Будова та функція судинної системи.

ХНМУ, кафедра анатомії людини

Доц. Измайлова Л.В
ас. Лютенко М.А
Губар В. О.
 ПЛАН
• Загальні принципи будови і функції судинної системи.
• Анатомічна класифікація артерій.
• Класифікація артерій за будовою стінки.
• Типи галуження артерій.
• Поняття про шляхи колатерального (обхідного) плину крові.
• Вікові особливості артерій.
• Анатомічна класифікація вен.
• Класифікація вен за будовою стінки.
• Поверхневі вени, глибокі вени.
• Венозні сітки, венозні сплетення.
• Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції.
• Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції.
 Уільям Гарвей ( 1578 – 1657 р)

1628 р. робота
“Анатомічне дослідження
про рух серця і крові у
тварин”.
 Загальні принципи будови і функції судинної системи
Розділ морфології, що вивчає будову і функції кровоносних та лімфатичних судин – ангіологія (angiologia).

Кровоносна
система (systema
sanguineum)

Кровоносні судини Лімфатична

(vasa sanguinea) Серце (cor) система (systema
(замкнена система) limphoideum)

Кровоносні судини поділяють на:

Кровоносні судини відсутні в: 1) артерії, arteria (несуть кров від серця);
• епітеліальному покриві шкіри і слизових оболонок 2) вени, vena (несуть кров до серця).
• волоссі
• нігтях Лімфатичні судини несуть лімфу до лівого і правого
• рогівці ока венозних кутів (куди, відповідно, впадають найбільші
• суглобових хрящах лімфатичні судини – грудна протока і права
лімфатична протока).
 Загальні принципи будови і функції судинної системи
Кола кровообігу
Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, з якого під час
його скорочення кров потрапляє в найбільшу артерію тіла — аорту.
Розгалуженнями аорти вона підходить до органів та стінок тіла й
потрапляє в капілярне кровоносне русло. Крізь стінки капілярів
відбувається обмін речовин між кров'ю та клітинами, й кров з артеріальної
перетворюється на венозну. Після цього вона, спочатку по венулах, а потім
по дрібних і середніх венах, потрапляє у верхню та нижню порожнисті
вени, які несуть венозну кров у праве передсердя, де й закінчується
велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу (легеневе) починається з правого шлуночка, з

якого кров при скороченні серця виштовхується в легеневий стовбур. Під
дугою аорти легеневий стовбур поділяється на праву та ліву легеневі
артерії. Права легенева артерія в свою чергу поділяється на три, а ліва —
на дві гілки, відповідно до кількості легеневих часток. У легеневому дереві
венозна кров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і
перетворюється на артеріальну. Легеневі вени переносять кров у ліве
передсердя, де закінчується мале коло кровообігу.

Серцеве коло кровообігу починається від висхідної частини аорти двома

вінцевими артеріями, а закінчується вінцевою пазухою, що відкривається
в праве передсердя.
Загальні принципи будови і функції судинної системи
Рух крові по судинах

Кров рухається по судинах в

результаті ритмічної роботи
серця. Ця робота створює і
підтримує різницю тиску в
судинах.
У аорті тиск = 120-150 мм рт.ст., у
великих артеріях до 120 мм рт.ст.,
у порожнистих венах – 3-8 мм
рт.ст. Така різниця тисків і є
основною причиною руху крові
по організму.
 Загальні принципи будови і функції судинної системи

Кровоносна система забезпечує

обмін речовин в організмі. Вона
переносить:
• кисень, який зв'язується з
гемоглобіном в легенях,
• гормони,
• медіатори.
А також виводить продукти обміну Всі функції кровоносної системи
— вуглекислий газ , водні розчини суворо узгоджені завдяки
азотистих шлаків через нирки. нервово-рефлекторної регуляції,
що дозволяє підтримувати
гомеостаз в постійно мінливих
умовах зовнішнього і
внутрішнього середовищ.
 Анатомічна класифікація артерій

