грудної порожнини. Вона складається з двох шарів, які оточують кожний легень і розділені плевральною
порожниною.
Будова плеври:
1. Плевральний листок (вісцеральна плевра): Це внутрішній листок, який прямо прилягає до
поверхні легенів і вкриває їх. Він містить судини та нерви, які живлять легені.
2. Парієтальний листок (парієтальна плевра): Це зовнішній листок, який вкриває внутрішню
поверхню грудної порожнини, діафрагми та міжреберні м'язи. Він містить нервові волокна, які
передають відчуття болю, коли плевра роздратована.
3. Плевральна порожнина: Це простір між плевральними листками, який містить плевральну рідину.
Ця рідина зменшує тертя між плевральними поверхнями під час дихання, забезпечуючи плавне
ковзання легенів.
Функції плеври:
1. Запобігання тертю: Плевра та плевральна рідина зменшують тертя між поверхнею легенів та
грудною порожниною під час дихання. Це допомагає забезпечити безболісне рухання легенів під час
вдиху та видиху.
 2. Підтримка структури легенів: Плевра виконує роль підтримки структури легенів, допомагаючи їм
зберігати свою форму та розташування в грудній порожнині.
3. Імунна функція: Плевра допомагає відсторонити бактерії та інші частки, які можуть потрапити в
грудну порожнину, і може брати участь у захисних відповідях на інфекції та запалення.
4. Мікроклімат легенів: Плевральна рідина регулює мікроклімат в легенях, забезпечуючи вологість та
захист від дехідратації.
Узагальнюючи, плевра виконує важливу роль у забезпеченні оптимальної функції легенів та захисту їх від
зовнішніх впливів.

12.4. Що таке ацинус?

Термін "ацинус" використовується для опису структурно-функціональної одиниці, що складається з
кластера епітеліальних клітин, які розташовані в окремому випинанні або мішечку, оточеному капілярами.
Ацинуси зазвичай відіграють важливу роль у функціонуванні залоз та органів, де вони розміщені.
Основна характеристика ацинусу включає:
1. Епітеліальні клітини: Ацинуси складаються з епітеліальних клітин, які здатні до секреції
(вироблення та виведення рідин або речовин). Ці клітини можуть бути різних типів залежно від
функції ацинусу. Наприклад, в печінці ацинуси складаються з гепатоцитів, а в підшлунковій залозі - з
клітин, що виробляють панкреатичний сік.
2. Капіляри: Ацинуси зазвичай оточені мережею капілярів, які забезпечують доставку крові до клітин
ацинусу та забирання продуктів секреції.
3. Секреторна діяльність: Основна функція ацинусів - це вироблення та видалення рідин або речовин.
Наприклад, ацинуси підшлункової залози виробляють панкреатичний сік, що містить ферменти для
перетравлення їжі, тоді як молочні залози виробляють молоко.
4. Загальна організація: Ацинуси можуть бути організовані в окремі мішечки або в багатоклітинні
кластери, які забезпечують оптимальні умови для функціонування клітин і ефективної секреції.
Отже, ацинуси представляють собою важливі структурно-функціональні одиниці, які забезпечують
секреційну діяльність різних залоз та органів у людському організмі.

12.5. Які органи входять до складу сечової системи?

Сечова система включає в себе низку органів, які відповідають за виробництво, зберігання та виведення
сечі. Основні органи, що входять до складу сечової системи, включають:
1. Нирки: Це парні органи, які виконують багато функцій, включаючи фільтрацію крові для видалення
відходів та екскрецію сечі.
2. Сечоводи: Це парні трубки, які з'єднують нирки з сечовим міхуром та транспортують сечу з нирок
до міхура.
3. Сечовий міхур: Це орган-резервуар, призначений для зберігання сечі до моменту виведення з
організму. У міхурі скупчується сеча, поки не настає час для виведення.
4. Сечовипускний канал (сечоводи): Це канали, які транспортують сечу з сечового міхура з організму
під час моче-виділення.
Ці органи працюють разом, щоб забезпечити виведення відходів та надлишків рідини з організму шляхом
утворення та виведення сечі.

12.6. Будова нирки.

Нирки - це парні органи, які виконують ряд важливих функцій у людському організмі, включаючи
фільтрацію крові, виведення відходів та регуляцію рівня рідини та електролітів. Ось докладніше про будову
нирок:
1. Кора нирки (надкіркова речовина): Зовнішній шар нирки, який містить багато ниркових тілець
(нефрони), що відповідають за фільтрацію крові та утворення сечі.
2. Мозок нирки (ядро нирки): Внутрішній шар нирки, який складається з сосудистих структур і
зберігає концентровану сечу до моменту її виведення.
3. Нефрони: Основна функцій нирок здійснюється за допомогою нефронів. Кожна нирка містить
мільйони нефронів, які складаються з ниркового капсула, канальця і збирального каналця. Нефрони
фільтрують кров, видаляючи зайві речовини та регулюючи концентрацію електролітів та рідини в
організмі.
4. Судини: Нирки мають велику кількість судин, включаючи артерії, які постачають кров до нирок, і
вени, які відводять кров від нирок. Ці судини грають важливу роль у забезпеченні функціонування
нирок.
 5. Пелюса (сечовідкривач): Це структура, що виводить сечу з нирки до сечового міхура для зберігання
та подальшого виведення з організму.
Будова нирок забезпечує їм виконання важливих функцій у підтримці здоров'я організму шляхом
регулювання складу крові та утворення та виведення сечі.

Тема 13. Анатомія органів чоловічої статевої системи

13.1. Які органи входять до складу чоловічої статевої системи?
Чоловіча статева система включає наступні органи:
1. Яєчки (тестиси): Це парні органи, що виробляють сперму (статеві клітини) та чоловічі статеві
гормони, зокрема тестостерон.
2. Сім'яники (епідидиміс): Це канальні структури, які знаходяться за яєчками та відіграють роль у
зберіганні та транспорту сперми.
3. Сім'явипускний проток (простата, сім'явипускна пряма залоза): Це органи, які випускають
секрет, який змішується зі спермою під час еякуляції, утворюючи сім'явипускний рід.
4. Сім'япровідні канали (сім'явипускні протоки): Це канали, які транспортують сперму з
епідидимісів до сім'явипускних протоків.
5. Сім'япровід (сім'яні протоки): Це канали, які переносять сперму з сім'явипускних протоків до
зовнішнього середовища через сім'явипускний канал.
6. Половий член (пеніс): Це зовнішній орган чоловічої статевої системи, який містить у собі канали
для транспорту сечі та сперми та служить для введення сперми від чоловіка в жіночу статеву систему
під час статевого акту.
Ці органи разом виконують важливі функції у виробництві, транспортуванні та виведенні статевих клітин, а
також у виконанні статевого акту та розмноженні.

13.2. В яких залозах утворюються сперматозоїди?

які називаються тестисами або яєчками. Тестиси є частиною чоловічої статевої системи і розташовані в
мошонці (скротумі), зазвичай в парі.
У тестисах знаходяться мільйони мікроскопічних трубочок, які називаються сім'явипускними
канальцями або сім'яканальцями. Саме в цих канальцях відбувається процес сперматогенезу - утворення
сперматозоїдів. Сперматогенез є складним процесом, який включає послідовні етапи поділу та
диференціації клітин внутрішнього стійкого епітелію тестисів. На завершальному етапі утворюються
сперматозоїди, які потім дозрівають у спеціальних канальцях та стають готовими до запліднення.
Отже, сперматозоїди утворюються в тестисах, а саме в їх сім'явипускних канальцях.

13.3. Будова яєчка.

Яєчко, або тестис, є парним статевим органом у чоловіків і відіграє ключову роль у виробництві статевих
клітин (сперматозоїдів) і статевих гормонів (зокрема, тестостерону). Ось докладніше про будову яєчка:
1. Тестисовий макротюбік (тестисовий капсула): Зовнішня оболонка яєчка, яка оточує його.
2. Тестисові канальці (сім'явипускні канальці): Внутрішні структури яєчка, де відбувається
формування сперматозоїдів у процесі сперматогенезу. Ці канальці мають високий ступінь
складності, який забезпечує максимальну площу для виробництва сперматозоїдів.
3. Міжклітковий матрикс: Це простір між клітками у тестисових канальцях, який забезпечує
оптимальні умови для розвитку та диференціації сперматогенних клітин.
4. Лейдігові клітки (клітки Лейдіга): Це клітини, розташовані в тканині яєчка, які виробляють та
виділяють важливий чоловічий статевий гормон - тестостерон.
5. Епітеліальні клітки: Також в тестисових канальцях знаходяться спеціалізовані епітеліальні клітини,
які беруть участь у формуванні сперматозоїдів та забезпечують їх рух до епідидимісу для дальшого
дозрівання.
6. Сім'явипускний проток (епідидиміс): Це трубчаста структура, що знаходиться поруч з кожним
яєчком, яка відіграє роль у зберіганні та транспортуванні сперматозоїдів.
Ці структури разом утворюють складну систему, яка забезпечує виробництво та транспортування
сперматозоїдів, а також виробництво статевих гормонів.

13.4. Роль передміхурової залози в утворенні сперми?

