Презентація

на тему: Пірамідний шлях, кровопостачання спинного мозку, анатомічні особливості центральної і периферичної нервової системи.
Рефлекторна дуга. Виконав студент групи: 471-М
Калінчук Микита Романович
Пірамідна система, піраміда довгастого
мозку —
система провідних шляхів
(трактів, tracti) головного мозку, до
котрої належать
кірково-спинномозковий(tractus
corticospinalis) та кірково-ядерний
(tractus corticobulbaris sive tractus
corticonuclearis) шляхи. Тіла всіх
нейронів пірамідної системи
розташовані в корі мозку.
 Схематично пірамідна система — це
кіркові нейрони з довгими аксонами, які
прямують до стовбура(кірково-ядерний
шлях) та до різних рівнів спинного мозку
(кірково-спинномозковий шлях) і
залучені до контролю моторної (рухової)
функції тіла. Кірково-ядерний
шляхпроводить імпульси до
черепних нервів[2], які контролюють м'язи
обличчя й шиї і залучені до
мімічних рухів, ковтання тощо. Кірково-
спинномозковий шлях проводить
імпульси з головного до спинного мозку
(tractus corticospinalis lateralis & anterior) і
залучений до виконання довільних рухів.
 Пірамідні шляхи починаються від мотонейронів
кори головного мозку, далі — одні йдуть до
стовбура головного мозку (кірково-ядерний шлях),
Пірамідні шляхи (tracti pyramidales) названі
так завдяки проходженню через піраміди інші — перехрещуються в довгастому мозку (кірково-
довгастого мозку. Кірково-спинномозкові спинномозковий шлях), йдуть донизу як частина
волокна, спускаючись із внутрішньої капсули
до стовбура мозку, сходяться до однієї точки з спинного мозку до синапсів інтернейронівсірої
декількох напрямків, що нагадує перевернуту речовини спинного мозку.
піраміду.
Існують певні термінологічні розбіжності. До
Мієлінізація (покриття мієліном) пірамідних
волокон на момент народження ще незакінчена пірамідних шляхів всі автори зараховують кірково-
й поступово прогресує в каудо-краніальному спинномозковий, але не всі — кірково-ядерний шлях.
напрямку й відповідно прогресує їхня
функціональність.
Мієлінізація завершується здебільшого до
дворічного, а повністю, більш повільно
розвиваючись — до дванадцятирічного віку.
Схема пірамідного шляху (по
Сентаготаі).
1 - gyrus precentralis; 2 - tr.
corticonuclearis; 3 - tr.
corticospinalis lateralis; 4 - tr.
corticospinalis anterior; 5 -
півкуля головного мозку;
6 - середній мозок; 7 - міст; 8
- довгастий мозок; 9 -
спинний мозок; 10 - рухове
ядро V пари; 11 - рухове
ядро VII пари; 12 - рухові
ядра IX, X, XI пар; 13 - ядро
XII пари.
КРОВОПОСТАЧАННЯ

ГОЛОВНОГО МОЗКУ
Мозковий кровообіг — рух крові крізь мережу мозкових
артерій і вен, що забезпечують кров'ю мозок. Швидкість
мозкового кровотоку у дорослої людини — зазвичай 750 мл /
хвилину, що становить 15 % серцевого викиду. Артерії
постачають насичену киснем кров, глюкозу та інші поживні
речовини до мозку, а вени несуть венозну кров назад до серця,
видаляючи з мозку вуглекислий газ, молочну кислоту та інші
продукти обміну речовин.

