ПРЕЗЕНТАЦІЯ

На тему: Епі-симптоми і синкопальні стани

Виконав студент групи 471-М

Калінчук Микита Романович
 План:
■ Епілепсія
■ Перша допомога при епілепсії
■ Особливості перебігу хвороби при вагітності
■ Синкопальні стани
■ Причини синкопальних станів
■ Діагностика, лікування
 Список використаних джерел:
■ https://pyrogiv.kiev.ua/episindrom-shho-ce-take-i-yak-proyavlyayetsya/
■ https://uk.wikipedia.org/wiki/Епілепсія
■ https://hbmk.org.ua/17285/епісиндром-у-дорослих-і-дітей-що-це-так/
■ https://impuls24.com.ua/uk/synkopalni-stany/
■ https://inno-health.com/my-likuemo/synkopalni-stany/
■ Епілепсія – це неврологічне хронічне захворювання, яке
зустрічається у 4-10 чосіб на 1 тисячу. Воно викликається
ураженням сірої речовини кори головного мозку і
супроводжується періодично повторюваними судомними
нападами, змінами особистості та різними іншими ознаками.
При наданні першої допомоги при епілепсії летальний результат
наступає вкрай рідко.
■ У медичній літературі зустрічається і такий термін як
"епілептичний синдром". Його слід відрізняти від епілепсії, яка
є окремим неврологічним захворюванням. Синдром може
виникати при ряді захворювань, що супроводжуються появою
схожих на приступ епілепсії епізодів судом.
Перша допомога при епілепсії
 Класифікація

■ Епілепсія умовно поділяється на дві форми:

• спадкову чи з генетичною схильністю;
• придбану.
■ Епілепсія з практичної точки зору серед усіх різновидів ділиться на 2 основні
категорії:
• первинно-генералізовані епілептичні напади (електричні розряди двосторонні
й симетричні, не супроводжуються осередковими ознаками в момент
розвитку, проявляються тоніко-клонічними нападами й абсансами);
• парціальні або осередкові, локальні епілептичні напади (супроводжують
більшість нападів епілепсії, спровоковані ураженням певної ділянки кори
мозку).
■ Епілепсія може проявлятися й іншими типами нападів, які
зустрічаються рідше: міоклонічні, клонічні, тонічні, атонічні тощо.
■ У 60-70% хворих захворювання вперше проявляється в дитячому
віці. Залежно від того, в якому віці виявлена епілепсія,
розрізняють наступні її види:
• епілепсія немовлят (виникає до 1 року);
• дитяча (розвивається у віці до 6 років);
• юнацька (розвивається до 12-14 років).
■ Перебіг деяких видів епілепсії включає тяжке порушення розвитку
дитини. Чим менше вік носія проблеми й чим пізніше вона
діагностується, тим гірше прогноз розумового розвитку дитини.
Видом епілепсії визначається і тактика лікування.
 Етіологія захворювання

■ Причини епілепсії так само різноманітні, як і її прояви. До розвитку хвороби можуть

призводити такі фактори й захворювання:
• Спадковість
• Інсульти •Менінгіт

• Травми при пологах •Порушення обміну речовин

• Травми голови
•Токсичний вплив різних речовин
• Пороки розвитку головного мозку
•Патології внутрішньоутробного розвитку (гіпоксія
• Пухлини головного мозку плода, недостатня маса тіла й ін.)
• Порушення кровообігу головного мозку
•Паразитарні ураження тканин головного мозку
• Алкогольна або наркотична залежність
• Інфекційні захворювання мозку (енцефаліт)
Патогенез

■ Епілептичний напад провокується

надмірною активністю певних
ділянок мозку. Зазвичай, при
цьому клітини однієї з ділянок
кори втрачають свою еклектичну
стабільність, тим самим
створюючи інтенсивний
електричний розряд, що
поширюється на інші тканини й
дестабілізує їх функції. В
результаті відбувається напад, що
виявляється тими чи іншими
симптомами (не завжди тільки
судомами).
 Клінічні прояви