Передміхурова залоза, також відома як передміхуровий сім'явипускний міхур (просвіт), є однією з
складових частин чоловічої статевої системи і грає важливу роль у формуванні сперми. Ця залоза виробляє
рідину, яка є складовою частиною сім'явипускного рідини, що утворює еякулят (сім'явипускний рід), або
сперму.
Роль передміхурової залози в утворенні сперми включає:
1. Виробництво рідини передміхурової залози: Залози виробляють специфічну рідину, яка додається
до сперми під час еякуляції. Ця рідина містить різні речовини, включаючи поживні речовини для
сперматозоїдів та рідину, яка забезпечує їх рухливість.
2. Забезпечення живильного середовища для сперматозоїдів: Рідина передміхурової залози містить
різні компоненти, такі як цукри та інші поживні речовини, які забезпечують живильне середовище
для сперматозоїдів під час їх шляху до яйцеклітини.
3. Забезпечення оптимального pH середовища: Рідина передміхурової залози містить буферні
речовини, які допомагають забезпечити оптимальне pH середовище для сперматозоїдів,
забезпечуючи їх життєздатність та максимальну активність.
Отже, передміхурова залоза виробляє рідину, яка має важливе значення для забезпечення життєздатності та
рухливості сперматозоїдів, а також для створення оптимальних умов для їх успішного переміщення до
яйцеклітини під час процесу запліднення.

13.5. Будова статевого члена.

Статевий член, або пеніс, є зовнішнім статевим органом у чоловіків і має кілька основних компонентів, які
грають важливу роль у статевій функції. Ось докладніше про будову статевого члена:
1. Головка (гланс пеніса): Це розширена верхня частина пеніса, яка зазвичай має конусоподібну
форму. Головка зазвичай покрита шкірою, яка називається передміхур'ям, і містить відкриття
сечовипускного каналу.
2. Тіло пеніса (корпус пеніса): Тіло пеніса складається з двох довгих циліндричних структур, які
називаються кавернозними тілами (корпусами кавернозумі). Ці структури заповнені кров'ю під час
ерекції, що призводить до збільшення розмірів пеніса та створення ерекції.
3. Грудочки (корпус сфінктера): Знаходяться внизу тіла пеніса і використовуються для закріплення
пеніса під час ерекції.
4. Сім'явипускний канал (уретра): Це канал, який проходить через середину пеніса і служить для
транспорту сечі та сперматозоїдів з організму під час сечі та еякуляції відповідно.
5. Шкіра пеніса: Шкіра пеніса покриває зовнішню поверхню пеніса і може бути обрізана в деяких
культурах або за медичними показаннями.
6. Додаткові структури: Додаткові структури, такі як мішок шкіри (препуций), який покриває головку
пеніса у незвірілих станах, а також мішок яєчка (скротум), де зазвичай розташовані яєчка, також є
частинами статевого органа.
Ці компоненти разом утворюють пеніс, який виконує важливі функції в статевій функції чоловіка,
включаючи сечовипускання та введення сперми в жіночу статеву систему під час статевого акту.

Тема 14. Анатомія органів жіночої статевої системи

14.1. Які є внутрішні жіночі статеві органи?
Внутрішні жіночі статеві органи включають такі структури:
1. Яйники (внутрішня статева залоза): Яйники, також відомі як яєчники, є парними органами, які
виробляють яйцеклітини (яйцеклітини) та статеві гормони, такі як естроген і прогестерон.
2. Фаллопіївські труби (труби матки): Це парні труби, які з'єднують яйники з маткою. Вони служать
для транспорту яйцеклітини з яєчника в матку і є місцем зустрічі яйцеклітини з сперматозоїдом під
час запліднення.
3. Матка (утерус): Це м'язовий орган, який має форму груші і є місцем для розвитку зародка після
запліднення. Матка з'єднана з вагінальним каналом.
4. Шийка матки (цервікс): Шийка матки - це нижня частина матки, яка з'єднує матку з вагінальним
каналом. Вона має важливу роль у захисті матки від інфекцій та контролю рівня сечовиділення.
5. Вагінальний канал (вагіна): Це гнучкий канал, який з'єднує шийку матки з зовнішнім середовищем
і служить для сексуального акту та проходження дитини під час пологів.
Ці структури разом утворюють внутрішні органи жіночої статевої системи, які відіграють ключову роль у
виробництві яйцеклітин, захисті та розвитку плоду під час вагітності.

14.2. Опишіть будову стінки матки.

Стінка матки складається з трьох шарів, кожен з яких виконує свою функцію і має власну структуру. Ось
детальний опис будови стінки матки:
 1. Ендометрій (слизова оболонка):
-Ендометрій - це внутрішній шар матки, який складається зі спеціалізованого епітелію та гландулярних
структур.
-Цей шар піддається місячним циклам, під час яких відбувається зростання та відторгнення, якщо не
відбувається запліднення.
-Якщо настає вагітність, ендометрій стає базою для прикріплення оплідненого яйця (зародка), що сприяє
його розвитку.
2. Міометрій (м'язовий шар):
-Міометрій - це середній шар матки, який складається з гладких м'язів.
-Цей шар відповідає за скорочення матки під час пологів та менструації.
-Міометрій також забезпечує структурну підтримку та захист для ендометрія та зародка.
3. Периметрій (зовнішній шар):
-Периметрій - це зовнішній шар матки, який складається зі сполучної тканини та сироватки.
-Він забезпечує захист для всієї матки і допомагає у підтримці її положення в черевній порожнині.
Ці шари разом утворюють стінку матки, яка виконує різні функції, включаючи підтримку та захист
вагітності, менструального циклу та пологів.

14.3. Будова яєчника. В чому полягає ендокринна функція яєчника?

Яєчники - це парні жіночі статеві залози, які відіграють ключову роль у репродуктивній системі жінки. Ось
детальний опис будови яєчника та його ендокринної функції:
Будова яєчника:
1. Кора яєчника: Зовнішній шар яєчника, що складається з тканини, яка містить фолікули - структури,
в яких зберігаються яйцеклітини.
2. Медулля яєчника: Внутрішній шар, який містить судини та нерви, що постачають кров до яєчника.
Ендокринна функція яєчника:
-Виробництво естрогенів: Основною ендокринною функцією яєчників є виробництво жіночих статевих
гормонів, зокрема естрогенів. Естрогени відповідають за розвиток та функціонування жіночої статевої
системи, контроль менструального циклу, регулювання росту ендометрія та підготовку організму до
вагітності.
-Виробництво прогестерону: Крім того, певна частина ендокринної функції яєчника пов'язана з
виробництвом прогестерону. Прогестерон виробляється в корі яєчника під час другої фази менструального
циклу та вагітності, і він відповідає за підготовку ендометрія до імплантації оплідненого яйцеклітини та
підтримку вагітності в перші тижні.
Отже, яєчники мають важливу ендокринну функцію у виробництві статевих гормонів, які регулюють різні
аспекти репродуктивного здоров'я та функціонування жіночого організму взагалі.

14.4. Як відбувається процес овуляції?

Процес овуляції - це регулярне вивільнення зрілої яйцеклітини з яєчника. Ось кроки, що відбуваються під
час овуляції:
1. Розвиток фолікула: В оварії, яке міститься в яєчнику, починається розвиток фолікула - мішечка, де
знаходиться незріла яйцеклітина. Під впливом гормонів, що виділяються гіпофізом, один з фолікулів
починає активно рости, а рівень естрогену в організмі зростає.
2. Підготовка до овуляції: Під впливом високих рівнів естрогену, яйцеклітина внутрішнього фолікула
починає швидко рости і досягає зрілого стану.
3. Вивільнення яйцеклітини: Приблизно на середину менструального циклу стимулюючий гормон,
що виділяється гіпофізом, досягає свого піку, що призводить до різкого збільшення рівня
лютеїнізуючого гормону (LH). Цей різкий пік LH спричинює розрив зрілого фолікула та вивільнення
яйцеклітини (овуляцію). Яйцеклітина потрапляє в брюшну порожнину, де її збирає фімбріїя труб, які
спрямовують її внутрішніми стінками фаллопіївських трубок.
4. Процес запліднення: Якщо під час овуляції не відбувається запліднення, яйцеклітина проходить
через фаллопіївські труби до матки, де вона може чекати на запліднення протягом декількох днів.
Якщо яйцеклітина зустрічає сперматозоїда в трубі під час своєї подорожі, то може відбутися запліднення.
Якщо запліднення не відбувається, яйцеклітина розпадається, а цикл повторюється.

14.5. Функції жовтого тіла.

Жовте тіло (корпус лютеум) - це тимчасова ендокринна структура, яка утворюється в яєчнику після овуляції
зі зрілого фолікула. Функції жовтого тіла включають:
 1. Виробництво прогестерону: Жовте тіло є основним джерелом прогестерону в організмі.
Прогестерон готує ендометрій (слизовий шар матки) до прийняття заплідненого яйцеклітини та
забезпечує оптимальні умови для імплантації зародка. Також прогестерон допомагає зберегти
вагітність, регулюючи рівень гормонів в перші тижні вагітності.
2. Підтримка вагітності: Жовте тіло виробляє прогестерон, який допомагає зберегти вагітність
підтримкою ендометрію та забезпеченням оптимальних умов для розвитку зародка. Якщо
запліднення не відбувається, жовте тіло розпадається, що призводить до зниження рівня
прогестерону та відторгнення ендометрію, що призводить до місячних.
3. Виробництво естрогену: Хоча основна функція жовтого тіла - це виробництво прогестерону, воно
також виробляє невелику кількість естрогену. Цей гормон важливий для регуляції менструального
циклу та підтримки здоров'я репродуктивної системи.
4. Забезпечення вагітності до появи плаценти: У перших тижнях вагітності, до появи плаценти,
жовте тіло виробляє достатню кількість гормонів для підтримки вагітності та розвитку зародка.
Отже, жовте тіло відіграє важливу роль у підтримці вагітності та регуляції репродуктивної функції у жінок.

