Предмет: Патоморфологiя і патофізіологія

Спеціальність: Сестринська справа

Лекція № 18-20

Тема: Патоморфологія захворювань травного каналу, печінки,

жовчновивідних шляхів

План
1. Основні принципи, види і механізми порушень травлення.
2. Порушення травлення в ротовій порожнині.
3. Порушення функцій стравоходу.
4. Порушення функцій шлунку.
5. Порушення функцій підшлункової залози.
6. Порушення виділення жовчі.
7. Порушення функцій кишечнику.
8. Порушення функцій печінки.
9. Хвороби жовчного міхура.

ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ

Система травлення забезпечує сталість рівня поживних речовин у крові і
нормальний перебіг метаболічних процесів у тканинах. Вона має ряд функцій, які
служать для виконання цього головного завдання. Система травлення виконує
секреторну функцію, що забезпечує процес ферментативного розщеплення харчових
продуктів; моторну функцію, що здійснює пересування харчових мас по травному
тракті; травну функцію, спрямовану на фізичну і хімічну переробку їжі і
перетворення її в елементарні з’єднання - метаболіти, що підлягають утилізації
клітинами; всмоктувальну функцію, що визначає вибіркове надходження сполук, що
утворилися в кишечнику, у кров і лімфу. Вона здійснює також видільну
(екскреторну) функцію, завдяки якій віддаляються з організму продукти
метаболізму, токсичні і лікарські речовини. Тим самим забезпечується і бар’єрна,
захисна, функція. Система травлення має також ендокринну (інкреторну) функцію. У
певних клітинах травного тракту і підшлункової залози виробляється більша група гормонів, які
одержали назву гастроінтестинальних гормонів. Вони впливають на всі процеси, що
відбуваються в самій системі травлення та інших систем, і на всі види обміну речовин в
організмі.
Регуляція всіх процесів травлення здійснюється харчовим центром, розташованим у
гіпоталамусі. Він бере участь у формуванні відчуття голоду і насичення. За допомогою
нервових впливів і гормонів цей центр регулює секрецію і моторику травного тракту.
Важливе значення в регуляції травлення належить таким гормонам, як кортикостероїди, які
підсилюють секрецію травних залоз, катехоламіни, що гальмують моторику кишечнику та ін.
Різні фізичні і хімічні подразники шлунка і кишечнику змінюють вироблення
гастроінтестинальних гормонів. Наприклад, вироблений у шлунку і тонкій кишці гормон
гастрин підсилює секрецію залоз шлунка і підшлункової залози і підвищує моторику
травного тракту, а секретин, що утвориться в тонкій кишці, гальмує секрецію соляної
кислоти в шлунку.
ОСНОВНІ ПРИЧИНИ, ВИДИ І МЕХАНІЗМИ ПОРУШЕННЯ ТРАВЛЕННЯ
Порушення діяльності системи травлення виникають внаслідок погрішностей у
харчуванні, наприклад при вживанні недоброякісної їжі, надлишкової або недостатньої її
кількості, не збалансованого харчування (дефіцит білків, вітамінів), порушення ритму
прийому їжі. Нерідкою причиною розладів травлення стають збудники шлунково-кишкових
захворювань (дизентерія, черевний тиф, харчові токсикоінфекції і ін.), хімічні впливи