■ Перед початком нападу епілепсії

у деяких хворих виникає стан,
який називається аурою. Він
може супроводжується
незначним затьмаренням
свідомості, легкими слуховими,
нюховими або зоровими
галюцинаціями,
необґрунтованим неспокоєм,
лихоманкою та іншими
проявами. Характер симптомів
аури варіабельний і вона не
завжди має місце бути.
Характерними симптомами епілепсії є:
• втрата свідомості;
• судоми й конвульсії;
• хрипкі крики;
• можлива поява піни;
• можливе нетримання сечі та калу після розслаблення м'язів.
■ Після нападу хворий приходить до тями, відчуває сплутаність
свідомості, сонливість і слабкість через перенапруження м'язової
системи
■ У деяких випадках напади
можуть бути:
• клонічними (не супроводжуються
напругою м'язів);
• тонічними (без характерних
посмикувань);
• атонічними (супроводжуються
розслабленням м'язів).
■ Іноді характер нападу досить
складно розрізнити.
■ Для абсанса характерні:
• короткочасне відключення свідомості, під час якого хворий може дивитися в одну точку,
моргати, або закочувати очі вгору;
• відсутність реакції на зовнішні подразники;
• переривання промови на півслові;
• безцільні бродіння і сплутані рухи рук.
■ Найчастіше, абсанси бувають у дітей 3-14 років і в день у дитини може виникати від 50 до 100
нападів. Зазвичай, вони проходять до початку підліткового періоду. Іноді ці епізоди виглядають
як нешкідлива мрійливість.
■ Ознаки епілепсії часто виявляються вогнищевими нападами. Вони бувають:
• простими (не супроводжуються порушеннями свідомості);
• складними або, як їх ще називають, "скронева епілепсія" (з порушеннями або змінами
свідомості й переходом в генералізований напад);
• вторинно-генералізованими (початок має вигляд судомного або без судомного нападу, або
абсанса з подальшим початком поширення судом на всі групи м'язів обох боків тіла).
 У деяких хворих епіприступи можуть
супроводжуватися наступними симптомами:

• галюцинації: зорові (зигзаги, іскри, скотома, геміанопсія або сформовані образи), нюхові,
незвичайні смакові відчуття;
• когнітивні порушення: дереалізація або деперсоналізація, порушення пам'яті, напади
нав'язливих думок, відчуття вже баченого або вже пережитого, або ніколи не пережитого в
комбінації з тугою і тривогою;
• складні поведінкові автоматизми: облизування губ, ковтання, жування, посмішка,
потирання рук, переміщення в просторі (наприклад, на маршрутному таксі, пішки й т.п.),
імітації ударів по м'ячу тощо;
• психічні порушення (частіше у хворих зі складними парціальними припадками або з
вогнищевими ураженнями лобної та скроневої часток мозку).
Що провокує напад?
• сильний стрес;
• відкритий вогонь;
• світлові ефекти;
• лихоманка;
• тривала перевтома й недосипання;
• соматичні захворювання;
• відчуття голоду або переїдання;
• прийом алкоголю і наркотичних речовин;
• надмірний прийом кофеїновмісних препаратів або напоїв;
• прийом деяких лікарських засобів та БАДів.
 Особливості перебігу хвороби при вагітності

■ Розвиток епілептичних нападів на фоні вагітності несе загрозу здоров'ю матері та плоду у
вигляді:
• передчасного переривання гестації;
• більш частих нападів;
• затримки розвитку й аномалій розвитку майбутньої дитини;
• пологових травм і ін.
■ Тому, жінки з епілепсією повинні відповідально ставитися до планування зачаття і
проводити його під контролем досвідченого невролога-епілептолога.
■ Бажано, щоб зачаття планувалося на тлі стійкої ремісії, коли симптоми епілепсії не
виникають протягом 1 року, а краще 2 років. Під час першого триместру гестації жінці, у
якої немає нападів, слід приймати фолієву кислоту для попередження аномалій плода.
Подальший прийом протиепілептичних засобів також коригується в бік мінімально
ефективних доз (заміна препарату не бажана). Крім цього, вагітна повинна вчасно
проводити всі скринінгові дослідження і постійно контролювати свій стан, проводячи ЕЕГ і
аналізи крові.
 Ускладнення