Тема 15. Анатомія органів ендокринної та імунної системи

15.1. Які органи входять до складу імунної системи?
Імунна система складається з різних органів, тканин та клітин, які співпрацюють для захисту організму від
інфекцій, патогенів та інших загроз. Ось деякі з основних органів і тканин, що входять до складу імунної
системи:
1. Тимус: Тимус є частиною лімфатичної системи та розташований в грудній порожнині, за грудинами.
Він відіграє важливу роль у розвитку та функціонуванні Т-клітин, які грають ключову роль у
клітинному імунітеті.
2. Лімфатичні вузли: Лімфатичні вузли є малими органами, розташованими вздовж лімфатичних
судин. Вони фільтрують лімфу, видаляючи з неї бактерії, віруси та інші шкідливі речовини, і
сприяють розвитку імунної відповіді.
3. Кістковий мозок: Кістковий мозок є місцем утворення кровотворних клітин, включаючи лімфоцити,
які відіграють ключову роль у імунній відповіді.
4. Селезінка: Селезінка виконує функції фільтрації крові та утворення лімфоцитів. Вона відіграє
важливу роль у видаленні старих та пошкоджених еритроцитів, а також у виробництві антитіл.
5. Тканини лімфатичної системи: Лімфатична система включає в себе лімфатичні судини та
лімфатичні тканини, такі як лімфатичні вузли, лимфатичні тонзили, підшлункові та підшлункові
вузли, які грають важливу роль у транспортуванні лімфи та фільтрації шкідливих речовин.
6. Т- та В-лімфоцити: Ці клітини є головними клітинами, що забезпечують імунну відповідь в
організмі. Т-лімфоцити відповідають за клітинний імунітет, тоді як В-лімфоцити виробляють
антитіла та відповідають за гуморальний імунітет.
Ці органи та тканини разом створюють комплексну систему, яка захищає організм від хвороб і інфекцій,
забезпечуючи імунну відповідь.

15.2. Будова лімфатичних вузлів, їх локалізація та функції.

Лімфатичні вузли - це мали гістологічні структури, розташовані вздовж лімфатичних судин. Вони
відіграють важливу роль у системі імунітету, фільтруючи лімфу, що протікає через них, та видаляючи з неї
шкідливі речовини. Ось загальна будова лімфатичних вузлів, їх локалізація та функції:
Будова лімфатичного вузла:
1. Капсула: Кожен лімфатичний вузол оточений тонким шаром сполучної тканини, відомою як
капсула.
2. Кора: Внутрішня частина вузла містить кору, де розташовані лімфоцити, що здійснюють імунну
відповідь.
3. Синуси: Між корою та медуллою розташовані лімфатичні синуси, які заповнені лімфою і відіграють
роль у фільтрації лімфи та видаленні з неї шкідливих речовин.
4. Медулла: Внутрішня частина вузла називається медуллою. Вона містить макрофаги, які
допомагають у видаленні бактерій та інших шкідливих речовин.
Локалізація лімфатичних вузлів: Лімфатичні вузли розташовані вздовж лімфатичних судин. Вони можуть
бути розташовані в різних частинах тіла, таких як шия, пахви, пахви, пахви, живіт, пахви, пахви та інші. Їх
розташування визначається потоком лімфи та потенційними джерелами інфекцій.
Функції лімфатичних вузлів:
 1. Фільтрація лімфи: Лімфатичні вузли фільтрують лімфу, що протікає через них, видаляючи з неї
бактерії, віруси, пилок та інші шкідливі речовини.
2. Формування імунної відповіді: Лімфатичні вузли є місцем активації лімфоцитів та інших клітин
імунної системи, що сприяє розвитку імунної відповіді на інфекції та патогени.
3. Виробництво антитіл: Деякі лімфатичні вузли, такі як тонзили, є місцем виробництва антитіл, які
допомагають у боротьбі з інфекціями та патогенами.
У цілому, лімфатичні вузли відіграють важливу роль у системі імунітету, забезпечуючи захист організму від
інфекцій та підтримуючи його імунну відповідь.

15.3. Функції червоного кісткового мозку.

Червоний кістковий мозок (кістковий мозок червоного типу) є важливою структурою в організмі,
відповідальною за кілька важливих функцій. Основні функції червоного кісткового мозку включають:
1. Формування кровотворних клітин: Основна функція червоного кісткового мозку - це утворення
кровотворних клітин, таких як еритроцити (червоні кров'яні клітини), лейкоцити (білі кров'яні
клітини) та тромбоцити (тромбоцити). Еритроцити несуть кисень, лейкоцити відповідають за імунну
відповідь та захист від інфекцій, а тромбоцити участь у згортанні крові.
2. Забезпечення кровотворної системи: Червоний кістковий мозок генерує нові кровотворні клітини
для заміни старих або втрачених клітин. Це допомагає забезпечити нормальну кількість клітин в
кровотворній системі, необхідну для нормального функціонування організму.
3. Виробництво гормонів: Червоний кістковий мозок виробляє ряд гормонів, що регулюють процеси
кровотворення та імунної системи. Наприклад, еритропоетин - це гормон, який стимулює утворення
червоних кров'яних клітин в кістковому мозку.
4. Зберігання кровотворних клітин: Червоний кістковий мозок може служити резервуаром для
зберігання кровотворних клітин, які можуть бути вивільнені в кров при необхідності, наприклад, під
час кровотечі або іншого виду стресу для організму.
Отже, червоний кістковий мозок виконує важливі функції утворення кровотворних клітин, забезпечення
нормальної роботи кровотворної системи та виробництва гормонів, що регулюють ці процеси.

15.4. Будова селезінки.

Селезінка - це великий лімфоїдний орган, розташований в лівому верхньому куті черевної порожнини,
зазвичай під лівим краєм діафрагми. Ось основні складові будови селезінки:
1. Капсула: Селезінка оточена тонкою капсулою, яка складається зі сполучної тканини. Капсула
утворює внутрішні структури селезінки і називається трабекулами.
2. Пульпа селезінки: Внутрішній шар селезінки складається з двох типів тканин - білої і червоної
пульпи. Біла пульпа містить лімфоїдні клітини та лімфатичні сосуди, які відіграють важливу роль у
імунній відповіді. Червона пульпа складається з великої кількості капілярів та макрофагів, які
виконують функції фільтрації крові та видалення старих чи пошкоджених еритроцитів.
3. Артерії та вени: Селезінка має велику кількість кровоносних судин, які постачають кров до тканин
органу та відводять її назад до серця.
4. Лімфатичні сосуди: У селезінці також присутні лімфатичні сосуди, які відіграють важливу роль у
транспортуванні лімфи з організму.
Селезінка виконує ряд важливих функцій у виробництві та обробці крові, а також у підтримці імунної
системи. Вона виробляє лімфоцити, бере участь у фільтрації та очищенні крові від старих чи пошкоджених
еритроцитів та інших елементів, а також є важливим резервуаром кровотворних клітин.

15.5. Які органи входять до складу ендокринної системи?

Ендокринна система включає в себе різні органи та тканини, що виробляють і виводять гормони,
регулюючи різноманітні функції в організмі. Ось деякі основні органи, що входять до складу ендокринної
системи:
1. Гіпофіз: Гіпофіз розташований у головному мозку і виробляє різні гормони, такі як гормон росту,
щитоподібні гормони та гормони, що регулюють роботу статевих залоз.
2. Щитовидна залоза: Щитовидна залоза знаходиться на передній частині шиї і виробляє гормони, які
регулюють обмін речовин, рівень кальцію в крові та інші функції.
3. Паращитоподібні залози (паращитовидні залози): Ці залози також розташовані у шиї та
виробляють паратиреоїдний гормон, який контролює рівень кальцію в крові.
4. Надниркові залози: Надниркові залози знаходяться над нирками і виробляють різні гормони, такі як
адреналін, кортизол і альдостерон, які впливають на стресову реакцію, обмін речовин та рівень
електролітів.
 5. Підшлункова залоза: Підшлункова залоза розташована у черевній порожнині і виробляє гормони,
такі як інсулін та глюкагон, які регулюють рівень цукру в крові.
6. Яєчники: Яєчники у жінок та яєчники у чоловіків виробляють статеві гормони, такі як естрогени та
тестостерон.
7. Тестиси: Тестиси у чоловіків також виробляють статевий гормон тестостерон.
8. Тимус: Тимус розташований в грудній порожнині та грає важливу роль у розвитку та
функціонуванні імунної системи.
Це лише деякі основні органи, що входять до складу ендокринної системи. Також інші органи, такі як
шлунково-кишковий тракт, печінка та нирки, виробляють різні гормони, які впливають на різні функції в
організмі.

15.6. Будова гіпофіза.

Гіпофіз (гіпофізарна залоза) - це невеликий орган, розташований у головному мозку, в ділянці, відомій як
селезінка Турція. Він відіграє ключову роль у регуляції різних фізіологічних процесів у тілі, виробляючи та
виділяючи різні гормони. Ось деякі важливі елементи будови гіпофіза:
1. Аденогіпофіз (передня частина гіпофіза):
-Порожниста зв'язка: Це частина переднього долі гіпофіза, яка має вигляд білого пляма. Це місце, де
гормони, вироблені нейрогіпофізом, зберігаються та вивільнюються у кров.
-Аденома гіпофіза: Це клітини, які виробляють та виділяють різні гормони, такі як гормон росту
(соматотропін), пролактин, тиреотропін, адренокортикотропний гормон, фолікулостимулюючий гормон та
лутеїнізуючий гормон.
2. Нейрогіпофіз (задня частина гіпофіза):
-Гіпофізарний стебло (стебло нейрогіпофіза): Це структура, яка з'єднує нейрогіпофіз з гіпоталамусом.
Вона передає нейрогормони від гіпоталамуса до нейрогіпофізу, де вони зберігаються та вивільнюються у
кров.
-Гіпофізарний задній валик: Це місце, де знаходиться задня частина гіпофіза. Він містить нейрогіпофіз, де
зберігаються та вивільнюються гормони, вироблені гіпоталамусом, такі як вазопресин (антидіуретичний
гормон) та окситоцин.
3. Інтермедіарний лопатчатий відросток: Це невелика область між передньою та задньою частинами
гіпофіза. Хоча вона є менш важливою, ніж інші частини, вона може бути асоційована з деякими
функціями, зокрема виробництвом меланоцитостимулюючого гормону.
Гіпофіз відіграє важливу роль у регулюванні росту, розвитку, репродуктивної функції, обміні речовин та
інших фізіологічних процесів в організмі.