1
(алкоголь, нікотин, солі важких металів і ін.), механічна травма й ін. Порушення травлення
виникають внаслідок розладів діяльності нервової, ендокринної, видільної та іншої систем.
Психічні травми і негативні емоції істотно відбиваються на роботі травної системи і мають
важливе значення у виникненні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
Порушення секреції, моторики і виразкові процеси в травному тракті можуть виникати при
стресі, що активує симпатико-адреналову і гіпофізарно-адреналову системи.
Важливо підкреслити, що при порушенні роботи якого-небудь одного відділу травного
тракту порушується діяльність всієї системи травлення, оскільки всі її відділи тісно зв’язані
між собою, у першу чергу ефектами гастроінтестинальних гормонів.
ПОРУШЕННЯ ТРАВЛЕННЯ В ПОРОЖНИНІ РОТА
Вони можуть бути пов’язані з порушенням жування, причиною якого, крім травм і
запальних процесів у порожнині рота, є порушення іннервації жувальної мускулатури. У
результаті цього великі нездрібнені грудки їжі травмують слизові оболонки, погано
переварюються в шлунку і сповільнюють евакуацію їжі.
Порушення травлення в порожнині рота може бути викликано розладом функцій
слинних залоз. Слина містить муцин, що обволікає їжу, формуючи грудку, що легко
проходить у стравохід при ковтанні. У слині втримуються ферменти, серед яких головне
значення належить амілазі, що розщеплює крохмаль і глікоген. Зміни роботи слинних
залоз проявляються збільшенням (гіперсалівація) і зниженням (гіпосалівація) виділення
слини. Г і п е р с а л і в а ц і я спостерігається при запальних процесах у порожнині рота,
пошкодженнях стравоходу, гельмінтозах, патологічній вагітності та ін. При гіперсалівація за добу
може виділятися до 5-14 л слини (у нормі 0,5-2 л). Проходження великої кількості слини в
шлунок викликає залужнення його вмісту і сприяє гниттю їжі в шлунку. Г і п о с а л і в а ц і я
виникає при запаленні слинних залоз (сіалоаденіт), їхньому склерозі, утворенні каменів у
протоках і ряді інших хвороб. Вона приводить до погіршення переробки їжі в порожнині
рота, травмі слизових оболонок, порушенню ковтання, розвитку запальних процесів.
ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ СТРАВОХОДУ
Порушення рухової функції стравоходу проявляється її підвищенням (гіперкінез)
або зниженням (гіпокінез). Г і п е р к і н е з стравоходу виникає при спазмі його м’язової
стінки, особливо часто в нижньому відрізку, при переході стравоходу в шлунок (кардіальний
відділ). Г і п о к і н е з стравоходу проявляється зниженням його перистальтики. Крайній
ступінь зниження рухової функції стравоходу зветься атонія, що виникає при
порушенні іннервації стравоходу в психічно хворих. Звуження просвіту стравоходу
нерідко розвивається в результаті післяопікових рубців, при наявності пухлини,
стиснення стравоходу аневризмою аорти та т.д. Все це утрудняє проходження їжі
по стравоходу. Цьому сприяє і утворення випинання його стінки - дивертикул.
ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ ШЛУНКА
У шлунку під впливом шлункового соку, головними компонентами якого є протеолітичні
ферменти - пепсини, а також соляна кислота і слиз, відбуваються набрякання і часткове
розщеплення компонентів харчової грудки. Пепсини розпушують їжу і розщеплюють білки.
Соляна кислота активує пепсини, викликає денатурацію і набрякання білків. Слиз
попереджає ушкодження стінки шлунка харчовою грудкою і шлунковим соком.
РОЗЛАДИ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ
Порушення секреції шлункового соку проявляється її підвищенням (гіперсекреція) і
зниженням (гіпосекреція). Гіперсекреція шлункового соку часто супроводжується
збільшенням утворення в шлунку соляної кислоти і зростанням його травної активності.
Гіперсекреція має місце при виразковій хворобі, деяких формах гастритів, надлишкової
продукції глюкокортикоїдів і ін. Вона може сприяти перетравлюванню ділянок стінки шлунка
і розвитку ерозій, уповільненню просування і евакуації їжі, посиленню процесів бродіння.
Гіперсекреція шлункового соку викликає печію, відрижку, нудоту і блювоту. Гіпосекреція
нерідко супроводжує зниження кислотності шлункового соку і його травної активності. Повне
припинення секреції в шлунку одержало назву а х і л і я . Вона виникає при атрофічному