У залежності від розташування органів і тканин артерії За розміщенням відносно серця артерії
поділяють на: поділяють на:
• пристінкові (парієтальні) (arteriae parietales), що • Присерцева (головна) а. – легеневий
кровопостачають стінки тіла, стовбур, аорта
• нутрощеві (вісцеральні) (arteriae viscerales), які • Магістральна а. – здійснює транспорт
кровопостачають внутрішні органи. крові
До входження артерії в орган вона називається органною • Органна а. – входить до органа, здійснює
(позаорганною), а ввійшовши в орган – розподіл крові
внутрішньоорганною. Внутрішньоорганні артерії
галузяться в межах органа і кровопостачають його окремі Дуга аорти
структурні елементи. Стовбур легеневих
артерій

Позаорганні артерії мають зазвичай 3-5 порядків

розгалуження, внутрішньоорганні – 5-8
порядків розгалуження.
Діаметр артерій у міру їх розгалуження зменшується від 8
мм і вище (великі) до 2-8 (середні) і 2 мм і менше (дрібні).
 Топографія артерій

Топографія артерій не безладна, а

закономірна (П.Ф.Лесгафт).

Так, великі артерії розташовуються

відповідно кісткової основи тіла
людини.
Наприклад, хребет супроводжується
однією аортою (aorta), на плечі є
одна плечова артерія (a. brachialis),
на передпліччі – дві артерії,
однойменні кісткам передпліччя (a.
radialis et a. ulnaris).
Стінка судини складається з трьох оболонок:
внутрішньої — представлена ендотелієм (одношаровий плоский епітелій), який
побудований з витягнутих ендотеліоцитів, розташованих на базальній мембрані, та
підендотеліального шару, в основі якого лежить пухка волокниста сполучна тканина
середньої — складається з циркулярних пучків гладеньких м'язових клітин із
прошарками еластичних волокон
зовнішньої — представлена пухкою волокнистою сполучною тканиною, яка містить
дуже багато кровоносних судин і нервових волокон
 Класифікація артерій за будовою стінки
Артерії еластичного типу
1. Це найбільші артерії - аорта і
легеневий стовбур.
2. а) У зв'язку з близькістю до
серця, тут дуже високі перепади
тиску.
б) Тому потрібна висока
еластичність - здатність
розтягуватися при систолі серця
і повертатися в початковий стан
при діастолі.
в) Відповідно, у всіх оболонках
міститься багато еластичних
елементів.
Артерії м'язово-еластичного типу
1. Сюди відносяться великі
судини, що відходять від аорти:
• сонні,
• підключичні,
• клубові артерії,
• плечові.
2. В їх середній оболонці міститься
приблизно порівну еластичних і
м'язових елементів.
Артерії м'язового типу
1. Це решта артерій, тобто артерії
середнього і дрібного калібру.
2. а) У їх середній оболонці
переважають гладкі міоцити.
б) Скорочення цих міоцитів
"доповнює" серцеву діяльність:
підтримує тиск крові і
повідомляє їй додаткову енергію
руху.
3. Найдрібнішою артерією
м’язового типу є артеріола
(arteriola), якою починається
гемомікроциркуляторне русло.
 Типи галуження артерій
За характером розгалужень виділяють артерії за
магістральним (І) типом розгалужень, розсипним
(деревоподібним) (ІІІ) та мішаним (ІІ) типами розгалужень.

За магістральним типом розгалужень бічні гілки відходять від

добре вираженого основного стовбура артерії (наприклад –
верхня брижова артерія, a. mesenterica superior).
За розсипним типом – артерія від початку поділяється кінцеві
гілки (наприклад – внутрішня клубова артерія).

Внутрішня *Два типи галуження

клубова
артерія
артерій (магістральний
та розсипний) виділив у
1920 р. російський
анатом В. М.
Шевкуненко.
Поняття про шляхи колатерального (обхідного) плину крові