15.7. Функції надниркових залоз.

Надниркові залози є важливою частиною ендокринної системи та виконують ряд ключових функцій, які
впливають на різні аспекти здоров'я та функціонування організму. Основні функції надниркових залоз
включають:
1. Виробництво гормонів: Надниркові залози виробляють різні гормони, включаючи:
-Кортикостероїди: Наприклад, кортизол, який регулює обмін речовин, запалення та стресову відповідь.
-Мінералокортикоїди: Наприклад, альдостерон, який регулює рівень натрію та калію в організмі та
впливає на рівень кров'яного тиску.
-Андрогени: Наприклад, дегідроепіандростерон (DHEA), який є прекурсором для статевих гормонів і може
впливати на статеву функцію та енергетичний обмін.
2. Регуляція кров'яного тиску: Шляхом контролю рівня альдостерону надниркові залози впливають
на регуляцію об'єму крові та кров'яного тиску в організмі.
3. Вплив на стресову відповідь: Кортикостероїди, такі як кортизол, виробляються наднирковими
залозами в реакцію на стресові ситуації та грають важливу роль у регуляції стресу та забезпеченні
енергії для організму.
4. Підтримка імунної системи: Деякі гормони, які виробляються наднирковими залозами, можуть
впливати на функцію імунної системи та запалення.
5. Розвиток статевих органів: Андрогени, такі як DHEA, можуть впливати на розвиток та функцію
статевих органів у чоловіків і жінок.
Отже, надниркові залози виконують важливі функції у регуляції обміну речовин, рівня кров'яного тиску,
стресової відповіді, імунної відповіді та розвитку статевих органів. Любе порушення їх функції може
вплинути на різні аспекти здоров'я та фізіології організму.

15.8. Ендокринна функція підшлункової залози.

Підшлункова залоза має дві основні ендокринні функції, які здійснюються за допомогою двох основних
типів клітин:
1. Виробництво інсуліну: Одна з основних функцій підшлункової залози - це виробництво інсуліну.
Інсулін є ключовим гормоном, який регулює рівень цукру (глюкози) в крові. Він виробляється
клітинами, відомими як β-клітини, розташованими у спеціальних областях підшлункової залози, які
називаються острівцями Лангерганса. Інсулін стимулює взяття глюкози з крові клітинами організму
для використання як джерела енергії, а також сприяє зберіганню глюкози у вигляді глікогену в
печінці та м'язових тканинах.
2. Виробництво глюкагону: Ще одна важлива функція підшлункової залози - виробництво глюкагону.
Глюкагон виробляється α-клітинами острівців Лангерганса. Глюкагон має протилежний ефект до
інсуліну: він підвищує рівень цукру в крові, стимулюючи розщеплення глікогену в печінці та
вивільнення глюкози в кров. Цей процес особливо важливий у ситуаціях голоду або підвищеного
фізичного навантаження, коли потрібне додаткове джерело енергії.
Ці дві функції, інсуліну та глюкагону, є критично важливими для забезпечення нормального обміну речовин
у організмі та регуляції рівня цукру в крові. Порушення роботи підшлункової залози, такі як недостатнє
виробництво інсуліну (цукровий діабет типу 1) або нечутливість організму до інсуліну (цукровий діабет
типу 2), може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям, такими як гіперглікемія або гіпоглікемія.

Тема 16. Анатомія серця

16.1. Опишіть будову серця.
Серце - це м'язовий орган, який є центральним елементом кровообігу в організмі. Ось докладний опис
будови серця:
1. Передня частина серця:
-Верхівка серця: Це конусоподібна вершина серця, яка розташована нижче лівого м'яза серця і вказує вниз
і ліворуч. Вона найчастіше розташовується близько до п'ятого ребра.
-Верхівка серця міститься в межах області проекції V лівого міжребер'я, переходячи на VI ліве
міжребер'я.
2. Задня частина серця:
-Діафрагмальна поверхня серця: Це поверхня серця, яка спирається на діафрагму. Вона нижча та ширша,
ніж фронтальна поверхня.
3. Фронтальна поверхня серця:
-Преддіафрагмальна частина серця: Це частина серця, яка спирається на грудну клітину відповідно до
рівня III правого міжребер'я до рівня VI лівого міжребер'я.
4. Міжреберна ліва границя серця:
-Межі серця опреділяються шляхом прослідкування межі із міжреберних просторів від III правого
міжребер'я до VI лівого міжребер'я.
5. Верхні границі серця:
-Передній кутовий край: Зазначається на верхній межі правого відділу серця.
-Справа - зліва границя: Простягається від переднього кутового краю до нижнього кутового краю.
-Нижній кутовий край: Розташовується на рівні верхніх відділів серця.
6. Серце складається з чотирьох камер:
-Лівий шлуночок: Це камера, яка отримує кров з лівого передсердя і відсилає її до аорти, щоб прокачати
кров по всьому організму.
-Ліве передсердя: Це камера, яка отримує кров з легеневих вен і передає її в лівий шлуночок.
-Правий шлуночок: Ця камера отримує кров з правого передсердя і відсилає її в легеневу артерію, де вона
оксигенується.
-Праве передсердя: Це камера, яка отримує кров з тіла через верхні інферіорні вени кави та передає її в
правий шлуночок.
Серце також містить клапани, які регулюють напрямок кровотоку, а також коронарні артерії і вени, які
живлять серцевий м'яз кров'ю.

16.2. Будова провідної системи серця.

Провідна система серця - це система спеціалізованих тканин, що забезпечує координацію серцевого ритму
та передає електричні сигнали для правильного збудження серцевих м'язів. Основні компоненти провідної
системи включають наступні структури:
1. Синцитіальний вузол (синусовий вузол або вузол зі спеціальною структурою):
-Розташований у верхній задній частині правого передсердя, біля відкриття верхньої порожнини лівого
передсердя.
-Генерує електричні імпульси, які ініціюють серцевий ритм.
-Імпульси рухаються від синусового вузла через передсердно-шлуночковий вузол до м'язів передсердь та
шлуночків.
2. Передсердно-шлуночковий вузол (АВ вузол):
-Знаходиться у нижній задній частині правого передсердя, біля внутрішнього стінки.
-Передає електричні імпульси від синцитіального вузла до шлуночків через вузол Гіса
(атріовентрикулярний вузол).
3. Вузол Гіса (атріовентрикулярний вузол):
-Розташований у проміжку між передсердям і шлуночками.
-Розділяється на ліву та праву гілку, які передають електричні імпульси від передсердь до відповідних
шлуночків через пучок Гіса.
4. Пучок Гіса та його гілки:
-Перенесення електричних сигналів від вузла Гіса до м'язових волокон шлуночків.
-Розгалужується на ліву та праву гілки, які проникають у серцевий м'яз шлуночків і передають імпульси для
збудження шлуночкового скорочення.
Ця система забезпечує послідовну передачу електричних сигналів від вузла зі спеціальною структурою
через шлуночки серця, що забезпечує правильний порядок серцевих скорочень і ефективну роботу серця.
Це надзвичайно важливо для забезпечення належного кровообігу та функціонування організму.

16.3. Які існують кола кровообігу.

Існує два основних кола кровообігу в людини: великий та малий. Ось їх короткий опис:
1. Велике кругообіг (системна циркуляція):
-Великий кругообіг починається в лівому шлуночку серця, коли кисненасичена кров рухається через аорту
до артерій тіла.
-Кров проходить через артерії, а потім через капіляри, де відбувається обмін газів та речовин між кров'ю та
тканинами.
-Кров, що втратила кисень, повертається назад до серця через вени, які збираються в долі верхньої та
нижньої порожнин серця.
2. Малий кругообіг (легенева циркуляція):
-Малий кругообіг починається в правому шлуночку серця, коли кров іде через легеневу артерію до
легеневих судин.
-В легенях кров насичується киснем і видаляє вуглекислий газ, а потім повертається назад до серця через
легеневі вени.
-Кров, насичена киснем, потім відправляється до лівого передсердя через легеневі вени, починаючи великий
кругообіг.
Ці два кругообіги утворюють комплексну систему, яка забезпечує надійне розподіл крові та доставку кисню
та поживних речовин до всіх тканин та органів організму.

16.4. Топографія малого кола кровообігу.

Малий кругообіг кровообігу, також відомий як легенева циркуляція, починається в правому шлуночку серця
і закінчується в лівому передсерді. Ось короткий опис топографії малого круга кровообігу:
1. Правий шлуночок серця:
-Кров, що містить вуглекислий газ, виходить з правого шлуночка серця через легеневу артерію.
2. Легеневі артерії:
-Легенева артерія розділяється на дві гілки, які поділяються подальше на дрібніші судини, які проникають у
легені.
3. Легеневі капіляри:
-У легенях кров, що містить вуглекислий газ, знаходиться у контакті з повітрям у внутрішньому середовищі
легеневих альвеол.
4. Легеневі вени:
-Кров, яка стала багато кисню та звільнилася від вуглекислого газу в легенях, збирається в легеневих венах.
5. Ліве передсердя серця:
-Насичена киснем кров повертається до серця через легеневі вени і впадає в ліве передсердя серця.
6. Лівий шлуночок серця:
-Кров з лівого передсердя виходить у лівий шлуночок серця, звідки починається великий кругообіг
кровообігу.
Таким чином, малий кругообіг кровообігу відповідає за транспортування крові з правого шлуночка через
легені, де відбувається газообмін, і повертається до лівого передсердя серця, готового виходити у великий
кругообіг для подальшого розподілу кисню та поживних речовин по всьому організму.