2
гастриті, раку шлунка, важкій лихоманці, захворюваннях ендокринної системи. При
відсутності соляної кислоти не виробляється гормон секретин, зменшується секреторна
активність підшлункової залози, прискорюється евакуація їжі зі шлунка, підсилюються
процеси гниття їжі в кишечнику.
РОЗЛАДИ МОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ
Зміни секреції тісно пов’язані з моторикою шлунка. Порушення моторної функції
проявляються збільшенням перистальтики шлунка — гіперкінез і її зниженням — гіпокінез.
Ці розлади звичайно супроводжуються підвищенням тонусу шлунка — гіпертонія і
зниженням його тонусу — гіпотонія. Можлива навіть втрата м’язового тонусу шлунка —
атонія. Гіперкінез шлунка виникає при гастритах і виразковій хворобі шлунка, при звуженні
(стеноз) його пілоричної частини, прийомі алкоголю і палінні. Нерідко зазначені зміни
моторики пов’язані з гіперсекрецією шлункового соку і соляної кислоти. При цьому
потрапляння шлункового вмісту з високою кислотністю у дванадцятипалу кишку приводить
до тривалого закриття пілоричного сфінктера, він залишається закритим до тих пір, поки не
відбудеться нейтралізації соляної кислоти в кишечнику. Гіпокінез шлунка виникає при
атрофічному гастриті, опущенні шлунка і інших станах. При зниженні концентрації соляної
кислоти у дванадцятипалу кишку попадає харчова грудка з низькою кислотністю, тому
пілоричний сфінктер не скорочується і вихід у дванадцятипалу кишку постійно відкритий.
ПЕЧІЯ І ВІДРИЖКА
Розлади функції шлунка проявляються печією, відрижкою, нудотою та блювотою.
Печія — почуття печіння в нижній частині стравоходу, що викликано закиданням
кислого шлункового вмісту в стравохід. Відрижка — вихід зі шлунка в порожнину рота
проковтнутого повітря або газів, що утворилися при бродінні і гнитті їжі. Вона виникає
звичайно при зниженні кислотності шлункового соку.
НУДОТА І БЛЮВОТА
Нудота — почуття зворотного руху вмісту шлунка в стравохід, що виникає внаслідок
антиперистальтичних (спрямованих до стравоходу) скорочень м’язової стінки шлунка.
Нудота може переходити в блювоту. Блювота — рефлекторний акт, що полягає в сильному
скороченні м’язової стінки шлунка, а також інших м’язів і викиді харчових мас зі шлунка
через рот назовні. Під час блювоти можлива антиперистальтика кишечнику, у результаті
чого до блювотних мас домішується жовч. Блювота викликається подразненням рецепторів
шлунка (шлункова блювота) токсичними речовинами, недоброякісною їжею, алкоголем, а
також подразненням блювотного центра (центральна блювота) при набряку або струсі
мозку, отруєннях отрутами, токсинами. Блювота є захисно-пристосувальною реакцією і
спрямована на видалення з організму токсичних речовин. Однак тривала (невтримна)
блювота, наприклад при патологічній вагітності, приводить до важких розладів - алкалозу,
зневоднюванню організму, судом.
ПОРУШЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ
Підшлункова залоза виділяє у дванадцятипалу кишку секрет, без якого травлення в
тонкому кишечнику нормально здійснюватися не може. Так, у ньому втримується
трипсиноген, що за допомогою ферменту кишечнику ентерокінази перетворюється в
трипсин, що розщеплюють білки і поліпептиди до амінокислот. У секреті підшлункової
залози є ліпаза, що розщеплює жири на гліцерин і жирні кислоти, а також амілаза, що
розщеплює крохмаль до моносахарів. Зниження або припинення виділення секрету
підшлунковою залозою (панкреатична ахілія) виникає при запаленні підшлункової залози
(панкреатит) і дванадцятипалої кишки (дуоденіт), розвитку пухлини підшлункової залози
або дуоденального сосочка (фатерів сосок). Панкреатична ахілія приводить до порушення
перетравлювання жирів і білків. При некрозі підшлункової залози (панкреонекроз) її
ферменти можуть надходити в навколишні тканини і кров. Під їхнім впливом у тканинах
виникає некроз; потрапляння ферментів у кров може приводити до колапсу.
ПОРУШЕННЯ ВИДІЛЕННЯ ЖОВЧІ
Жовч виробляється в печінці, збирається в жовчному міхурі і надходить із нього у

3
дванадцятипалу кишку, впливаючи на травлення. жовчні кислоти, що містяться в жовчі,
підвищують активність ферменту ліпази підшлункової залози, емульгують жири,
підсилюють моторику кишки, сприяють всмоктуванню жирних кислот і жиророзчинних
вітамінів, пригнічують гнийну флору.
Припинення надходження жовчі у дванадцятипалу кишку зветься ахолія. Ахолія
виникає при стисненні рубцем, пухлиною або закупорці каменем загальної жовчної
протоки. При ахолії порушується розщеплення жирів, що приводить до виділення їх з
організму, дефіциту в крові ненасичених жирних кислот і жиророзчинних вітамінів. При
ахолії порушується розщеплення білків і вуглеводів, тому що жири обволікають шматочки їжі
і попереджають дію на них трипсину і амілази. У результаті зниження моторики кишки і
підвищення активності гнильної флори білки піддаються гниттю, утвориться велика
кількість газів і токсичних продуктів (аутокишкова інтоксикація).
ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ КИШЕЧНИКУ
У тонкій кишці відбувається комплекс процесів, що забезпечують розщеплення
складних хімічних сполук на елементарні, доступні для всмоктування і засвоєння їхнім
організмом. Процеси, що відбуваються в кишці, - секреція, моторика, всмоктування і виділення
- тісно зв’язані між собою і порушення одного з них відбивається на інші. У цих процесах
значна роль належить секрету підшлункової залози, печінці і залозам тонкої кишки.