Кожен орган має свою магістральну

артерію, але у випадку її закупорки
або травми кров надходить до
органа обхідним шляхом, тобто
артеріями, що утворилися в
результаті розгалуження основної
судини, або тими артеріями, що
лежать поблизу органа. Такий
кровообіг називається
колатеральним (обхідним), а
судини, що його утворюють, —
колатералями Звужені ділянки
(побічними/колатеральними артерій
судинами), vas collaterale. Уражений Колатералі
серцевий м’яз
 Вікові особливості судин
• Довжина артерій зростає пропорційно довжині тіла і кінцівок.
• З віком відбувається зміщення артерій в латеральному і дистальному напрямках.
• У немовлят артерії цілком сформовані.
• Після народження просвіт і товщина стінок судин збільшуються, досягаючи остаточних
розмірів до 12-14 років.
• У немовлят венозна система ще не цілком диференційована: вени тонкі, прямі, їхні клапани
недорозвинені. В процесі росту і розвитку відбувається диференціація вен.
• Протягом першого року життя людини найбільш інтенсивно розвиваються судини малого
кола кровообігу, а в 3-4 роки – артерії, що живлять головний мозок.
• Розвиток і формування ГМЦР тривають упродовж перших 10-13 років життя людини, після
чого артеріоли, капіляри і венули досягають свого дефінітивного стану.
• Максимальних розмірів артерії досягають у 30-40 років життя людини.
• Із 40-45 років внутрішня оболонка артерій поступово потовщується, змінюється будова
ендотеліоцитів, виникають атеросклеротичні бляшки, стінки склерозуються і просвіт судин
зменшується.
 Вікові особливості артерій
Розвиток коронарного атеросклерозу з підвищенням ризику розвитку
інфаркту, зниження пружності артерій через заміщення колагеном гладкої
мускулатури.
 Кровообіг плоду
Кровообіг плоду називається плацентарних кровообігом і має свої
особливості. Вони пов'язані з тим, що в період внутрішньоутробного
розвитку дихальна і травна системи повністю не функціонують і плід
змушений отримувати всі необхідні для життя і розвитку речовини з кров'ю
матері, тобто харчуватися змішаною артеріально-венозною кров'ю.
Кров матері надходить до так званого дитячого місця – плаценти (placenta),
яка з'єднується з пупковою веною (v. umbilicalis). Пупкова вена є частиною
пупкового канатика (пуповини). Потрапляючи в тіло плоду, вона дає дві
гілки, одна з яких впадає в ворітну вену, інша – у венозну протоку (ductus
venosus), а той, у свою чергу, - в нижню порожнисту вену.
Кров з нижньої частини тіла зародка змішується з артеріальною кров'ю з
плаценти і по нижньої порожнистої вени надходить у праве передсердя.
Основна частина цієї крові через овальний отвір міжпередсердної стінки
надходить безпосередньо в ліве передсердя, не потрапляючи в мале коло
кровообігу, а потім направляється в лівий шлуночок і аорту. Менша частина
змішаної крові через правий передсердно-шлуночковий отвір йде в
правий шлуночок. Верхня порожниста вена несе тільки венозну кров,
збираючи її з верхньої частини тіла зародка і віддаючи в праве передсердя.
З правого передсердя кров надходить у правий шлуночок, а звідти - в
легеневий стовбур.
 Кровообіг плоду
Легеневий стовбур з'єднується з аортою артеріальною протокою
(ductus arteriosus), за яким кров направляється до дуги аорти.
Артеріальна протока несе більшу частину крові, оскільки легеневі
артерії зародка розвинені слабко. Аорта приймає змішану кров і
віддає своїм гілкам, які поширюють її по всьому тілу плоду. Від
черевної аорти відходять дві пупкові артерії (aa. umbilicales), за якими
частина крові з тіла зародка потрапляє в плаценту, де відбувається її
очищення від вуглекислоти і продуктів обміну. Чиста артеріальна кров
по пупковій вені знову потрапляє в тіло плоду.

У момент народження, після перерізання пуповини, зв'язок плоду з

тілом матері порушується, і після першого подиху легені і їх судини
розправляються, що призводить до початку функціонування малого
кола кровообігу. У лівій половині серця дитини підвищується тиск,
пупкові вени і артерії зпустошуються, овальний отвір закривається
заслінкою, в результаті чого припиняється сполучення між
передсердями. Пізніше овальний отвір, венозний і артеріальні
протоки повністю заростають, і встановлюється кровообіг,
властиве організму дорослої людини.
 Кровообіг плоду

1. Дуга аорти (arcus aortae)