16.5. Іннервація серця.

Іннервація серця - це система нервових впливів, які регулюють серцевий ритм, частоту скорочень і силу
серцевих скорочень. Основні компоненти іннервації серця включаються у дві групи нервів: симпатичну та
парасимпатичну. Ось короткий огляд:
1. Симпатична іннервація:
-Симпатичні нерви, які виходять з грудного відділу спинного мозку, проходять через грудну порожнину, і
з'єднуються з серцем через симпатичні стовбури.
-Симпатичні нерви впливають на серце, стимулюючи збільшення частоти серцевих скорочень та
підвищення сили кровопостачання.
2. Парасимпатична іннервація:
-Парасимпатичні нерви походять з вагусного нерва (десятого черепного нерва) і з'єднуються з серцем через
передсердно-шлуночковий вузол та інші структури.
-Парасимпатична іннервація сповільнює серцевий ритм, зменшуючи частоту серцевих скорочень та
збільшуючи час відпочинку між ними.
Ця балансування симпатичної та парасимпатичної іннервації дозволяє серцю реагувати на різні фізіологічні
потреби організму, забезпечуючи адекватний рівень кровопостачання та ефективну циркуляцію крові.
Нервова іннервація серця також відіграє важливу роль у регуляції кров'яного тиску та адаптації до
стресових ситуацій.

Тема 17. Анатомія артеріальних судин

17.1. Класифікація судин.
Судини є важливою частиною кровоносної системи та відіграють ключову роль у транспортуванні крові по
всьому організму. Судини можна класифікувати за різними ознаками, такими як їх розмір, функція, споруда
та розташування. Ось деякі основні типи класифікації судин:
1. За розміром:
-Артерії: Судини, що переносять кров від серця до тканин та органів. Вони мають товсті стінки та великий
об'єм.
*Еластичні артерії: Наприклад, аорта та її гілки, які мають високу пружність та дозволяють підтримувати
стабільний кров'яний тиск.
*М'язові артерії: Наприклад, артерії серцевого м'язу, які мають значний вміст м'язової тканини та
допомагають регулювати кров'яний тиск.
-Артеріоли: Маленькі артерії, що входять у капілярну мережу.
-Капіляри: Дуже тонкі судини, які дозволяють обміну речовин між кров'ю та тканинами.
-Вени: Судини, що переносять кров від тканин та органів назад до серця. Вони мають тонкі стінки та
клапани для запобігання зворотного потоку крові.
2. За функцією:
-Дистрибуційні (провідні) судини: Артерії та вени, що транспортують кров.
-Обмінні судини: Капіляри, що забезпечують обмін речовин між кров'ю та тканинами.
3. За структурою стінки:
-Еластичні судини: Мають велику кількість еластичних волокон у стінці, наприклад, аорта.
-М'язові судини: Мають значну кількість м'язових клітин у стінці, наприклад, м'язові артерії.
4. За розташуванням:
-Поверхневі судини: Розташовані близько до поверхні тіла, такі як венозні мережі на шкірі.
-Глибокі судини: Розташовані в товщі тканин та органів.
Це лише загальна класифікація, існують також більш детальні підтипи судин в залежності від їхніх
характеристик та функцій.

17.2. Будова мікроциркуляторного русла.

Мікроциркуляторне русло складається з капілярів, які є найтоншими та найменшими судинами кровоносної
системи. Будова мікроциркуляторного русла включає наступні компоненти:
1. Капіляри:
-Капіляри - це дуже тонкі судини з діаметром всього кілька мікрометрів.
-Вони складаються з одного шару ендотеліальних клітин, що утворюють внутрішню поверхню судини.
-Стінки капілярів тонкі, що дозволяє забезпечувати обмін речовин між кров'ю та тканинами.
 2. Ендотеліальні клітини:
-Ендотеліальні клітини лежать на внутрішній поверхні капілярів і забезпечують бар'єр між кров'ю та
навколишніми тканинами.
-Вони також відіграють активну роль у регуляції діаметру капілярів та проникненні різних речовин через
капілярну стінку.
3. Базальна мембрана:
-Базальна мембрана є тонким шаром матриці, який розташований між ендотеліальними клітинами та
прилеглими тканинами.
-Вона забезпечує підтримку та структурну цілісність капілярної стінки.
4. Перикардіальний простір:
-Капіляри розташовані в тісному контакті з оточуючими тканинами та клітинами, де відбувається обмін
речовин.
5. Внутрішній простір капілярів:
-Внутрішній простір капілярів заповнений кров'ю, яка переносить кисень, поживні речовини та відходи між
кров'ю та тканинами.
Мікроциркуляторне русло відіграє важливу роль у забезпеченні обміну речовин між кров'ю та тканинами, а
також у виведенні відходів з тканин. Від цього обміну залежить нормальне функціонування організму.

17.3.Топографія і будова аорти.

Аорта - це головна артерія людського організму, яка виходить з лівого шлуночка серця та переносить кров
до всіх інших частин тіла. Ось короткий опис топографії та будови аорти:
1. Топографія:
-Початок: Аорта починається від лівого шлуночка серця.
-Протягом грудної порожнини: Вона спочатку спускається вниз і назад у напрямку хребта, де вона
називається аортальним дугою.
-Брюшна порожнина: Після того, як аортальний дугою відходить від грудної аорти, вона переходить у
велику брюшну аорту, яка переносить кров до органів черевної порожнини та тазу.
-Гілки: Аорта випускає різні гілки, які живлять різні органи та тканини організму, такі як головний мозок,
шию, груди, органи черевної порожнини та тазу.
2. Будова:
-Стінка аорти:
*Внутрішній шар (інтима): Складається з ендотеліальних клітин, які утворюють внутрішню поверхню
аорти.
*Середній шар (медія): Містить велику кількість м'язових клітин і еластичних волокон, які надають стінці
аорти пружність і допомагають в регулюванні кров'яного тиску.
*Зовнішній шар (адвентиція): Складається з волоконистої тканини, яка забезпечує міцність і захист аорти.
-Гілки аорти:
*Аортальний дугоуз: Виходить від аорти в області грудної порожнини і містить різні гілки, такі як артерія
головного мозку та артерії шиї.
*Грудна аорта: Продовження аортального дугоузу, спускається вниз із грудної порожнини, живлячи грудні
органи та м'язи.
*Брюшна аорта: Переходить у брюшну порожнину і поділяється на різні гілки, що живлять органи
брюшної порожнини та тазу.
Аорта є важливою артерією, яка забезпечує кровообіг по всьому організму та є ключовою в регуляції
кров'яного тиску. Її структура та топографія дозволяють їй ефективно переносит

17.4. Топографія сонних артерій: загальної, зовнішньої, внутрішньої.

Сонні артерії - це парні великі судини, які забезпечують кровообіг головного та обличчя. Вони розташовані
біля вуха, в глибоких тканинах шиї. Сонні артерії поділяються на три основні частини: загальну сонну
артерію (загальний стовбур), зовнішню сонну артерію та внутрішню сонну артерію. Ось короткий опис
топографії кожної з них:
1. Загальна сонна артерія (arteria carotis communis):
-Походження: Загальна сонна артерія виникає з аорти. У вузькому місці, відомому як сонне кільце (carotid
bifurcation), вона розділяється на зовнішню та внутрішню сонні артерії.
-Локалізація: Загальні сонні артерії розташовані на боках шиї, по обидві сторони трахеї, піднебіння та
м'язів шиї.
2. Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa):
-Локалізація: Зовнішня сонна артерія розташована більш поверхнево, біля щелепи, вздовж обличчя та
жувального апарату.
-Гілки: Зовнішня сонна артерія видає різноманітні гілки, які живлять обличчя, ротову порожнину, щелепу,
язик та інші структури обличчя.
3. Внутрішня сонна артерія (arteria carotis interna):
-Локалізація: Внутрішня сонна артерія розташована більш глибоко, біля хребта, в м'язах шиї та піднебінній
порожнині.
-Гілки: Внутрішня сонна артерія живить мозок, очі, обличчя та інші структури голови.
Сонні артерії відіграють важливу роль у забезпеченні кровообігу голови та обличчя та є ключовими
артеріями, які живлять мозок. Їх правильна функція важлива для забезпечення нормального функціонування
цих областей тіла.
17.5. Топографія черевної частини аорти.
Черевна частина аорти - це відділ аорти, який розташований у черевній порожнині і відповідає за
транспортування крові до органів та тканин черевної порожнини та тазу. Ось короткий опис топографії
черевної частини аорти:
1. Початок:
-Черевна частина аорти починається на рівні діафрагми, де вона продовжується з грудної частини аорти.
-Початок черевної частини аорти визначається на рівні нижнього краю тіла XII грудного хребця.
2. Спуск:
-Починаючи зі свого початку на рівні діафрагми, аорта спускається вниз по передньому відділу тіла,
пролягаючи поперекову ділянку, далі до тазової порожнини.
3. Відгалуження:
-В черевній частині аорти є кілька великих відгалужень, що живлять органи та тканини черевної порожнини
та тазу.
-До основних гілок черевної частини аорти відносяться ниркові артерії, артерії кишечника, аортальна
ворітна артерія, яка живить печінку, та інші.
4. Термінальні відділи:
-Черевна частина аорти поділяється на дві термінальні гілки - праву та ліву пахові артерії, які переходять у
вниз до стегнових ділянок та нижніх кінцівок.
Таким чином, черевна частина аорти є важливою частиною кровоносної системи, що живить органи та
тканини черевної порожнини та тазу. Її правильна функція важлива для забезпечення нормального
функціонування цих органів і тканин.