Оскільки мозок дуже вразливий до змін у

кровопостачанні, порушень мозкового
кровообігу, організм має багато запобіжних
механізмів і структур, для ауторегуляції судин.
Відмова цих «запобіжників» може призвести до
інсульту. Наявність гравітаційного поля або
прискорення, також визначає відмінності в русі
й розподілі крові в мозку, наприклад, при
перевернутому положенні.
 Кровопостачання мозку зазвичай поділяється
на передній і задній сегменти, що відносяться до
різних артерій, які постачають мозок. Дві головних пари
артерій — внутрішні сонні артерії (передній сегмент,
кровопостачає передні відділи мозку) і хребетні артерії
(задній сегмент, кровопостачає стовбур мозку і задні
відділи мозку).
Передній і задній сегменти мозкової циркуляції
з'єднані між собою двосторонніми задніми сполучними
артеріями, які є частиною Вілізієвого кола, яке
забезпечує резервний кровообіг у головному мозку.
 Передній сегмент мозкового кровообігу
 Забезпечує кров'ю передні відділи мозку. Представлений такими артеріями:
• Внутрішні сонні артерії: це великі відгалуження лівої і правої гілок загальної сонної артерії, розташовані на шиї,
які входять до порожнини черепа, на відміну від зовнішніх сонних артерій — гілок, які забезпечують кров'ю
тканини обличчя й до порожнини черепа не входять. Внутрішня сонна артерія розгалужується на
передню мозкову артерію і середню мозкову артерію.
• Передня мозкова артерія(ПМА)
• Сполучнапередня артерія: з'єднує обидві передні мозкові артерії, в межах і уздовж базальної поверхні мозку.
• Середня мозкова артерія (СМА)
 Задній сегмент мозкового кровообігу
 Задній сегмент мозкового кровообігу постачає кров до задніх частин головного мозку, в тому числі
потиличні частки, мозочок і стовбур мозку. Він представлений такими артеріями:
• Хребетні артерії: ці більш дрібні парні артерії, гілки підключичних артерій (що в першу чергу забезпечують плечі,
груди і руки). Всередині черепа обидві хребетні артерії зливаються в базилярну артерію.
• Задньої нижньої мозочкової артерії (ЗНМА)
• Базилярна артерія: забезпечує кров'ю середній мозок, мозочок, і, як правило, переходить у задню мозкову артерію
• Передня нижня мозочкова артерія (ПНМА)
• Мостові гілочки
• Верхня мозочкова артерія (ВМА)
• Задня мозкова артерія (ЗМА)
 Венозний відтік головного мозку може бути розділений на два сегмента: поверхневий і глибокий.
Поверхневий сегмент складається з венозних синусів твердої мозкової оболони (дуральних синусів), які мають стінки, що
складаються з твердої мозкової оболони, на відміну від звичайних вен. Синуси твердої мозкової оболони, відтак, знаходиться на
поверхні мозку. Найбільш видатним з цих синусів є верхній сагітальний синус, який протікає в сагітальній площині серединною лінією
порожнини черепа, назад і донизу від синусного стоку, де поверхневі й глибокі синуси з'єднується. Звідси, два поперечні
синуси роздвоюються і прямують латерально і донизу у вигляді s-подібної кривої, яка утворює сигмовидні синуси, які далі утворюють
дві яремні вени. У шиї, яремна вена йде паралельно до висхідних сонних артерій і несе кров до верхньої порожнистої вени.
Глибокий венозний дренаж у першу чергу складається зі звичайних вен всередині глибоких структур головного мозку, які з'єднуються
позаду середнього мозку й утворюють вени Галена. Ці вени зливаються з нижнім сагітальним синусом, формуючи прямий синус,
який потім з'єднується з поверхневими венами у згаданому вище синусному стоку.
Центральна

нервова
система
 Центральна нервова система. Спинний мозок — відділ центральної нервової
системи, який забезпечує просту рефлекторну діяльність (рух), регуляцію
діяльності внутрішніх органів, виконання команд головного мозку й передачу до
нього інформації від органів чуття. Головний мозок — вищий відділ центральної
нервової системи, який впливає на діяльність спинного мозку, регулює
фізіологічні процеси й координує діяльність систем організму, а також формує
поведінку людини. У спинному й головному мозку розрізняють сіру та білу
речовини. Тіла нейронів утворюють сіру речовину спинного та головного мозку.
Відростки нейронів, у свою чергу, утворюють білу речовину. Мозок оточений
трьома захисними сполучнотканинними оболонками . Тверда (зовнішня) оболонка
мозку покриває внутрішні поверхні хребтового каналу й черепа та виконує
захисну функцію. М’яка (внутрішня) оболонка мозку щільно покриває поверхню
мозку, проникає в усі щілини й містить кровоносні судини. Павутинна оболонка
— тонка, прозора, розміщена між твердою і м’якою, але не заходить у щілини й
борозни. Внаслідок цього утворюються підпавутинні простори, заповнені
мозковою рідиною (близько 200 мл), що забезпечує живлення мозку.
Центральная нервнаясистема (ЦНС)
I. Шейные нервы.
II. Грудные нервы.
III. Поясничные нервы.
IV. Крестцовые нервы.
V. Копчиковые нервы.
-/-
1. Головной мозг.
2. Промежуточный мозг.
3. Средний мозг.
4. Мост.
5. Мозжечок.
6. Продолговатый мозг.
7. Спинной мозг.
8. Шейное утолщение.
9. Поперечное утолщение.
10. «Конский хвост»
Периферична