2. Артеріальна протока (ductus arteriosus)
3. Верхня порожниста вена (vena cava superior)
4. Ліве передсердя (atrium cordis sinistrum)
5. Легеневий стовбур (truncus pulmonalis)
6. Праве передсердя (atrium cordis dextrum)
7. Лівий шлуночок (ventriculus sinister)
8. Правий шлуночок (ventriculus dexter)
9. Черевна аорта (aorta abdominalis (pars abdominalis aortae))
10. Венозна протока (ductus venosus)
11. Ворітна вена (vena portae (portalis))
12. Пупкова вена (vena umbilicalis)
13. Нижня порожниста вена (vena cava inferior)
14. Плацента (placenta)
15. Пупкові артерії (arteriae umbilicalis)
 Зміни венозних утворювань після народження

Боталлова протока – Овальний отвір – Пупочна вена – кругла

артериальна зв'язка овальна ямка з'вязка печинки

Пупочна артерія – Венозна протока –

медіальна пупочна венозна з'вязка
з'вязка
 Анатомічна класифікація вен

верхня
порожниста
вена
1. Присерцеві вени – закінчують обидва кола
легенева вена
кровообігу:
• Порожнисті вени, нижня

• Легеневі вени. порожниста

вена
2. Магістральні вени – слугують для розподілу
крові по організму (це екстраорганні вени,
тобто ті, що проходять поза органами).
3. Інтраорганні вени – виходять з органів. вени
 Класифікація вен за будовою стінки
Вени безм’язового типу:
• Вени твердої та м’якої оболон мозку
• Сітківки ока
• Селезінки
• Кісток
• Плаценти
Вони зрощені із сполучнотканинними
структурами органів і тому не спадаються.
У них відсутня середня оболонка, тому
базальна мембрана безпосередньо
прилягає до тонкої зовнішньої оболонки,
що побудована з пухкої волокнистої
сполучної тканини.
Вени м’язового типу:
Це вени із слабким, середнім та
сильним розвитком м’язових
елементів.
• Вени зі слабким розвитком м'язових
елементів розташовані головним
чином у верхній частині тулуба, на
обличчі, шиї, верхніх кінцівках. До цієї
групи вен відноситься і така велика
вена як верхня порожниста вена.
• До вен із середнім розвитком
м’язових елементів відносяться
плечові та деякі інші вени.
• Вени з сильним розвитком м'язових
елементів – це великі вени нижньої
половини тулуба і нижніх кінцівок.
Особливості венозної гемодинамики
Низкий тиск

Рух крові проти сил тяготіння

Зменшення скорості кровотока

Особливі пристосування
Звеличення діаметру

Наявність подвійних вен-спутниць

Анастомози глибоких и поверхневих вен

Глибокі вены, не мають аналогів артерій

Венозні сплетення в порожнинах коло полих

органів

Наявність клапанів

Зростання вен с фаціями в кістково-м'язових

каналах
 Класифікация вен (за В.В.Куприйановим)
Магистральні(печінка, легені, нірки, головний мозок)

Сплетено-подібні (м’язи, шлунок)

Аркадні (брыжові – тонка и толста кишка)

Кавернозоподібні ( печерісті тіла статевих органів, порожнина носа)

Спиральні (матка)

Дросельні (наднирники)

Ворсинчасті (шлуночки мозку, судина оболонка ока)

Без м’язового типа (диплоєтичні вены)

 Классификація анастомозів

Артеріо- • внутришньосистемні
артериальні • межсистемні

Вено- • кава-кавальні
венозні • порто-кавальні

Артеріо- • Печерісті тіла статевих органів

венозні • кишкові ворсинки
 Поверхневі та глибокі вени

поверхневі
Залежно від розташування вени поділяються на вени
поверхневі і глибокі.
Поверхневі (підшкірні) вени, як правило, йдуть
самостійно.
Глибокі вени в подвійній кількості
глибокі вени
супроводжують однойменні артерії кінцівок
(вени-супутниці).

Їхні назви аналогічні назвам артерій. Поверхневі

і глибокі вени з'єднуються за допомогою так
званих перфоруючих (комунікантних) вен, які
виконують роль анастомозів.

комунікантні
вени
 Клапани вен

На внутрішній оболонці більшості середніх та деяких

великих вен є клапани – складки внутрішньої оболонки.
Клапани пропускають кров лише у напрямку до серця і проксимальний відділ
перешкоджають зворотному току крові.