17.6. Нутрощеві артерії черевної порожнини.

Тема 18. Анатомія венозних і лімфатичних судин

18.1. Відмінність у будові стінок артерій та вен.
Нутрощеві артерії черевної порожнини - це важливі артеріальні судини, які живлять органи та тканини в
межах черевної порожнини. Ось кілька ключових внутрішніх артерій черевної порожнини:
1. Артерії кишечника:
-Артерія верхньої частини кишечника (англ. Superior mesenteric artery, SMA): Живить тонку та товсту
кишку від лійки дванадцятипалої кишки до правого коліна тонкої кишки.
-Артерія нижньої частини кишечника (англ. Inferior mesenteric artery, IMA): Живить товсту кишку від
лівого коліна тонкої кишки до прямої кишки.
2. Печінкові артерії:
-Гілки головної печінкової артерії (англ. Hepatic arteries): Постачають кров до печінки, щоб забезпечити
її функціонування.
3. Селезінкова артерія:
-Селезінкова артерія (англ. Splenic artery): Живить селезінку, яка відіграє важливу роль у зберіганні крові
та в імунній системі.
4. Підшлункова артерія:
-Підшлункова артерія (англ. Pancreatic artery): Живить підшлункову залозу, яка виробляє ферменти та
інсулін, необхідні для перетравлення їжі та регулювання рівня цукру в крові.
Ці артерії мають велике значення для забезпечення нормального функціонування органів та тканин в межах
черевної порожнини. Вони переносять кров із серця до різних частин кишечника, печінки, селезінки та
підшлункової залози, забезпечуючи їм необхідні поживні речовини та кисень.

18.2. Будова лімфатичних судин.

Артерії та вени відрізняються у будові своїх стінок, що впливає на їх функції та характеристики. Ось
основні відмінності:
1. Ендотеліальний шар:
-Артерії: Ендотеліальний шар у артеріях рівний або тонший порівняно з венами.
-Вени: Ендотеліальний шар у венах зазвичай товший, що зумовлено меншими внутрішніми тиском та
швидкістю кровотоку.
2. Медіальний шар:
-Артерії: Медіальний шар у артеріях має більше м'язових клітин та еластичних волокон, що дозволяє
артеріям добре розтягуватися та стискатися для підтримки кров'яного тиску.
-Вени: Венозний медіальний шар містить менше м'язової тканини та еластичних волокон, що робить їх
менш гнучкими.
3. Адвентиція (зовнішній шар):
-Артерії: Адвентиція у артеріях містить значну кількість волоконистої тканини, яка забезпечує міцність та
стабільність артеріальних стінок.
-Вени: В адвентиції вен міститься менше волоконистої тканини, оскільки вони не піддаються такому
великому тиску, як артерії.
4. Клапани:
-Артерії: Артерії зазвичай не мають клапанів, оскільки кров у них рухається у напрямку від серця до
органів.
-Вени: Вени мають клапани, які запобігають зворотному потоку крові та допомагають їй пересуватися у
напрямку серця.
Отже, артерії та вени мають різні будови стінок, що відображає їхні функціональні властивості та адаптації
до різних умов кровотоку в організмі.

18.3. Топографія яремних вен. Яремні вени (англ. jugular veins) - це великі вени, які знаходяться в шиї і є важливими
для дренажу крові з головного мозку, обличчя та шиї. Є дві головні яремні вени: зовнішня яремна вена та внутрішня
яремна вена. Ось короткий опис їх топографії:
1. Зовнішня яремна вена:
-Початок: Зовнішня яремна вена починається в субклавіальній ямці, де вона формується з об'єднання
великої верхньої епігастральної вени та яремної вени.
-Шлях: Вона пролягає вздовж передньої поверхні шиї, по боках шиї, виходячи з підщелепних ямок та
проходячи поперек щелепи.
-Сток: Зовнішня яремна вена збирає кров із шкіри обличчя та шиї, м'язів шиї, а також інших структур, таких
як щитоподібна залоза.
2. Внутрішня яремна вена:
-Початок: Внутрішня яремна вена починається в мозковому жолобі, де вона формується з об'єднання вен,
які дренують кров із головного мозку та обличчя.
-Шлях: Вона також пролягає вздовж передньої поверхні шиї, але розташована глибше за зовнішню яремну
вену, поблизу внутрішнього краю м'язів шиї.
-Сток: Внутрішня яремна вена збирає кров із головного мозку та обличчя, включаючи очі, носову
порожнину та ротову порожнину.
Ці дві яремні вени грають важливу роль у дренажі крові з головного мозку та обличчя, та вони є ключовими
структурами у забезпеченні нормального кровообігу в шиї.

18.4. Анастомози, їхня функція.

Анастомози - це з'єднання між двома судинами, каналами або нервами, які забезпечують альтернативний
шлях кровообігу або нервової передачі в організмі. Функція анастомозів полягає в забезпеченні резервного
шляху для кровопостачання або нервової передачі у випадку блокування або ушкодження основного шляху.
Ось деякі приклади функції анастомозів:
1. Кровоносні анастомози:
-У венозній системі, наприклад, анастомози можуть забезпечити альтернативний шлях кровообігу у випадку
блокування або стенозу вен.
-В артеріальній системі анастомози можуть зменшити наслідки обмеження кровопостачання до органів або
тканин.
2. Нервові анастомози:
-У нервовій системі анастомози можуть забезпечувати альтернативні шляхи передачі нервових сигналів у
випадку ушкодження або компресії нервів.
-Наприклад, у відділі травлення у шлунку є нервові анастомози, які забезпечують продовження нервової
передачі в разі ушкодження одного з нервів.
Функція анастомозів полягає в забезпеченні надійного та ефективного кровопостачання або нервової
передачі в організмі, навіть у випадку виникнення проблем з основними каналами або судинами.

18.5. Система верхньої порожнистої вени.

Система верхньої порожнистої вени (СВПВ) - це мережа вен, які збирають кров із верхньої частини тіла та
відводять її до правого передсердя серця. Вона включає в себе різноманітні вени, які дренують кров з
голови, шиї, верхніх кінцівок, а також деякі органи черевної порожнини. Ось детальніший огляд складових
системи верхньої порожнистої вени:
1. Вени голови та шиї:
-Внутрішня яремна вена (internal jugular vein): Збирає кров з головного мозку та обличчя.
-Зовнішня яремна вена (external jugular vein): Збирає кров зі шкіри та м'язів шиї.
-Підмандибулярна вена (submandibular vein): Збирає кров з підмандибулярної ділянки обличчя та шиї.
-Підключична вена (subclavian vein): Збирає кров з верхніх кінцівок та надключичних кісток.
-Черевна грудна вена (brachiocephalic vein): Утворюється з об'єднання внутрішньої яремної та підключичної
вен.
2. Вени черевної порожнини:
-Печінкові вени (hepatic veins): Дренують кров з печінки.
-Жовчна вена (cystic vein): Збирає кров з жовчного міхура.
-Портальна вена (portal vein): Не безпосередньо входить до системи верхньої порожнистої вени, але
приєднується до неї через печінкові вени, дренуючи кров із шлунково-кишкового тракту.
Вся кров, що збирається в системі верхньої порожнистої вени, струмує до правого передсердя серця через
верхню порожнисту вену, де потім вона надходить до правого шлуночка через правий передсердний
шлуночок. Звідси кров направляється до легеневої артерії для подальшого оксигенування.

18.6. Ворітна вена печінки, її функція.

Ворітна вена печінки (портальна вена) - це велика вена, яка принесе кров до печінки з органів травного
тракту, таких як шлунок, кишечник, селезінка та підшлункова залоза. Функція ворітної вени полягає в тому,
щоб забезпечити печінку кров'ю, яка містить поживні речовини, токсини, лікарські засоби та інші речовини,
що вивільнюються або поглинаються травним трактом.
Основні функції ворітної вени печінки включають:
1. Транспортування поживних речовин: Ворітна вена доставляє поживні речовини, які
вивільнюються під час травлення, до печінки для подальшої обробки та розподілу в організмі.
2. Обмін речовин: Печінка виконує ряд функцій, пов'язаних з метаболізмом, таких як обробка
глюкози, синтез білків та ліпідів, та ворітна вена забезпечує кров для цих процесів.
3. Детоксикація: Кров, яка містить токсини або інші шкідливі речовини, проходить через печінку, де
вона піддається детоксикації та очищенню від шкідливих сполук.
4. Зберігання глюкози: Печінка здатна зберігати глюкозу у вигляді глікогену, який може бути
вивільнений у кров, коли рівень глюкози у крові знижується.
5. Синтез білків та факторів згортання крові: Печінка виробляє багато білків, включаючи фактори
згортання крові, які необхідні для правильного функціонування організму.
Ворітна вена печінки є ключовим елементом в системі кровообігу, що забезпечує печінку кров'ю,
необхідною для її функціонування та для підтримки різноманітних процесів метаболізму в організмі.

18.7. Грудна протока. Топографія, будова, функції.