нервова система
 Перифери́ чна нерво́ ва систе́ ма (периферійна нервова
система[1], ПНС) — частина нервової системи, представлена
нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами,
рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та
об'єднує їх у взаємодії. Периферична нервова система
складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в
межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна
більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить
ПНС.
 Периферична нервова система у людини включає у себе 31
пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що
прямують від спинного та головного мозку до периферії.[2]
 Периферична нервова система поділяється на
соматичну нервову систему і автономну нервову систему.
 В свою чергу автономна НС поділяється на симпатичну і
парасимпатичну НС. Симпатична НС і парасимпатична НС
взаємопов'язані між собою і є «антагоністами» за механізмом
впливу: перша стимулює роботу органів — інша гальмує.
 Нерви,якійдутьвідспинногойголовногомозку,—цепучкинервовихволокон,щовкритісполучнотканинноюоболонкою.Подібнодоіншихорганів,нервимаютьвласнікровоноснісудини,якіїхживлять.Нерви,розгалужуючись,
пронизуютьусіорганитіла.
Нерви,якіскладаютьсяздендритів—чутливихнервовихволокон—називаютьчутливими.Нерви,якіскладаютьсязаксонів—руховихнервовихволокон—називаютьруховими.Вонипроводятьімпульсилишеводномунапрямку.
Алебільшістьнервівєзмішаними,тобтовонимістятьякаксони,такідендритинервовихклітин,томуйпроводятьнервовіімпульсивобохнапрямках.Коженнервподіляєтьсянадекількагілок.
Руховіволокнанервівподіляютьнаскелетнітавегетативні.Скелетнінервовіволокнаналежатьдосоматичноїчастининервовоїсистеми.Вонизакінчуютьсяускелетнихм’язахірегулюютьїхскорочення.Вегетативнінервовіволокна
закінчуютьсяпереважноувнутрішніхорганахіпередаютьзбудження,щопосилюютьабопослаблюютьїхнюдіяльність.
Відголовногомозкувідходить12парчерепно-мозковихнервів,авідспинного—31параспинномозковихнервів,якіутворюютьшийне,плечове,поперекове,крижово-куприковесплетення.
Сплетення—з’єднаннякрупнихнервівтаїхніхгілок,якііннервуютьпевнучастинутіла.Вузли—цескупченнянервовихклітинпозаспинниміголовниммозком.Вониоточенісполучнотканинноюкапсулоюірозміщенінанервахтаїхніх
стінках(наприклад,вузолзадньогокорінцяспинногомозку)абопоблизувнутрішніхорганів.
Нервовізакінчення—цекінцевіділянкинервовихволокон,якіконтактуютьзнейронамиаботканинамиорганів.Зафункціональнимзначеннямнервовізакінченняподіляютьнатривиди:чутливі,руховітаміжнейронні(синаптичні).
Чутливінервовізакінчення(рецептори)—кінцевірозгалуженнядендритівчутливихнейронів,якісприймаютьподразненнярізноїприродийперетворюютьїхнанервовіімпульси.Руховінервовізакінченняєкінцевимирозгалуженнями
руховихнейронівум’язовійтканиніабовзалозах.Черезнихнервовіімпульсипередаютьсянаробочіоргани.Міжнейроннінервовізакінченняутворюютьсякінцевимирозгалуженнямиаксонаабодендритів,якізадопомогоюсинапсів
з’єднуютьсяврефлекторнідуги.
Рефлекторна
дуга
Рефлекторна дуга — шлях проходження нервового імпульсу від рецептора
до органа виконавця функції, анатомічна основа рефлексу. Рефлекторна
дуга складається з 5 основних елементів: рецептор, що сприймає
подразнення; чутливі (аферентні) нервові волокна та нейрон; нервовий центр,
де інформація аналізується та інтегрується за допомогою синапсів;
ефекторне (еферентне) нервове волокно, за яким збудження йде на
периферію; орган-ефектор, який виконує певну функцію у відповідь на
збудження.