■ Основними наслідками епілепсії є:

• Епілептичний статус
• Аритмії
• Аспіраційна пневмонія
• Нейрогенний набряк легенів
• Супутні поведінкові та психічні розлади
• Травми голови, губ, язика та інших частин тіла
• Компресійний перелом хребта
• Раптова смерть
■ Ще однією частою причиною смерті при епілепсії стає западання
язика під час нападу, що призводить до асфіксії. Це ускладнення
зазвичай відбувається при відсутності або неправильному наданні
долікарської допомоги хворому під час нападу.

■ Рівень смертності серед хворих на епілепсію безпосередньо від

цього захворювання становить приблизно 40% від усіх смертей
серед епілептиків. Разом з тим, він у 2-3 рази вище, ніж у людей
без цього захворювання.
 Перша допомога

■ Перша допомога при епілепсії залежить від виду і тяжкості нападу. Для попередження
ускладнень необхідно:
• спробувати попередити або максимально пом'якшити падіння, посадити або укласти
хворого, заспокоїти, якщо він у свідомості, усунути всі небезпечні предмети;
• запам'ятати час початку нападу;
• покласти під голову щось м'яке або укласти голову собі на коліна;
• при рясному виділенні слини повернути голову набік,
• розстебнути одяг, що заважає вільному диханню;
• не намагатися утримувати під час судомного нападу;
• якщо зуби не стиснуті, то можна між зубами покласти хустку для попередження травм, але
не намагатися розтискати щелепи та не намагатися щось засунути в рот при стисканні;
• після припинення судом не давати хворому відразу ставати й ходити, дати час спокійно
прийти в себе;
• при появі травм обробити пошкодження розчином антисептика.
 Діагностика
■ Виявити епілепсію можливо на консультації невролога, який
ретельно вивчить всі обставини епізодів нападів.
■ Діагностика епілепсії полягає в проведенні наступних досліджень:
• ЕЕГ (електроенцефалографія) та відео-ЕЕГ;
• МРТ і КТ головного мозку;
• ПЕТ;
• ангіографія;
• ЕКГ;
• аналіз сироватки крові на пролактин.
План діагностики епілепсії може доповнюватися моніторинговими й
диференціюючими інструментальними та лабораторними
дослідженнями, консультаціями суміжних фахівців.
 Лікування
■ Лікування пацієнтів проводиться амбулаторно або в стаціонарі. Госпіталізація може
виконуватися в відділення неврології або психоневрологічний диспансер.
■ Лікування епілепсії направлено на:
• знеболювання нападів;
• зниження частоти й тривалості нападів;
• зменшення побічних ефектів протиепілептичних засобів;
• зниження ризиків для хворого і його оточення під час нападу.
■ Для медикаментозного лікування епілепсії застосовуються протиепілептичні засоби, які
можуть прийматися протягом усього життя. Спочатку призначається один препарат, потім,
якщо він припиняє працювати, в план терапії можуть включатися додаткові засоби
Профілактика

■ Попередити розвиток епілепсії допоможуть наступні рекомендації:

• обов'язкове спостереження після інсульту;
• контроль і профілактика гіпертонічних кризів, цукрового діабету, нікотинової,
алкогольної та наркотичної залежності;
• правильне медикаментозне реагування на підвищення температури у дітей;
• попередження інфекцій і заражень паразитами, небезпечними для головного
мозку;
• належна допомога під час пологів;
• попередження травм голови.
■ Профілактика епілепсії не завжди можлива, але дотримання рекомендацій
лікаря допомагає знижувати ризики її розвитку й ускладнень в більшості
випадків.
 Синкопальні стани
■ Непритомні (синкопальні) стані – це тимчасова втрата свідомості, пов’язана із
загальною транзиторною гіперфузіею головного мозку. Проблема є досить
складною і небезпечною, в першу чергу, через можливість отримання важких
механічних травм при падіннях під час непритомності.
■ Синкопальні стани супроводжуються нестачею повітря, туманністю свідомості,
запамороченнями і іншими симптоматичними проявами. Вони можуть
викликатися рядом захворювань, у тому числі серцевими проблемами, тому
дуже важливо своєчасно провести комплексну діагностику, виявити причину
непритомних станів і провести лікування, що дозволяє повернути організму
нормальну функцію.
 ПРИЧИНИ СИНКОПАЛЬНИХ СТАНІВ