ПОРУШЕННЯ ПОРОЖНИННОГО І ПРИСТІНКОВОГО ТРАВЛЕННЯ

Травлення в тонкій кишці може бути порожнинним і пристінковим (мембранним).
Порожнинне травлення відбувається в просвіті кишки і складається в розщепленні дрібних
часток їжі і великих молекул. Пристінкове травлення відбувається на мембранах кліток
кишкових ворсинок, що значно збільшують функціональну поверхня кишечнику. Мембранне
травлення забезпечується ферментами, фіксованими на мембрані епітелію. Ці ферменти
надходять із просвіту кишки і його залозистих клітин. Пристінкове травлення забезпечує
розщеплення проміжних продуктів порожнинного травлення до елементарних з’єднань -
моносахарів, амінокислот.
Розлади пристінкового травлення можуть стати наслідком порушення порожнинного
травлення, а також зниження активності ферментів на мембранах епітелію ворсин.
Порушення секреції в кишці супроводжується зміною її моторики: збільшенням
(гіперкінез) або зменшенням (гіпокінез). Г і п е р к і н е з виникає при грубому механічному
подразненні стінки кишки погано перевареними шматочками їжі при ахілії і ахолії; при
запаленні кишки і підвищенні її чутливості до механічного подразнення при ентеритах і
колітах; нагромадженні в просвіті кишки продуктів гниття і токсичних речовин. Збільшення
перистальтики приводить до прискорення просування харчової кашки, і вона не встигає досить
повно переварюватися ферментами травних соків. При значному збільшенні перистальтики
виникає понос - діарея. Діарея може мати позитивне значення і сприяти видаленню з кишки
токсичних продуктів. Разом з тим при стійких тривалих поносах виникають важкі
порушення процесів переварювання і всмоктування, порушуються водний обмін,
кислотно-основний стан і електролітна рівновага. При гіпокінезі пересування харчової
кашки по кишці сповільнюється, аж до розвитку запору. Запори виникають при
вживанні легко перетравлюваної їжі без клітковини, недостатності солей калію і
кальцію в організмі, при авітаминозах, у старечому віці. Тривалі запори пригнічують
секрецію травних залоз, викликають застій калу і утворення калових каменів,
сприяють активації гнильної флори. Останнє стає причиною метеоризму (розтягання
кишки газами), а також кишкової аутоінтоксикації.
КИШКОВА АУТОІНТОКСИКАЦІЯ
У нормі токсичні продукти, що утворяться в кишці, виводяться з організму або
знешкоджуються в печінці, куди надходить вся кров від судин органів черевної порожнини.
Внаслідок зниження виділення з організму через кишку, токсичні продукти
всмоктуються в кров і спричиняють загальну ушкоджуючу дію, на нервову та інші