Мабуть, ви маєте на увазі трохи іншу структуру. Чи ви маєте на увазі грудну артерію? Якщо так, то давайте
розглянемо її:
Грудна аорта - це частина аорти, яка розташована в грудній порожнині. Ось короткий огляд її топографії,
будови та функцій:
1. Топографія:
-Грудна аорта починається від виходу з лівого шлуночка серця.
-Вона пролягає вниз вздовж передньої поверхні хребта.
-Зазвичай вона розташована праворуч від позвонків, біля хребців грудної порожнини.
2. Будова:
-Грудна аорта має внутрішній шар ендотелію, середній шар з м'язової тканини та зовнішній шар з фіброзної
тканини.
-Вона має численні гілки, які живлять органи та тканини грудної порожнини, такі як грудина, легені,
стравохід, трахея та інші.
3. Функції:
-Грудна аорта відповідає за транспортування оксигенованої крові від серця до різних частин організму.
-Вона забезпечує кровопостачання до органів та тканин грудної порожнини, необхідне для їхнього
функціонування.
Грудна аорта є ключовим компонентом кровоносної системи, яка забезпечує життєвоважливу оксигеновану
кров до органів та тканин грудної порожнини.

Тема 19. Загальна анатомія нервової системи. Анатомія спинного мозку

19.1. Будова нейрона, нейроглії.
Нейрони і нейроглія є основними клітинними компонентами нервової системи людини. Ось короткий опис
будови кожного з них:
1. Нейрони:
-Сома (клітинне тіло): Центральна частина нейрона, де розташоване ядро і основні клітинні органели.
-Дендрити: Відростки, що виходять з соми, призначені для прийому сигналів від інших нейронів або від
сенсорних рецепторів.
-Аксон: Великий відросток, який передає сигнали від соми нейрона до інших клітин або м'язів. Він
ізольований мієліновою оболонкою, що полегшує передачу сигналів.
-Аксонний кінцевик: Вершина аксона, де сигнал передається на інші клітини через синапси.
2. Нейроглія:
-Астроцити: Ці клітини забезпечують підтримку нейронів, регулюють хімічний склад рідини, яка оточує
нейрони, і беруть участь у формуванні бар'єру крово-мозкового.
-Олігодендроцити: Вони утворюють мієлінові оболонки навколо аксонів в центральній нервовій системі,
що допомагає у швидкій передачі сигналів.
-Мікроглія: Ці клітини є важливими для захисту мозку від інфекцій та видалення мертвих клітин.
-Епендімальні клітини: Вони лініюють жовчні шляхи внутрішніх камер мозку та спинного мозку, а також
продукують церебральний спинномозковий променевий рідина (ЦСР).
Колективно нейрони та нейроглія складають нервову систему, що забезпечує сприймання, обробку та
передачу інформації в організмі.

19.2. Типи рецепторів.

Рецептори - це спеціалізовані структури, які знаходяться в організмі та реагують на зовнішні подразники
або внутрішні зміни. Вони грають ключову роль у сприйнятті навколишнього середовища та регуляції
різних фізіологічних процесів. Існує кілька основних типів рецепторів, включаючи:
1. Механорецептори:
-Ці рецептори реагують на механічні подразники, такі як тиск, розтягнення або деформація тканин.
Наприклад, механорецептори шкіри реагують на дотик та тиск.
2. Терморецептори:
-Терморецептори сприймають температурні подразники. Є теплові рецептори, які реагують на підвищення
температури, і холодові рецептори, які реагують на зниження температури.
3. Ноцицептори:
-Ці рецептори сприймають потенційно шкідливі подразники, такі як біль, травма або температурні зміни.
Ноцицептори грають ключову роль у відчутті болю.
4. Хеморецептори:
-Ці рецептори реагують на хімічні речовини у навколишньому середовищі. Наприклад, хеморецептори в
слизових оболонках носа сприймають запахи, а хеморецептори в смакових клітинах реагують на різні
смаки.
5. Фоторецептори:
-Ці рецептори реагують на світло. Фоторецептори в оках дозволяють сприймати світло та перетворювати
його в нервові сигнали.
6. Барорецептори:
-Ці рецептори сприймають зміни тиску у кровоносних судинах або в органах, таких як синусовий вузол
серця. Вони грають роль у регуляції артеріального тиску та інших фізіологічних процесів.
Ці типи рецепторів спільно допомагають організмові відповідати на різні стимули з оточуючого середовища
та регулювати внутрішні фізіологічні процеси для забезпечення оптимального функціонування.

19.3. Будова синапса.

Синапс - це структура, що забезпечує передачу сигналів між нейронами, або між нейроном та іншою
клітинною структурою, такою як м'яз або залоза. Ось детальний опис будови синапса:
1. Пресинаптичний кінцевик:
-Це кінцева частина аксона, що знаходиться поблизу синаптичної щілини.
-Пресинаптичний кінцевик містить пузирці з нейромедіаторами (нейротрансмітерами), такими як
ацетилхолін, гамма-амінобутерова кислота (GABA) або глютамат.
2. Синаптична щілина:
-Це проміжний простір між пресинаптичним кінцем та постсинаптичною мембраною.
-Синаптична щілина заповнена екстрацелюлярною рідиною, яка дозволяє передачу сигналу від
пресинаптичного кінця до постсинаптичної мембрани.
3. Постсинаптична мембрана:
-Це мембрана на поверхні нейрону, м'яза або іншої клітини, яка приймає сигнал від пресинаптичного кінця.
-На постсинаптичній мембрані зазвичай є рецептори для конкретних нейротрансмітерів, які здатні
взаємодіяти з ними та викликати електричні або хімічні зміни в постсинаптичній клітині.
4. Синаптичні везикули:
-Це пузирці, що містять нейротрансмітери в пресинаптичному кінці.
-Під час передачі сигналу вони злиттяться з мембраною пресинаптичного кінця, виливаючи свій вміст в
синаптичну щілину.
5. Постсинаптична густина:
-Це структура, яка містить рецептори на постсинаптичній мембрані, які сприймають нейротрансмітери з
синаптичної щілини.
Під час передачі сигналу в синапсі нейротрансмітери визволяються з пресинаптичного кінця, переходять
через синаптичну щілину та сприймаються рецепторами на постсинаптичній мембрані, що викликає зміни в
електричній або хімічній активності постсинаптичної клітини. Це процес передачі сигналу в нейронних
мережах, який є ключовим для функціонування нервової системи.

19.4. Поняття рефлекс. Рефлекторне кільце.

Рефлекс - це автоматична реакція організму на подразник, яка відбувається без усвідомлення та контролю
свідомості. Рефлекси є важливим механізмом захисту організму, оскільки вони дозволяють швидко
відреагувати на потенційно небезпечні ситуації. Основна характеристика рефлексів - це їхній автоматизм та
швидкість.
Один із основних компонентів рефлексу - це рефлекторне кільце, яке включає в себе такі складові:
1. Рецептори: Спеціалізовані клітини, які реагують на подразники внутрішнього чи зовнішнього
середовища. Рецептори перетворюють подразник на нервовий сигнал, що передається до центральної
нервової системи.
2. Аферентний нейрон: Нейрон, який передає сигнал від рецепторів до центральної нервової системи.
Цей нейрон є частиною периферійної нервової системи.
3. Центральний нейрон (інтернейрон): Нейрон, який знаходиться в центральній нервовій системі і
обробляє сигнал, що надходить від аферентного нейрона.
4. Еферентний нейрон: Нейрон, який передає сигнал від центральної нервової системи до місця
виконавчої реакції, наприклад, м'яза або залози.
5. Виконавчий орган (ефектор): Орган або тканина, які виконують відповідь на подразник. Це може
бути скорочення м'яза, реакція шкіри, секреція залози тощо.
Рефлекторні кільця забезпечують швидку та автоматичну реакцію організму на подразники, забезпечуючи
захист і виживання. Вони працюють на рівні спинного мозку або мозкового стовбура без усвідомлення
свідомості і можуть бути вродженими або навченими в результаті досвіду.

19.5. Оболонки спинного мозку.

Спинний мозок у людини оточений кількома оболонками, які забезпечують його захист і підтримують
структурну цілісність. Ось основні оболонки спинного мозку:
1. Тверда оболонка (дуралевий мішок):
-Тверда оболонка є найзовнішньою оболонкою спинного мозку.
-Вона є міцною та жорсткою, виконує захисну функцію і утримує спинний мозок в правильному положенні.
-Зовнішня поверхня твердої оболонки контактує з кістками хребта, утворюючи дуралевий мішок.
2. Просторова оболонка (паутиноподібна оболонка або арахноїдальна оболонка):
-Просторова оболонка знаходиться під твердою оболонкою.
-Вона має вигляд мережі із волокон арахноїдального волокна, що розташована між твердою та м'якою
оболонками.
-Ця оболонка містить цереброспінальну рідину, яка оточує спинний мозок і допомагає забезпечити захист та
живлення.
3. М'яка оболонка (павутинкова оболонка або піаматальна оболонка):
-М'яка оболонка є внутрішньою оболонкою, яка прямо контактує з поверхнею спинного мозку.
-Вона є тонкою та в'язькою, забезпечуючи додатковий захист та амортизацію для спинного мозку.
Ці оболонки разом створюють комплексний захисний шар, який оточує спинний мозок і забезпечує його
нормальне функціонування та захист від пошкоджень.

19.6. Будова спинного мозку.