■ Основними причинами короткочасних синкопальних станів можуть бути порушення роботи серцево-
судинної системи і церебральні розлади. Запаморочення поділяються на кілька основних типів:
вазовагальні, аортичні, кардіогенні, аритмогенні і цереброваскулярні.
• До нейрогенних причин розвитку короткострокових непритомності відносять ряд вазовагальних
станів, при яких можуть спостерігатися: трійчаста і язикоглоткова невралгія або синдром
каротидного синусу;
• До кардіогенної непритомності відносять ряд кардіологічних причин: стеноз легеневої артерії,
міксома передсердь, гіпертрофічна кардіоміопатія, а також рядом інших супутніх серцевих
захворювань;
• Цереброваскулярна (дисциркуляторна) непритомність має пряму залежність від наявності ряду
патологій судин, що провокують недостатнє живлення церебральних структур;
• Ортостатичні причини непритомності, викликані недостатністю вегетативної системи, індукованою
ортостатичною гіпотонією, а також зниженням ОЦК;
• Аритмогенна непритомність може викликатися аритмічними проявами, збоями штатної функції
кардіостимулятора, клапанними пороками.
■ Визначити точну причину розвитку синкопального стану у конкретного пацієнта може тільки
профільний лікар, на основі первинного огляду.
СИНКОПАЛЬНІ СТАНИ – СИМПТОМИ

Синкопальні стани мають характерні, яскраво виражені

симптоми, при прояві яких хворому необхідно негайно
звертатися до лікаря за допомогою. До класичних
симптоматичних проявів відносять не тривалу непритомність,
яка перевищує півгодини (як правило, втрата свідомості
займає 2-3 хвилини).
В процесі непритомності чітко простежуються три стадії
розвитку синкопального стану: з’являються провісники,
відбувається непритомність і після непритомне відновлення.
Залежно від ряду причин, симптоматика і її тривалість можуть
відрізнятися.
Провісниками можуть служити ряд симптомів: невелика
нудота, поява дзвону у вухах, «мошки» перед очима. При
прояві, необхідно якомога швидше зайняти зручне положення,
що не дозволяє впасти під час непритомності.
У період відновлення можуть спостерігатися: загальна
слабкість організму, сухість в роті, ретроградна амнезія,
запаморочення, анемічність (блідість) шкіри.
ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ

■ Діагностика є комплексною, в першу чергу, спрямована на виявлення

першопричини розвитку стану. Завдяки діагностиці, лікар отримує
можливість визначити точний тип непритомності і призначити
адекватне лікування.
■ Для діагностики проводиться: загальний аналіз і біохімія сечі,
електрокардіограма серця, УЗДГ екстракраніальних судин, УЗІ,
добове моніторування, МРТ головного мозку і т.д. Кількість аналізів
визначає лікар на основі попередніх даних про пацієнта.
 Лікування синкопальних станів
може бути двох типів:
■ Диференційоване – проводиться відповідно до типу і клінічних
особливостей непритомних станів, медикаментозно або хірургічно.
Медикаментозне лікування є традиційним, в той час як хірургічне,
застосовується лише у важких випадках;
■ Недиференційоване лікування – проводиться із застосуванням
препаратів 1-го та 2-го ряду, відповідно до загального підходу для
всіх типів синкопальних станів. Воно призначається в разі, якщо
лікарям не вдалося виявити конкретну причину розвитку проблеми.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!!!