Рецептори знаходяться на поверхні шкіри, в епітеліальному шарі порожнистих
внутрішніх органів, у складі органів чуття, у м'язах. Вони являють собою
нервові закінчення або спеціалізовані клітини, до яких підходить чутливе
волокно.
Чутливі нерви є закінченнями сенсорних нейронів. Ці нейрони для шкірних і
м'язових рефлексів є зазвичай псевдоуніполярними, з розгалуженим аксоном,
одна з гілок якого передає потенціал дії від рецептора до тіла нейрона, а інша
- від нейрона до нервового центру.
Аксони аферентних нейронів рефлекторних дуг спінальних та соматичних
рефлексів проходять через задні корінці спинного мозку, а їхні тіла містяться
в спинномозкових вузлах.
Схема рефлекторної дуги миготливого рефлексу: 1
– рецептор; 2 - чутливий нейрон, що знаходиться в
нервовому вузлі; 3 - вставний нейрон; 4 - руховий
нейрон; 5 — круговий м'яз ока, що стуляє повіки
  Нервовий центр є сукупністю структур центральної нервової
системи, які отримують інформацію з аферентних волокон,
обробляють її та передають до еферентних нейронів. Для
найпростіших моносинаптичних рефлекторних дуг поняття
«центр» є умовним, оскільки обробка і фільтрування вхідних
потенціалів відбуваються у синапсі між аферентним нервом і
моторним нейроном. Для полісинаптичних рефлексів як
Нервовий нервовий центр виступають інтернейрони, серед яких можуть
бути збуджувальні та гальмівні нейрони. Для складних
центр рефлексів, пов'язаних з корою головного мозку, нервовий
центр може складатися з груп нейронів, які розташовані в
різних частинах мозку. Такі нервові центри називають
інтегративними.
 Нервові центри спінальних рефлексів знаходяться у сірій
речовині спинного мозку, центри соматичних рефлексів
лежать в головному мозку, а центри автономних рефлексів
знаходяться у вузлах симпатичної та парасимпатичної
нервової системи.
 Еферентне волокно
 Еферентні волокна спінальних та деяких соматичних
рефлекторних дуг виходять з ЦНС через передні
корінці спинного мозку. Правило, за яким задні корінці
спинного мозку чутливі, а передні — рухові,
називають законом Белла-Мажанді.
Еферентне волокно Орган-ефектор
 Органами-ефекторами є структури тіла, які у відповідь
Орган-ефектор
на передачу нервового збудження виконують певну
функцію. Еферентне нервове закінчення утворює
нервово-органний синапс з м'язовими волокнами,
міоцитами, кардіоміоцитами, секреторними клітинами.
У відповідь на виділення нейромедіатора в синапсі
відбувається скорочення або розслаблення м'язу,
секреція.
  Найпростіша рефлекторна дуга містить один синапс, у
якому контактують аферентний і еферентний нейрони. Такі
дуги називаються моносинаптичними, а рефлекси, що
відбуваються в них — моносинаптичними рефлексами.
Рефлекторні дуги, у складі яких між аферентним та
еферентним нейронами містяться один або більше

Типи вставних нейронів (інтернейронів) називають

полісинаптичними. Кількість синапсів у таких дугах може
рефлекторних становити від двох до кількох сотень. В обох типах дуг,

дуг особливо полісинаптичних, активність модифікована

шляхом просторового і часового полегшення, оклюзії,
підпороговим та іншими впливами.[1]
 Моносинаптичні рефлекторні дуги характерні для
спиномозкових рефлексів, таких як колінний рефлекс або
інші сухожилкові рефлекси. В таких випадках аксон
чутливого нейрона утворює синапс на тілі α-мотонейрона,
який іннервує м'яз. Моносинаптичні рефлекси дуже швидкі,
оскільки в них мінімальна синаптична затримка.
Дякую за увагу!