Клапанів не мають:
• обидві порожнисті вени,
• вени голови і шиї,
• загальні і внутрішні клубові,
• вени серця,
• вени легень,
• вени надниркових залоз, нормальне
нормальний функціонування порушення роботи
• вени головного мозку і його оболон, кровоплин клапана клапана (рефлюкс)
• вени паренхіматозних органів, дистальний відділ
• вени кісткового мозку.
 Венозні сітки, венозні сплетення

Венозні сплетення (plexus venosus)

представляються численними сполуками між
венозними гілками, які виглядають у вигляді
мереж: велико- середньо-, і мілкопетлястих,
розташованих як в стінках тулуба, голові і
кінцівках, так і в деяких органах.

Венозні сплетення розташовуються переважно на

органах, що сильно міняють свій об'єм (органах
8. Міхурове венозне
малого тазу), в місцях замикання порожнистих сплетення

органів (нижньому відділі стравоходу,

ілеоцекальному клапані, задньопрохідному каналі
і т. д.), а також в кісткових каналах (хребетному
каналі).
 Венозні сітки, венозні сплетення

Прикладом тулубового
сплетення є
крупнопетлясте хребетне,
що утворюється вздовж
хребта у вигляді
зовнішнього (навколо тіл
хребців) і внутрішнього
2 – внутрішні хребетні сплетення в хребетному
венозні сплетення каналі та епідуральному
4 – зовнішні хребетні просторі спинного мозку.
венозні сплетення
 Венозні сітки, венозні сплетення
В області зовнішньої основи черепа знаходяться средньопетлясте крилоподібне венозне сплетення,
мілкопетлясті – навколо і всередині овального отвору, сонного і під'язикового каналів.

КРИЛОПОДІБНЕ СПЛЕТЕННЯ,

Вени, що впадають у
крилоподібне сплетення:
 Венозні сітки, венозні сплетення
У багатьох органах виникають органні венозні сплетення: глоткове, щитовидне, сечоміхурове,
ректальне та інші.

Внутрішнє
ректальне
венозне
Зовнішнє сплетення
ректальне
венозне
сплетення

7 – щитовидне сплетення
 Венозні сітки, венозні сплетення
В підшкірній клітковині утворюються поверхневі венозні сітки (rete
venosum), особливо добре виражені на голові та обличчі, передній і
бічних стінках грудей і живота, а на кінцівках – в області кисті і стопи.
 Загальні принципи будови і функції судинної системи
В 1661 р. М. Мальпігі відкрив
волосні судини (кровоносні
капіляри).
Система мікроциркуляції
Вена
За сучасними уявленнями Артерії
кровоносні капіляри є ланкою
гемомікроциркуляторного русла Передкапіляр Венул
(ГМЦР). ні сфінктери а
Артеріола
ГМЦР складається з: Пріоритетний
канал Капіляри
1) артеріол; Передкапіля
2) прекапілярів; р
3) капілярів;
4) посткапілярів;
5) венул. Посткапіля
р

Артеріоло-
венулярний
анастомоз Капілярн
і
сфінктер
и
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Артеріоли
(arteriolae)
Передкапілярні артеріоли, або
прекапіляри (arteriola
precapillaris)

Артеріо-венулярні анастомози
Кровоносний (anastomoses arteriolovenulares)
капіляр, або
гемокапіляр (vas
hemocapillare)

Посткапілярні венули, або

Венули (venulae) посткапіляр (venula postcapillaris)

В ГМЦР легенів кров з венозної перетворюється на артеріальну (тому в артеріях малого кола кров –
венозна, а в венах малого кола кровообігу – артеріальна кров). В ГМЦР інших органів (у тому числі
бронхів) кров з артеріальної перетворюється на венозну.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Функції
Отже, мікроциркуляторне русло — система дрібних
судин, до яких належать артеріоли, гемокапіляри,
венули, а також артеріоло-венулярні анастомози.
Цей функціональний комплекс кровоносних судин,
оточений лімфатичними капілярами та судинами
разом із навколишньою сполучною тканиною
виконує такі важливі функції як:
• регуляція кровопостачання органів,
• транскапілярний обмін,
• дренаж,
• депонування крові.
У кожному органі відповідно до його функції існують
специфічні особливості будови і розташування судин
мікроциркуляторного русла. Судини
мікроциркуляторного русла дуже пластичні і
реагують на зміни кровотоку. Вони можуть
депонувати формені елементи крові або бути
спазмованими і пропускати лише плазму, змінювати
проникливість для тканинної рідини тощо.
 Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Артеріола