Спинний мозок - це частина центральної нервової системи, яка знаходиться в хребті людини і відповідає за
передачу сигналів між мозком та рештою тіла. Ось короткий огляд будови спинного мозку:
1. Морфологія:
-Спинний мозок має циліндричну форму і поділяється на різні відділи, які відповідають різним частинам
тіла.
-Він протягується вздовж хребта від бази черепа до рівня першої або другої хребцевої кістки.
2. Структура:
-Спинний мозок складається з білої та сірої речовини.
-Сіра речовина утворює зовнішній шар, який називається корковою речовиною, а біла речовина
розташовується в середині.
-Сіра речовина містить клітини нейронів, а біла речовина складається з мієлінованих нервових волокон, які
передають сигнали вздовж спинного мозку.
3. Канали та каналиколи:
-В середині спинного мозку проходить центральний канал, який заповнений цереброспінальною рідиною.
-Також існують бокові канали, які містять корінці нервів.
4. Сегменти та корінці:
-Спинний мозок поділяється на різні сегменти, які відповідають різним частинам тіла.
-Від кожного сегмента спинного мозку виходять два нервові корінці: передній (моторний) та задній
(сенсорний).
5. Мієліновий обгортка:
-Біла речовина спинного мозку має мієліновий обгортка, що допомагає в забезпеченні швидкості передачі
нервових сигналів.
Це загальний огляд будови спинного мозку, який є ключовою частиною нервової системи та відповідає за
багато функцій організму, включаючи рух, відчуття та координацію.

19.7. Будова спинномозкового сегменту.

Тема 20. Анатомія головного мозку: стовбур мозку і мозочок

20.1. Склад стовбура головного мозку.
Спинномозковий сегмент складається з відокремлених частин спинного мозку, які відповідають різним
рівням хребта. Кожен сегмент включає сімейні пари спинномозкових нервів, які виходять з спинного мозку
та контролюють рухову та сенсорну іннервацію конкретних областей тіла. Основними елементами будови
спинномозкового сегменту є:
1. Пара передніх коренів (вентральні корені):
-Ці корені містять відростки моторних нейронів, які відправляють імпульси до м'язів та органів, що
відповідають за рух.
2. Пара задніх коренів (дорзальні корені):
-Ці корені містять нейрофібри, які приймають інформацію від рецепторів на шкірі, м'язах, суглобах та
внутрішніх органах і передають її до спинного мозку.
3. Спинномозковий канал:
-Внутрішній простір спинного мозку, де знаходиться сіра та біла речовини. Цей канал заповнений
цереброспінальною рідиною, яка оточує і захищає спинний мозок.
4. Сіра речовина:
-Розташована у формі бабиного якоря всередині спинного мозку. Сіра речовина містить нейроцитів та
нейрогліальних клітин, які забезпечують обробку інформації.
5. Біла речовина:
-Розташована на зовнішній частині спинного мозку. Біла речовина складається з мієлінованих нервових
волокон, які передають інформацію вздовж спинного мозку.
Кожен спинномозковий сегмент відповідає певній частині тіла і має свої власні функціональні
характеристики. Наприклад, верхні сегменти відповідають за рух і чуття верхніх кінцівок, тоді як нижні
сегменти контролюють рух і чуття нижніх кінцівок.

20.2. Загальна будова довгастого мозку.

товбур головного мозку - це ділянка мозку, яка розташована нижче від мозочка та верхньої межі
розділяється на дві частини: продовгуватий і міст. Склад стовбура головного мозку включає такі структури:
1. Продовгуватий мозок (медула облонковидного відділу):
-Це найнижчий відділ стовбура головного мозку, який з'єднується з спинним мозком.
-Важливі функції медули включають регуляцію дихання, серцебиття та інші автономні функції, а також
передачу інформації між мозком і спинним мозком.
2. Міст (пон):
-Міст розташований вище за медулою і нижче мозочка.
-Він містить важливі структури, які відповідають за координацію рухів, а також за баланс і зорові рефлекси.
-Також він містить різноманітні ядра, що регулюють функції сну, відтворення та інші важливі фізіологічні
процеси.
3. Церебральний перехідний біле:
-Ця структура розташована між мозочком і мостом.
-Вона включає в себе шляхи нервових волокон, які з'єднують дві частини мозку та допомагають у
координації рухів та інших функцій.
Стовбур головного мозку виконує важливі функції у визначенні та регуляції багатьох фізіологічних
процесів організму, таких як дихання, серцебиття, координація рухів і збереження стану балансу.

20.3. Топографія ромбоподібної ямки.

Ромбоподібна ямка (ромбовидний простір) - це область на задній поверхні стовбура головного мозку,
розташована між пірамідами відносно верхньої частини медули облонковидної. Вона має форму ромба, що
стала підставою для її назви.
Топографія ромбоподібної ямки включає наступні структури:
1. Піраміди:
-Знаходяться на передній поверхні ромбоподібної ямки.
-Піраміди представляють собою випинання білої речовини стовбура головного мозку та містять
пірамідальні відділи пірамідних шляхів, які відповідають за нервові імпульси, які передаються від мозку до
спинного мозку і нижніх відділів тіла.
2. Фуракул:
-Це невеликий виступ, розташований між пірамідами.
-Фуракул є залишком від головних нейромоторних ядер, відомих як ядра кореня черевного нерва.
3. Серединний сувій:
-Знаходиться між двома пірамідами та фуракулом.
-Це уріз, що виділяється на поверхні ромбоподібної ямки.
4. Сувій перевернутого V-подібний (V-подібний сувій):
-Це форма, яка нагадує літеру "V" і знаходиться на задній поверхні ромбоподібної ямки.
Ромбоподібна ямка має важливе значення у зв'язку з функціями, що контролюються стовбуром головного
мозку, такими як координація рухів, регуляція дихання та інші автономні функції.

20.4. Загальна будова моста.

Міст (пон) - це частина стовбура головного мозку, яка розташована між мозочком і медулою. Він має
складну будову і виконує різноманітні функції, включаючи передачу сигналів між мозком і спинним
мозком, а також регуляцію ряду автономних функцій організму. Ось загальна будова моста:
1. Зовнішня структура:
-Міст виглядає як великий уривистий виступ на передній і нижній поверхнях стовбура головного мозку.
-Він розташований нижче мозочка та вище медули.
2. Внутрішня структура:
-Міст має внутрішню будову, яка складається з різноманітних ядер, які відіграють важливу роль у
координації рухів, регуляції серцебиття, дихання та інших функцій.
-Нервові волокна проходять через міст, з'єднуючи його з іншими частинами мозку і спинного мозку.
3. Ядра:
-Міст містить різноманітні ядра, включаючи моторні ядра, ядра, що відповідають за чуття, і автономні ядра,
які регулюють автономні функції, такі як дихання та серцебиття.
 4. Піраміди:
-На передній поверхні моста розташовані піраміди, які є частиною пірамідальних шляхів, які відповідають
за передачу сигналів для контролю рухів.
5. Формація ретикулярної активації:
-Ця структура, що проходить через міст, відіграє ключову роль у регуляції стану бодрості та уваги.
Міст виконує важливі функції у регуляції фізіологічних процесів організму, і його складна будова
відображає цю різноманітність функцій.

20.5. Функції мозочка.

Мозочок (церебелум) відіграє ключову роль у координації рухів, підтримці рівноваги та контролі за м'язовою
напругою. Ось деякі з основних функцій мозочка:
1. Координація рухів:
-Мозочок допомагає у забезпеченні гармонійного виконання складних рухів. Він відповідає за точність,
скоординованість і плавність рухів.
-Різні частини мозочка контролюють різні типи рухів, від простих до складних, включаючи дрібні моторні
навички та постуральну стабільність.
2. Регуляція рівноваги:
-Мозочок допомагає у підтримці рівноваги та координації тіла в просторі. Він отримує інформацію від
вестибулярного апарату, м'язів та суглобів, і відповідає за корекцію рухів для збереження стійкості тіла.
3. Контроль за м'язовою напругою:
-Мозочок регулює тонус м'язів, що допомагає у підтримці оптимального рівня напруги м'язів при виконанні
різних рухів.
-Неадекватна регуляція м'язової напруги може призвести до різних рухових порушень.
4. Участь у когнітивних функціях:
-В деяких дослідженнях було показано, що мозочок може відігравати роль у виконанні когнітивних завдань,
таких як планування рухів, робота пам'яті та мислення.
5. Роль у емоційному стані:
-Деякі дослідження вказують на те, що мозочок може впливати на емоційний стан людини, зокрема на
почуття страху та радості.
Загалом мозочок відіграє важливу роль у виконанні рухів та забезпеченні стійкості тіла, а також може мати
вплив на когнітивні та емоційні функції.

20.6. Сільвієв водопровід: локалізація, будова.

Сільвієв водопровід, відомий також як акведук Сільвієвого або акведук Сільвіуса, це частина
жировикладчатої системи мозку. Він відіграє важливу роль у дренажі мозкової рідини (цереброспінальної
рідини) з внутрішніх камер мозку. Ось докладніше про локалізацію та будову Сільвієвого акведука:
1. Локалізація:
-Сільвієв водопровід розташований у середньому мозку (мезенцефалоні), конкретно в його задній частині.
-Він з'єднує третю та четверту шишкоподібні внутрішні камери мозку.
2. Будова:
-Сільвієв водопровід складається з короткого каналу, який з'єднує третю та четверту шишкоподібні
внутрішні камери.
-Він має форму тонкої трубки, яка прокладена вздовж дорзальної (задньої) частини середнього мозку.
-Сільвієв водопровід облаштований у великій кількості клітинних волокон і переважно складається з
епітеліального ендотелію.
3. Функції:
-Головною функцією Сільвієвого акведука є дренаж мозкової рідини, яка виробляється хороїдними
жолудками внутрішніх камер мозку.
-Цей дренаж дозволяє видалити надлишок мозкової рідини і забезпечити стійкий гідродинамічний тиск у
мозку.
Сільвієв водопровід є важливою структурою, що забезпечує нормальний обмін мозкової рідини у мозку, що
в свою чергу сприяє здоров'ю та нормальному функціонуванню центральної нервової системи.