4
системи організму.
У травному тракті, особливо в товстій кишці, знаходиться велика кількість
мікроорганізмів. Бактеріальна флора кишки має важливе значення в життєдіяльності
людини. Вона розкладає залишки неперетравленої їжі, створює імунний бар’єр,
пригнічуючи патогенну флору, синтезує ряд вітамінів і виконує ряд інших важливих
функцій. Кишкові мікроорганізми навіть у нормі викликають невелике бродіння і гниття
харчових продуктів, у результаті чого утвориться помірна кількість газів. При зміні складу
кишкової флори (дисбактеріоз) підсилюються процеси гниття в кишці. Те ж
відбувається під впливом лікарських препаратів, особливо антибіотиків. Метеоризм
пригнічує секрецію і моторику кишки, подразнює рецептори її стінки, що приводить до
рефлекторного порушення сечовиділення, кровообігу та інших змін. Розлади секреторної і
моторної функцій кишки, зміна бактеріальної флори, посилення бродіння і гниття приводять
до кишкового аутоінтоксикації.
ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІЙ ПЕЧІНКИ
Функції печінки. Печінка є поліфункціональним органом. Вона бере участь у всіх видах
обміну речовин - утилізує цукор, що надходить із кишечнику, і синтезує глікоген, підтримує
нормальний рівень глюкози в крові. У печінці синтезуються холестерин і інші ліпоїди. Вона
засвоює амінокислоти їжі і синтезує власні білки, наприклад альбуміни і глобуліни крові,
білки згортаючої і протизгортаючої системи. У печінці руйнуються різні гормони (інсулін,
кортикостероїди та ін.). Печінка є депо ряду вітамінів, мікроелементів, бере участь у
гемопоезі. Вона утворює і через жовчний міхур виділяє в кишку жовч, без якої
неможливо нормальний перебіг травлення. Печінка є депо крові і у такий спосіб бере
участь у регуляції кровообігу. Висока захисна роль печінки. Вся кров, що відтікає від
кишечнику і містить багато токсичних речовин, надходить у печінку, де ці речовини
знешкоджуються. Вона є бар’єром між кишечником і внутрішнім середовищем організму,
тому що затримує і знешкоджує різноманітні токсичні речовини, мікроби і їхні токсини.
Причини порушення функцій печінки. У виникненні розладів функцій печінки
істотне значення має порушення харчування: білкове голодування, переважне використання
жирної їжі, авітамінози. Печінка досить часто дивується токсичними речовинами, які
називають гепатотропними отрутами, - хлороформом, чотирьоххлористим вуглецем, ртуттю
та ін. Сильну пошкоджуючу дію, на печінкову тканину роблять алкоголь, багато лікарських
препаратів при їхньому невірному використанні - барбітурати, ПАСК, антибіотики, стероїдні
гормони. Токсичні речовини, що ушкоджують печінку, можуть утворюватися в самому
організмі при патологічній вагітності, опіках, розповсюджених важких травмах. Особливо
важливу роль у порушенні функції печінки грають віруси (вірусний гепатит), бактерії
(туберкульоз і сифіліс), найпростіші (амебіаз) і гельмінти (ехінокок). Часте пошкодження
печінки виникає внаслідок розвитку в організмі алергії і аутоалергії, наприклад при
введенні вакцин і сироваток, опіковій хворобі, дії лікарських алергенів. У печінці можуть
виникати пухлини, вона пошкоджується при лейкозах, місцевих і загальних розладах
кровообігу, порушеннях обміну речовин, наприклад при цукровому діабеті і ожирінні.
Розглянуті патогенні впливи і захворювання організму можуть викликати ушкодження
самих печінкових клітин, тобто паренхіми печінки, порушувати портальний кровообіг або
викликати розлади артеріального кровопостачання печінки, змінювати процес
жовчовиділення. Порушення пігментного обміну і жовтяниці, а також наслідки ахолії.
ХВОРОБИ ЖОВЧНОГО МІХУРА
У жовчному міхурі нерідко утворюються різноманітні камені (жовчнокам’яна
хвороба). Вони можуть закупорювати загальну жовчну протоку, і сприяє розвитку
підпечінкової жовтяниці. Каміння є причиною пролежня стінки жовчного міхура з
виникненням гострого кам’яного холециститу і перитоніту. Камені можуть викликати
запалення стінки жовчного міхура, будучи причиною калькульозного холециститу. Він
протікає гостро або хронічно. Г о с т р и й калькульозний холецистит
характеризується розвитком у стінці жовчного міхура катарального, фібринозного, зрідка гнійного

5
запалення. При хронічному холециститі, що виникає наприкінці гострого холециститу, у
стінці жовчного міхура поряд з помірковано вираженою запальною реакцією
спостерігаються атрофія і склероз слизової оболонки, підслизової, іноді і м’язової
оболонок.

6
 ЛІТЕРАТУРА

Основна:
1. Боднар Я.Я., Файфура В.В. Патологічна анатомія і патологічна фізіологія людини -
Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.
2. Михалевич Р.Ф. Анатомія та фізіологія з основами патології в запитаннях і
відповідях - Київ: Здоров'я, 2001.
3. Патологічна фізіологія /за ред. М.Н.Зайко і Ю.В.Биця.- К.Вища школа, 1995.
4. Пауков В.С., Хитров Н.К. Патологія.- М.: Медицина,1982.
5. Посібник для практичних занять з патології /за ред. проф. А.І.Березнякової. - К.: Вища
школа, 1993.
6. Патологічна анатомія /В.М.Благодаров, П.І.Червяк, К.О.Галахін та інш/.- К.гҐенеза, 1997.
Додаткова:
1. Дюбенко К.А.Анатомічний словник-довідник. - К. - Довіра, 1997.
2. Нормальна фізіологія /За ред. проф. В.І.Філімонова.- К.:3доров'я, 1994.
3. Очкуренко О.М., Федотов О.В. Анатомія людини - К.Вища школа.