Артеріола (arteriola) є найдрібнішою

артерією м’язового типу, діаметр артеріол
коливається в межах 50-100 мкм, їхня стінка
має усі три оболонки, які є найтоншими. Між
артеріями і артеріолами немає чіткої межі.

Внутрішня оболонка артеріол представлена

видовженими ендотеліоцитами, які лежать
на тонкій базальній мембрані. Ендотеліоцити
орієнтовані поздовжньо і з’єднуються між
собою десмосомами і щільними контактами
– нексусами. Ендотеліоцити містять численні
мікропіноцитозні пухирці, що свідчить про їх
високу функціональну активність. Від
базальної поверхні ендотеліоцитів відходять
відростки, пронизуючи базальну мембрану й
утворюючи щілинні контакти (нексуси) із
гладкими міоцитами середньої оболонки –
міоендотеліальні контакти.
Середня оболонка артеріол утворена одним-двома шарами гладких
міоцитів, які розташовані спірально стосовного довгої осі артеріоли.
Загострені кінці гладких міоцитів переходять у довгі розгалужені
відростки, які утворюють контакти (нексуси) із сусідніми міоцитами.
Кожен гладкий міоцит з усіх боків вкритий базальною мембраною, окрім
ділянок міоендотеліальних контактів і дотичних між собою цитолем
сусідніх міоцитів.
Зовнішня оболонка артеріол утворена тонким шаром пухкої волокнистої
сполучної тканини. Завдяки скороченню гладких міоцитів середньої
оболонки артеріоли регулюють приплив крові до органів і тканин.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Прекапіляр/прекапілярна артеріола/метартеріола

Прекапіляр, або прекапілярна артеріола, або

метартеріола (arteriola precapillaris) має
діаметр 30-50 мкм, а в її стінці колоподібно
розміщений один переривчастий шар гладких
міоцитів. В ділянці переходу прекапіляра в
капіляр декілька гладких міоцитів, щільно
прилягаючи один до одного, оточують устя
капіляра і утворюють своєрідний
прекапілярний замикач (сфінктер). Такий
замикач регулює поступлення крові в капіляр.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр

Кровоносний капіляр, або гемокапіляр (vas hemocapillare).

• Гемокапіляри виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами,
відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.
• Стінка капілярів дуже тонка, містить ендотелій, базальну мембрану та перицити.
• Ендотелій - це внутрішній шар клітин, яким вистелені капіляри, а також усі інші судини і серце. Це пласт плоских
полігональної форми, витягнутих у довжину клітин з нерівними хвилястими краями, які добре видно при
імпрегнації сріблом.
• Люменальна (обернена до току крові) поверхня ендотеліоцитів вкрита шаром гліколпротеїнів.
• Вздовж внутрішньої і зовнішньої поверхні клітин розташовані піноцитозні пухирці та кавеоли, що свідчить про
активний трансендотеліальний перенос різних речовин.
• Ендотеліоцити можуть мати окремі мікроворсинки, а також утворювати клапаноподібні структури.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр
• Базальна мембрана гемокапілярів товщиною 35...50 нм має
тонкофібрилярну будову, містить колаген,
глікозаміноглікани, ліпіди. Відіграє велику роль у транспорті
речовин через капілярну стінку, її стан зумовлює
проникливість капілярів. Разом з цим вона полегшує
фіксацію ендотеліальних клітин і створює зовнішню опору
для їхнього цитоскелету. Базальна мембрана може бути
суцільною або містити отвори — пори.
• Перицити — це сполучнотканинні клітини з відростками,
якими вони охоплюють капіляри іззовні. Перицити можуть
лежати у розщепленнях базальної мембрани. У ділянках, де
базальна мембрана містить пори, перицити утворюють з
ендотелієм ендотеліоперицитарні щільні контакти І, таким
чином, формують з ними цілісну систему.
• Капіляри завжди супроводжують малодиференційовані
сполучнотканинні клітини, які мають назву адвентиційних.
Вони розташовані зовні від перицитів і оточені
міжклітинною речовиною з тонкими колагеновими
волокнами. До складу власне капілярної стінки ці клітини не
входять.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр
Залежно від будови ендотелію, базальної мембрани, а також від діаметру визначають капіляри:
1) соматичного типу діаметром до 10 мкм, мають нефенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, вони
локалізуються в шкірі, м'язовій тканині, серці, головному мозку;
2) вісцерального типу, мають фенестрований ендотелій і суцільну базальну мембрану, локалізуються у ниркових
клубочках, ворсинках тонкої кишки, залозах внутрішньої секреції;
3) синусоїдного типу, діаметр просвіту капілярів великий – 25-30 мкм, мають фенестри в ендотелії і пори у
базальній мембрані, розташовані у кровотворних органах, печінці.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр

сполук.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Кровоносний капіляр, або гемокапіляр

Основна функція гемокапілярів наступна:

– забезпечують мікроциркуляцію;

– забезпечують обмін речовин між кров’ю і тканинами;

– виконують роль гістогематичного бар’єра.

Цьому сприяють гемодинамічні умови в капілярах: низький

кров’яний тиск – 25-30 мм рт. ст. в артеріальній частині
капіляра, і 8-12 мм рт. ст. у венозному кінці; дуже мала
швидкість кровоплину – до 0,5 мм/с.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Посткапілярні венули, або посткапіляр

Посткапілярні венули, або посткапіляр (venula postcapillaris) є

продовженням капіляра.
• Ці судини нагадують за будовою капіляр, але їхній діаметр
більший – 8-30 мкм, в їхній стінці є більше перицитів.
• Між ендотеліоцитами можуть утворюватись щілини
завширшки 10-20 нм, через які мігрують лейкоцити.
• Окрім того, в ендотеліоцитах посткапілярів є численні
актинові мікрофіламенти, завдяки яким ці клітини змінюють
свою форму, бо посткапілярні венули, як і капіляри, є
обмінними судинами, і беруть участь в обміні рідини, іонів,
метаболітів тощо.
• При патологічних процесах (запалення, алергія), завдяки
розкриттю міжендотеліальних щілин, і навіть контактів,
посткапілярні венули здатні пропускати через свою стінку
плазму і форменні елементи крові.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Венула

Посткапілярні венули переходять у венули (venulae),

діаметр яких досягає 50 мкм (а інколи навіть до 100 мкм).
• Стінка венул за будовою подібна до посткапілярних
венул.
• Ендотеліоцити розташовані на базальній мембрані
товщиною приблизно 50 нм.
• У стінках дрібних венул трапляються поодинокі гладкі
міоцити.
• В крупніших венулах гладких м’язових клітин більше,
вони утворюють 1-2 колові шари, формуючи середню
оболонку.
• У зовнішній оболонці є фібробласти, колагенові волокна
та перицити.
• Венули впадають у вени.
Судини гемомікроциркуляторного русла, будова їх стінки і функції
Артеріоловенулярні анастомози

Артеріоловенулярні анастомози (ABA).

• Ця частина мікроциркулярного русла забезпечує
прямий перехід артеріальної крові у вени,
оминаючи капіляри.
• ABA існують майже у всіх органах, їх діаметр
коливається у межах від 30 до 500 мкм, а
довжина сягає 4 мм.
• Розрізняють дві групи анастомозів:
1) справжні ABA, або шунти, де скидається
чиста артеріальна кров, виділяють
справжні прості анастомози і справжні
анастомози, забезпечені скоротливими
структурами;
2) атипові ABA, або півшунти, де тече мішана
кров.
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції
Венозна Артеріальна
система система
Серце

Лімфатична протока
Лімфатичний стовбур

Лімфатична система (systema lymphoideum) в організмі Лімфатичний вузол

людини представлена численними лімфатичними
Лімфатична
капілярами, лімфокапілярними сітками, лімфатичними система
судинами, лімфатичними стовбурами і лімфатичними
Лімфатичні
протоками розгалуженими в органах і тканинах, які збірні
впадають у венозну систему шиї в ділянках правого і лівого судини, з
клапанами
венозних кутів. На цих шляхах розташовані каскади
численних лімфатичних вузлів – біологічних „фільтрів”,
Лімфатичний
через які протікає лімфа. капіляр

Тканинна рідина
(стає лімфою)

Пухка сполучна
Кровоносні тканина навколо
капіляри капілярів
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції
Структурно-функціональна
одиниця лімфатичної системи –
ділянка лімфатичної судини,
розташована між двома
клапанами, - лімфангіон. В
організмі людини – близько 100
тис. лімфангіонів.

Клапан Клапан
закритий відкритий Рідина
просочується
крізь пористі Капіляри переходять в посткапіляри з більш складно
стінки
влаштованої стінкою, а потім і в лімфатичні судини.
В їх стінці є сполучна тканина і гладеньких м'язів,
вони містять клапани, що перешкоджають
зворотному току лімфи. У великих лімфатичних
судинах клапани розташовані через кожні кілька
міліметрів.
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції

Лімфатичні судини (vasae lymphaticae) — це частина

лімфатичної системи, до якої належать також лімфатичні
вузли.

Лімфатичні судини тісно пов'язані з кровоносними,

особливо у ділянці розташування судин
мікроциркуляторного русла. Саме тут утворюється тканинна
рідина, і тут вона проникає у лімфатичне русло.

Лімфатичні судини поділяють на:

• лімфатичні капіляри,
• інтра- та екстраорганні лімфатичні судини, які відводять
лімфу від органів,
• головні лімфатичні стовбури тіла, до яких належать
грудна протока та права лімфатична протока. Останні
впадають у великі шийні вени.
Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції

Лімфатичні капіляри — це початковий відділ

лімфатичної системи.
• До них із тканин надходить тканинна рідина
разом із продуктами обміну речовин, а в
патологічних випадках — сторонні
частинки, мікроорганізми, клітини
злоякісних пухлин.
• Лімфатичні капіляри утворюють систему
сліпо викінчених сплющених
ендотеліальних трубок, які анастомозують
між собою і пронизують органи, де вони
супроводжують гемо капіляри.
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції
Лімфатичні капіляри є початковою ланкою лімфатичної системи.
• Вони утворюють велику мережу в усіх органах і тканинах, ОКРІМ
головного і спинного мозку, мозкових оболонок, хрящів,
плаценти, епітеліального шару слизових оболонок і шкіри,
очного яблука, внутрішнього вуха, кісткового мозку і паренхіми
селезінки.
• Діаметр лімфатичних капілярів варіює від 10 до 200 мкм.
З'єднуючись один з одним, лімфатичні капіляри формують
замкнуті одношарові мережі у фасціях, очеревині, плеврі,
оболонках органів.
• У об'ємних і паренхіматозних органах (легенях, нирках, великих
залозах, м'язах) внутрішньоорганна лімфатична мережа має
об'ємну (тривимірну) будову.
• У слизовій оболонці тонкої кишки від мережі у ворсинці відходять
широкі, довгі лімфатичні капіляри і лімфатичні синуси.
• Стінки лімфатичних капілярів утворені одним шаром
ендотеліальних клітин, базальна мембрана відсутня. Біля
колагенових волокон лімфатичні капіляри фіксовані пучками
щонайтонших з'єднувальнотканинних волокон.
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції
Колекторні (збірні) лімфатичні судини

Грудна протока:
 Поперекові стовбури (правий і
 лівий);
 Кишковий стовбур (непостійний);
 Лівий підключичний;
 Лівий бронхомедіастинальный;
 Лівий яремний.

Права лімфатична
протока:
 Правий бронхомедіастинальный
 стовбур;
 Правий підключичний стовбур;
 Правий яремний стовбур.
 Лімфатичні судини, принципи їх будови, функції

Отже, функцією лімфатичної системи є

фільтрування міжклітинної рідини, видалення
з неї чужорідних речовин у вигляді залишків
загиблих клітин та інших тканинних елементів,
клітин-мутантів, мікроорганізмів і продуктів
їхньої життєдіяльності, часточок
різноманітного пилу тощо.